ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

Справа № 160/7315/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Турлакової Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 01.12.2016 по 27.02.2017;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 27.02.2017 у сумі 9245,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом від 01.12.2016 року №340 о/с позивача було звільнено за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність). Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №804/8539/16 скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01.12.2016 року № 340 о/с в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_2: поновлено рядового поліції ОСОБА_2 на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 01.12.2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 року по дату поновлення на посаді. Проте ГУНП в Дніпропетровській області на сьогоднішній день не виплатило позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2016 по 27.02.2017. Отже, позивач вважає, що за період з 01.12.2016 по 27.02.2017 відповідач має сплатити грошове забезпечення, яке станом на час звернення до суду залишається не виплаченим.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання вже прийнятої постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 по справі № 804/8539/16 про стягнення з ГУНП на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по дату поновлення на посаді. Зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 27.02.2017 та зобов'язати виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 27.02.2017 в сумі 9245,50 грн., однак вказана позовна вимога вже була розглянута судом та винесено відповідну постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 №804/8539/16, яким позовні вимоги задоволено та яка набрала законної сили. Також, зазначає, що норми Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулюють відносини саме працівників.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 №804/8539/16 була позовна вимога про стягнення, а не визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, по-друге конкретна сума, яка підлягає стягненню у вказаній постанові зазначена не була та по-третє, довідка Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про грошове забезпечення ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу датована 26.05.2017 року, а постанова винесена 15.02.2017, тобто у цьому випадку вказана довідка не була предметом дослідження при розгляді справи № 804/8539/16, та не проходила по вказаній справі як доказ.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.12.2016 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ № 340 о/с про звільнення ОСОБА_2 з 01.12.2016 року за пунктом 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №804/8539/16, скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01.12.2016 року № 340 о/с в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_2; поновлено рядового поліції ОСОБА_2 на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 01.12.2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 року по дату поновлення на посаді.

На виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області 27.02.2017 р. видано наказ №79, яким було скасовано наказ № 340 о/с від 01.12.2016 в частині звільнення позивача та було поновлено останнього на службі з 01.12.2016.

20 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення по справі № 804/8539/16, в обґрунтування якої зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року є незрозумілою в частині, що стосується конкретної суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі №804/8539/16, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення відмовлено.

27.07.2017р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом ОСОБА_2 видано виконавчий лист по справі № 804/8539/16 на стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016 по дату поновлення на посаді.

Із вказаним виконавчим листом у квітні 2018 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який виніс повідомлення «Про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання» від 17.04.2018 №02133/4032, у якому зазначено, що даний виконавчий лист необхідно надати для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження».

24 квітня 2018р. із вказаним виконавчим листом позивач звернувся до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з тим, щоб виконати рішення суду в цій частині. ГУДКСУ листом від 05.05.2018 № 12-08/1587-4160 повідомило позивача, що конкретна сума, яка підлягає стягненню середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у виконавчому листі суду не зазначена, що позбавляє можливості ГУДКСУ перерахувати кошти і тому цей лист без виконання підлягає поверненню стягувачу.

Згідно Довідки від 27.05.2018р. ГУНП в Дніпропетровській області був проведений повний розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 01.12.2016 по 27.02.2017 таким чином: 3157,00 грн (31 днів грудня)+3157,00 грн. (30 днів січня)+ 2931.50 (26 днів лютого)= 9245,50 грн.

Вказаний розрахунок також узгоджується з Довідкою ГУНП в Дніпропетровській області від 19.10.2018р. №19/1455, в якій зазначено, що сума грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 26.02.2017 складає 9 245,50 грн. З сум нарахованого грошового забезпечення поліцейських утримується військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб (18%), який відповідно до постанови КМУ від 15.01.2004 №44 підлягає повній компенсації. Сума грошового забезпечення ОСОБА_2 за період вимушеного прогулу з 01.12.2016 по 26.02.2017, що підлягає виплаті після утримання податків внесків становить: 9245,50 грн - 138,68 грн = 9 106,81 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.

Порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці поліцейських Національної поліції України врегульовано Законом України "Про Національну поліцію", Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції України", Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року.

Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року (справа № 21-8а15) зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України "Про Національну поліцію", Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року та Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

Згідно частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

При задоволені вимог про стягнення середнього заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для вирішення спору, суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року №137-VПро ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Статтею 24 ч.ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

П.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Разом з тим, судом встановлено, що станом на момент винесення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2017р. по справі №804/8539/16, на підставі якої позивача поновлено на посаді в поліції, суд був позбавлений можливості провести розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом зазначення відповідної суми, оскільки дата поновлення позивача на посаді не була відома, а суд не може захистити права та обов'язки позивача на майбутнє.

Аналогічну позицію закріпив Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй Постанові №7 від 20 травня 2013 року, зазначивши, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Вказаний розрахунок також узгоджується з Довідкою ГУНП в Дніпропетровській області від 19.10.2018р. №19/1455, в якій зазначено, що сума грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 26.02.2017 складає 9 245,50 грн.

Крім того, повний розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача був проведений ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до довідки 26.05.2017р., яка не була предметом дослідження при розгляді справи №804/8539/16.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що під час розгляду справи №804/8539/16 вже розглядалась вимога щодо невиплати позивачу спірного грошового забезпечення та зобов'язання здійснити таку виплату, оскільки така вимога під час розгляду вказаної справи не заявлялась, що підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.107р.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, відзиву на позов та вказаних Довідок, спір відносно строку вимушеного прогулу позивача з 01.12.2016 по 26.02.2017 включно та нарахованої суми у розмірі 9245,50грн. між сторонами відсутній.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахування вищевикладеного, оскільки представником відповідача не надано доказів проведення виплат позивачу грошового забезпечення за зазначений у позовній заяві період часу з 01.12.2016р. по 26.02.2017р., на підставі положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016р. по 26.02.2017р. включно, шляхом стягнення суми у розмірі 9245,50грн.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання нарахувати таке грошове забезпечення не підлягають задоволенню, оскільки згідно Довідки ГУНП в Дніпропетровській області від 27.05.2018р. вказане грошове забезпечення відповідачем було нараховано, вказаний період та сума позивачем не оскаржується.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20а, ЄДРПОУ 40108866) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20а, ЄДРПОУ 40108866) здійснити виплату на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2016р. по 26.02.2017р. включно, шляхом стягнення суми у розмірі 9245,50грн. (дев'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова