ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2019 року

Київ

справа №855/18/19

№А/9901/14/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів - Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Ігнатенко О.В.

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Гугуєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року

у справі № 855/18/19

за позовом ОСОБА_2

до Центральної виборчої комісії

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив:

1.1. визнати протиправною дію ЦВК України про винесення постанови від « » лютого 2019 року про відмову в реєстрації його кандидатом у президенти України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, відповідно до заяви від 30 січня 2019 року;

1.2. скасувати нормативно-правовий акт - постанову ЦВК України від « » лютого 2019 року про відмову в реєстрації його кандидатом у президенти України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України;

1.3. зобов'язати суб'єкта владних повноважень - ЦВК України, вчинити дію з метою відновлення його права бути обраним Президентом України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, усунувши помилки та недоліки в поданій ним заяві до ЦВК від 30 січня 2019 року щодо п. 8 ч. 1 ст. 52 Закону, керуючись ч. 4 ст. 245 КАС України та керуючись принципом верховенства права у виконання норм ст. 8 Конституції України та керуючись Джерелом права щодо ст. 7 КАС України;

1.4. забезпечити позов відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 151 КАС України вчинити дії в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом в президенти на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року негайно, надавши звіт до суду про вчинення цієї дії, щодо ст. 382 КАС України;

1.5. стягнути з відповідача понесені ОСОБА_2 витрати стосовно сплати судового збору та інших документів, які будуть додані суду під час розгляду справи (за текстом позовної заяви).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

2.1. ЦВК порушила вимоги Конституції України щодо верховенства права над законом та прийняла постанову, якою скасувала конституційне право ОСОБА_2 бути обраним Президентом України.

2.2. Крім того, позивач вважає, що норма Закону України «Про вибори Президента України» в частині внесення грошової застави за участь в виборах Президента - не є правовою, оскільки в частині 2 статті 103 Конституції України такої норми немає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 06 лютого 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:

3.1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК № 183 від 01 лютого 2019 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не вніс грошову заставу, у передбаченому Законом України «Про вибори Президента України» розмірі, постанова ЦВК від 01 лютого 2019 року №183 "Про відмову ОСОБА_2 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року" є законною та обґрунтованою.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 51 Закону, Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 50 Закону.

Статтею 50 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено, що декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом на пост Президента України (на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не подано передбачену пунктом 5 частини 1 статті 51 Закону України «Про вибори Президента України» декларацію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї

5. 06 лютого 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

6. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить:

6.1. розглянути його апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

7.Відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить:

7.1. залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 855/18/19 без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух адміністративної справи

8. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

8.1. 07 лютого 2019 року до Суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за його участю.

8.2. 07 лютого 2019 року до Суду надійшов відзив Центральної виборчої комісії на апеляційну скаргу ОСОБА_2

8.3. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року справу № 855/18/19 (№ А/9901/14/19) призначено до розгляду в судовому засіданні на 09 лютого 2019 року на 12.00 год. та телефонограмою повідомлено сторонам про день та час розгляду апеляційної скарги.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Аргументи сторони, яка подала апеляційну скаргу.

9.1. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідачем протиправно було винесено оскаржувану постанову та відмовлено йому у реєстрації кандидатом на пост Президента України, оскільки така відмова не відповідає правам, передбаченим Конституцією України.

Позивач зазначає в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення ігнорував основні норми Конституції.

9.2. У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

10. Аргументи представника відповідача.

10.1. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржувана постанова ЦВК прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Позивачем не виконані вимоги ч. 3 ст. 48 та п. 4-5 ч. 1 ст.51 Закону України "Про вибори Президента України", а саме: не надано документа про внесення грошової застави та декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу.

Наведене є безумовною підставою для прийняття ЦВК рішення про відмову в реєстрації позивача кандидатом на пост Президента України.

10.2. Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, за змістом аналогічні тим, які зазначені у відзиві, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

11. Конституція України

11.1. Частиною 6 статті 103 Конституції України передбачено, що порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

12. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. № 1932-IV (далі - Закон № 1932-IV).

12.1. Частиною 1 статті 1 Закону № 1932-IV визначено, що Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

12.2. Частиною 11 статті 18 Закону № 1932-IV передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, уповноважених представників.

13. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV).

13.1. Частина 1 статті 48 Закону № 474-XIV передбачає, що громадянин України, який відповідно до статті 9 цього Закону може бути обраним Президентом України, особисто подає до Центральної виборчої комісії засвідчену в установленому законом порядку заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України.

13.2. Частиною 3 статті 48 Закону № 474-XIV встановлено, що до заяви додаються документи, передбачені частиною першою статті 51 цього Закону.

13.3. Згідно із частиною 1 ст. 49 Закону № 474-XIV, грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень.

13.4. За правилами п. 4 ч. 1 ст. 51 Закону № 474-XIV Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 51 Закону № 474-XIV Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 50 цього Закону.

13.5. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 474-XIV декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом на пост Президента України (на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

13.6. Згідно пункту частини 1 статті 52 Закону № 474-XIV, Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата на пост Президента України, зокрема, у разі: відсутності документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону

13.7. Відповідно до ч.2 ст.52 Закону № 474-XIV рішення про відмову в реєстрації кандидата повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається уповноваженому представнику відповідної партії (кандидата) або кандидату.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному позивачем рішенні відповідають обставинам справи, є законними та повністю обґрунтованими, з огляду на наступне.

15. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 30 січня 2019 подав до ЦВК заяву з пакетом документів для реєстрації його кандидатом в Президенти України.

16. Положеннями ч.1 ст. 51 Закону України "Про вибори Президента України" визначено вичерпний перелік документів, надання яких є необхідною умовою для реєстрації кандидата на пост Президента України Центральною виборчою комісією, зокрема, передбачена наявність документа про внесення грошової застави відповідно до положень ст.49 цього ж Закону (в розмірі 2 500 000,00 грн) та декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідно до ст. 50 цього Закону.

17. Постановою ЦВК від 01 лютого 2019 року №183 "Про відмову ОСОБА_2 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року" позивачу відмовлено у такій реєстрації.

18. Частиною третьою статті 48 Закону № 474-XIV, яка регламентує порядок самовисування кандидата на пост Президента України, встановлено, що до заяви про самовисунення кандидатом на пост Президента України додаються документи, передбачені частиною першою статті 51 Закону.

Передбачений пунктом 4 частини першої статті 51 Закону № 474-XIV документ про внесення грошової застави відповідно до статті 49 Закону при подачі позивачем документів до ЦВК - був відсутній.

Стаття 52 Закону № 474-XIV визначає чіткий перелік підстав відмови у реєстрації кандидата на пост Президента України.

19.Слід зауважити, що у справі встановлено та не заперечується сторонами, що під час звернення із заявою про реєстрацію кандидатом на пост Президента України ОСОБА_2 не було подано документ про внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК грошової застави.

20. Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що передбачена статтею 49 Закону №474-XIV вимога про внесення грошової застави є порушенням його прав встановлених Конституцією України, з огляду на наступне.

Конституцією України передбачено умови здійснення права бути обраним Президентом України: мати громадянство України; досягти на день виборів тридцяти п'яти років; мати право голосу; проживати в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років; володіти державною мовою.

Основний Закон встановлює ценз щодо осіб які мають право бути обраними Президентом України, а механізм реалізації пасивного виборчого права передбачено Законом № 474-XIV.

Законом України «Про вибори Президента України» встановлено обов'язковість внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Комісії грошової застави у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень для усіх, без винятку, суб'єктів висування кандидатів на пост Президента України (ст. 49 Закону № 474-XIV).

Таким чином, грошова застава не може розглядатися як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану.

Крім того, обґрунтованість впровадження інституту грошової застави для реалізації права бути обраним було предметом дослідження як Конституційного Суду України, так і Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2002 року №2-рп/2002 у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про виборчу заставу) зазначив, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану. Водночас встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Суховецький проти України" (заява №13716/02) прийшов до висновку, що запровадження у національному законодавстві грошової (виборчої) застави переслідувало законну мету гарантії права на ефективне, добре налагоджене представництво, підвищуючи відповідальність тих, хто висуває свою кандидатуру на вибори, та обмежуючи вибори серйозними кандидатами, одночасно уникаючи необґрунтованого витрачання державних коштів. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога виборчої застави для кандидатів на виборах існує не лише в Україні. Виборче право цілого ряду держав-членів містить таку вимогу, щоб завадити легковажним кандидатам виставляти на вибори свою кандидатуру. Більше того, Венеціанська комісія розцінила цю мету як законну, а вимогу застави як, в принципі, прийнятний інструмент для її досягнення.

Отже, Суд не вбачає суперечностей між положеннями Конституції України та Закону № 474-XIV щодо умов та способу реалізації пасивного виборчого права.

Положення Закону № 474-XIV неконституційними визнані не були.

21. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 51 Закону, до заяви ОСОБА_2 додав на паперових носіях та в електронному вигляді викладені у довільній формі документи із назвою «Декларація за 2017 рік».

Статтею 50 Закону №474-XIV передбачено, що декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом на пост Президента України (на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Довільна форма такої декларації не передбачена Законом №474-XIV.

22. Аналізуючи вищевказані правові норми, Суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно послався на п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону №474-XIV, оскільки позивач грошову заставу у передбаченому Законом розмірі не вніс та не надав передбачену ст. 50 Закону №474-XIV декларацію, а тому підстави для його реєстрації кандидатом на пост Президента України відсутні.

Позивачем не наведено обґрунтувань в апеляційній скарзі щодо інших підстав відмови в реєстрації позивача кандидатом на пост Президента України визначених постановою Центральної виборчої комісії від 01 лютого 2019 року №183.

23.Таким чином, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року.

24. За приписами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

25. Оскільки при поданні апеляційної скарги в цій справі позивач не сплатив судового збору, то з урахуванням вимог частини дев'ятої статті 273 КАС питання про його стягнення суд вирішує цією постановою.

26. За змістом підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, <…> ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Керуючись статтями 273, 277, 278, 292, 293, 308, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 855/18/19 за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 60 копійок.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати проголошення і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич