П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/510/18

Провадження № 11-840заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Ліходій О.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконною відмови у наданні публічної інформації

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року (у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В.),

УСТАНОВИЛА :

6 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною відмову ВРП надати на його інформаційний запит про надання публічної інформації від 22 лютого 2018 року інформацію щодо члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга стосовно дій судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказав на порушення відповідачем положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VII), оскільки ВРП володіла інформацією, щодо якої ним зроблений запит, а тому неправомірно відмовила у наданні інформації на підставі підпункту 1 частини першої статті 22 зазначеного Закону. Крім того, запитувана позивачем інформація, на його переконання, не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні статей 6 та 9 Закону № 2939-VI.

Позивач зазначає, що оскаржуваною відмовою ВРП порушені його право на збирання, використання та поширення інформації, передбачене статтею 34 Конституції України, а також право на справедливий суд, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у зв'язку з неможливістю скористатися правом відводу члена ВРП.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що інформація щодо члена ВРП, якому здійснено розподіл скарги ОСОБА_3, знаходилась у розпорядженні відповідача, а тому посилання у відповіді на інформаційний запит на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI є помилковим.

Водночас суд дійшов висновку про недопущення ВРП порушень вимог Закону № 2939-VIпід час опрацювання та надання ОСОБА_3 відповіді на його інформаційний запит. При цьому суд керувався тим, що запитувана позивачем інформація про члена ВРП підпадає під ознаки службової інформації, адже відповідає всім вимогами, які наведені в пункті 1 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI, зокрема, міститься в документах ВРП, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов'язана з процесом прийняття рішень та передує прийняттю рішень. Крім того, суд указав на те, що запитувана інформація підпадає під наведені у частині другій статті 6 згаданого Закону критерії, за яких здійснюється обмеження доступу до неї, оскільки інформація про члена ВРП необхідна для неупередженого підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення якої може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняте нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи ОСОБА_3 на обґрунтування вимог апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, встановивши наявність у розпорядженні ВРП запитуваної інформації, лише вказав на помилковість посилання відповідача при відмові у наданні інформації на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, хоча мав визнати таку відмову незаконною, натомість самостійно, замість відповідача - розпорядника інформації, визначив підставою для відмови пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI та провів, передбачений частиною другою статті 6 цього Закону, «трискладовий тест» щодо наявності підстав для обмеження доступу до інформації, проведення якого відповідачем з оскаржуваної відмови не убачається. При цьому суд з порушенням вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вийшов за межі позовних вимог, які стосувалися перевірки обґрунтованості та відповідності нормам матеріального права тексту оскаржуваної відмови ВРП.

Позивач також послався на те, що запитувана ним у ВРП інформація про те, у кого з її членів знаходиться на розгляді його скарга, не відноситься до службової у розумінні статті 9 Закону № 2939-VII, а якщо і відноситься, то доступ до неї може бути обмежено лише за наявності встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передумов, посилання на які в оскаржуваній відмові ВРП - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року - без змін.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної відмови, ВРП посилається на те, що відповідно до статті 9 Закону № 2939-VI та затвердженого наказом голови ВРП від 11 серпня 2017 року № 70/0/1-17 переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП, інформація, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ради та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, є службовою інформацією до моменту її оприлюднення на офіційному веб-сайті ВРП, оскільки такий документ передує прийняттю рішення членом Дисциплінарної палати щодо залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, поверненню дисциплінарної скарги скаржнику, передачі скарги на розгляд Дисциплінарної палати.

З огляду на наведене ВРП стверджує, що вона правомірно на підставі пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI відмовила позивачу в наданні інформації щодо члена ВРП на розгляді у якого знаходиться дисциплінарна скарга стосовно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, оскільки ця інформація містить всі ознаки інформації з обмеженим доступом.

ВРП зазначає, що відповідь на інформаційний запит позивача відповідає вимогам частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI.

Крім того, ВРП вважає, що відмова у наданні зазначеної інформації не зашкодила правам чи інтересам позивача, оскільки питання про відвід члена ВРП вирішується на стадії колегіального розгляду дисциплінарної скарги на засіданнях ВРП та її дисциплінарних палат.

У судовому засіданні позивач та представник ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що 22 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ВРП з листом, надісланим по електронній пошті, в якому просив надати йому в межах Закону № 2939-VI інформацію про дату реєстрації у ВРП його скарги стосовно судді ОСОБА_5 та про члена ВРП, який розглядає цю скаргу.

На зазначений запит ОСОБА_3 ВРП листом від 1 березня 2018 року вих. № 7334/0/9-18 повідомила заявника про те, що його дисциплінарна скарга зареєстрована у ВРП 23 лютого 2018 року за вих. № 1222/0/20-18 та розподілена у провадження члену ВРП.

У задоволенні запиту ОСОБА_3 на інформацію в частині зазначення члена ВРП, на розгляді якого знаходиться дисциплінарна скарга стосовно судді ОСОБА_5, ВРП відмовила, пославшись при цьому на пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.

Зазначений лист ВРП також містить наведені у статтях 1 та 9 Закону № 2939-VIвизначення понять публічної та службової інформації, а також вказівку на те, що з метою уникнення можливого тиску на членів ВРП інформація про доповідачів, визначених автоматизованою системою розподілу справ, а також інформація, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП та міститься у протоколі, створеному автоматизованою системою, є службовою інформацією до моменту її оприлюднення на офіційному веб-сайті ВРП.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, наведеним на обґрунтування їх вимог, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) для здійснення розподілу справ у ВРП, її органах діє автоматизована система розподілу справ (визначення члена ВРП -доповідача).

Згідно з пунктом 1.5 Положення про автоматизовану систему розподілу справ, затвердженого рішенням ВРП від 16 листопада 2017 року № 3689/0/15-17, автоматизована система - це сукупність комп'ютерних програм, які забезпечують функціонування документообігу ВРП, процесу визначення члена ВРП за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів ВРП, передачу інформації до центральної бази даних, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо.

Результатом автоматизованого визначення члена ВРП для проведення перевірки є протокол, створений автоматизованою системою. Доступ до коригування інформації у протоколі заблоковано (пункт 2.7 зазначеного Положення).

Частиною третьою статті 42 Закону № 1798-VIII визначено, щодисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої чи частиною другою статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (стаття 43 Закону № 1798-VIII).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.

За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою про відвід члена Вищої ради правосуддя, якому заявлено відвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду (частини друга-четверта статті 33 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 зазначеного Закону визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (стаття 21 Закону № 2657-XII).

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 22 Закону 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (пункт 1); інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (пункт 2).

За правилами частини першої статті 6 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону 2939-VI).

Стаття 9 зазначеного Закону до службової відносить інформацію:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті).

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (частина друга статті 9Закону).

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина третя статті 9).

Таким чином, нормами законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію» передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

До таких випадків закон відносить, зокрема, службову інформацію.

Оскаржувана у цій справі відмова ВРП у наданні ОСОБА_3 інформації про члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга, викладена у листі від 1 березня 2018 року, мотивована тим, що: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) запитувана інформація є службовою.

Як було установлено судом першої інстанції, і це не заперечується відповідачем, ВРП на час надання відповіді на запит позивача володіла інформацією про члена цього органу, на розгляді якого згідно з протоколом, створеним автоматизованою системою розподілу справ, знаходиться дисциплінарна скарга ОСОБА_3 стосовно судді ОСОБА_5

Отже, відмова у наданні такої інформації з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, на яку вказано у згаданому вище листі-відповіді ВРП, є протиправною.

Посилання ВРП у відзиві на апеляційну скаргу на обґрунтованість відмови у наданні інформації з огляду на правило, закріплене у пункті 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки оскаржувана позивачем відмова не містить відповідних мотивів для застосування положень цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду також вважає безпідставним посилання ВРП в оскаржуваній відмові про надання запитуваної ОСОБА_3 інформації на віднесення її до службової, яке обґрунтоване лише метою уникнення можливого тиску на членів ВРП.

Так, нормами статті 9 Закону № 2939-VI визначено коло інформації, яка відноситься до службової, та сукупність ознак, які дозволяють кваліфікувати таку інформацію як службову.

Така інформація, зокрема: 1) має міститися в документах суб'єктів владних повноважень, якщо вони пов'язані з:

а)розробкою напряму діяльності установи;

б)здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади в)процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

До документів, які можуть містити таку інформацію, законодавець відносить, зокрема, доповідні записки, рекомендації, документи, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію.

Разом з тим протокол автоматизованого розподілу, створений автоматизованою системою розподілу справ ВРП, не можна вважати таким документом, він лише відображає результат автоматизованого визначення члена цього органу для проведення перевірки дисциплінарної скарги. Наявна у конкретному протоколі інформація є остаточною та незмінною, вона не пов'язана зі змістом рішення члена ВРП щодо скарги та його висновками за результатами її перевірки.

Наведене спростовує викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи ВРП про віднесення наявної у протоколі автоматизованого розподілу інформації до службової через те, що цей протокол передує прийняттю членом ВРП відповідного рішення по скарзі.

Відтак запитувана позивачем інформаціяпро члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга не є службовою, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у частині першій статті 9 Закону № 2939-VI. Поза межами встановлених цією статтею критеріїв знаходиться й указана в оскаржуваній відмові ВРП підстава віднесення інформації до службової, а саме - з метою уникнення можливого тиску на членів ВРП.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРП про правомірність оскаржуваної відмови з огляду на віднесення інформації, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ради та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, до переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП, затвердженого наказом голови ВРП від 11 серпня 2017 року № 70/0/1-17, оскільки визнання розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що така інформація стає службовою в розумінні Закону № 2939-VІ.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що запитувана ОСОБА_3 у ВРП інформація про члена цього органу, на розгляді якого знаходиться подана позивачем дисциплінарна скарга щодо судді ОСОБА_5, відноситься до службової згідно зі статтею 9 Закону № 2939-VІ є помилковими та не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, слід зазначити, що належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Оскаржувана відмова ВРП не містить висновків про наявність визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передумов для можливості обмеження доступу до запитуваної ОСОБА_3 інформації. При цьому перевірка наявності відповідних обставин судом першої інстанції (замість ВРП під час розгляду відповідного інформаційного запиту) не спростовує доводів позивача про протиправність відмови у наданні інформації у зв'язку з незастосуванням відповідачем як розпорядником інформації «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Ураховуючи те, що запитувана ОСОБА_3 22 лютого 2018 року у ВРП інформація про члена цього органу, на розгляді якого знаходиться подана позивачем дисциплінарна скарга, не відноситься до службової, а отже й доступ до неї не може бути обмежено, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим твердження позивача про порушення ВРП його права на збирання, використання та поширення інформації, передбаченого статтею 34 Конституції України та Законом № 2939-VI.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРП про відсутність у зв'язку з оскаржуваною відмовою у наданні публічної інформації перешкод у реалізації позивачем в ході дисциплінарного провадження щодо судді права на відвід члена ВРП, оскільки наведені вище положення статті 33 Закону № 1798-VIII, яка передбачає таке право, не обмежує можливість відводу (як і самовідводу) члена ВРП окремою стадією дисциплінарного провадження (із визначених частиною третьою статті 42 цього Закону).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправною відмови ВРП надати на його інформаційний запит про надання публічної інформації від 22 лютого 2018 року інформацію щодо члена ВРП, на розгляді якого знаходиться його дисциплінарна скарга стосовно дій судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, рішення цього суду від 14 червня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір у сумі 1762 грн (704,80 +1057,20).

З огляду на викладене та керуючись статтями 139, 243, 250, 266, 292, 308, 310, 315, 317, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

3. Визнати протиправною відмову Вищої ради правосуддя надати на інформаційний запит ОСОБА_3 про надання публічної інформації від 22 лютого 2018 року інформацію щодо члена Вищої ради правосуддя, на розгляді якого знаходиться дисциплінарна скарга ОСОБА_3 стосовно дій судді Київського апеляційного адміністративного суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. БакулінаЛ. І. Рогач В. В. БританчукО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО.Г. Яновська