Провадження № 2/344/117/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Орнат Л.І., Максимів Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; виселення ОСОБА_9 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташовані в м. Івано-Франківськ по вул. Микитинецька, 9; вселення ОСОБА_7 у вказане будинковолодіння,

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2016 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані в м. Івано-Франківськ по вул. Микитинецька, 9 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 17 травня 2007 року, за реєстровою дією № 1152 (а.с. 1-5, т. 2).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.11.2004 року позивач придбав будинок у м. Івано-Франківську, по вул. Микитинецька, 9, взявши кредит у банку. В цьому будинку ним було зроблено ремонт, переобладнання, придбано дорогі меблі та зроблено ландшафтний дизайн. 09.10.2007 року в м. Києві у позивача стався інсульт, після чого він тривалий час лікувався, перебуваючи у різних лікувальних закладах, в тому числі і за кордоном. Як виявилось, 17.05.2007 року він нібито продав ОСОБА_8 будинок, який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, по вул. Микитинецька, 9. Позивач не надавав нотаріусу свій паспорт, на угоді не був присутній, вперше зустрівся з нотаріусом у слічого МВ УМВС у вересні 2015 року, де за його заявою відкрито кримінальне провадження. Згідно з витягу про реєстрацію переходу прав власності стало відомо, що 18.05.2007 року ОСОБА_8 провела реєстрацію переходу прав власності згідно договору купівлі-продажу № 1152 від 17.05.2007 року, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 Тільки в кінці 2015 року ОСОБА_7 стало відомо з відповіді Міністерства юстиції України, що договір купівлі-продажу від 17.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зареєстровано у реєстрі за № 1164, а в договорі купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 було зареєстровано за № 1152. 18.05.2007 року ОСОБА_8 бере кредит у банку 4995000 доларів США, предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, який належить на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2007 року, реєстровий № 1152, заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 3 155 266,00 грн. ОСОБА_8 купує дім за 139 380,00 грн. (27600 доларів США), а в заставу надає будинок, який вже коштує 624797 доларів США. 07.09.2009 року ОСОБА_8 продає будинок ОСОБА_4 за 250 000 доларів США та земельну ділянку за 110000,00 грн. У договорі купівлі-продажу від 07.09.2009 року вказується, що 17.05.2007 року за реєстровим № 1152 були проведені нотаріальні дії. 18.05.2007 року ОСОБА_8 зареєструвала перехід права власності на підставі договору купівлі-продажу № 1152 від 17.05.2007 року. Позивач звернувся в Міністерство юстиції України, звідки надійшла відповідь на його адресу, у якій зазначено, що 17.05.2007 року за реєстровим № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Микитинецька, 9 між ним та ОСОБА_8 У вказаній відповіді зазначено, що на виконання вимог статті 43 Заону України «Про нотаріат» було встановлено його особу за паспортом серії ВС 279437, видним 08.04.2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, реквізити якого було записано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_7 подав заяву до міліції м. Івано-Франківська про вчинення шахрайських дій. Слідчий дав запит в МРЄО, звідки надійшла відповідь, що нібито приватний нотаріус ОСОБА_3 засвідчила довіреність, нібито він її видав у квітні 2009 року. На повторне його звернення до Міністерства юстиції України, у відповіді зазначено, що повідомлено повторно про вчинення приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 17.05.2007 року договору купівлі-продажу за реєстровим № 1164.

Позивач вважає, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчила договір купівлі-продажу від 17.05.2007 року, який зареєстровано за № 1152, про що ним подано достатньо доказів, а у своїй відповіді нотаріус вказує, що провела нотаріальну дію за реєстровим № 1164. Своїми незаконними діями нотаріус позбавила позивача будинку та земельної ділянки, які належали йому на підставі приватної власності.

Також, 11 лютого 2016 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на будинковолодіння, яке розташовано в м. Івано-Франківську по вул. Микитинецька, 9; визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої по вул. Микитинецька, 9 в м. Івано-Франківську; витребування із незаконного володіння від ОСОБА_9 будинковолодіння, що розташоване по вул. Микитинецька, 9 в м. Івано-Франківську; витребування із незаконного володіння ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,1000га, яка розташована в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9 (а.с. 1-5, т. 1).

Доводами заяви зазначається, що позивач є власником цегляного житлового будинку загальною площею 480,2 кв.м., цегляної літньої кухні загальною площею 28,2 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,1000 га в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9. 17.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_8 нібито укладено договір купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки, який складено і посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1152. На виконання вищевказаного договору відповідачем 1 нібито сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 116 420,00 грн. за домоволодіння і 22 960,00 грн. за земельну ділянку, разом – 139 380,00 грн., а позивачем передано у власність відповідачу 1 будинковоладіння і земельну ділянку, що розташовані по вул. Микитинецька, 9 в м. Івано-Франківську. У листі Міністерства юстиції України від 20.08.2015 року повідомлено, що 17.05.2007 року за реєстровим № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки, що розташовані по вул. Микитинецька, 9 в м. Івано-Франківську. Таким чином, позивача позбавлено права власності та можливості користуватися на власний розсуд об’єктами нерухомого майна, що належать йому на праві приватної власності. Як зазначає позивач, він не надавав згоди на проведення експертної грошової оцінки нерухомого майна; не укладав жодних договорів купівлі-продажу; не продавав ОСОБА_8 домоволодіння та земельну ділянку; не складав, не підписував і не посвідчував у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 жодих договорів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року (головуючий суддя Мелещенко Л.В.) вищезазначені справи об’єднані в одне провадження та надано об’єднаній справі загальний номер №344/1587/16-ц (а.с. 80, т. 2).

Відповідно до додаткових пояснень 06 липня 2016 року позивач просить також визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, щодо домоволодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Микитинецька, 9 укладений 17 травня 2007 року, зареєстрований в державному реєстрі за №1164 виготовлений на спеціальному бланку нотаріального документа серія бланку ВЕО, номер бланка 562516 (а.с. 99-101, т. 2).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя Мелещенко Л.В.) відмовлено у прийнятті збільшеної уточненої позовної заяви, поданої ОСОБА_7 14 вересня 2016 року про визнання недійсними договору купівлі-продажу домоволодіння від 07 вересня 2009 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 вересня 2009 року, виселення ОСОБА_9 з будинку та земельної ділянки, що розташовані в місті Івано-Франківську, вулиця Микитинецька, 9, вселення ОСОБА_7 у будинок, розташований у місті Івано-Франківську, вулиця Микитинецька, 9 (а.с. 138, т. 2).

У зв’язку із закінченням 24.04.2017 року п’ятирічного строку призначення судді Мелещенко Л.В. вперше розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського міського суду ОСОБА_10 № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи (а.с. 197, т. 2).

Системою автоматичного розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 198, т. 2).

Відповідно до ухвали судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняка Т.М. від 30 травня 217 року вказану справу прийнято до провадження (а.с. 199, т. 2).

Відповідно до уточненої позовної заяви від 16 січня 2018 року позивач ОСОБА_7 просить:

визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 17 травня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, домоволодіння та земельної ділянки, площею 0,1000 за адресою: місто Івано-Франківськ, по вулиця Микитинецька, 9, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, № 1164;

визнати право за ним власності на будинковолодіння, яке розташоване в м. Івано-Франківськ, по вул. Микитинецька, 9;

визнати право за ним власності на земельну ділянку, площею 0,1000 яка розташована в м. Івано-Франківську, по вул. Микитинецька, 9;

витребувати із незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9;

витребувати із незаконного володіння ОСОБА_9 житловий цегляний будинок, який розташований по вул. Микитинецька, 9 в м. Івано-Франківську;

виселити ОСОБА_9 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташовані в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9;

вселити ОСОБА_7 в будинковолодіння та земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташовані в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9 (а.с. 63-73, т. 3).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечили позовні вимоги, вказавши, що при укладенні договору від 17.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сторонами були дотримані всі необхідні вимоги, необхідні для вчинення правочинів, з огляду на що немає підстав для визнання недійсним договору та його наслідків, на які вказує позивач.

В судовому засіданні, за клопотанням позивача,за участі сторін, було досліджено докази, зокрема оглянуто журнал реєстрації нотаріальних дій в частині спірного договору та заслухано пояснення нотаріуса щодо цієї дії.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 заперечила щодо вимог позову, зазначивши, що договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки, що розташовані в м. Івано-Франківську, вул. Микитинецька, 9, посвідчені нею в порядку вимог чинного законодавства. ОСОБА_7 було їй надано всі оригінали правовстановлюючих документів на домоволодіння та земельну ділянку, які відчужувались, а також усі інші необхідні документи, передбачені Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. №20/5. Після підписання та нотаріального посвідчення договору сторонами, нотаріусом було здійснено відповідний запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим №1164 від 17.05.2007 року у присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які проставили свої підписи в реєстрі в графі 7 у її присутності після отримання оформлених документів. При проставленні реєстрового номеру на примірниках договору нею було допущено технічну помилку, а саме: на примірнику, що зберігається у справах нотаріуса, а також у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, навпроти якого стоїть підпис ОСОБА_7, проставлено реєстровий номер 1164, а на примірнику Договору, що викладений на бланку ВЕО №562517, і який в подальшому був наданий покупцю, нею помилково проставлено реєстровий номер 1152. Стосовно реєстрового номеру 1152 від 17.05.2007 року нотаріус повідомила, що за цим номером нею в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис про посвідчення Договору дарування квартири, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів ВЕО №562515. Цей Договір до ОСОБА_7 не має жодного відношення та не спричинив для нього ніяких правових наслідків.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_7, згідно договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року був власником домоволодіння та земельної ділянки по вул. Микитинецькій, 9 у м. Івано-Франківську (а.с. 12-13, т. 1).

Спір виник з приводу укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по вул. Микитинецькій, 9 у м. Івано-Франківську, внаслідок якого позивач вказує вимоги про витребування вказаного майна з чужого володіння, визнання права власності на це майно, виселення ОСОБА_9 з будинковолодіння по вул. Микитинецька, 9 у м. Івано-Франківську та вселення його у це ж будинковолодіння.

З відповіді Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 31.05.2017 року № Б-224/01-34, наданої на скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_1 вбачається, що 17.05.2007 року за р. № 1164 приватним нотаріусом ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: по вул. Микитинецькій, 9 у м. Івано-Франківську, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Договір купівлі-продажу викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВЕО № 562517, який надано покупцю ОСОБА_8. Як пояснила нотаріус ОСОБА_3, на примірнику договору купівлі-продажу, який є архівним документом приватного нотаріуса, помилково вдруковано серію та номер бланка ВЕО № 562516, який був зіпсований 17.05.2007 року. Спеціальний бланк серії ВЕО № 562516, у відповідності до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.06.1999 року № 36/5, внесений нотаріусом до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, за кодом витрачання – зіпсований. Крім цього, на примірнику договору, що зберігається у справах нотаріуса та в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій на 2007 рік, реєстровий номер зазначений 1164, а на договорі, викладеному на бланку ВЕО № 562517 та наданому ОСОБА_8, помилково нотаріусом зазначено реєстровий номер 1152, який посвідчений в той же день. Виходячи з цього, запис про вчинену нотаріальну дію, відповідно до вимог п. 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року №20/5, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії, внесено нотаріусом до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 1164 від 17.05.2007 року, із проставлянням учасниками правочину підписів. Як пояснила нотаріус ОСОБА_3, при посвідченні даного договору, відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про нотаріат» та п. 13 Інструкції, перед вчиненням нотаріальної дії нею було встановлено за паспортами осіб – учасників правочину, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії особисто, які надали їй оригінали паспортів. Відповідно до п. 27 Інструкції, нотаріусом у графі 4 Реєстру записано найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи, яка видала документ. Інструкцією не було встановлено вимог про залишення копій документів, що посвідчують особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії у справах нотаріуса. Щодо недійсності паспорта, у зв’язку з досягненням ОСОБА_7 45-річного віку без вклеєння нової фотокартки, то у вищевказаному листі зазначено, що нотаріус пояснила, що з моменту зміни прізвища або виповнення особі 25 чи 45 років, паспорт є дійсним ще протягом одного місяця, а тому нотаріус може приймати такий паспорт у зазначений період для вчинення нотаріальних дій. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а договір посвідчено 17.05.2007 року, тобто на 5-й день після 45-ліття. (а.с. 6-9, т. 3).

Як зазначено у вищевказаному листі, до письмового пояснення нотаріусом долучено висновок експерта від 29.02.2016 року № 09/03-382, в якому зазначено, що підпис та рукописні написи у графі «Продавець виконані ОСОБА_7, у графі «Сімнадцятого травня дві тисячі сьомого року» в заяві від 17.05.2007 року на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_3, виконані ОСОБА_7, рукописні підписи «Продаж нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: у м. Івано-Франківськ по вулиці Микитинецькій, № 9, у 2007 році я здійснюю вперше» під рукописним текстом на на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_3, виконані ОСОБА_7 (а.с. 7-8, т. 3).

Як слідує з листа Міністерства юстиції України № Б-11384/13 від 08.07.2015 року, на звернення ОСОБА_7, перевіркою, проведеною за результатами розгляду звернення встановлено, що 17.05.2007 року за реєстровим № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по вул. Микитинецькій, 9 у м. Івано-Франківську, між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_8 (продавець). Для посвідчення вказаного договору нотаріусом були витребувані всі необхідні документи, передбачені ст. 55 Закону України «Про нотаріат» та пунктами 38, 61, 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року №20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за № 283/8882. На виконання вимог статті 43 Закону особу ОСОБА_7 було встановлено за паспортом серії та номером ВС 279437, виданим 08.04.2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, реквізити якого було записано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Будь-які інші нотаріальні дії, в тому числі довіреності, від імені ОСОБА_7 приватним нотаріусом ОСОБА_3 не вчинялися (а.с. 14-15, т. 1).

З листа Міністерства юстиції України від 20.08.2015 року № Б-14874/138 слідує, що 17.05.2007 року за реєстровим № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по вул. Микитинецькій, 9 у м. Івано-Франківську, між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_8 (продавець). Як вбачається з пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_3, будь-які інші нотаріальні дії, в тому числі довірності, 17.05.2007 року від імені ОСОБА_7 нею не вчинялися (а.с. 58-59, т. 2).

Відповідно до ч.4 ст. 80 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2015 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу від 07.09.2009 року будинковолодіння та земельної ділянки по вул. Микитинецькій, 9 в м. Івано-Франківську недійсними, визнання зазначеного майно спільною сумісною власністю подружжя, виділення у власність 1/2 його частини, витребування майна з чужого володіння та усунення перешкод в його користуванні відмовлено (а.с. 48-52, т. 2). Апеляційним судом було встановлено що з 15.04.2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі (укладено в м.Лас Вегасі, Штат Невада, США, доказ легалізації Сертифікату шлюбу відсутній), заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2009 року шлюб розірвано, та встановлено факт припинення фактично шлюбних відносин з 2007 року. Згідно договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки посвідченого 17.05.2007 року ОСОБА_7 продав та передав ОСОБА_8 домоволодіння та земельну ділянку по вул. Микитинецька, 9 в м.Івано-Франківську, засвідчивши окремою заявою від 17.05.2007 року, що у шлюбі не перебуває і є розлучений з 2000 року. Також судом встановлено і обставину того, що в липні 2011 року ОСОБА_7 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_8 про поділ майна спільної сумісної власності і рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 30.08.2012р., залишеного без змін ухвалою від 08.02.2013р., йому у задоволенні позову було відмовлено, при цьому позивач ОСОБА_7 при поділі майна не заявляв вимог та не зазначав про те, що поділу підлягає будинковолодіння та земельна ділянка в м.Івано-Франківську. Судом також встановлено правомірність відчуження у 2009 році спірного нерухомого майна ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, яка з 07.09.2009 року там уже проживає.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи інших рішень суду, в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.06.2015 року за нововиявленими обставинами, ухвалою цього суду від 22.09.2015 року (залишено без змін ухвалою ВССУ від 26.11.2015 року), 20.12.2016 року, від 24.01.2017 року було відмовлено (а.с. 69-74, 54-57, 181-183, 178-180 т. 2). Зокрема, в ухвалі від 24.01.2017 року зазначено, що обставини наведені заявником (в т.ч. зіпсування нотаріусом бланку, неотримання коштів за продаж тощо) були предметом розгляду кримінального провадження, досліджувались судами різних інстанції, в наслідок чого їм була надана відповідна правова оцінка зокрема ухвала Апеляційного суду від 06.07.2016 року (судом з’ясовано що це оскарження постанови про закриття кримінального провадження в якій і виконувалась вищевказана експертиза підписів ОСОБА_7В.).

З матеріалів справи слідує, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.05.2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду від 11.07.2017 року, в позові ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання порушеного особистого немайнового права щодо збирання та зберігання інформацію про його особу, визнання дій протиправними щодо використання даних позивача інформації при посвідченні договору за №1152, 1164 від 17.05.2007р., зобов’язання вчинити дії (стягнення 1 000 000грн.) - було відмовлено (а.с. 151-153, т. 3).

Судами встановлено, що нотаріусом було посвідчено договір за №1164 від 17.05.2007р. з занесенням відповідних записів даних в Реєстр. Також, що за вимогами п.23 Інструкції 2004 року, нотаріус вказує її ім’я, місце проживання особи, ідентифікаційний номер, такі дії нотаріуса не суперечать вимогам законодавства. Щодо наявності у продавця паспорта на час укладення договору на 5-тий день досягнення віку 45р. без фотокартки 45-річного віку, то за п.18 полдоження «Про паспорт громадянина України» з моменту виповнення відповідного вікув т.ч. 45 років, паспорт є дійсним протягом 1 місяця, і нотаріус може приймати такий паспорт (ст.43 ЗУ «Про нотаріат» коментар). Аналогічно надана судом оцінка і щодо зазначення нотаріусом місця фактичного проживання, а не реєстрації особи, то дії в цій частині визнані правомірними, оскільки з врахуванням ст.29 ЦК України нотаріус може записати місце проживання особи з її слів чи місце реєстрації особи за даними паспорта. Судом встановлено і факт підписання сторонами договору такого договору від 17.05.2007р., з врахуванням результатів експертизи.

Також згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особа – ОСОБА_4, ОСОБА_9 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу домоволодіння від 17.05.2007 року та земельної ділянки за реєстровим номером 1152 із використанням спеціального бланка нотаріального документа серії ВЕО номер 522517 із застосуванням наслідків нікчемності договору (а.с. 96-99, т. 3).

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (копія якої наявна в матеріалах справи) залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року.

Як зазначається у вищевказаній постанові:

«Суди встановили, що 17 травня 2007 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернулися громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за вчиненням нотаріальної дії, а саме: посвідченням договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Микитинецька, 9.

Для складання проекту та подальшого нотаріального посвідчення цього договору у відповідності до пунктів 61-64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), що діяла на момент вчинення нотаріальних дій, продавцем, тобто ОСОБА_7 нотаріусу було надано всі оригінали правовстановлюючих документів на домоволодіння та земельну ділянку, які відчужувались, а також усі інші необхідні документи, передбачені Інструкцією.

Нотаріусом, перед посвідченням договору було встановлено особи учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням цього правочину, а саме: ОСОБА_7 - продавця та ОСОБА_8 - покупця.

Встановлення осіб було здійснено за паспортами громадян України, оригінали яких учасники правочину надали особисто, добровільно, про що зроблено відповідний запис у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 1164 від 17 травня 2007 року. Після огляду паспортів та виготовлення з них ксерокопій їх оригінали були повернуті, відповідно ОСОБА_7 та ОСОБА_8

На вимогу пункту 28 Інструкції, що діяла на момент вчинення нотаріальних дій, у справі договору, залишено копії паспортів продавця та покупця з відміткою «з оригіналом згідно». Ці копії були виготовлені власноручно за допомогою ксерокопіювальних апаратів з наданих оригіналів паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У відповідності до пункту 39 Інструкції, що діяла на момент вчинення нотаріальних дій, нотаріусом було з'ясовано обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів (стаття 44 Закону України «Про нотаріат»).

Окрім того, згідно з пунктом 19 Інструкції, що діяла на момент вчинення нотаріальних дій, при посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, для юридичних осіб - ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

Встановлено, що ОСОБА_7 оскаржував вказаний договір купівлі-продажу, та рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2015 року в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2015 року залишено без змін.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, відсутність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини відповідача в її заподіянні, дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для відшкодування йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7 щодо відсутності у його паспорті фотокартки при досягненні особою 45-річного віку, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» та пункту 10 Інструкції визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Крім того, встановлення особи нотаріусом за паспортом громадянина України, який не містив фотокартки при досягненні особою 45-річного віку, є фактично підставою для застосування дисциплінарного стягнення до нотаріуса. При цьому належних та допустимих доказів про порушення такого порядку вчинення нотаріальних дій в цій частині, матеріали справи на містять.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11, і спростовують доводи касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що за результатами позапланової перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_3, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні 17 травня 2007 року договорів за реєстраційними номерами № 1152 та 1164, було складено довідку від 10 жовтня 2016 року у якій встановлено, що приватним нотаріусом не дотримано: вимог Інструкції на момент вчинення нотаріальної дії, в частині допущення технічної помилки у зазначені реєстрових номерів на примірниках договорів та зазначенням на примірнику договору, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки обґрунтувань незаконності дій щодо збирання та зберігання приватним нотаріусом без дозволу чи згоди ОСОБА_7 інформації про його особу (особистих персональних даних) матеріали справи не містять.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, але вони стосуються неправомірності дій Міністерства юстиції України.

Отже, вказані судові рішення не стосуються предмету спору - неправомірність дій нотаріуса щодо збирання, зберігання і використання особистих персональних даних позивача.».

Тобто, оцінка певним обставинам справи яка пов’язана з укладанням спірного договору та його посвідченням, надана судами різних інстанції, і не потребує доказуванню.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод /1950р./ ратифікованою Законом від 17 липня 1997р.№475/97ВР, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують інтереси інших осіб та інтересів суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до положень частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд бере до уваги, в тому числі те, що обставини на які вказує позивач, отримали критичну оцінку в судових рішеннях за його позовами, які набрали законної сили. Додаткові пояснення і розширені тлумачення щодо тих же обставин, не слід розуміти новими доказами цього ж предмету доказування.

З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення вимог позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд вважає, що вимоги позивача про про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; виселення ОСОБА_9 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташовані в м. Івано-Франківськ по вул. Микитинецька, 9; вселення ОСОБА_7 у вказане будинковолодіння задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсними правочинів.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, закріплений у статті 10 ЦПК України, принцип змагальності зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 204, 317, 319, 328 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; виселення ОСОБА_9 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташовані в м. Івано-Франківськ по вул. Микитинецька, 9; вселення ОСОБА_7 у вказане будинковолодіння – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 08.02.2019 року.