ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2019 року

м. Дніпро

справа № 191/1886/18(2-а/191/21/18)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 (головуючий суддя Кухар Д.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №2 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бандури В’ячеслава Васильовича про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до інспектора роти №2 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бандури В’ячеслава Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Просив визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності; скасувати постанову від 14.05.2018 року про накладення на нього адміністративної відповідальності за ч 2 ст. 122 КУПАП України та справу закрити.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач незаконно розглянувши справу не дав позивачу можливості скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі, крім того, інспектор Бандура В.В. не виконав вимог ст. 245 КУпАП, щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Зазначив, що на даній ділянці дороги відсутні розмітка та будь які дорожні знаки щодо прилягання другорядних доріг які слугують орієнтиром для підтвердження факту порушення. Враховуючи той факт, що дорожня обстановка передбачала наявність достатньої оглядовості для здійснення такого маневру, позивач виконав обгін автомобіля і з дотриманням ПДР України. Обгін було розпочато за приляганням вул. Бердянської до траси Т0401 та завершено до прилягання дороги вул. Крупської, а відтак, порушень чинних на сьогодні ПДР України здійснено не було. На прохання позивача надати будь-які докази того що він здійснив порушення ПДР України - йому відмовили.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетроаської області від 15.11.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 401581, винесену 14.05.2018 року інспектором роти №2 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Бандурою В’ячеславом Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі ст. 293 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито за відсутністю адміністративного правопорушення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, але позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем правомірно винесено постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що 14.05.2018 року при здійсненні патрулювання було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, саме громадянин ОСОБА_1, який керуючи транспортним засобом Nisan Note н.з. НОМЕР_1, 14.05.2018 року, о 07 год. 47 хв. рухаючись по трасі Т0401 за напрямком смт. Іларіонова - м. Дніпро, здійснив обгін на перехресті, чим порушив вимоги п 14.6.а ПДР, про що складено відповідну постанову. При цьому звертає увагу, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується показаннями інспекторів УПП в Дніпропетровській області.

Позивачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2018 року позивач, ОСОБА_1 керуючи ТЗ Nisan Note н.з. НОМЕР_1, рухаючись по трасі Т0401 за напрямком смт. Іларіонова - м. Дніпро, здійснив маневр - обгін транспортного засобу на відрізку від вул. Бердянської до вул. Крупської, який рухався попереду нього, у зв'язку із чим інспектором поліції Бандура В. В. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 401581 від 14.05.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425,00 гривень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 278 КУпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (Така позиція зокрема висловлена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті")

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Постанову Верховного суду від 15.11.2018 року справа №524/7184/16-а адміністративне провадження №К/9901/24247/18, згідно якої також зазначено про вимоги статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім визначених частиною другою статті 283 КУпАП, зокрема повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.

Позивач стверджує, що не порушував ПДР України, маневр був виконаний із дотриманням вимог передбачених даними правилами, а відсутність на даній ділянці дороги розмітки та будь яких дорожніх знаків щодо прилягання другорядних доріг, які слугують орієнтиром для водія спростовують факт порушення позивача.

Водночас, відповідач не довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, матеріали справи не містять відеозапис щодо фіксації адміністративного правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою (а саме, інший інспектор), отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення відповідачем.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України правопорушник не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції рішенням суду першої інстанції права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції діє в межах апеляційної скарги. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що по суті рішення суду першої інстанції є правильним. Часткове задоволення позовних вимог позивачем не оскаржувалося в апеляційному порядку, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції не перевірялося.

З огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.

В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 28.01.2019.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя С.М. Іванов