open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №161/3550/17

адміністративне провадження №К/9901/21264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №161/3550/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові в особі інспектора взводу ОДДЗ управління патрульної поліції лейтенанта поліції Лаврика П.В. про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя - Олексюк А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (колегія суддів у в складі: головуючого судді - Яворського І.О., суддів: Іщук Л.П., Носа С.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення АР№566124 від 23.02.2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.02.2017 року інспектором взводу ОДДЗ УПП лейтенантом поліції Лавриком П.В. винесено постанову серії АР № 566124 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 132-1 КУпАП, та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. У вказаній постанові інспектор посилається на те, що 23.02.2017 року о 15:45 год. позивач керуючи автомобілем SCANIA/BENALU, номерний знак НОМЕР_1/НОМЕР_2 на автодорозі Київ-Чоп (ділянка 610 км + 200 м) перевозив вантаж (пшениця), загальна маса транспортного засобу становить 43200 кг, що перевищує допустиму 40000 кг, чим порушив п. 22.5 ПДР України.

Позивач не згоден з такими висновками відповідача, оскільки вважає, що допустиму норму ваги транспортного засобу він не перевищував.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до товаротранспортної накладної №144 від 23.02.2017 року, ОСОБА_1 прийняв для здійснення перевезення товар «Пшениця» в загальній кількості 40590 кг, що вже на 590 кг перевищувало допустиму норму перевезення, передбачену в п. 22.5 ПДР, а тому відповідач дійшов вірного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Відповідач незаконно розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, без складання на вимогу позивача протоколу про адміністративне правопорушення.

9.2. В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

9.3. Суди попередніх інстанцій не врахували, що в місці вивантаження товару автомобіль позивача додатково був зважений сертифікованими вагами і вантажоодержувач - ТОВ «Галичина-Захід» перевищення допустимої ваги не виявив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 23.02.2017 року інспектором взводу ОДДЗ УПП лейтенантом поліції Лавриком П.В. винесено постанову серії АР № 566124 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

11. З даної постанови вбачається, що позивач 23.02.2017 року о 15:45 год. керуючи автомобілем SCANIA/BENALU, номерний знак НОМЕР_1/НОМЕР_2 на автодорозі Київ-Чоп (ділянка 610 км + 200 м) перевозив вантаж (пшениця), загальна маса транспортного засобу становить 43 200 кг, що перевищує допустиму 40 000 кг, чим порушив п. 22.5 ПДР України.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України.

12.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Кодекс адміністративного судочинства України.

13.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13.2. Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13.4. Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

14. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

14.1. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

14.2. Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

14.3. Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

14.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

14.5. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

14.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

15. Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII.

15.1. Стаття 16. Водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

15.2. Стаття 52. Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

16. Закон України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

16.1. Частина 1 статті 23. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

17. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

17.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

17.2. Пункти 4, 5 розділу I. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України,поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

18. Закон України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року №2862-IV.

18.1. Стаття 33. Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

19. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198.

19.1. Пункт 16. Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

20. Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30,

20.1. Пункт 3. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

21. Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 р. № 111.

21.1. Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

21.2. Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

21.3. Пункт 22.5. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

24. Стаття 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

25. При дослідженні матеріалів справи, суди встановили, що за результатами проходження габаритно-вагового контролю на вимогу працівників поліції було виявлено перевищення гранично допустимої ваги на 3 200 кг.

Складено Акт №ВС 0130078 про перевищення транспортним засобом нормативного-вагових параметрів від 23.02.2017 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.02.2017 року, чек зважування №12808 від 23.02.2017 року, розрахунок №28 від 23.02.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

26. Судами також встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до товаротранспортної накладної №144 від 23.02.2017 року прийняв для здійснення перевезення товар «Пшениця» в загальній кількості 40 590 кг, що вже на 590 кг перевищувало допустиму норму перевезення, передбачену в п. 22.5 ПДР.

Дані обставини прямо вказують на наявність факту перевищення гранично допустимої ваги транспортного засобу позивача при перевезення вантажу автомобільними дорогами, що, відповідно до статті 132-1 КУпАП, є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

27. Посилання касатора на те, що відповідач незаконно розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, без складання на вимогу позивача протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

28. Аналіз наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395 в їх взаємодії із нормами Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про національну поліцію» дають підстави для висновку про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених статтею 132-1 КУпАП.

29. Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

30. При цьому, відповідно до пунктів 4, 5 розділу I Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

31. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у діях відповідач порушень чинного законодавства.

32. Решта доводів позивача стосовно того, що в місці вивантаження товару автомобіль позивача додатково був зважений сертифікованими вагами і вантажоодержувач - ТОВ «Галичина-Захід» перевищення допустимої ваги не виявив, зводяться по суті до переоцінки встановлених по справі обставин, а тому не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

33. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

35. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

36. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх

Джерело: ЄДРСР 79557512
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку