open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
2090 Справа № 910/3009/18
Моніторити
Окрема думка судді /06.11.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /01.10.2020/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /22.09.2020/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /22.09.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /25.08.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /23.06.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /15.06.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /27.04.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /10.03.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /18.02.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /14.01.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /17.12.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /04.12.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /21.11.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.09.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.09.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /13.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /22.07.2019/ Касаційний господарський суд Постанова /22.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.03.2019/ Північний апеляційний господарський суд Рішення /30.01.2019/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /28.01.2019/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.12.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /14.11.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /03.10.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.09.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.09.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /06.08.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /23.07.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /02.07.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /12.06.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /21.05.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /20.04.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.03.2018/ Господарський суд м. Києва
emblem
Справа № 910/3009/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Окрема думка судді /06.11.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /01.10.2020/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /22.09.2020/ Велика Палата Верховного Суду Постанова /22.09.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /25.08.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /23.06.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /15.06.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /27.04.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /10.03.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /18.02.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /14.01.2020/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /17.12.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /04.12.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /21.11.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.10.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.09.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.09.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /13.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /22.07.2019/ Касаційний господарський суд Постанова /22.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.05.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.04.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.03.2019/ Північний апеляційний господарський суд Рішення /30.01.2019/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /28.01.2019/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.12.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /14.11.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /03.10.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.09.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.09.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /06.08.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /23.07.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /02.07.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /12.06.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /21.05.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /20.04.2018/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.03.2018/ Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2019Справа № 910/3009/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний

банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні

позивача Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних

осіб»

про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити

дії

Представники учасників справи:

від позивача: Онішкевич М.М. - представник;

від відповідача: Бойко С.М. - представник;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій Правління Національного банку України щодо прийняття постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України»;

- скасування постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України»;

- зобов'язання Національний банк України повернути на рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» у цінних паперах № 300996-UA30004290 у Депозитарній установі ПАТ АБ «Укргазбанк», ЄДРПОУ 23697280, МФО 300996 непогашені цінні папери, а саме: державні облігації України код ISIN UA4000173371 у кількості 92 038 шт., державні облігації України код ISIN UA 4000185557 у кількості 23 082 шт., державні облігації України код UA4000186159 у кількості 153 047 шт.;

- зобов'язання Національний банк України перерахувати грошові кошти, що отримані від погашення номінальної вартості цінних паперів та процентний дохід у загальній сумі 1 984 821 373, 05 грн. на накопичувальний рахунок позивача за наступними реквізитами: (Отримувач: Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» (ліквідація), код ЄДРПОУ 19017842, номер рахунку 32079101301026, Банк отримувача: Національний банк України, код банку отримувача (МФО): 300001.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що: 1) відповідач не мав права на безспірне списання та безспірне відчуження майна, що перебувало в заставі (цінні папери), так як відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» вказане право НБУ не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних; 2) відповідач в супереч нормам ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не повідомив позивача про намір звернути стягнення, не надіслав повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та не зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження; 3) НБУ не відшкодував Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати у розмірі 0,5% від суми реалізації, чим порушено норми спеціального законодавства, а саме Порядку здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна; 4) перелік документів, на підставі яких здійснюються безумовні операції, є вичерпним, тому безумовне списання відповідачем цінних паперів з рахунку позивача є неправомірним; 5) строк дії звіту про оцінку цінних паперів станом на дату звернення стягнення закінчився; 6) п. 4 оскаржуваної постанови НБУ суперечить нормам ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 7) відповідач мав право залишити у своїй власності цінні папери виключно за умови, що цінні папери не були продані третім особам.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

10 квітня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про усунення недоліків, а також уточнену позовну заяву, відповідно до змісту якої позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії Правління Національного банку України щодо прийняття постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України»;

2) скасувати Постанову № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України»;

3) зобов'язати Національний банк України повернути на рахунок Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» і цінних паперах непогашені цінні папери, а саме: державні облігації UA4000172271 у кількості 92038 шт., державні облігації UA4000185557 у кількості 23082 шт., державні облігації UA4000186159 у кількості 153047 шт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/3009/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державну організацію (установу, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», підготовче засідання призначено на 21.05.2018 року.

07 травня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані письмові пояснення на позов, в яких третя особа підтримала позовні вимоги позивача з підстав, які аналогічні підставам, що викладені позивачем у позовній заяві та в уточненій позовній заяві.

18 травня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач вказує на те, що ним не було порушено законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови та зверненні стягнення на предмет застави, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» додаткові докази у справі, підготовче засідання відкладено на 11.06.2018 року.

06 червня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові докази у справі.

Підготовче засідання у справі № 910/3009/18, призначене на 11.06.2018 року, не відбулось у зв'язку з проходженням суддею Літвіновою М.Є. кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 підготовче засідання у справі № 910/3009/18 призначено на 02.07.2018 року.

02 липня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові докази у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 23.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 06.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3009/18 до судового розгляду по суті на 05.09.2018 року.

28 серпня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про зупинення провадження у справі до прийняття Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови за наслідками розгляду справи № 826/6316/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкладено судове засідання у справі № 910/3009/18 на 03.10.2018 року.

У судовому засіданні 03.10.2018 року оголошено перерву до 14.11.2018 року.

14 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.11.2018 року оголошено перерву на 26.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці 26.12.2018 року, судове засідання призначено на 28.01.2019 року.

28.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправними дій щодо прийняття та скасування постанови на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Означене клопотання мотивовано тим, що оскаржувана постанова вичерпала свою юридичну силу, у зв'язку з чим вона не може бути предметом спору.

У судовому засіданні 28.01.2019 року суд відклав розгляд означеного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

У судовому засіданні 28.01.2019 року оголошено перерву до 30.01.2019 року.

У судовому засіданні 30.01.2019 року судом розглянуто клопотання відповідача та вирішено відмовити в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору здійснюється, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спору є правомірність прийняття постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України», суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що вона не може бути предметом спору, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2019 року проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 30.01.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення учасників справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.

26 лютого 2014 року між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 33/02-14/СТ (далі - Кредитний договір-1), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 63 180 000 грн. 00 коп. на строк з 26.02.2014 по 18.02.2015 з оплатою 19,5% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році; повернення кредиту: 23.05.2014 - 15 795 000 грн. 00 коп.; 22.08.2014 - 15 795 000 грн. 00 коп.; 25.11.2014 - 15 795 000 грн. 00 коп.; 18.02.2015 - 15 795 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Кредитного договору-1 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000173371, кількість цінних паперів - 75348 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1048 грн. 08 коп.; дата погашення - 23.08.2023) загальною вартістю 75 348 000 грн. 00 коп. (предмет застави), про що укладається окремий договір застави.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-1 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

27.05.2014 року між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 155/05-14/КТ (Кредитний договір-2), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 500 000 000 грн. 00 коп. на строк з 27.05.2014 по 21.11.2014 з оплатою 10% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Кредитного договору-2 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 524 658 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1012 грн. 61 коп.; дата погашення - 27.04.2016) загальною вартістю 524 658 000 грн. 00 коп. (предмет застави), про що укладається окремий договір застави.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-2 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

11.06.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 159/06-14/КТ (далі - Кредитний договір-3), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 600 000 000 грн. 00 коп. на строк з 11.06.2014 по 16.02.2015 з оплатою 10% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Кредитного договору-3 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 641261 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1019 грн. 61 коп.; дата погашення - 27.04.2016) загальною вартістю 641 261 000 грн. 00 коп. (предмет застави), про що укладається окремий договір застави.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-3 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

20.06.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 169/06-14/КТ (далі - Кредитний договір-4), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 900 000 000 грн. 00 коп. на строк з 20.06.2014 по 26.01.2015 з оплатою 14,25% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році; погашення кредиту: 19.09.2014 - 300 000 000 грн. 00 коп., 19.12.2014 - 300 000 000 грн. 00 коп. та 26.01.2015 - 300 000 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Кредитного договору-4 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000181275, кількість цінних паперів - 977 489 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1007 грн. 46 коп.; дата погашення - 01.06.2016; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 164 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1023 грн. 82 коп.; дата погашення - 27.04.2016) загальною вартістю 977 653 000 грн. 00 коп. (предмет застави), про що укладається окремий договір застави.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-4 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

13.08.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 194/08-14/КТ (далі - Кредитний договір-5), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 29 200 000 грн. 00 коп. на строк з 13.08.2014 по 10.11.2014 з оплатою 17% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Кредитного договору -5 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000185557, кількість цінних паперів - 50515 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1004 грн. 18 коп.; дата погашення - 22.07.2019) загальною вартістю 50 515 000 грн. 00 коп. (предмет застави), про що укладається окремий договір застави.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-5 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

19.09.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (позичальник) укладено Кредитний договір № 214/09-14/КТ (далі - Кредитний договір-6), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 300 000 000 грн. 00 коп. на строк з 19.09.2014 по 17.12.2014 з оплатою 18,75% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів/пені - фактична кількість днів у місяці/році; погашення кредиту: 17.12.2014 - 300 000 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Кредитного договору-6 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу державні облігації України (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000173371, кількість цінних паперів - 62326 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1004 грн. 40 коп.; дата погашення - 23.08.2023; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000185557, кількість цінних паперів - 1539 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1013 грн. 83 коп.; дата погашення - 22.07.2019; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000186159, кількість цінних паперів - 153047 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1007 грн. 83 коп.; дата погашення - 14.08.2019; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000181275, кількість цінних паперів - 136376 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1049 грн. 91 коп.; дата погашення - 01.06.2016).

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору-6 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Факт виконання відповідачем зобов'язань за вказаними кредитними договорами щодо надання позивачу кредитів у повному обсязі (відповідно до умов кредитних договорів) відповідачем не оспорюється.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідач звернувся до позивача із заявою про кредиторські вимоги від 07.04.2015, в якій повідомив, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» станом на 07.04.2015 за Кредитним договором № 33/02-14/СТ від 26.02.2014 становить 31 930 045 грн. 40 коп., за Кредитним договором № 155/05-14/КТ від 27.05.2014 - 511 303 111 грн. 27 коп., за Кредитним договором № 169/06-14/КТ від 20.06.2014 - 621 511 568 грн. 96 коп., за Кредитним договором № 194/08-14/КТ від 13.08.2014 - 20 164 080 грн. 37 коп., за Кредитним договором № 214/09-14/КТ від 19.09.2014 - 304 906 855 грн. 63 коп., за Кредитним договором № 159/06-14/КТ від 11.06.2014 - 613 563 733 грн. 53 коп.

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22 лютого 2016 р. № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Електронним повідомленням вих. № 13/1-42 від 25.03.2016 позивач повідомив відповідача про те, що його кредиторські вимогу на загальну суму 5 245 065 575 грн. 10 коп. включені до Реєстрі акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», зокрема, заборгованість у розмірі 32 020 045 грн. 40 коп. за Кредитним договором № 33/02-14/СТ від 26.02.2014, заборгованість у розмірі 511 363 111 грн. 27 коп. за Кредитним договором № 155/05-14/КТ від 27.05.2014, заборгованість у розмірі 613 623 733 грн. 53 коп. за Кредитним договором № 159/06-14/КТ від 11.06.2014, заборгованість у розмірі 621 571 568 грн. 96 коп. за Кредитним договором № 169/06-14/КТ від 20.06.2014, заборгованість у розмірі 20 284 080 грн. 37 коп. за Кредитним договором № 194/08-14/КТ від 13.08.2014 та заборгованість у розмірі 304 966 855 грн. 63 коп. за Кредитним договором № 214/09-14/КТ від 19.09.2014.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору № 33/02-14/СТ від 26.02.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 26.02.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №33/02-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 75348000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000173371, кількість цінних паперів - 75348 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1048 грн. 08 коп.; дата погашення - 23.08.2023).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України №33/02-14/ДОУ від 26.02.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору №155/05-14/КТ від 27.05.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 27.05.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №155/05-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 524658000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 524658 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1012 грн. 61 коп.; дата погашення - 27.04.2016).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України №155/05-14/ДОУ від 27.05.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України №155/05-14/ДОУ від 27.05.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору №159/06-14/КТ від 11.06.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 11.06.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №159/06-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 641261000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 641261 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1019 грн. 61 коп.; дата погашення - 27.04.2016).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України №159/06-14/ДОУ ВІД 11.06.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України №159/06-14/ДОУ ВІД 11.06.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору №169/06-14/КТ від 20.06.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 20.06.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №169/06-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 977653000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000181275, кількість цінних паперів - 977489 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1007 грн. 46 коп.; дата погашення - 01.06.2016; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000180582, кількість цінних паперів - 164 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1023 грн. 82 коп.; дата погашення - 27.04.2016).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України №169/06-14/ДОУ від 20.06.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України №169/06-14/ДОУ від 20.06.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору №194/08-14/КТ від 13.08.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 13.08.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №194/08-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 30515000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000185557, кількість цінних паперів - 50515 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1004 грн. 18 коп.; дата погашення - 22.07.2019).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України №194/08-14/ДОУ від 13.08.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

На виконання п. 1.2 Кредитного договору №214/09-14/КТ від 19.09.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (заставодавець) 19.09.2014 було укладено Договір застави державних облігацій України №214/09-14/ДОУ, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 353288000 грн. 00 коп. (міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000173371, кількість цінних паперів - 62326 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1004 грн. 40 коп.; дата погашення - 23.08.2023; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000185557, кількість цінних паперів - 1539 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1013 грн. 83 коп.; дата погашення - 22.07.2019; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000186159, кількість цінних паперів - 153047 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1007 грн. 83 коп.; дата погашення - 14.08.2019; міжнародний ідентифікаційний номер цінний паперів UA4000181275, кількість цінних паперів - 136376 шт., номінальна вартість за 1 шт. - 1000 грн. 00 коп.; балансова вартість за 1 шт. - 1049 грн. 91 коп.; дата погашення - 01.06.2016).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014 за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання заставодавця у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про заставу» застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю або у депозит нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 3 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; шляхом переказу обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при зверненні стягнення відповідно до цієї статті на предмет забезпечувального обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, боргові цінні папери, строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на вимогу, норми статті 27 цього Закону, а також статті 28 цього Закону щодо обов'язку боржника передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не застосовуються, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті. Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов'язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.

Згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є боргові цінні папери, що знаходяться у правомірному володінні обтяжувача, і строк платежу за якими настав або платіж за якими проводиться на вимогу держателя, обтяжувач може задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом пред'явлення відповідного цінного папера до оплати. Якщо сума, отримана від оплати боргового цінного папера, перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

Відповідно до ч. 8 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є пайові цінні папери, боргові цінні папери, строк платежу за якими не настав, та/або похідні цінні папери бездокументарної форми існування (права на них та права за ними), задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) на рахунок у цінних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника на рахунок у цінних паперах обтяжувача в кількості, достатній для повного задоволення вимоги обтяжувача, на підставі вимоги обтяжувача, та/або шляхом проведення інших аналогічних операцій відповідно до законодавства про депозитарну систему України. З цією метою у правочині, на підставі якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцій сторони повинні встановити таку можливість та погодити порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов'язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

31.03.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України», якою постановлено погодити звернути стягнення Національним банком України на цінні папери, передані позивачем у заставу відповідачу відповідно до наступних договорів застави: Договору застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014, Договору застави державних облігацій України № 155/05-14/ДОУ від 27.05.2014, Договору застави державних облігацій України № 159/06-14/ДОУ від 11.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 169/06-14/ДОУ від 20.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014, Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом набуття НБУ права власності на цінні папери.

01 квітня 2016 року з рахунку Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» у цінних паперах відповідачем було проведено безумовну операцію щодо переведення новому власнику (Національному банку України) наступних цінних паперів: UA4000186159 у кількості 153047 шт. загальною номінальною вартістю 107 132 900 грн. 00 коп., UA4000173371 у кількості 92038 шт. загальною номінальною вартістю 92 038 000 грн. 00 коп., UA4000185557 у кількості 23082 шт. загальною номінальною вартістю 16 157 400 грн. 00 коп., UA4000180582 кількістю 1060113 шт. загальною номінальною вартістю 1 060 113 000 грн. 00 коп., UA4000181275 кількістю 743412 шт. загальною номінальною вартістю 743 412 000 грн. 00 коп., що разом становить (номінальна вартість) 2 018 853 300 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про рух цінних паперів та довідкою про стан рахунку у цінних паперах, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги, позивач вказує на те, що:

1) відповідач не мав права на безспірне списання та безспірне відчуження майна, що перебувало в заставі (цінні папери), так як відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» вказане право НБУ не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних;

2) відповідач в супереч ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не повідомив позивача про намір звернути стягнення, не надіслав повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та не зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження;

3) НБУ не відшкодував Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати у розмірі 0,5% від суми реалізації, чим порушено норми спеціального законодавства, а саме Порядку здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна;

4) перелік документів, на підставі яких здійснюються безумовні операції, є вичерпним, тому безумовне списання відповідачем цінних паперів з рахунку позивача є неправомірним;

5) строк дії звіту про оцінку цінних паперів станом на дату звернення стягнення закінчився;

6) пункт 4 оскаржуваної постанови НБУ суперечить ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

7) відповідач мав право залишити у своїй власності цінні папери виключно за умови, що цінні папери не були продані третім особам.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Як встановлено судом, 31.03.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України», якою постановлено погодити звернути стягнення Національним банком України на цінні папери, передані позивачем у заставу відповідачу відповідно до наступних договорів застави: Договору застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014, Договору застави державних облігацій України № 155/05-14/ДОУ від 27.05.2014, Договору застави державних облігацій України № 159/06-14/ДОУ від 11.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 169/06-14/ДОУ від 20.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014, Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом набуття НБУ права власності на цінні папери.

Як встановлено судом, 01.04.2016 з рахунку Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в цінних паперах відповідачем було проведено безумовну операцію щодо переведення новому власнику (Національному банку України) наступних цінних паперів: UA4000186159 кількістю 153047 шт. загальною номінальною вартістю 107132900 грн. 00 коп., UA4000173371 кількістю 92038 шт. загальною номінальною вартістю 92038000 грн. 00 коп., UA4000185557 кількістю 23082 шт. загальною номінальною вартістю 16157400 грн. 00 коп., UA4000180582 кількістю 1060113 шт. загальною номінальною вартістю 1060113000 грн. 00 коп., UA4000181275 кількістю 743412 шт. загальною номінальною вартістю 743412000 грн. 00 коп., що разом становить (номінальна вартість) 2018853300 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про рух цінних паперів та довідкою про стан рахунку у цінних паперах, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національний банк України» правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» переважне і безумовне право реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження. Національний банк здійснює відчуження майна, набутого у власність, у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у визначеному ним порядку, без погодження з іншими органами державної влади.

У ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» зазначено, що частини перша і друга цієї статті не поширюються на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних, які виводяться Фондом з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, дійсно, як зазначає позивач, НБУ обмежений у реалізації прав, вказаних у ч.ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у випадку, якщо банк (позичальник, заставодавець) віднесений до категорії неплатоспроможних.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

Судом встановлено, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 включно.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача із заявою про кредиторські вимоги від 07.04.2015, в якій повідомив, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» станом на 07.04.2015 за Кредитним договором № 33/02-14/СТ від 26.02.2014 становить 31 930 045 грн. 40 коп., за Кредитним договором № 155/05-14/КТ від 27.05.2014 - 511 303 111 грн. 27 коп., за Кредитним договором № 169/06-14/КТ від 20.06.2014 - 621 511 568 грн. 96 коп., за Кредитним договором № 194/08-14/КТ від 13.08.2014 - 20 164 080 грн. 37 коп., за Кредитним договором № 214/09-14/КТ від 19.09.2014 - 304 906 855 грн. 63 коп., за Кредитним договором № 159/06-14/КТ від 11.06.2014 - 613 563 733 грн. 53 коп.

Електронним повідомленням вих. № 13/1-42 від 25.03.2016 позивач повідомив відповідача про те, що його кредиторські вимогу на загальну суму 5 245 065 575 грн. 10 коп. включені до Реєстрі акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», зокрема, заборгованість у розмірі 32 020 045 грн. 40 коп. за Кредитним договором № 33/02-14/СТ від 26.02.2014, заборгованість у розмірі 511 363 111 грн. 27 коп. за Кредитним договором № 155/05-14/КТ від 27.05.2014, заборгованість у розмірі 613 623 733 грн. 53 коп. за Кредитним договором № 159/06-14/КТ від 11.06.2014, заборгованість у розмірі 621 571 568 грн. 96 коп. за Кредитним договором № 169/06-14/КТ від 20.06.2014, заборгованість у розмірі 20 284 080 грн. 37 коп. за Кредитним договором № 194/08-14/КТ від 13.08.2014 та заборгованість у розмірі 304 966 855 грн. 63 коп. за Кредитним договором № 214/09-14/КТ від 19.09.2014.

Таким чином, вимоги НБУ на суму 5 245 065 575 грн. 10 коп. за вказаними вище кредитними договорами були визнані Уповноваженою особою Фонду та внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та затверджені Фондом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014, Договору застави державних облігацій України № 155/05-14/ДОУ від 27.05.2014, Договору застави державних облігацій України № 159/06-14/ДОУ від 11.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 169/06-14/ДОУ від 20.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014 та Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

Таким чином, умовами договорів застави встановлений порядок звернення стягнення заставодержателем (НБУ) на заставлене майно (цінні папери), а саме шляхом переведення державних облігацій України у власність заставодержателя.

При цьому, представником позивача 02.07.2018 було долучено до матеріалів справи копію Звіту про незалежну оцінку цінних паперів, що належать Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк», складеного станом на 01.09.2015, в якому суб'єктом оціночної діяльності, який був визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановлена вартість цінних паперів, на які звертається стягнення НБУ.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про порушення НБУ норм законодавства при реалізації свого права на звернення стягнення на заставлене майно (цінні папери) так як звернення стягнення на цінні папери відбулось в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не в порядку ч.ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Національний банк України».

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач в супереч нормам ст.ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не повідомив позивача про намір звернути стягнення, не надіслав повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та не зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Судом встановлено, що листом від 17.09.2015 № 12-00020/66650 НБУ повідомив позивача про свій намір звернути стягнення на предмет застави та просив Уповноважену особу фонду організувати проведення оцінки цінних паперів (копія листа долучена відповідачем до матеріалів справи 06.06.2018).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію електронного повідомлення від 04.03.2016, в якому позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» отримало від НБУ електронне повідомлення щодо звернення стягнення на предмет застави за кредитними договорами, що свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про недотримання НБУ порядку звернення стягнення на предмет застави, встановленого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Водночас, так як НБУ є єдиним обтяжувачем цінних паперів за Договором застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014, Договором застави державних облігацій України № 155/05-14/ДОУ від 27.05.2014, Договором застави державних облігацій України № 159/06-14/ДОУ від 11.06.2014, Договором застави державних облігацій України № 169/06-14/ДОУ від 20.06.2014, Договором застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014 та Договором застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014, відповідач не зобов'язаний надсилати повідомлення в порядку ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» іншим обтяжувачам (з огляду на їх відсутність).

При цьому, суд зазначає, що норми ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», де зазначено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, по суті, спрямовані на захист прав інших обтяжувачів заставленого майна, які мають право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, та не порушують права заставодавця (позивача).

Що стосується тверджень позивача, що НБУ не відшкодував Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати у розмірі 0,5% від суми реалізації, чим порушено норми спеціального законодавства, а саме Порядку здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку цей Порядок визначає порядок здійснення розрахунку витрат Фонду (який діє безпосередньо або через уповноважену особу Фонду) від імені неплатоспроможного банку на утримання та продаж заставленого майна, що утримується Фондом як ліквідатором, відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 2 розділу 2 Порядку рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, залежить від виду заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, яке реалізується, а саме: 1) при реалізації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, у вигляді нерухомого майна рівень витрат Фонду, які відшкодовуються заставодержателем, становить 3 відсотки від суми його реалізації;

2) при реалізації заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, у вигляді цінних паперів та банківських металів рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить: для облігацій внутрішньої державної позики - 0,05 відсотка від суми їх реалізації; для інших цінних паперів - 0,07 відсотка від суми їх реалізації; банківські метали - 0,05 відсотка від суми їх реалізації;

3) при реалізації прав вимоги за заборгованістю за наданими банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних або таким, що ліквідується, кредитами рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 1,5 відсотка від суми їх реалізації;

4) при реалізації інших видів майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 3 відсотки від суми їх реалізації.

Для розрахунку витрат Фонду використовується сума, отримана від реалізації заставленого майна за вирахуванням податку на додану вартість.

Додатково до розрахованої суми витрат додається сума фактично сплаченого банком судового збору щодо такого майна, у тому числі для отримання такого майна (звернення стягнення на заставу тощо) для обліку на балансі неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується.

Зазначені рівні витрати Фонду щороку переглядаються Фондом на основі даних щодо реалізації майна Фондом за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відшкодування фонду витрат на утримання та продаж такого майна здійснюється лише у разі продажу заставленого майна, однак при зверненні стягнення на заставлене майно шляхом набуття його у власність відшкодування витрат Фонду не передбачено.

Більш того, суд зазначає, що у будь-якому випадку невиконання чи неналежне виконання зобов'язання не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним (скасування постанови).

Також, однією з підстав для скасування оскаржуваної постанови позивачем вказано те, що перелік документів, на підставі яких здійснюються безумовні операції, є вичерпним, тому безумовне списання відповідачем цінних паперів з рахунку позивача є неправомірним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про депозитарну систему України» до виключної компетенції Національного банку України належить здійснення депозитарного обліку державних цінних паперів та облігацій місцевих позик. Особливості провадження Національним банком України депозитарної та клірингової діяльності з державними цінними паперами та облігаціями місцевих позик встановлюються Комісією за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України відповідно до отриманих депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик України, цільових облігацій внутрішніх державних позик України, казначейських зобов'язань України, та облігацій місцевих позик, а також боргових цінних паперів, що посвідчують відносини позики органів місцевого самоврядування, які були розміщені за межами України, та обслуговування корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів у порядку, встановленому Національним банком України за погодженням з Комісією (згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про депозитарну систему України»).

Відповідно до п. 12 розділу 2 Положення про провадження депозитарної діяльності безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі наданих депозитарній установі та/або Центральному депозитарію оригіналів або копій таких документів: - постанови державного виконавця або інших документів виконавчого провадження, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; - свідоцтва про право на спадщину та договору (правочину) про поділ спадкового майна (за наявності); - свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; - документів, що посвідчують виконання корпоративних операцій емітента (у випадках, передбачених законодавством); - розпорядження уповноваженої особи Комісії про скасування реєстрації випуску цінних паперів (у зв'язку з визнанням їх емісії недійсною, припиненням акціонерного товариства чи пайового інвестиційного фонду, виконанням рішення суду); - рішення Комісії щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо цінних паперів певного власника; - копій документів, що підтверджують передачу майна юридичної особи, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів у процесі ліквідації юридичної особи, учасникам відповідної юридичної особи; - інших документів, визначених законодавством України.

Таким чином, вказаним положенням не встановлено вичерпного переліку документів, які можуть бути подані до депозитарної установи для здійснення безумовної операції, що свідчить про необґрунтованість відповідних тверджень позивача.

Що стосується тверджень позивача про те, що строк дії звіту про оцінку цінних паперів станом на дату звернення стягнення закінчився, суд вважає вказані твердження позивача необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за № 1440, передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Строк дії звіту про оцінку повинен встановлюватись суб'єктом оціночної діяльності з урахування строку експозиції, кон'юнктури ринку побідних об'єктів, економічної ситуації, мети оцінки та особливостей об'єкта оцінки.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачений строк дії звіту про оцінку майна, складеного під час оцінки заставного майна.

При цьому, у Звіті про незалежну оцінку цінних паперів, що належать Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк», складеному суб'єктом оціночної діяльності станом на 01.09.2015, не встановлено строку його дії.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими твердження позивача, що станом на дату реалізації відповідачем свого права на набуття у власність цінних паперів, переданих в заставу НБУ, строк дії вказаного звіту закінчився (так як на думку позивача строк дії звіту становить 6 місяців).

Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що п. 4 оскаржуваної постанови НБУ суперечить нормам ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, у п. 4 Постанови Правління Національного банку України № 219 від 31.03.2016 вирішено доручити Департаменту супроводження кредитів до 11.04.2016 на підставі інформації Департаменту відкритих ринків підготувати та надати Операційному департаменту розпорядження з фінансових питань щодо спрямування вартості набутого у власність забезпечення на погашення заборгованості банку (позивача) за кредитними договорами згідно з додатком до цієї постанови, нормативно-правовими та розпорядчими актами НБУ з питань відображення в бухгалтерському обліку кредитних/депозитних операцій (у такій черговості: у першу чергу - суми основного боргу за кредитом; у другу чергу - суми процентів за користування кредитом; третю - суми нарахованої пені; четверту - суми штрафів) та щодо списання з позабалансового обліку суми застави загальної кількості цінних паперів.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Суд зазначає, що порядок (черговість) задоволення вимог кредиторів, встановлений у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», жодним чином не порушується п. 4 оскаржуваної постави, де, по суті, встановлено внутрішній порядок (Національного банку України) спрямування коштів, отриманих НБУ від реалізації права на набуття права власності на цінні папери.

Що стосується тверджень позивача, що відповідач мав право залишити у своїй власності цінні папери виключно за умови, що цінні папери не були продані третім особам, суд вважає вказані твердження позивача необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 2.2.5 Кредитного договору 33/02-14/СТ від 26.02.2014, Кредитного договору № 155/05-14/КТ від 27.05.2014, Кредитного договору № 159/06-14/КТ від 11.06.2014, Кредитного договору № 169/06-14/КТ від 20.06.2014, Кредитного договору № 194/08-14/КТ від 13.08.2014 та Кредитного договору № 214/09-14/КТ від 19.09.2014 кредитор має право з дня виникнення простроченої заборгованості позичальника здійснити списання коштів з кореспондентського рахунку позичальника та його філії, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення, а в разі відсутності коштів на цих рахунках через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості, вжити заходів щодо продажу третім особам цінних паперів, що надані під забезпечення, і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі вимоги відповідно до цього договору.

Згідно з п. 2.2.2 Договору застави державних облігацій України № 33/02-14/ДОУ від 26.02.2014, Договору застави державних облігацій України №155/05-14/ДОУ від 27.05.2014, Договору застави державних облігацій України № 159/06-14/ДОУ від 11.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 169/06-14/ДОУ від 20.06.2014, Договору застави державних облігацій України № 194/08-14/ДОУ від 13.08.2014 та Договору застави державних облігацій України № 214/09-14/ДОУ від 19.09.2014 заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем умов, що передбачені кредитним договором (неповернення, часткове неповернення або несвоєчасне неповернення) та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій України у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

Таким чином, умовами п. 2.2.2 договорів застави встановлено самостійне право НБУ перевести цінні папери, передані в заставу, у свою власність, так як норми вказаного пункту викладено альтернативно, тобто відповідач має право 1) або здійснити продаж державних облігацій України третім особам 2) або перевести державні облігацій України у свою власність і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору.

Водночас, умова п. 2.2.4 договорів застави, де зазначено, що у разі неможливості продажу предмета застави, НБУ має право залишити заставлені державні облігації України у своїй власності за справедливою вартістю, підлягає застосуванню саме в ході реалізації предмету застави, а не на етапі переведення у власність НБУ цінних паперів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача в частині того, що відповідач мав право залишити у своїй власності цінні папери виключно за умови, що цінні папери не були продані третім особам.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Національного банку України щодо прийняття Постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» від 31.03.2016 у заставу Національному банку України» та скасування Постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України» від 31.03.2016 з підстав, наведених позивачем.

Крім того, що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Національного банку України щодо прийняття Постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України», суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Суд зазначає, що дії Правління Національного банку України мають форму конкретного документу - Постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України» від 31.03.2016.

Таким чином, ефективним способом захисту в даному випадку є скасування вказаної постанови (визнання її недійсною).

Саме такий спосіб захисту є ефективним, так як спрямований на реальне відновлення порушеного права, водночас, такий спосіб захисту як визнання дій протиправними, в даному випадку, не може поновити порушені права позивача, так як такі дії були реалізовані у формі оскаржуваної постанови, а тому саме остання підлягає оскарженню.

Втім, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, що є підставою для скасування Постанови № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України» від 31.03.2016.

Що стосується позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про зобов'язання Національний банк України повернути на рахунок Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» у цінних паперах непогашені цінні папери, а саме: державні облігації UA4000172271 у кількості 92038 шт., державні облігації UA4000185557 у кількості 23082 шт., державні облігації UA4000186159 у кількості 153047 шт., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вказаних вимог, оскільки вони є похідними від позовних вимог про скасування Постанови № 219 від 31.03.2016, у задоволенні яких суд відмовив.

При цьому, судом встановлено, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна Марина Анатоліївна звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови від 31.03.2016 № 219, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6316/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 31.01.2018 закрито провадження в адміністративній справі № 826/6316/16 у зв'язку з тим, що оспорювані правовідносини виникли не між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень, а між заставодержателем та заставодавцем, з огляду на що у разі набуття Національним банком України права власності на цінні папери, виник спір про право, який, в свою чергу, має вирішуватись у порядку господарської юрисдикції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі № 826/6316/16 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2018 передано справу № 826/6316/16 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А. до Національного банку України, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд наголошує на тому, що за змістом ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

За таких обставин, з огляду на існування процесуального документу, який набрав законної сили - ухвали Окружного адміністративного суду від 31.01.2018 про закриття провадження в адміністративній справі № 826/6316/16, з метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя (оскаржити дії відповідача) даний спір підлягає розглядові господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. У позові Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до Національного банку України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова

Джерело: ЄДРСР 79747363
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку