ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

Львів

№857/2162/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року у справі №2а/1770/3539/2012, винесене головуючим суддею Жуковською Л.А., Л., проголошене о 13.02 год. у м. Рівне, повний текст рішення складений 28.08.2018 р., за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби України в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ№291 від 24.07.2012 про проведення позапланової перевірки та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 №1000102240, №1000112240, №7176241740, №7176251740, №7176271740, №7176281740, №0000082343, №0000092343.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевірка була проведена на підставі Наказу №291 від 24.07.2012, який суперечитьст.78.1 Податкового кодексу України. Так, в Наказі вказано, що підставою для проведення перевірки є вимоги п.78.1.1 ст. 78.1 Податкового кодексу України, однак жодних інших платників податків не перевірялось, а податкова інформації, яка визначенаст.78.1 Податкового кодексу України податковим органом не використовувалось. Відтак, підстави для видачі наказу про проведення позапланової перевірки, яківизначеніст.78.1 Податкового кодексу України, відсутні. Щодо порушень податкового законодавства позивач зазначає, що всі податки донараховані за ніби то проведення експортних операцій по продажу грецьких горіхів та інших товарів громадянам Білорусії. Разом з тим, як зазначає позивач, з громадянами Білорусії проводились господарські операції виключно в межах договорів комісії, жодних поставок продукції для цих громадян не здійснювалось, жодних коштів від цих громадян за продукцію він не отримував. Відповідно і висновки акту перевірки про отримання доходів є безпідставними. Також позивач вважає необґрунтованим донарахування ПДВ по експортним операціям не підтверджених митними деклараціями, оскільки таких операцій він не здійснював. Вважає необґрунтованим і застосування штрафу в сфері ЗЕД, оскільки як вказувалось вище жодних з перерахованих в акті операцій не здійснювалось. З цих же підстав, на думку позивача, безпідставним є застосування штрафної санкції за порушення ведення РРО. Позивач також зазначає, про безпідставність застосування штрафної санкції в сфері ЗЕД, оскільки всі розрахунки проведені належним чином.

Справа розглядалась судами, зокрема Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/3539/2012 від 09.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС України №291 від 24.07.2012 про проведення позапланової перевірки та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №1000102240 про нарахування пені у ЗЕД в сумі 2084,29 грн.; №1000112240 про нарахування штрафу у ЗЕД в сумі 5625789,06 грн.; №7176241740 про нарахування штрафу по ПДВ в сумі 705,51 грн.; №7176251740 про нарахування штрафу по податку з фізичних осіб в сумі 3833,88 грн. №7176271740 про нарахування податку з фізичних осіб та штрафних санкцій в сумі 664724,74 грн.; №7176281740 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій в сумі 1163689,75 грн. №0000082343 про нарахування штрафних санкцій за порушення ведення РРО в сумі 1 грн.; №0000092343 про донарахування за порушення податкового законодавства в сумі 3675,32 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 №К/800/44787/13 справа №2а/1770/3539/2012, касаційну скаргу Сарненської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області - задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оскаржуваним Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ №291 від 24.07.2012 та податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 №1000102240, №1000112240, №7176241740, №7176251740, №7176271740, №7176281740 , №0000082343, №0000092343.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. по даній справі винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до встановлених перевіркою порушень, які викладені у Акті перевірки №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 р. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає. Вважає, суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю та рішення Рівненського окружного адміністративно суду від 22 серпня 2018 року, ухвалене у справі №2а/1770/3539/2012 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Сарненської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу №291 від 24.07.2012 та податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 №1000102240, №1000112240, №7176241740, №7176251740, №7176271740, №7176281740, №0000082343, №0000092343, прийняте за результатами досліджених судом доказів та встановлених обставин є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідачем подана безпідставно та не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скарг залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання засобами електронного зв'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 24.07.2012 року відповідачем видано Наказ №291 про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 Даний наказ видано відповідно до вимог ст.78.1.1 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням податкової інформації про порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_3

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що викладені в Акті перевірки порушення, на підставі яких винесені оскаржені податкові повідомлення - рішення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Докази представлені відповідачем не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки подані без звіряння їх з оригіналами документів, а використана відповідачем інформація від відділу податкової міліції та від митного органу отримана не за результатами податкового контролю.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.78.1.1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Податковим органом надано для позивача запит про надання пояснень з приводу порушень податкового законодавства при проведенні зовнішньоекономічних операції в четвертому кварталі 2011 року по перший квартал 2012 року. На вказаний запит було надано відповідь про відсутність операцій в вказаний період, проте з порушенням десятиденного строку для надання відповіді.

Обґрунтовуючи підставність вказаного запиту, відповідач покликається на отриману інформацію про можливі порушення податкового законодавства з листа Державної податкової інспекції у Рівненській області від 13.04.2012 №5331/17-03, а також матеріалів Державного митного комітету республіки Білорусії.

Отримання податкової інформації від підрозділів податкової служби та митних органів України передбачено ст.72.1.5 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак в даній нормі вказано, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Способи здійснення податкового контролю визначені ст.62 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України,що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Таким чином, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби могла бути використана інформація, яка надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів при здійсненні цими органами перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не надано жодних відомостей про проведення відділом податкової міліції чи митним органом перевірок або звірок, тобто відповідачем використана інформація від відділу податкової міліції та від митного органу, яка отримана не за результатами податкового контролю.

Згідно п.14.1.171 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) податкова інформація використовується у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію», відповідно до ст. 16 якого, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до вказаних норм, інформація отримана в спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, не є податковою інформацією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржений Наказ №291 від 24.07.2012 виданий відповідачем без наявності підстав, які визначені п.78.1.1Податкового кодексу України, оскільки відомості отримані від підрозділу податкового органу чи від митних органів без здійснення заходів податкового контролю, не є податковою інформацією.

При донарахуванні прибуткового податку з громадян, податковим органом використано, як вказано, інформацію від ВПМ Сарненської МДПІ №98/07-30 від 18.06.2012 (п.2.2.1 сторінка 9 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012). Дана інформація, як зазначалося отримана цим відділом не за результатами податкового контролю, а тому не є податковою інформацією.

Статтею 83 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали,отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином як ксерокопії документів, так і інша інформація, яка не є податковою інформацією можуть бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства.

Відповідач при перевірці позивача не виявив в його документах підтвердження здійснення операцій, про які надійшли матеріали від ВПМ Сарненської МДПІ та при цьому, позивач заперечує факт складання первинних документів, таких як рахунки-фактури чи квитанції про отримання готівкових коштів.

Листом № 172/ 07-30 від 05.11.2012 в.о. начальника ВПМ Сарненської МДПІ підполковник податкової міліції повідомив начальника Сарненської МДПІ, що оригінали первинних документів, що підтверджують факт реалізації ФОП ОСОБА_3 горіхів грецьких, насіння гарбузового, шипшини та сухофруктів підприємцями республіки Білорусія: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 знаходяться у вище вказаних підприємців та були ними наданні Департаменту фінансових розслідувань комітету державного контролю республіки Білорусії в Брестській області з метою зняття копії та направлення їх для УПМ ДПС в Рівненській області, для долучення до матеріалів перевірки, на даний час копії даних документів знаходяться в матеріалах кримінальної справи №70/48-12.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення з Сарненського районного суду Рівненської області було витребувано матеріали кримінального провадження №32012190000000003 за підозрою ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України по справі №572/1275/14.

На виконання даної ухвали на адресу Рівненського окружного адміністративного суду 11.05.2018 за вх.№ 8678/18 від Сарненського районного суду Рівненської області надійшов лист за №02/3-01/1/2018 в якому просили надати конкретний перелік документів, які можуть підтвердити певні обставини.

На виконання ухвали суду від 07.08.2018 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду 15.08.2018 за вх. №14289/18 від Сарненського районного суду Рівненської області надійшов лист, відповідно до якого, вимоги ухвали Рівненського окружного адміністративного суду не було виконано, у зв'язку з стислими термінами виконання та великим обсягом матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою суду від 16.08.2018 було повторно витребувано в Сарненського районного суду Рівненської області інформацію чи містяться в матеріалах кримінального провадження №32012190000000003 за підозрою ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України по справі №572/1275/14 оригінали документів, які лягли в основу перевірки.

На виконання ухвали суду від 16.08.2018 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду 21.08.2018 за вх.№ 14635/18 від Сарненського районного суду Рівненської області надійшов лист, відповідно до якого, вимоги ухвали Рівненського окружного адміністративного суду було виконано частково.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно зазначив, що не приймає до уваги як письмові докази ксерокопії документів без звіряння їх з оригіналами документів. Оригінали первинних документів не надано відповідачем при судовому розгляді справи, водночас, зазначено, що оригінали відсутні в податкових та митних органах, оскільки з Білоруської митниці надійшли лише копії документів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм КАС України, апеляційний суд вважає, що такі докази не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 р. у справі №813/4647/17. Так, Верховний Суд зазначив, що «Суд звертає увагу на те, що всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями в розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Зазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки належності та допустимості доказів в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України».

Крім цього, при дослідженні ксерокопій, зокрема, значної частини квитанцій про отриманні готівкових коштів за товар, судом було встановлено відсутність такого реквізиту як підпис особи, що виписала квитанцію. Баз підпису особи, навіть оригінал документу не відповідає вимогам, які встановлюються для первинних документів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом першої інстанції досліджено, що згідно умов договору поставки продукції, ксерокопії яких надані податковим органом, товар ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний був поставити в міста Білорусії з обов'язковим митним оформленням на території України. При цьому податковий орган не надав жодної вантажно-митної декларації про оформлення ФОП ОСОБА_3 перетину кордону України вказаного в договорах товару та в матеріалах справи відсутні докази виконання наданих податковим органом договорів та фактичного продажу та переміщення товару таких обсягах.

Податковим органом, при визначенні оподаткованого доходу, також виявлено заниження чистого оподаткованого доходу за ІІІ-ІV кв. 2010 рік на 204484 грн. (сторінка 21 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012) в результаті чого донараховано прибутковий податок з громадян в сумі 30672,60 грн.

На вказаний висновок позивачем було надано докази того, що у вказаний період він дійсно не включив суму доходів, та пояснив що в цей же період він не здійсни включення і витрат на більшу суму (копії первинних документів надано в судове засідання). При цьому всі первинні документи (в тому числі і ті що підтверджують невключені витрати) надавались для перевірки.

Відповідно до п.1.12 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 при перевірці використано первинні документи по отриманих валових доходах та понесених валових витратах за відповідний період. Жодних реєстрів первинних документів податковий орган не складав. Зауважень про ненадання певних документів немає. При цьому перевірка вказаних документів проводилась вибірковим методом.

Відповідно до п.177.2 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Визначити таку різницю без суцільної перевірки як доходів так і витрат неможливо. Відповідач не спростував як наявність первинних документів про витрати позивача при проведенні перевірки так і підстав неврахування таких документів при визначенні оподаткованого доходу.

Крім цього, згідно даних п.2.11 вказаного акту перевірки, період господарської діяльності з 01.01.2009 по 28.02.2011 було охоплено при проведенні попередньої перевірки, про що складено акт від 07.04.2011. При вказаній перевірці жодних порушень оподаткування доходу не виявлено. До того ж, податковий орган не вказав про наявність законних підстав для здійснення перевірки в тому ж періоді, що проводилась раніше.

Щодо донарахування податку на додану вартість.

Відповідач врахував обсяги продажу товару для громадян Білорусії (ст. 27 Акту ) та визначив оподаткований дохід в розмірі 4642403,45 грн. При визначенні розміру оподаткованого доходу податковий орган керувався даними отриманими від ВПМ Сарненської МДПІ, які як вказано вище не являється податковою інформацією, як це визначено в Податковому Кодексі України, а тому не можуть бути використані для висновків при проведенні перевірки відповідно до ст.83 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Також, судом враховано вимоги ст.94 КАС України щодо необхідності надання оригіналів документів, тому суд не може враховувати копії документів для встановлення фактів реалізації товару та відповідно наявності оподаткованого доходу для сплати податку на додану вартість.

При визначенні обов'язку придбання торгового патенту податковий орган використав вимоги п.267.1.1ПК України, яким встановлено, що платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

В акті перевірки вказано, що патентуванню підлягала торгівельна діяльність за готівку, однак такий вид діяльності в п.267.1.1.ПК України відсутній. Крім того, суд бере до уваги вищевказані висновки про відсутність доказів продажу товарів за готівку.

При визначенні порушення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», податковий орган встановив, що з позивачем здійснювались розрахунки через касу, минаючи уповноважений банк. Суд першої інстанції вірно не погодився з висновком податкового органу перш, за все через те, що такий висновок не підтверджується належними доказами та переважна кількість ксерокопій квитанцій наданих податковим органом не містить підпису особи, що видала цю квитанцію, а тому навіть оригінал такого документу не може бути доказом у справі, тому як наслідок висновки податкового органу про необхідність застосування РРО не підтверджені належними доказами.

Щодо порушень вимог законодавства в сфері ЗЕД, зокрема строків повернення валютної виручки визначені ст.1 Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що висновки акту не підтверджуються первинним документам. Натомість позивачем надано пояснення про відсутність заборгованостей по поставленій продукції за кордон. Розрахунки з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ИП «КРина» проведені в повній мірі. В судових засіданнях відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності простроченої оплати поставленої за кордон продукції так само, як і факту поставки за кордон такої продукції, що могло бути підтверджено лише наявністю вантажно митних декларацій з відмітками митниці про реальне переміщення через митний кордон товару.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 21.12.2017 по справі № 572/1275/14-к (провадження №1-кп/572/107/17) кримінальне провадження №32012190000000003, було встановлено, що в ході досудового розслідування та під час судового слухання справи не знайшло підтвердження здійснення обвинуваченим ОСОБА_3 експортних операцій, митні декларації на підтвердження факту експортних операцій не здобуто, реалізація товарів підприємцем ОСОБА_3 на території України матеріалами справи не підтверджується, то не є доведеним отримання обвинуваченим ОСОБА_3 доходів на території України в обсягах, відповідно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 923 599 грн. та встановлено, що з метою підтвердження фактичного продажу товару податковий орган, а у подальшому орган досудового розслідування, не встановив фактичного походження товарів, не проаналізував умови їх поставки, не дослідив оригінали первинних бухгалтерських документів, складених з метою здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановив, як і ким здійснювався рух товару через митний кордон України.

Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки, ухвала Сарненського районного суду Рівненської області по справі №572/1275/14-к від 21.12.2017 про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 набрала законної сили 28.12.2017, тому обставини, які були встановленні в ході кримінального провадження № 32012190000000003 є обов'язковими при розгляді даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та визнав протиправними та скасував наказ №291 від 24.07.2012 та податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 №1000102240, №1000112240, №7176241740, №7176251740, №7176271740, №7176281740, №0000082343, №0000092343.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року у справі №2а/1770/3539/2012 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

З. М. Матковська

судді

Н. В. Бруновська

В. С. Затолочний

Повний текст постанови складено 30.01.2019р.