ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року Чернігів Справа № 2540/3073/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сіндєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про: визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08.08.2018 № 764 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 з посади інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області та призначення на посаду інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Донецькій області; поновлення ОСОБА_3 з 09.08.2018 на посаді інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області; стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, заподіяної незаконним переведенням, у сумі 25000,00 грн.; допущення до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області та зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України після отримання копії рішення суду подати звіт про його виконання у цій частині.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було дотримано відносно позивача встановленого законодавством порядку звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штату, зокрема, відповідачем не було здійснено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації позивача та працівника, який залишився на роботі, не доведено переважного права на залишення на роботі іншого працівника; порушено норми законодавства щодо пропонування позивачу вакантних посад, призначення на посаду інспектора батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області відбулося без його згоди.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позивача переміщено на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в межах чинного законодавства. Вказує, що в Департаменті патрульної поліції не відбулося скорочення штатів, а тому не було необхідності персонального письмового попередження позивача про можливе наступне звільнення.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, з серпня 2007 року до переходу в Національну поліцію України проходив службу в ОВС. 06.11.2015 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу в Національну поліцію України. З 07.11.2015 перебував на службі в Національній поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції № 370 о/с від 19.04.2018 відповідно до п. 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнений зі служби в поліції з 19.04.2018.

На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 825/2095/18 позивача поновлено на посаді інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області.

На підставі доповідної записки начальника управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Думича А.А. від 08.08.2018, наказом від 08.08.2018 № 764 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області, звільнивши з посади інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області (а.с. 14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 59 Закону передбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

В свою чергу порядок та умови переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції врегульовано статтею 65 Закону, частиною першою якою визначено, зокрема, що переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

Умови визнання посади поліцейських нерівнозначною визначені частиною другою статті 65 Закону, а саме посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

З аналізу викладених норм слідує, що переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.

У відповідності до вимог частини другої статті 80 Закону граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Так, на день прийняття оскаржуваного наказу позивач обіймав посаду інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, граничне спеціальне звання за якою відповідно до наказу Національної поліції України № 142 від 04.12.2015 "Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань" - "старший лейтенант поліції" є аналогічним граничному спеціальному званню за посадою інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області, на яку позивача переміщено, що дає підстави для висновку, що позивача було переміщено на рівнозначну посаду.

Окрім цього, рівнозначність посад підтверджується також схемою посадових окладів поліцейських стройових підрозділів поліції, наведеною в постанові Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Як вбачається з довідки №1660, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_3 на посаді інспектора роти №2 БУПП в Донецькій області ДПП складає 10253,81 грн. (посадовий оклад 2400,00 грн., оклад за спеціальне звання 1600,00 грн., надбавка за вислугу років 800,00 грн., щомісячна премія 5453,81 грн.). В той час, як на посаді інспектора роти №4 БУПП в Чернігівській області ДПП місячне грошове забезпечення його складало 8223,35 грн., згідно довідки №1667 від 26.09.2018.

Отже, розмір грошового забезпечення позивача не зменшено, а навпаки збільшено.

Поліцейські (інспектори) патрульної поліції мають єдину посадову інструкцію, затверджену наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 №4/1.

Отже, інспектор роти №4 БУПП в Чернігівській області ДПП та інспектор роти №2 БУПП в Донецькій області ДПП - це рівнозначні посади, з однаковими посадовими обов'язками та відповідним званням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що переміщення позивача на підставі оскаржуваного наказу від 08.08.2018 № 764 о/с на посаду інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області відбулося в межах рівнозначних посад, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, зі збереженням посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності його згоди на переміщення на посаду інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 65 Закону переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Отже, оскаржуваний наказ, винесений особою, яка відповідно до наведених вище норм уповноважена ініціювати питання переміщення по службі підпорядкованих поліцейських у зв'язку із службовою необхідністю, при прийнятті якого не потребується одержання згоди поліцейського.

Крім цього, свідок Думич А.А. пояснив у судовому засіданні, що ним була зіставлена доповідна записка від 08.08.2018, у якій зазначалось, що станом на 08.08.2018 некомплект посад інспекторів і поліцейських батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області відсутній. При цьому, слід зазначити, що в управлінні наявні 5 вакантних посад інспекторів та 4 посади поліцейських в роті тактико-оперативного реагування. Проте, необхідно враховувати, що дані посади містять окремі критерії відбору, а також інші функціональні обов'язки, що не відповідають посадам інспекторів та поліцейських в батальйоні.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України суд зазначає наступне.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. В той же час, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію".

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а загальне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення Кодексу законів про працю України в частині визначення порядку та умов роботи не стосуються спеціального врегулювання умов та порядку проходження служби поліцейськими.

Крім того, на спірні правовідносини не може бути поширена сфера дії Закону України "Про державну службу", оскільки згідно пункту 17 частини третьої статті 3 даного Закону дія його не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач був переміщений на рівнозначну посаду відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, з дотриманням процедури, установленої спеціальним законодавством. При винесенні оскаржуваного наказу суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Заяць