ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №817/916/16

адміністративне провадження №К/9901/38016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Спіріт Захід" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя Гломба Ю. О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Іваненко Т. В., судді: Жизневська А. В., Франовська К. С.),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Приватне підприємство "Спіріт Захід" (далі - позивач, Підприємство) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Інспекція, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкову вимогу форми "Ю" від 06.06.2016 №2480-17, якою керівника підприємства повідомлено про те, що станом на 05.06.2016 сума податкового боргу платника за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 41126 гривень, а також Рішення про опис майна у податкову заставу від 06.06.2016 №116 (далі - спірні вимога, рішення).

На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначало, що спірні вимога та рішення податкового органу надіслані й прийняті з порушенням вимог законодавства за відсутності на те правових підстав. Зокрема позивач вказував на своєчасне і в повному обсязі виконання своїх податкових обов'язків, оскільки сплатив самостійно задекларовану суму акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за квітень 2016 року шляхом подання до банку розрахункового документа протягом операційного часу, який виконано банком у день його надходження, а відтак доводи відповідача про наявність у Приватного підприємства "Спіріт Захід" податкового боргу і, як наслідок, правомірність надіслання останньому вимоги про сплату такого, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, є безпідставними. Звертав заявник увагу й на те, що банк, який здійснює його обслуговування, не повертав позивачу розрахунковий документ без виконання і не повідомляв про це платника податків.

У надісланих до суду першої інстанції запереченнях Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області наполягала на необґрунтованості позовних вимог Підприємства й аргументувала таку позицію тим, що згідно даних інтегрованої картки платника податків сплата до бюджету узгодженого грошового зобов'язання не відбулася. При цьому Інспекція зазначала про безпідставність посилання позивача на платіжне доручення, яким здійснено перерахування акцизного податку, оскільки таке фактично не було виконано фінансовою установою. Також податковий орган вважав помилковими твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), мотивуючи це наявністю листа - роз'яснення Державної фіскальної служби України від 16.10.2015 №9647/Б/99-99-10-03-02-14, в якому сказано, що у разі несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків до бюджету з вини банку суб'єкт господарювання повинен надати до контролюючого органу заяву з копіями платіжних документів, які засвідчують факт подання їх до установи банку, втім Підприємство не зверталось до Інспекції з даним питанням.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий борг, відображений в інтегрованій картці платника податків, з приводу якого контролюючим органом надіслано спірну вимогу та прийнято спірне рішення, виник з вини банку, який всупереч положень підпункту 1.21 статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", підпункту четвертого глави 2 Розділу 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за №1035/12909, пунктів 2.15, 2.19 глави 2 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, умов договору банківського рахунку від 23.11.2015 №26000000640470, укладеного між Публічним акціонерним "Фідобанк" та Приватним підприємством "Спіріт Захід" (далі - Закон №2346-III, Інструкції №22, №320, договір банківського рахунку відповідно), не здійснив міжбанківського переказу коштів платника акцизного податку до державного бюджету й не повернув розрахунковий документ у день його надходження з написом на його зворотному боці про причину повернення документа без виконання і зазначенням дати його повернення. Відтак суди, з урахуванням приписів пункту 129.6 статті 129 ПК України, дійшли висновку про відсутність у відповідача заснованих на законі підстав для надіслання позивачу вимоги про сплату податкового боргу та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що податковий обов'язок платника податків зі сплати узгодженого грошового зобов'язання, у розумінні пункту 9.3 статті 9 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України, вважається виконаним з дня зарахування коштів до державного бюджету на єдиний казначейський рахунок, чого у даному випадку, як встановлено судами під час розгляду цієї справи, не відбулось. Контролюючий орган аргументує касаційну скаргу й тим, що у разі невиконання банком взятих на себе зобов'язань перед клієнтом за договором банківського рахунку питання, пов'язані із стягненням збитків, відшкодуванням шкоди і виплатою компенсацій повинні вирішуватись між цими суб'єктами в судовому порядку, тоді як вимога Інспекції згідно податкового законодавства є документом, яким платник податків повідомляється про виникнення у нього податкового боргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами податкового органу не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Підприємство вказує на законність та обґрунтованість ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень і відповідність їх висновків приписам законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, обставинам справи. Окрім раніше наведених у позовній заяві доводів, зокрема стосовно відсутності з боку позивача будь-яких порушень податкового законодавства і виникнення податкового боргу з вини банку, Приватне підприємство "Спіріт Захід" акцентує увагу на тому, що інтегрована картка платника податків є лише формою обліку, який веде контролюючий орган з метою відстеження стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами, і не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16. ПК України (тут і далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У розумінні ж пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з положеннями пунктів 8.1., 8.2. статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До загальнодержавних податків належить акцизний податок, який є непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (підпункт 9.1.4. пункту 9.1. статті 9, підпункт 14.1.4. пункту 14.1. статті 14 ПК України).

В свою чергу пунктом 222.1. статті 222 ПК України визначено строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі й підпунктом 222.1.1. вказаного пункту наведеної статті цього ж Кодексу встановлено, що суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

За змістом же пункту 223.2. статті 223 ПК України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 12.05.2016 позивачем подано до Інспекції декларацію акцизного податку за квітень 2016 року (згідно з квитанцією №2, доставлена 13.05.2016 о 12:03:33 годині), якою задекларовано суму акцизного податку 41126 гривень.

Тобто у даному випадку останнім днем сплати самостійно задекларованої позивачем суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є 30.05.2016.

Водночас відповідно до приписів пунктів 38.1., 38.2. статті 38. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - ПУАТ "Фідобанк") укладено договір банківського рахунку, згідно з положеннями підпункту 1.1. пункту першого, підпункту 2.31. якого, банк відкриває поточний рахунок в національній валюті України та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому, розрахунки за платіжними документами клієнта, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті, що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня.

Загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів, філій іноземних банків у національній валюті України визначає Інструкція №320, за правилами пункту четвертого глави другої розділу 1 якої міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В той же час, за змістом преамбули до Закону України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", такий визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Пунктами 22.4., 22.7. статті 22, пунктом 30.2. статті 30, пунктом 32.2. статті 32 Закону №2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З наведеними законодавчими приписами кореспондуються пункти 2.15, 2.19. Інструкції №22, якими встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку. Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

17.05.2016 Підприємство подало до ПУАТ "Фідобанк" платіжне доручення №592 на перерахування до бюджету через розрахунковий рахунок позивача, відкритий у цьому банку, акцизного податку за квітень, травень 2016 року в сумі 81126 гривень. Дане платіжне доручення прийнято банком до виконання й містило усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 3.1 розділу 3 Інструкції №22.

Проте згідно з наявним у матеріалах справи повідомленням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" списання коштів, зокрема за вказаним платіжним дорученням не проводилось у зв'язку з початком процедури ліквідації банку.

Як наслідок неперерахування банком коштів, спрямованих позивачем на сплату самостійно задекларованої суми акцизного податку, за Підприємством почав обліковуватись податковий борг, що було відображено в інтегрованій картці платника податків.

За приписами абзацу першого пункту 59.1., пункту 59.4. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

На підставі наведених законодавчих приписів та даних інтегрованої картки платника податків з акцизного податку 06.06.2016 відповідачем було сформовано спірну податкову вимогу, якою керівника підприємства повідомлено про те, що станом на 05.06.2016 сума податкового боргу платника за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 41126 гривень. Вказана податкова вимога надіслана на адресу позивача та отримана останнім 07.06.2016.

Також 06.06.2016 заступником начальника Інспекції відповідно до положень статті 89 ПК України прийнято спірне рішення про опис майна Приватного підприємства "Спіріт Захід" у податкову заставу.

Разом з тим за правилами пункту 129.6. статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Положення названих правових норм законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, дають підстави для висновку, що за наявності доказів, якими підтверджено виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема факт декларування платником податків податкового зобов'язання, своєчасне надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов'язання, податкове зобов'язання платника податків слід вважати виконаним.

У випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про сплату податкових платежів.

Отже у даному випадку Приватне підприємство "Спіріт Захід" своєчасно і в повному обсязі виконало свої податкові обов'язки та сплатило самостійно задекларовану суму грошового зобов'язання з акцизного податку, про що свідчить платіжне доручення, яке оформлене та подане до фінансової установи з дотриманням вимог законодавства.

Втім, в порушення вимог наведених правових норм законодавства та укладеного з позивачем договору банківського рахунку, банк не здійснив переказ коштів за розрахунковим документом, поданим Підприємством, і не повернув його платнику із зазначенням причини і дати такого повернення.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на відсутність у податкового органу підстав для формування і направлення позивачу спірної вимоги щодо необхідності сплати податкового боргу, оскільки останній утворився з вини банку, який не здійснив переказу коштів, призначених на сплату акцизного податку.

За таких обставин у відповідача не виникло й права податкової застави, передбаченого підпунктом 89.1.1. пункту 89.1. статті 89 ПК України, а відтак і заснованих на законі підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки податковий обов'язок щодо сплати суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, у даному випадку, вважається виконаним.

Таким чином суди попередніх інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень КАС України, дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем, на якого покладається обов'язок доказування, правомірності спірних вимоги та рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду