ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 662/1141/18-ц

Номер провадження: №22-ц/819/251/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Прушинська О.В.,

позивач ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_3,

представник відповідача Салов О.В.,

представник відповідача Калімбет Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства районного центру культури та дозвілля про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства районного центру культури та дозвілля про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час.

В обґрунтування вимог зазначив, що з 30 листопада 2010 року по 31 грудня 2017 року працював на посаді охоронця у Комунальному підприємстві районного центру культури та дозвілля за визначеним адміністрацією графіком, згідно якого перебував на чергуванні протягом 24 годин, після чого відпочивав наступні 48 годин. Оскільки протягом всього періоду його роботи відповідач не здійснював нарахування та виплату за надурочні роботи, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача заробітну плату за роботу в надурочний час в сумі 122186 грн.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Салов О.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що в обгрунтування заявлених вимог позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо його залучення чи примушення до надурочних робіт на підприємстві, у той час як надані підприємством докази спростовують ці твердження і свідчать про повний розрахунок із позивачем при звільненні, у тому числі з урахуванням встановленої надбавки за роботу в нічний час.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють відносини між сторонами у спорі та грунтуються на досліджених судом доказах.

Відповідно до ч.1 ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Статтею 61 КЗпП України визначено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст.ст.50 і 51).

Відповідно до ст.62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.ст. 52, 53 і 61 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в ч.3 ст.62 КЗпП.

Статтею 64 КЗпП України передбачено, що надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Згідно із ст.106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у трудових відносинах.

Відповідно до наказу №69 від 30.11.2010 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до Новотроїцького центру культури та дозвілля черговим, у подальшому, у зв»язку із внесенням змін до штатного розкладу підприємства наказом №10 від 30.12.2011 року позивача переведено на роботу сторожем на цьому ж підприємстві, де він працював до моменту звільнення - 31.12.2017 року (а.с.2, 42).

Згідно наказу №10 від 30.12.2011 року сторожам Новотроїцького центру культури та дозвілля встановлена доплата за роботу в нічний час у розмірі 35% (а.с.42).

При вирішенні спору судом досліджено Колективний договір, підписаний між директором і трудовим колективом Новотроїцького районного центру культури і дозвілля та зареєстрований в управлінні соціального захисту населення 26.11.2013 року за №37, пунктами 4.1.3. та 4.1.4 якого визначено, що на підприємстві встановлена тривалість робочого часу 40 годин на тиждень та п»ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

При цьому, п.4.1.5. Колективного договору передбачено право роботодавця залучати працівника до роботи у понадурочний час, як виняток, за погодженням із профспілкою, але не більше ніж 4 години протягом 2 днів підряд та 120 годин на рік згідно ст.65 КЗпП України із проведенням оплати такої праці у відповідності до ст.106 КЗпП України та зауважено, що працівники повинні бути повідомлені про понаднормову роботу не пізніше, ніж за добу до її початку.

У відповідності до п.4.2.1 Колективного договору обов»язок по вирішенню питань робочого часу, здійсненню контролю за дотриманням чинного законодавства про працю у частині його тривалості, а також залучення до роботи у понаднормовий час покладено на профспілку спільно з роботодавцем.

З наданих відповідачем штатних розписів та інших матеріалів справи вбачається, що за час роботи позивача на підприємстві існувало 3 штатні одиниці сторожа, яким було встановлено посадовий оклад, доплата за роботу у нічний час відповідно до постанови КМУ від 30.08.2002 року №1298 у розмірі 35% та доплата до мінімальної заробітної плати (а.с.43).

В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог відповідачем надано табелі обліку робочого часу за спірний період (а.с.44-57, 121-125, 127-132, 134-139, 142-147, 149, 170-173) з яких вбачається, що робочий день позивача складав 8 годин, при цьому було дотримано 40-годинний робочий тиждень, що відповідає положенням ч.1 ст.50 КЗпП України.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень з дотриманням положень ст.ст.77-79 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Отже , зважаючи на те, що позивачем не спростовано належними, достовірними та достатніми доказами як висновки суду, так і надані відповідачем докази в обгрунтування заперечень проти позову, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача як до адміністрації відповідача, так і до профспілкового органу з приводу фактів залучення до надурочних робіт, приймаючи до уваги, що протягом спірного періоду на підприємстві не приймалося наказів про залучення працівників до надурочних робіт, як і не вирішувалося питань первинною профспілковою організацією щодо надання дозволів на застосування надурочних робіт, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених ст.376 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у справі рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 21.01.2019 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська