open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №9901/764/18

адміністративне провадження №П/9901/764/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Анцупової Т.О., Гриціва М.І., Коваленко Н.В., Кравчука В.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/764/18

за позовом ОСОБА_2

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання рішення протиправним, скасування рішення та вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

31 серпня 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року;

зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відновити участь ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року зі стадії прийняття рішення за результатами проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на посаду судді місцевого суду ОСОБА_2.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Отже, ВККС приймаючи рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата на посаду судді зобов'язана зазначити в такому рішенні конкретні вимоги, встановленні частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII, яким не відповідає кандидат на посаду судді, а також мотивувати таке рішення.

Однак, в рішенні ВККС від 01 серпня 2018 року щодо припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного ВККС 03 квітня 2017 року, не зазначено, якій саме вимозі не відповідає кандидат на посаду судді, рішення є немотивованим, та підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Висновки Національного агентства з питань запобігання корупції (далі також - НАЗК), на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам декларування та не ґрунтуються на законі.

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині незазначення кандидатом на посаду судді відомостей про право користування об'єктом нерухомості, який вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1. декларації, позивач зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Аналогічні вимоги передбачені і в пункті 26 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3.

У зв'язку із цим, позивач зазначає, що у своїх поясненнях до ВККС він неодноразово наголошував, що зареєстрований з 07 вересня 2012 року за юридичною адресою Комунальної установи «Одеський міський центр обліку бездомних громадян»: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 7, однак права користування майном (приміщенням) згідно Статуту цієї установи, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 09 квітня 2009 року № 4160-V, в позивача не виникло. Так само, у позивача не виникло цього права на зазначене у пункті розділу 2.1. декларації приміщення, що ним було вказано, як поштова адреса, на яку НАЗК може надсилати позивачу, як суб'єкту декларування, кореспонденцію.

Відтак, зазначити у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомості про право користування об'єктами, що вказані як зареєстроване місце проживання у розділі 2.1. декларації, позивач не тільки не міг, але й не мав на це жодного права, так як вказані об'єкти йому на праві користування не належали.

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині не зазначення кандидатом на посаду судді в розділі 8 «Корпоративні права» декларації інформації стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес», позивач зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

В пункті 41 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3 зазначено, що у розділі «Корпоративні права» зазначаються всі корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї на праві власності, крім тих, що вже були зазначені в розділі «Цінні папери» (наприклад, акції). Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.

У зв'язку із цим, позивач зазначає, що у своїх поясненнях до ВККС він неодноразово зазначав, що його членство в Кредитній спілці «Економічний інтерес», яка в свою чергу є неприбутковою організацією та не має на меті здійснення господарської діяльності, не свідчить про виникнення в позивача корпоративних прав, адже розмір внеску всіх членів цієї спілки, в тому числі і внеску позивача до статутного капіталу (фонду) становить 0,00 грн., а розмір складеного капіталу спілки складає 0,00 грн.

Відтак, у розділі 8 «Корпоративні права» декларації, позивач не повинен був зазначити інформацію щодо його членства в Кредитній спілці «Економічний інтерес».

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації сум доходів ОСОБА_2 та нарахованих доходів, різниця яких становить 9 184,02 грн., позивач зазначає таке.

У своїх поясненнях до ВККС позивач зазначав, що на момент заповнення декларації позивач не міг отримати довідки про розмір заробітної плати від підприємства ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ», ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» та самостійно підрахував розмір своєї заробітної плати, виходячи із сум фактично отриманих позивачем грошових коштів, а саме 42 718 грн. від ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» та 5 510 грн. від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА»; вже після отримання з НАЗК інформації за результатами проведеної спеціальної перевірки, позивачу стало відомо, що за наявною в НАЗК інформації про доходи, отримані від податкових агентів протягом 2016 року, позивачу було нараховано доходів від ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» у сумі 48 818,39 грн. та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 8 593,63 грн.

Разом з тим, вказаний висновок НАЗК щодо розбіжностей, в частині отриманих (нарахованих) доходів, суперечить власній позиції НАЗК. Так, в пункті 45 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3, зазначено, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону, у декларації вказуються доходи суб'єкта декларування та членів його сім'ї, які були отримані або нараховані упродовж звітного періоду.

Отже, згідно вищевказаних Роз'яснень НАЗК, суб'єкт декларування може зазначити у декларації або отриманий, або нарахований упродовж звітного періоду дохід.

Крім того, позивач зазначає, що ані Закон № 1402-VIII, ані Регламент ВККС, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, не визначають вимоги до мотивувальної частини рішення щодо кандидатів на посаду судді. При цьому, відповідно до пункту 3 частини другої Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Тому, в мотивувальній частині рішення ВККС мали бути коротко викладені встановлені обставини з посиланням на докази, пояснення кандидата на посаду судді, мотиви, з яких ухвалено рішення, обґрунтування необхідності прийняття конкретного рішення, однак всього цього оскаржуване рішення ВККС не містить.

22 жовтня 2018 року від ВККС до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2, в якому відповідач зазначає, що обставини спірних правовідносин вказують на законність прийнятого Комісією рішення, а тому вимоги позивача про його скасування є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, у зв'язку із чим ВККС просить у задоволенні позову ОСОБА_2 до ВККС про визнання рішення протиправним, скасування рішення та вчинення певних дій, відмовити повністю.

Заперечення викладені у відзиві ВККС обґрунтовує наступним.

Частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII визначено, що добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

Згідно з положеннями пункту 8 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII, Комісія здійснює проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону.

Відповідно до положень статті 74 Закону № 1402-VIII для проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше трьох робочих днів після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. На підставі одержаної інформації Вища кваліфікаційна комісія суддів України готує довідку про результати проведення спеціальної перевірки. У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її. За результатами розгляду інформації Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата на посаду судді.

У межах процедури проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_2, 08 грудня 2017 року Комісією було надіслано запити до НАЗК про перевірку відомостей стосовно ОСОБА_2, зокрема, інформації щодо результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої позивачем за 2016 рік, та інших відомостей, які можуть вказувати на відповідність кандидата критеріям компетентності та доброчесності.

03 січня 2018 року від НАЗК до ВККС надійшла інформація, яка свідчила про невідповідність позивача установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидатів на посаду судді. За таких обставин та відповідно до вимог Закону, участь позивача в оголошеному Комісією 03 квітня 2017 року доборі, згідно з рішенням Комісії від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18, було припинено.

Крім того, відповідач посилається на положення Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року та роз'яснення, наведених у Коментарі до Кодексу суддівської етики, затверджених рішеннях Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, в яких зазначається про вимоги морального та професійного характеру до судді (кандидата на посаду судді).

Із урахуванням викладеного, керуючись нормами національних та міжнародних актів Комісія дійшла обґрунтованого висновку, що кандидатура ОСОБА_2 не відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді.

Тому, враховуючи вищевказане, заслухавши доповідача, членів Комісії, дослідивши та оцінивши матеріали особової справи у їх сукупності та надані ОСОБА_2 усні та письмові пояснення, Комісія визнала їх непереконливими та такими, що не спростовують встановлених під час проведення спеціальної перевірки обставин, вирішила припинити участь позивача в оголошеному Комісією 03 квітня 2017 року доборі, ухваливши 01 серпня 2018 року відповідне рішення за № 356/дс-18.

02 листопада 2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому позивач зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не додав до свого відзиву жодного доказу правомірності свого рішення. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав в свої запереченнях у відзиві жодної відповіді на конкретні аргументи позовної заяви. Також, у відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І., Стародуба О.П., Бучик А.Ю.

08 жовтня 2018 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним, скасування рішення та вчинення певних дій та призначив справу до судового розгляду на 29 жовтня 2018 року на 12.00 год.

У зв'язку з відсутністю складу колегії суддів, розгляд справи № 9901/764/18 перенесено на 12 листопада 2018 року, про що учасників справи повідомлено телефонограмами та судовими повістками від 25 жовтня 2018 року.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І., Стародуба О.П., Коваленко Н.В.

У зв'язку з відсутністю складу колегії суддів, розгляд справи № 9901/764/18 перенесено на 26 листопада 2018 року, про що учасників справи повідомлено телефонограмами та судовими повістками від 09 листопада 2018 року.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

У зв'язку з відсутністю складу колегії суддів, розгляд справи № 9901/764/18 перенесено на 17 грудня 2018 року, про що учасників справи повідомлено телефонограмами та судовими повістками від 04 грудня 2018 року.

17 грудня 2018 року у судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, аналогічних тим, що їх викладено в позовній заяві, та просили позов задовольнити. В свою чергу, представник відповідача підтримав позицію з підстав, аналогічних тим, що їх викладено у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

В цьому ж засіданні, протокольною ухвалою судом задоволено клопотання позивача про витребування у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України копію справи № 32дпс-1648/17 «ОСОБА_2» (досьє); витяг із протоколу засідання ВККС, що відбулося 01 серпня 2018 року по розгляду питання щодо участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду; копію технічного запису засідання ВККС, що відбулося 01 серпня 2018 року по розгляду питання щодо участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.

В судовому засіданні 17 грудня 2018 року оголошено перерву до 21 січня 2019 року.

На виконання зазначеної ухвали Верховного Суду відповідачем 14 січня 2019 року до суду надано витребувані судом матеріали.

21 січня 2019 року позивачем до суду подані письмові пояснення відносно витребуваних судом матеріалів.

В судовому засіданні 21 січня 2019 року заслухавши пояснення, розглянувши клопотання учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд ухвалив продовжити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив наступне.

Рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 було оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду.

10 травня 2017 року позивач звернувся до ВККС із заявою про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особа, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років.

26 вересня 2017 року рішенням ВККС № 175/дс-17 ОСОБА_2 допущено до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складенні відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.

03 листопада 2017 року рішенням ВККС № 117/зп-17 продовжено участь ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду (результат відбіркового іспиту: володіння державною мовою - 40 балів, загальні теоретичні знання у сфері права - 85 балів, загальний результат - 125 балів).

За результатами тестування рівня особистих морально-психологічних якостей та Інтерв'ю з психологом визнано середній рівень співпадіння морально-психологічних якостей ОСОБА_2 із нормативним профілем.

08 грудня 2017 року у межах спеціальної перевірки ВККС надіслано запит № 32дпс-1648/17 до НАЗК про перевірку відомостей стосовно особи, яка претендує на заняття посади, що передбачає зайняття відповідального та особливо відповідального становища з метою отримання відомостей про кандидата на посаду судді ОСОБА_2, зокрема інформації щодо результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої кандидатом на посаду судді за 2016 рік, та інші відомості, які можуть вказувати на відповідність кандидата критеріям компетентності та доброчесності.

03 січня 2018 року НАЗК листом повідомило ВККС, що за результатами спеціальної перевірки встановленні такі розбіжності:

1) У розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації кандидатом на посаду не зазначено відомостей про право користування об'єктом нерухомості, що вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1. декларації;

2) У розділі 8 «Корпоративні права» декларації кандидатом зазначено інформацію про володіння корпоративними правами на праві власності у приватному підприємстві «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРАЙС ЮРІС» З ЧАСТКОЮ 33,3 %. Проте кандидатом не зазначено інформацію стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес»;

3) У розділі 11 «доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидатом на посаду зазначено доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати в сумі - 42 718 гривень та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі - 5 510 гривень. Відповідно до наявної у НАЗК інформації про доходи, отримані від податкових агентів протягом 2016 року, кандидату на посаду виплачено (нараховано) доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати у сумі - 48 818,39 гривень та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі - 8 593,63 гривень.

07 лютого 2018 року була завершена спеціальна перевірка відносно позивача шляхом складання та подання колегії ВККС Довідки про результати спеціальної перевірки № 21.2-479/18.

08 червня 2018 року до ВККС надійшло звернення позивача від 06 червня 2018 року про надання інформації про результати спеціальної перевірки.

22 червня 2018 року ВККС надіслав відповідь на звернення позивача, в якому повідомив його про те, що ВККС проводиться спеціальна перевірки і за даними НАЗК існують розбіжності між наявними в НАЗК відомостями та відомостями зазначеними у декларації позивача та надав позивачу строк для надсилання пояснень з підтверджуючими документами.

05 липня 2018 року, 09 липня 2018 року та 31 липня 2018 року позивачем було надано пояснення ВККС з додатками до них щодо відомостей зазначених у Листі НАЗК від 03 січня 2018 року.

На засіданні ВККС 01 серпня ОСОБА_2 підтримав свої попередні письмові пояснення.

01 серпня 2018 року на засіданні ВККС було прийнято рішення № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року. Зазначене рішення ВККС мотивувала тим, що під час його прийняття бере до уваги інформацію щодо встановлених НАЗК розбіжностей та невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції, з адміністративним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір стосовно правомірності рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

1. Конституція України

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 127 Конституції України передбачено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

2. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року

Відповідно до пункту 10 зазначених Принципів особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права. Будь-який метод підбирання суддів мусить гарантувати від призначення суддів за неправомірними мотивами. При підборі суддів не повинно бути дискримінації щодо даної особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та ін.; вимога про те, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відповідної країни, не повинна розглядатися як дискримінаційна.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)

Згідно статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

4. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII

Частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону.

Згідно з статтею 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. На кожному з цих етапів та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, громадських об'єднань, судді, адвокати, представники органів суддівського самоврядування, а також кожний кандидат на посаду судді, який брав участь у складенні відповідного іспиту.

Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 74 Закону № 1402-VIII (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) для проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше трьох робочих днів після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її.

За результатами розгляду інформації Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює вмотивоване рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата на посаду судді.

Відповідно до статті 75 Закону № 1402-VIII повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої кандидатом на посаду судді, здійснюється відповідно до закону центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка такої декларації здійснюється протягом тридцяти днів з дня її подання кандидатом на посаду судді.

5. Закон України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 56 Закону № 1700-VII стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ.

Особливості організації проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді визначаються Законом № 1402-VIII (абзаци 1, 2 частини другої статті 56 Закону № 1700-VII).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 56 Закону № 1700-VII спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема, щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно пункту 3 частини четвертої статті 57 Закону № 1700-VII спеціальна перевірка щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік проводиться Національним агентством з питань запобігання корупції.

За змістом абзацу першого частини першої статті 58 Закону № 1700-VII інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов'язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.

6. Порядок проведення спеціальної перевірки у межах процедури добору на посаду судді місцевого суду, затверджений рішенням Комісії від 14 листопада 2017 року № 122/зп-17 (далі - Порядок)

Пунктом 2 Порядку передбачено, що спеціальна перевірка стосовно кандидата, який відповідно до пункту 29 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII має право взяти участь у доборі на посаду судді без складення відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки, проводиться на підставі рішення Комісії про допуск особи, яка відповідає вимогам п. 29 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, до участі у доборі.

Згідно пункту 3 Порядку спеціальна перевірка полягає в установлені відповідності особи визначеним Законом вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду на підставі отриманої від уповноважених органів інформації.

Відповідно до пункту 4 Порядку перевірка відомостей стосовно кандидата під час проведення спеціальної перевірки проводиться шляхом направлення письмових запитів до визначених органів державної влади, а також до інших органів, підприємств, установ та організацій для цілей перевірки відповідності наявного у особи стажу професійної діяльності у сфері права, поширення на особу заборон обіймати посаду судді або іншої інформації (за наявності потреби). Потребу у направленні запитів на перевірку таких відомостей визначає член Комісії, який здійснював перевірку відповідності особи вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду, на основі поданих нею документів.

Пунктом 12 Порядку визначено, що у разі встановлення доповідачем необхідності у запрошенні кандидата на розгляд Комісією питання про його відповідність установленим Законом вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду за результатами спеціальної перевірки, структурний підрозділ, відповідальний за підготовку засідань відповідної палати Комісії, забезпечує виготовлення та направлення такого запрошення кандидату не пізніше як за десять днів до відповідного засідання.

7. Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затверджений рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС України)

Відповідно до пункту 3.1.8. Регламенту особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв'язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).

VI. ОЦІНКА СУДУ

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи цю справу, суд оцінює оскаржуване рішення ВККС на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а також вимогам інших законів.

Суть позову полягає у протиправності, на думку позивача, рішення відповідача про припинення його участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Комісією 03 квітня 2017 року.

Відтак, суть спору полягає у перевірці правомірності оскаржуваного рішення.

У цій справі судовий контроль за реалізацією повноважень ВККС України полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, суд перевіряє чи прийнято вказане рішення у межах повноважень, чи було дотримано відповідачем процедуру його прийняття та умотивованість оскаржуваного рішення.

Повноваження відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення

Застосовані судом норми права свідчать про те, що ВККС є спеціальним колегіальним органом, який, у тому числі, здійснює організацію проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді, які успішно склали відбірковий іспит.

Спеціальна перевірка полягає у перевірці відомостей про кандидата на посаду судді, зокрема, щодо їх повноти та достовірності. Такі відомості, за відповідними запитами, Комісія одержує від уповноважених органів.

У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді, установленим Законом № 1402-VIII вимогам, ВККС, за результатами розгляду такої інформації, може ухвалити рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата на посаду судді.

За вказаного правового регулювання, суд дійшов висновку, що ВККС при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй повноважень.

Процедура прийняття оскаржуваного рішення

Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення/дотримання ВККС порядку проведення засідання Комісії 01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2, на якому розглядалося питання визначення результатів спеціальної перевірки відносно нього, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону № 1402-VIII у разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її.

У відповідності до Порядку (пункт 12) та Регламенту ВККС України (пункт 3.1.8.), у разі встановлення необхідності у запрошенні кандидата на розгляд Комісією питання про його відповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду за результатами спеціальної перевірки, структурний підрозділ, відповідальний за підготовку засідань відповідної палати Комісії, забезпечує виготовлення та направлення такого запрошення кандидату не пізніше як за десять днів до відповідного засідання.

Особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, а також, за потреби, шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв'язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується позивачем, що ВККС належним чином повідомила ОСОБА_2 про час і місце розгляду питання про його відповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду за результатами спеціальної перевірки.

Позивач скористався своїм правом, та 05 липня 2018 року, 09 липня 2018 року та 31 липня 2018 року надав пояснення ВККС з додатками до них щодо відомостей зазначених у листі НАЗК від 03 січня 2018 року. Крім того, позивач взяв особисту участь у засіданні ВККС 01 серпня 2018 року, на якому підтримав свої попередня письмові пояснення на надав усні пояснення на запитання членів Комісії.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідачем було дотримано процедуру проведення засідання Комісії 01 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2, на якому розглядалося питання визначення результатів спеціальної перевірки відносно нього.

Щодо умотивованості оскаржуваного рішення

Установлені судом обставини свідчать, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на обставинах, повідомлених Комісії Національним агентством з питань запобігання корупції про обставини, які можуть свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді - ОСОБА_2, установленим законом № 1402-VIII вимогам.

Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов висновків про вмотивованість рішення ВККС від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року у зв'язку із наступним.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення ВККС, воно мотивовано тим, що під час його прийняття Комісія бере до уваги інформацію щодо встановлених НАЗК розбіжностей та невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

При цьому, позивач, як на підставу правомірності своїх позовних вимог посилається, на те, що в рішенні ВККС від 01 серпня 2018 року щодо припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаді судді місцевого суду, оголошеного ВККС 03 квітня 2017 року, не зазначено, якій саме вимозі не відповідає кандидат на посаду судді, рішення є невмотивованим та підлягає скасуванню.

На підтвердження таких висновків позивач стверджує, що висновки НАЗК, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам декларування та не ґрунтуються на законі.

Суд при цьому зазначає, що факт неналежного (неповного) декларування речових (майнових) прав покладений Комісією в основу оцінки доброчесності позивача.

Разом з тим, такий критерій, зокрема, як доброчесність, є оціночними. Для винесення рішення про те, чи відповідає особа даному критерію, орган, який здійснює таке оцінювання, має провести обов'язкову перевірку, звернутися до уповноважених органів із відповідними запитами на одержання інформації, а тому такий критерій підлягає встановленню саме на етапі проходження кандидатом спеціальної перевірки.

Відповідно, саме на стадії проходження кандидатом спеціальної перевірки Комісія оцінює його на відповідність критерію доброчесності, який встановлений статтею 69 Закону № 1402.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 13 листопада 2018 року у справі № 9901/760/18.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення ВККС від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 щодо визначення результатів спеціальної перевірки ОСОБА_2 у межах добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року, яким вирішено припинити участь позивача у доборі кандидата на посаду судді, прийняте на підставі саме частини 4 статті 74 Закону №1402.

Підставою для його прийняття стали наступні обставини:

1) У розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації кандидатом на посаду не зазначено відомостей про право користування об'єктом нерухомості, що вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1. декларації;

2) У розділі 8 «Корпоративні права» декларації кандидатом зазначено інформацію про володіння корпоративними правами на праві власності у приватному підприємстві «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРАЙС ЮРІС» З ЧАСТКОЮ 33,3 %. Проте кандидатом не зазначено інформацію стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес»;

3) У розділі 11 «доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидатом на посаду зазначено доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати в сумі - 42 718 гривень та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі - 5 510 гривень. Відповідно до наявної у НАЗК інформації про доходи, отримані від податкових агентів протягом 2016 року, кандидату на посаду виплачено (нараховано) доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати у сумі - 48 818,39 гривень та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі - 8 593,63 гривень.

Зазначене у своїй сукупності дало підстави для висновку ВККС про невідповідність кандидата на посаду судді установленим Законом №1402 вимогам.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення ВККС та доводам позивача з приводу достовірності цих обставин, суд зазначає наступне.

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині не зазначення кандидатом на посаду судді відомостей про право користування об'єктом нерухомості, який вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1. декларації, позивач зазначає, що зареєстрований з 07 вересня 2012 року за юридичною адресою Комунальної установи «Одеський міський центр обліку бездомних громадян»: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 7, однак права користування майном (приміщенням) згідно Статуту цієї установи, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 09 квітня 2009 року № 4160-V, в позивача не виникло. Так само, у позивача не виникло цього права на зазначене у пункті розділу 2.1. декларації приміщення, що ним було вказано, як поштова адреса, на яку НАЗК може надсилати позивачу, як суб'єкту декларування, кореспонденцію. Відтак, на думку позивача, зазначити у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації відомості про право користування об'єктами, що вказані як зареєстроване місце проживання у розділі 2.1. декларації, позивач не тільки не міг, але й не мав на це жодного права, так як вказані об'єкти йому на праві користування не належали.

Як вбачається із пояснень позивача наданих суду, аналогічно тим, які були надані на засіданні ВККС, позивач визнає, що фактично проживав в квартирі близької особи за адресою вказаною як поштова, однак у нього відсутні будь-які юридичні права на цю квартиру.

Крім того, позивач зазначає, що в розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації вніс відомості про наявність у його близької особи 100 % права власності на квартиру, за адресою якої він фактично проживав у 2016 році. Також вказує, що такий спосіб зазначення відомостей про цей об'єкт відповідає аналогічному прикладу реєстрації майна, наведеному у пункті 37 Роз'яснень.

Надаючи оцінку цим обставинам та доводам позивача, суд виходить з того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII та пояснення позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належним чином зазначені відомості в розділі 3 «Об'єкти нерухомості» у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині незазначення кандидатом на посаду судді в розділі 8 «Корпоративні права» декларації інформації стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес», позивач зазначає, що у своїх поясненнях до ВККС він неодноразово вказував, що його членство в Кредитній спілці «Економічний інтерес», яка в свою чергу є неприбутковою організацією та не має на меті здійснення господарської діяльності, не свідчить про виникнення в позивача корпоративних прав, адже розмір внеску всіх членів цієї спілки, в тому числі і внеску позивача до статутного капіталу (фонду) становить 0,00 грн., а розмір складеного капіталу спілки складає 0,00 грн. Відтак, у розділі 8 «Корпоративні права» декларації, позивач не повинен був зазначити інформацію щодо його членства в Кредитній спілці «Економічний інтерес».

Надаючи оцінку цим обставинам та доводам позивача, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації відображаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у розділі 8 «Корпоративні права» декларації кандидатом зазначено інформацію про володіння корпоративними правами на праві власності у приватному підприємстві «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРАЙС ЮРІС» З ЧАСТКОЮ 33,3 %, проте кандидатом не зазначено інформацію стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес».

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що він не повинен був зазначити інформацію щодо його членства в Кредитній спілці «Економічний інтерес», оскільки, сам факт членства в зазначеній організації, яка зареєстрована в порядку встановленому законодавством в Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, свідчить про наявність обов'язку суб'єкта декларування вказати відомості про таке членство у розділі 8 «Корпоративні права» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, суд зазначає, що інформація про наявність корпоративних прав є особливо важливим для оцінки будь-якого кандидата на посаду судді, оскільки свідчить про важливі, в тому числі ділові, якості кандидата.

З приводу встановлених НАЗК розбіжностей, в частині зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації сум доходів ОСОБА_2 та нарахованих доходів, різниця яких становить 9 184,02 грн., позивач зазначає, що на момент заповнення декларації позивач не міг отримати довідки про розмір заробітної плати від підприємства ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ», ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» та самостійно підрахував розмір своєї заробітної плати, виходячи із сум фактично отриманих позивачем грошових коштів, а саме 42 718 грн. від ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» та 5 510 грн. від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА»; вже після отримання з НАЗК інформації за результатами проведеної спеціальної перевірки, позивачу стало відомо, що за наявною в НАЗК інформації про доходи, отримані від податкових агентів протягом 2016 року, позивачу було нараховано доходів від ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» у сумі 48 818,39 грн. та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 8 593,63 грн. Разом з тим, на думку позивача, вказаний висновок НАЗК щодо розбіжностей, в частині отриманих (нарахованих) доходів, суперечить власній позиції НАЗК. Так, в пункті 45 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3, зазначено, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону, у декларації вказуються доходи суб'єкта декларування та членів його сім'ї, які були отримані або нараховані упродовж звітного періоду. Отже, на думку позивача, згідно вищевказаних Роз'яснень НАЗК, суб'єкт декларування може зазначити у декларації або отриманий, або нарахований упродовж звітного періоду дохід.

Надаючи оцінку цим обставинам та доводам позивача, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача по те, що суб'єкт декларування може зазначити у декларації або отриманий, або нарахований упродовж звітного періоду дохід, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, навіть за умови оцінки доходів, зазначених позивачем у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації, як «фактично» отримані, вони також різняться від сум дійсно отриманих у 2016 році доходів (2 різні довідки про доходи за 2016 рік видані позивачу ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» та 2 різні довідки про доходи за 2016 рік видані позивачу ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА»; а.с. 27-30, том 1).

Зазначене свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до оформлення офіційних документів та контролю своїх доходів.

У зв'язку із чим, суд приходить до висновку про наявність встановлених НАЗК розбіжностей, в частині зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації сум фактично отриманих доходів та нарахованих доходів ОСОБА_2

Суд при цьому враховує, що позивач має спеціальні юридичні знання та значний досвід професійної діяльності, в тому числі адвокатської.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що ним було дотримано вимоги законодавства (при зазначенні відомостей у декларації про майновий стан та доходи), є необґрунтованим і не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки як встановлено судом, на підставі доказів відповідача, обставини, якими Комісія обґрунтовувала своє рішення, мали місце і позивачем існування таких обставин не спростовано.

Крім того, посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення, позивач вказав, що ВККС, застосовуючи норму статті 74 Закону №1402, не вказала, якому конкретно критерію, встановленому статтею 69 цього Закону, не відповідав ОСОБА_2

Суд зазначає, що приписи статті 74 Закону № 1402 вимагають ухвалення Комісією саме мотивованого рішення. Відсутність мотивів у такому рішенні є законодавчо визначеною підставою для його оскарження і наступного скасування.

Вищенаведене зумовлює висновок, що закон вимагає наявності мотивів як обов'язкової складової ухвалених за результатами добору кандидатів на посаду судді рішень, що є гарантією дотримання прав особи, стосовно якої прийнято дане рішення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що системний аналіз норм статей 69 та 74 Закону № 1402 в контексті змісту рішення ВККС від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 свідчить, що Комісія, аналізуючи дані, отримані нею в результаті спеціальної перевірки, зокрема, щодо встановлених НАЗК розбіжностей та невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, дійшла висновку про невідповідність позивача саме критерію доброчесності.

Відсутність в оскаржуваному рішенні ВККС прямої вказівки на невідповідність позивача конкретному критерію, встановленому статтею 69 Закону №1402, не може свідчити про його необґрунтованість, оскільки сам зміст цього рішення дає можливість установити, якому саме критерію не відповідає позивач як кандидат на посаду судді, та мотиви, з яких Комісія дійшла такого висновку.

Перевіряючи законність спірного рішення, суд вважає за необхідне підкреслити, що за своєю правовою природою повноваження Комісії в частині підтвердження здатності особи здійснювати правосуддя у відповідному суді є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов'язки владних суб'єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб'єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11 березня 1980 року).

Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї (CASE OF PEDERSEN AND BAADSGAARD v. DENMARK (Application no. 49017/99)).

З приводу посилань позивача на те, що в оскаржуваному рішенні не міститься: посилань на будь-які докази крім результатів спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації; оцінки пояснень позивача як кандидата на посаду судді, наданих відповідачу; обґрунтування необхідності саме прийняття рішення про припинення участі позивача у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного ВККС 03 квітня 2017 року, суд зазнає, що як Законом № 1402, так і Регламентом ВККС, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 чи іншими нормативно-правовими актами не встановлено вимог до мотивувальної частини рішення ВККС, які стосуються припинення участі у доборі кандидата на посаду судді місцевого суду. Кількість мотивів та обсяг кожного мотиву залежить від обставин конкретної справи.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, спірне рішення приймалось відповідачем колегіально, відповідно до норм чинного законодавства, містить визначені законом підстави для його прийняття, а також мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Комісією 03 квітня 2017 року, тому колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, зокрема, відповідно до порядку проведення спеціальної перевірки кандидатів на посаду судді, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей передбачених статтею 74 Закону № 1402.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про немотивованість оскаржуваного рішення ВККС в ході розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Судом встановлено, що загальні вимоги до рішень суб'єкта владних повноважень щодо обґрунтованості, передбачені пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, відповідачем дотримано.

Суд виходить з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем, як результат встановлення розбіжностей (щодо зазначення в декларації його доходів та корпоративних прав), які винятково у своїй сукупності та лише для цілей визначених статтею 74 Закону № 1402 свідчать про невідповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності. При цьому ці обставини не можуть буди основою для притягнення позивача до будь-якого виду юридичної відповідальності.

Підстав для визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року судом не встановлено, тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Враховуючи, що вимога про зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відновити участь ОСОБА_2 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 03 квітня 2017 року зі стадії прийняття рішення за результатами проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на посаду судді місцевого суду ОСОБА_2 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18, тому вона також не підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що суддею повинна бути особа, яка відповідає високим (відмінним від звичайних) моральним та професійним якостям. Ці підвищені вимоги напряму пов'язані з особливим статусом судді у суспільстві.

При цьому, суд також враховує, що вимоги закону стосовно суддів та кандидатів на посаду судді повинні бути доступні для зацікавлених осіб та сформульовані з достатньою точністю і як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року, закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, "Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія".

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що результат розгляду цієї справи має значення виключно для окремого конкурсу і в жодному разі не може впливати на професійну кар'єру позивача в майбутньому, зокрема, його участі в інших конкурсах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

За наведених вище обставин у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним, скасування рішення та вчинення певних дій слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (вул. Механізаторів, 9, м. Київ, 03109, код ЄДРПОУ 37316378) про визнання рішення протиправним, скасування рішення та вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Т.О. Анцупова

М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук

Джерело: ЄДРСР 79697795
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку