ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №809/799/17

адміністративне провадження №К/9901/17462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Анцупової Т.О., судді Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 809/799/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування рішень

за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (у складі судді Біньковської Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (у складі головуючого судді - Сеника Р.П., суддів - Хобор Р.Б., Попка Я.С.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття наказу про проведення перевірки; визнати протиправними і скасувати припис від 12 квітня 2017 року № 09-17-0100/225-186 та постанови про накладення штрафу від 04 травня 2017 року № 09-17-021/194 і № 09-17-021/195.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог законодавства про працю, а відтак протиправно виніс припис від 12 квітня 2017 року за № 09-17-0100/225-186 та, як наслідок, наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 3 200 грн., згідно з постановою про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року № 09-17-021/194 та у розмірі 224 000 грн. відповідно до постанови про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року № 09-17-021/195. Також позивач вказав на протиправність вчинених дій відповідача при винесенні наказу "Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 від 07 квітня 2017 року № 455-Д, оскільки єдиною підставою здійснення такої перевірки зазначено звернення ОСОБА_3 від 03 березня 2017 року, в той час як ОСОБА_3 з таким зверненням на гарячу урядову лінію не зверталась.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано припис управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12 квітня 2017 року № 09-17-0100/225-186.

Визнано протиправними та скасовано постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04 травня 2017 року № 09-17-021/194 та від 04 травня 2017 року № 09-17-021/195.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач під час проведення позапланової перевірки позивача в частині перевірки питань дотримання законодавства про працю, щодо часу відпочинку, та встановлення порушень статей 70, 71 Кодексу законів про працю України, вийшов за межі повноважень, які були визначені направленням на перевірку. Крім того, суди вважають, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не допущено порушення вимог трудового законодавства, виявлених під час перевірки.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суди виходили з того, що звернення ОСОБА_3 від 17 лютого 2017 року містило необхідні реквізити визначені статтею 5 Закону України "Про звернення громадян", відповідачем дотримано процедуру прийняття наказу від 07 квітня 2017 року № 455-Д року про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2, на час прийняття оскаржуваного наказу звернення ОСОБА_3 відкликане не було, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення зазначеного наказу є безпідставними.

При цьому суд не прийняв до уваги посилання представника позивача як на підставу для визнання протиправними дій відповідача в частині прийняття оскарженого наказу про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2, на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 809/774/17, оскільки у справі № 809/774/17 та справі, що розглядається, предмети оскарження є відмінними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Держпраці в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведені вище рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 04 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 809/799/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Анцупова Т.О. та Гриців М.І.

Суддя-доповідач ухвалою від 09 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 809/799/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 30 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 січня 2019 року.

Позивачем разом з відзивом на касаційну скаргу подано клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено те, що на підставі звернення ОСОБА_3 на урядову гарячу лінію від 03 березня 2017 року про можливі порушення законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 07 квітня 2017 року видано наказ № 455-Д та направлення від 07 квітня 2017 року № 04-13/15-10/2556 про проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на предмет додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2017 року № 09-17-0100/225.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог частини першої статті 50 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин, що згідно з табелем обліку використання робочого часу працівників, у липні 2016 року продавці магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 протягом місяця працювали без вихідних щоденно по 8 годин, що в тиждень складає 56 відпрацьованих годин;

- вимог частини першої статті 53 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин, що ФОП ОСОБА_2 напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи найманим працівникам не скорочував на 1 годину, зокрема у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за квітень 2016 року, 30 квітня 2016 року у передсвятковий день напередодні 1 травня - Пасхи (Великодня) та Дня міжнародної солідарності трудящих продавці магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16 працювали по 8 год., що складає повний робочий день;

- вимог частини другої статті 65 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин, що ФОП ОСОБА_2 не веде облік надурочних годин відпрацьованих найманими працівниками, зокрема, згідно з табелем обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, продавці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відпрацювали по 240 год. та продавець ОСОБА_12 відпрацював 216 год. за місяць, однак жодних документів про облік відпрацьованих вищевказаними продавцями понаднормових годин для перевірки не представлено;

- вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», внаслідок виявлення обставин незабезпечення ФОП ОСОБА_2 достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, оскільки до табелів обліку використання робочого часу працівників внесено недостовірні відомості, зокрема, згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень 2017 року щодо продавців ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зазначено про відпрацювання 185 год. при місячній тривалості робочого часу 175 год., при цьому робота вказаних працівників в надурочний час в табелі за березень 2017 року не відображена;

- вимог статті 106 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин, що згідно з розрахунковими платіжними відомостями ФОП ОСОБА_2 не оплачує в подвійному розмірі роботу працівників в надурочний час, зокрема, у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, 6 працівників, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у липні 2016 року при місячній тривалості робочого часу 168 годин відпрацювали по 240 год., що складає 72 год. наднормово, а ОСОБА_12 відпрацював 216 год., що становить 48 год. наднормово;

- вимог статті 70 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин незабезпечення ФОП ОСОБА_2 щотижневим безперервним відпочинком продавців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які у липні працювали без вихідних згідно з табелем обліку робочого часу;

- вимог статті 71 Кодексу законів про працю України, внаслідок виявлення обставин, що ФОП ОСОБА_2 здійснювалось залучення до роботи працівників у вихідні дні, а саме продавців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 12 квітня 2017 року видано припис № 09-17-0100/225-186 про усунення порушень, які виявлені в ході перевірки.

На підставі акта перевірки від 12 квітня 2017 року № 09-17-0100/225 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу від 04 травня 2017 року № 09-17-021/194, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 3 200 грн. та постанову про накладення штрафу від 04 травня 2017 року № 09-17-021/195, якою на позивача накладено штраф у розмірі 224 000 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу, відповідач, обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не звернули увагу на те, що 17 лютого 2017 року на адресу ГУ Держпраці в Львівській області надійшло звернення ОСОБА_3 на підставі якого, отримавши згоду Держпраці, було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 з 07 по 12 квітня 2017 року, в ході якої було виявлено численні порушення вимог законодавства про працю, які викладені в акті перевірки від 12 квітня 2017 року. Державним інспектором управління Держпраці в Івано-Франківській області винесено припис від 12 квітня 2017 року з вимогою дотримуватися законодавства про працю та складено протокол про адміністративне правопорушення від 26 квітня 2017 року. Таким чином, вважає, що заступник начальника Управління Держпраці, керуючись порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 та вимогами статті 265 Кодексу законів про працю України за результатами розгляду матеріалів даної перевірки, правомірно прийняв рішення про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій.

Позиція позивача зводиться до того, що судами попередніх інстанції обґрунтовано зроблено висновок про відсутність в діях позивача поршень вимог частини першої статті 50, частини другої статті 65, статті 106 Кодексу законів про працю України, а тому дії відповідача правомірно визнано протиправними та скасовано постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу на позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з положень пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В цьому випадку слід наголосити, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п'ятою вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п'ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

17 березня 2017 року Департаментом з питань праці надано згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2

Підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) було звернення фізичної особи, яка повідомила про невідповідність записів у трудовій книжці та невиплату коштів.

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчить наказ про проведення перевірки, перевірку ФОП ОСОБА_2 проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалість робочого часу, оплати праці та поза межами питань зазначених в наказі - часу відпочинку.

При цьому, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи підлягали перевірці відповідно до звернення ОСОБА_3 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V, питання, які були предметом перевірки. Тобто, чи висловлювала гр. ОСОБА_3 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки.

Суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці не з'ясувавши чи відповідні вимоги були висловлені у зверненні гр. ОСОБА_3

Крім того, суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці щодо інших працівників магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» належному ФОП ОСОБА_2, які не звертались до відповідача з відповідними зверненнями щодо порушення їх прав.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення ОСОБА_3 про порушення законодавства про працю щодо неї надійшло на урядову «гарячу лінію» 03 березня 2017 року. В той же час, даючи оцінку правомірності прийняття наказу про проведення перевірки, на підставі звернення ОСОБА_3, суди зазначають, що такий прийнятий на основі електронного звернення гр. ОСОБА_3 від 03 березня 2018 року, яке надійшло на адресу управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Таким чином судами не повно з'ясовано фактичні обставин справи щодо виду звернення і в свою чергу досліджено вимоги, яким вони відповідають.

11 квітня 2017 року, тобто ще до закінчення перевірки о 19:09 на електронну адресу відповідача надійшов лист ОСОБА_3 про те, що вона з приводу порушення її трудових прав не зверталась, жодних претензій, зокрема, до ФОП ОСОБА_2 не має, а вказане звернення не підлягає розгляду.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що особисто із заявою до головного управління Держпраці у Івано-Франківській області не зверталась, звернення надіслано без її відома її братом - ОСОБА_21

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам звернення гр. ОСОБА_3 в контексті заяви про залишення без розгляду такого та не з'ясовано чи наявний особистий підпис на електронному зверненні гр. ОСОБА_3, якщо таке було, і, у випадку звернення на «гарячу лінію», факт особистого звернення, так як ці обставини заперечує гр. ОСОБА_3

Без з'ясування цих обставин неможливо встановити законність прийняття наказу про проведення позапланової перевірки, а так само і законність проведення перевірки.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримані норми процесуального права, оскільки не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду відповідної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду, суди мають встановити обставини наведені вище.

Враховуючи, що касаційний суд повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Т.О. Анцупова

М.І. Гриців