ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2019 року

м. Дніпро

справа № 160/109/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Дніпрі апеляційну

скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (головуючий суддя - Рябчук О.С.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до 1) Ради адвокатів Дніпропетровської області,

2) Конференції адвокатів Дніпропетровської області в особі головуючого на Конференції Лещенко Тетяни Олександрівни

третя особа Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Ради адвокатів Дніпропетровської області (далі - Відповідач-1), Конференції адвокатів Дніпропетровської області в особі головуючого на Конференції Лещенко Тетяни Олександрівни (далі - Відповідач-2), третя особа Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області, з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07.12.2018 р. в частині дострокового відкликання ОСОБА_1 з посади члена кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, яке оформлене протоколом Конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07.12.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 09 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №160/109/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області, Конференції адвокатів Дніпропетровської області в особі головуючого на Конференції Лещенко Тетяни Олександрівни, третя особа Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення (а.с. 2-4).

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскаржила її в апеляційному порядку (а.с. 21-25).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу №160/109/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що спір у даній справі має публічно-правовий характер, що підтверджується положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №607/3128/16-ц від 07.11.2018 року.

Відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Відповідач-2, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки з'явившихся представників учаників справи, кожного окремо, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника Відповідача-2.

В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу №160/109/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник Відповідача-1 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Представник третьої особи вважав, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на її безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи

в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що компетентним судом для вирішення спору, зазначеного в позовній заяві, є суд цивільної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з п.1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 вказаного Закону України адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

Згідно до ч. 1, п. 4 ч. 5 ст. 47 вказаного Закону України вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону затверджуються Радою адвокатів України.

До повноважень конференції адвокатів регіону належать: визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обрання голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з посад.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач оскаржує протокольне рішення Конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07.12.2018 р. в частині дострокового відкликання ОСОБА_1 з посади члена кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області.

В обґрунтування підсудності спору Дніпропетровському окружному адміністративному суду Позивачем зазначено про те, що предметом позову, у даній справі, є незаконність формування кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, як органу, що реалізує право на отримання доступу до професії адвоката, в порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в умовах реалізації судової реформи, набуття адвокатурою монополії на надання правничої допомоги. Оскаржуване рішення конференції щодо відкликання та виборів нових членів кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області створює наслідки відносно осіб, які бажають отримати доступ до адвокатської діяльності, а також саме отримання такого доступу через допуск та складання іспитів сформованою у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційною палатою, що свідчить про суспільний характер такого спору, який явно виходить за межі функціонування самого адвокатського самоврядування, особливо в умовах монополії адвокатури у наданні правничої допомоги.

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представником Позивача зроблено посилання на позицію Верховного Суду, викладену у постанові № 607/3128/16-ц від 07.11.2018 р., згідно якої діяльність адвокатури, реалізація нею функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

В той же час, представником Позивача наголошено на тому, що предметом спору у справі №607/3128/16-ц є саме рішення КДКА Хмельницької області, яким притягнуто адвоката до дисциплінарної відповідальності та зупинено подальше зайняття останньою адвокатською діяльністю, і що зазначені обставини на його думку свідчать про публічно-правовий характер спірних правовідносин, що, у свою чергу, свідчить про підсудність даної справи окружному адміністративному суду.

Однак колегія суддів з такими доводами Позивача не погоджується, оскільки в позовній заяві в даній адміністартивній справі справі № 160/109/19 предметом спору є не притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а рішення Конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07.12.2018 року в частині дострокового відкликання ОСОБА_1 з посади члена кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, тому предмет спору в даному адміністративному позові є відмінним від предмету спору в постанові Верховного Суду № 607/3128/16-ц від 07.11.2018 року.

Таким чином, в даній справі, предметом спору є рішення Конференції адвокатів Дніпропетровської області як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема, можливості брати участь у діяльності і бути обраним до органу адвокатського самоврядування - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, а не набуття статусу адвоката чи процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги і те, що зміна складу кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, як органу, що реалізує право на отримання доступу до професії адвоката, не створює жодних негативних наслідків відносно осіб, які бажають отримати доступ до адвокатської діяльності, оскільки питання складу кваліфікаційної палати є внутрішнім та має безпосередній вплив лише на права та обов'язки членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у спірних правовідносинах публічно-правового характеру, що свідчить про необхідність розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року про відмову у відкритті провадження, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №160/109/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 11 лютого 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова