Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 753/21303/16-ц
провадження № 61-31609 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», Моторне (транспортне) страхове бюро України
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 10 квітня 2016 року за участю автомобіля «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Renault VelSatis», реєстраційний номер
НОМЕР_2, яким керував він, сталася ДТП, внаслідок якої були спричинені пошкодження належному йому автомобілю, розмір яких свідчить про фізичне знищення транспортного засобу.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня
2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у
ПрАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за наслідками розгляду його заяви про виплату страхового відшкодування страхова компанія виплатила йому 39 048,62 грн.
Посилаючись на наведене та положення статті 1194 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховою виплатою у розмірі 41 300,00 грн, а також 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до порядку відшкодування шкоди у зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу, передбаченого статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу, як власнику транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «АХА Страхування», ліміт страхової відповідальності страховика, з урахуванням заяви-приєднання до умов добровільного страхування цивільної відповідальності (акцепт) становить 150 000,00 грн, позивач погодився з виплаченою йому сумою страхового відшкодування, будь-яких вимог до ПрАТ «СК «АХА Страхування» не заявляв, та відмовився від передачі залишків транспортного засобу. Доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди ОСОБА_1 не надав, а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля «Renault VelSatis», реєстраційний номер НОМЕР_2, який вважається фізично знищеним, 41 300,00 грн та зобов'язано позивача передати ОСОБА_3 залишки автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язок страховика у разі визнання транспортного засобу фізично знищеним здійснити потерпілому страхову виплату у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що не позбавляє позивача права вимоги до винної особи про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, ураховуючи згоду позивача передати відповідачеві залишки пошкодженого транспортного засобу. Щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що вона виплачується незалежно від наявності підстав для відшкодування майнової шкоди і не пов'язується з її розміром, а тому урахувавши глибину фізичних та душевних страждань позивача заподіяних внаслідок пошкодження його автомобіля, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди
3 000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_3 просив скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення з відповідача на відшкодування майнової шкоди різниці між ринковою вартістю транспортного засобу «Renault VelSatis», реєстраційний номер НОМЕР_2 та розміром отриманої позивачем страхової виплати, апеляційний суд не урахував, що ОСОБА_1 погодився з розміром страхового відшкодування, визначеного страховиком, та не заявив до нього вимоги про повне відшкодування заподіяної страхувальником забезпеченого транспортного засобу майнової шкоди, з урахуванням загального розміру ліміту відповідальності страховика, що становить 150 000,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в суді першої інстанції позивач не погоджувався передати йому пошкоджений транспортний засіб, що правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд покладався виключно на твердження позивача про заподіяння йому такої шкоди, не звернувши увагу на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому такої шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
30 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами установлено, що10 квітня 2016 року сталася ДТП за участю автомобіля «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням
ОСОБА_3, та автомобіля «Renault VelSatis», реєстраційний номер
НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, внаслідок чого належний позивачеві транспортний засіб отримав пошкодження.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня
2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у
ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно полісу № АІ/8948769 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 грудня 2015 року, ліміт відповідальності (страхова сума) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн.
Відповідно до заяви-приєднання (акцепт) ОСОБА_3 №2680916830 від 05 грудня 2015 року добровільного страхування цивільної відповідальності, розмір страхової суми становить 100 000,00 грн, ліміт відповідальності ПрАТ «СК «АХА Страхування» за шкоду заподіяну майну третіх осіб складає 50 000,00 грн.
Згідно висновку № 278/16 експертного автотоварознавчого дослідження від
18 липня 2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault VelSatis», реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого 10 квітня 2016 року в результаті ДТП відповідно до становить 292 520,23 грн, що значно вище ринкової вартості автомобіля до ДТП, що становить 80 348,62 грн, а тому вартість матеріального збитку визначена, виходячи з ринкової вартості автомобіля, що становить 80 348,62 грн.
За заявою ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «СК «АХА Страхування» за наслідками настання страхового випадку виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 39 048,62 грн, як різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП (80 348,62 грн) та його вартістю після ДТП
(41 300,00 грн), а також витрати на евакуацію транспортного засобу після ДТП в сумі 400,00 грн. Із зазначеним розміром страхового відшкодування позивач погодився, розмір виплаченого йому страхового відшкодування не оспорював.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі різниці вартості автомобіля «Renault VelSatis», реєстраційний номер НОМЕР_2 до ДТП та виплаченого позивачу страхового відшкодування, апеляційний суд виходив з того, що
ОСОБА_1 визнав факт фізичного знищення належного йому транспортного засобу у результаті ДТП, та погодився передати залишки транспортного засобу ОСОБА_3
Разом з тим, апеляційний суд не урахував, що ліміт відповідальності ПрАТ «СК «АХА Страхування» відповідно до укладеного з договору (полісу № АІ/8948769) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 грудня 2015 року за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., та додатково відповідно до заяви-приєднання ОСОБА_3 №2680916830 від 05 грудня 2015 року добровільного страхування цивільної відповідальності (приєднання) відповідальність страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн, а відтак ліміт відповідальності страховика не перевищує розмір заподіяної
ОСОБА_1 майнової шкоди.
Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його такимвласнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов'язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. З матеріалів справи не убачається, чи при зверненні до страхової компанії ОСОБА_1 визнав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи згодний він був передати страховій компанії залишки транспортного засобу. Наданий ПрАТ «СК «АХА Страхування» розрахунок розміру страхового відшкодування (з яким позивач погодився), свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії. З виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивач погодився. Відтак згода чи незгода ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу винній у його пошкодженні особі - ОСОБА_3, з огляду на те, що ліміт відповідальності страховика не перевищує розміру заподіяної потерпілій особі шкоди, не має правового значення, оскільки покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176 цс 18.
Ураховуючи наведене Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, скасувавши в цій частині правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке в частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди відповідає вимогам закону, рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у цій частині підлягає скасуванню, із залишенням без змін рішення Дарницького районного суду м Києва від 21 квітня 2017 року.
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу у цій частині без задоволення, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, судовий збір, що належав до сплати за подання касаційної скарги пропорційно задоволеній частині вимог касаційної скарги у розмірі 616,37 грн, підлягає стягненню з
ОСОБА_1 в дохід держави.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати, залишити силі в у цій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня
2017 року.
У частині відшкодування моральної шкоди рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги судовий збір у розмірі 616,37 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
В.О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
Г. І. Усик
