Справа № 162/779/18 Провадження №33/802/110/19

Головуючий у 1 інстанції:Глинянчук В. Д.

Категорія:ч.1 ст.247 КУпАП.

Доповідач: Філюк П. Т.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Філюк П.Т., перевіривши апеляційну скаргу прокурора Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Веремчук О.М. на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 10 січня 2019 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною постановою судді закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

На вказану постанову судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення в межах вказаної статті.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Даний перелік суб'єктів, які мають право оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним.

Так, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року та зміною функцій прокуратури, які визначені ст. 2 вказаного Закону, були внесені зміни до ст. 7 КУпАП, яку було доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян».

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП .

Згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст.287 КУпАП (із змінами, внесеними Законом України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року) повністю узгоджуються з положенням Закону України "Про прокуратуру" (в редакції цього ж Закону України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року), згідно з якими, однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст. 2 цього Закону).

Повноваження ж прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року ) та спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Як убачається із оскаржуваної постанови судді Любешівського районного суду Волинської області, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

Оскільки до ОСОБА_2 постановою судді не застосовувались заходи примусового характеру, пов'язаного з обмеженням його особистої свободи, то в даному випадку, прокурор не наділений функцією нагляду й відповідно не має повноважень на оскарження судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також висновок наведений в Ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року N 49-у/2015 (справа N 2-43/2015) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями частини п'ятої статті 7, частини першої статті 287, частини другої статті 294 цього Кодексу про те, що аналіз вказаних положень Кодексу дає підстави для висновку, що має місце неузгодженість положень частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор взагалі та прокурор, який брав участь у розгляді справи у відповідності до положень закону, а саме ч. 2 ст. 294, не наділений правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України, питання, з яким звернувся автор клопотання, може бути вирішене лише у законодавчому порядку. Усунення неузгодженостей у законах не належить до повноважень Конституційного Суду України.

З огляду на це, приходжу до висновку, що до врегулювання даного питання на законодавчому рівні, суд при розгляді справ такої категорії має керуватися практикою Європейського суду з прав людини, якою наголошено на тому, що вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення «Щокін проти України»).

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга прокурора, в якій ставиться питання про погіршення становища особи, не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також, з огляду на те, що прокурор не є суб'єктом, який, відповідно до вимог закону, наділений правом на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі пов'язані з корупцією, а тому апеляційна скарга не підлягає розгляду і її слід повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Веремчук О.М. на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 10 січня 2019 року щодо ОСОБА_2 повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду П.Т. Філюк