open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2019 року

м. Рівне

№460/2787/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними та стягнення компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Рівненській області) про визнання дій протиправними щодо непроведення нарахування компенсації за втрату частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строку їх виплати, та стягнення 18161,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити належну йому суму грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018. Однак, 25.10.2018 відповідач повідомив, що відповідно до рішення суду від 19.12.2017 Пенсійним органом 18.03.2018 в добровільному порядку було здійснено нарахування доплати до пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 8677,96 грн. і виплата такої доплати була здійснена у квітні 2018 року, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати. Позивач вказує на те, що рішення Рівненського міського суду від 19.12.2017, яке набрало законної сили не виконано в повному обсязі - не повністю проведений розрахунок перерахованої пенсії, в зв'язку з чим він має право на стягнення з відповідача компенсації за період з 01.01.2016 по 02.11.2018 в розмірі 18161,75 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2018 прийнято дану позовну заяву до провадження, відкрито провадження в справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що на виконання рішення Рівненського міського суду від 19.12.2017 ГУ ПФУ у Рівненській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб». Вказує на те, що відповідачем проведено виплату перерахованої 18.03.2018 пенсії, тобто строк виплати пенсії не порушено, затримки у виплаті пенсії не відбулося. Вважає дії ГУ ПФУ у Рівненській області щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно із частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року по справі № 569/15956/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у не проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/177 від 24 липня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/177 від 24 липня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року. Дата набрання законної сили: 05.03.2018 http://reyestr.court.gov.ua/Review/71314741

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб».

Відповідачем доплату пенсії з 01.01.2018 по 31.04.2018 в сумі 9162,68 грн. направлено на виплату до банку електронним файлом, що підтверджується Інформацією щодо виплати пенсії за відомостями із пенсійної справи.

Згідно Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №034873 за період з січня 2016 по грудень 2017 перераховано пенсію позивачу на суму 52067,76 грн.

Як зазначив відповідач доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде проведена відповідно до п.3 постанови КМУ від 21.02.2018 №103, а саме після виділення коштів на їх фінансування з держави у встановленому порядку.

26.09.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому компенсацію за несвоєчасну виплату частини пенсії за період 01.01.2016 року.

Листом від 25.10.2018 № 1-1006/07.1-59 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до рішення суду від 19.12.2017 відповідачем 18.03.2018 в добровільному порядку було здійснено нарахування доплати до пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 8677,96 грн. і виплата такої доплати була здійснена у квітні 2018 року, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Аналогічні норми закріплені і у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно з пунктами 2-4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої вищевказаними нормами, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №522/5664/17, №336/4675/17 та від 21.02.2018 року у справі №569/7903/16-ц.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року по справі № 569/15956/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у не проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/177 від 24 липня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/177 від 24 липня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року.

Отже, факт того, що відповідач за період з 01 січня 2016 року протиправно не здійснював належні нарахування та виплати позивачу суми пенсії не підлягає доказуванню, оскільки він встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 18.03.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача та виплачено останньому у квітні 2018 року різницю в пенсії за рішенням суду за період з 01.01.2018 по 31.04.2018 у розмірі 9162,68 грн., а різницю в пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року було нараховано (52067,76 грн.) однак не виплачено з покликанням на норми постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших категорій осіб», вказані дії пенсійного органу суд вважає протиправними в частині не виплати нарахованої різниці за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а отже позовні вимоги позивача є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що перерахунок пенсії проведено 18.03.2018. Однак, виплата нарахованої пенсії відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не здійснювалась. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення встановленого строку виплати пенсії, тому у позивача є право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії) за вищевказаний період.

Частиною першою статті 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.

Крім того, перевіряючи обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову у виплаті компенсації суд звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»).

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 07.11.2015), якою встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч.2 ст.51 цього Закону.

Так, п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (яка набрала чинності 02.12.2015), встановлено, що грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відтак право позивача на перерахунок та на виплату пенсії виникло з 01 січня 2016 року.

Відповідач посилається на Постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, якою передбачено проведення перерахунків пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постановою №103 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року.

Однак, суд не бере до уваги зазначені посилання відповідача з огляду на наступне.

Пункт 3 Постанови Кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 містить положення щодо обов'язку перерахувати з 1 січня 2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281).

Абзацом другим зазначеного пункту встановлено порядок виплати перерахованих сум пенсій пенсіонерам, яким пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою.

Встановлення Кабінетом Міністрів України відповідного порядку виплати перехованих пенсій не скасовує та жодним іншим чином не впливає на наявність права позивача на перерахунок та виплату перерахованої пенсії та на строк виникнення такого права.

Станом на дату виникнення права позивача на перерахунок та виплату пенсії позивачу діяв Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.

Отже, зазначений обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії за період починаючи з 01.01.2016 виник у відповідача, а строк, протягом якого відповідач повинен був виконати зазначений обов'язок закінчився до прийняття Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.

В зв'язку з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача на положення зазначеної Постанови КМУ, оскільки частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В силу вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що право на перерахунок та виплату пенсії позивач набув з 01.01.2016, проте, відповідачем перерахунок здійснено з порушенням строків та порядку, встановлених законодавством на час виникнення спірних правовідносин, право позивача на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 02.11.2018 року є порушеним та має бути відновленим. За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні пенсіонеру ОСОБА_1 компенсації протиправними.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 30.05.1996 року Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області) компенсацію за період з 01.01.2016 по 02.11.2018 в розмірі 18161,75 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят одна гривня сімдесят п'ять копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 січня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.

Джерело: ЄДРСР 79523909
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку