open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 910/10814/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: Косінова Г.В. - за ордером № 467212 від 18.12.2018 р.; Сорохан Д.М. - за ордером № 492301 від 14.01.2019 р.;

від відповідача-2: Максимченко І.В. - за довіреністю № 378 від 01.10.2018 р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. (повний текст складено 18.10.2018 р.)

у справі № 910/10814/18 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження невідповідності нормам чинного законодавства України договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р. та не довів відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» під час підписання спірного правочину. Також, позивачем не було обґрунтовано порушення його права та законного інтересу укладеним між відповідачами правочином.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач - державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у справі № 910/10814/18 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір відступлення права вимоги №19-04/2017 від 19.04.2017 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що оспорюваний правочин укладено відповідачем-1 без ліцензій на надання послуг фінансового лізингу, чим було порушено законодавчі норми та положення частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину (одна із сторін яка укладала спірний договір не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності). Крім цього, позивач стверджував, що укладення спірного правочину та передача відповідачем-2 прав і обов'язків за договором фінансового лізингу юридичній особі, яка не наділена встановленим законодавством необхідним обсягом цивільної дієздатності порушує його майнові та немайнові права, оскільки створює нові правовідносини за договором лізингу. На підтвердження чого позивач посилався на отриману від відповідача-1 вимогу про надання копії фінансової звітності та оплаті штрафу за невиконання умов договору фінансового лізингу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., прийнято до розгляду апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 15.01.2019 р.

20.12.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

21.12.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 15.01.2019 р. представники відповідачів вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, (повідомлення про вручення ухвали про призначення слухання справи а. с. 117 том 2), поважних причин неявки суду не повідомили.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників позивача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача.

Заслухавши пояснення відповідачів, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у липні-серпні 2010 року державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно із Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10 2008 р. (а.с. 17 том 1).

Переможцем закупівлі визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» як учасника, що запропонував найнижчу цінову пропозицію на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60 грн., в тому числі, вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 190 413 942,00 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн. (а.с. 19 том 1).

21.08.2010 р. між державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (лізингоодержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (лізингодавець) укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу (а.с. 20-26 том 1) (далі - договір фінансового лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов'язується перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізингоодержувач зобов'язується перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату.

За умовами пункту 3.1 договору фінансового лізингу загальна вартість предмета лізингу згідно специфікації, складає 190 413 942,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 31 735 657,00 грн.

Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених цим договором (пункт 13.1 договору фінансового лізингу).

08.02.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (цесіонарій) укладено договір № 01/ИП відступлення майнових прав (а.с. 27-28 том 1), згідно з яким цедент відступив цесіонарієві права кредитора (лізингодавця) за договором № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р., укладеного між цедентом та державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (боржник/ лізингоодержувач) та передав право власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р.

11.02.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» і державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» уклали додаткову угоду № 3 до договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р., якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у сумі 170 721 208,12 грн., та викладено в новій редакції договір № Ш-01/ФЛ з додатками (а.с. 29 том 1).

19.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (первісний кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 19-04/2017 (а.с. 30-32 том 1), за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р., а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у договорі № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р., та приймає на себе всі його права та обов'язки за договором фінансового лізингу; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступається (відчужується) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому, новий кредитор набуває статусу правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у судових процесах / виконавчих провадженнях / справах про банкрутство, пов'язаних з правом вимоги. Права вимоги та права власності первісного кредитора набуте за договором №01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013 р., що укладений між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» в порядку статей 512-519, частини 3 статті 656 Цивільного кодексу України.

За умовами пункту 2.2 договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 первісний кредитор передає новому кредитору права власності після повної оплати новим кредитором первісному кредитору вартості прав вимоги згідно пункту 3.2 цього договору (у розмірі 24 000 000,00 грн. протягом 10 календарних днів з дати укладення договору).

Пунктом 2.4 договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 визначено, що в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що прийняв та набув право вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони кредитора за договором № Ш-01/ФЛ.

Договір відступлення права вимоги № 19-04/2017 набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 7.1 договору).

Платіжними дорученнями № 2 від 26.05.2017 р. на суму 10 000 000,00 грн.; № 3 від 29.05.2017 р. на суму 13 999 900,00 грн.; № 4 від 31.05.2017 р. на суму 100,00 грн. (а.с. 163-165 том 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» здійснило оплату вартості права вимоги за договором відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р.

31.05.2017р. на виконання умов договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 первісний кредитор передав, а новий кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер») прийняв за актом приймання-передачі документації (а.с. 167 том 1): копію договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 р. з додатками; копію додаткової угоди № 1 від 07.09.2010 р. до договору № Ш-01/ФЛ; копію договору купівлі-продажу №290-10 від 21.08.2010 р. з усіма додатками, додатковою угодою та актами приймання-передачі; копії технічних завдань; акти приймання-передачі предметів лізингу в лізинг; акти введення в експлуатацію; копію додаткової угоди № 2 від 04.01.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ з додатками; копію договору № 01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013 р.; копію додаткової угоди до договору № 01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013 р.; копію акта приймання-передачі від 08.02.2013 р. власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором № Ш-01/ФЛ; копію акта приймання-передачі від 08.02.2013 р. майнових прав за договором №01/ИП від 08.02.2013 р.; додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ; договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 11.02.2013 р. (нова редакція договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р.); додаткову угоду № 4 від 11.02.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 р.; додаткову угоду № 5 від 27.04.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 р.; додаткову угоду № 6 від 01.11.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 р.; договір безоплатної поруки від 17.09.2010 р.; копії рахунків, виставлених первісним кредитором боржнику на підставі договору № Ш-01/ФЛ; копії документів, які підтверджують часткову оплату боржником на користь первісного кредитора рахунків, виставлених на підставі договору № Ш-01/ФЛ; копії тендерної документації: оголошення про проведення відкритих торгів, тендерна пропозиція ТОВ «Газенерголізинг», протокол про розкриття тендерних (цінових) пропозицій № 89 від 27.07.2010 р., оголошення про результати проведення процедури закупівлі від 26.08.2010 р., звіт про результати проведення процедури відкритих торгів № 89 від 07.09.2010 р.; копії судових рішень, а саме: від 10.03.2016 р., від 15.06.2016 р., від 29.07.2016 р., від 30.11.2016 р., від 14.03.2017 р. з Єдиного державного реєстру судових рішень по судовій справі № 905/407/16; копії матеріалів судової справи № 905/407/16; копії матеріалів судової справи № 905/3772/14-908/5134/14.

26.06.2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» направило на адресу державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» повідомлення (а.с. 168 том 1) про те, що всі права вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» за договором фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ (з усіма додатками та додатковими угодами) щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів, а також всі права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», що виникають з вказаного договору фінансового лізингу, включаючи право власності на обладнання, що є предметом договору фінансового лізингу, були відступлені товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» на підставі договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р. (за виключенням права вимоги до боржника в сумі 49 317 421,34 грн., зі строком сплати до 31.12.2020 р. відповідно до додаткової угоди № 2 від 04.01.2013 р. до договору № Ш-01/ФЛ).

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р., який укладено відповідачами без спеціальних дозволів, як це передбачено вимогами нормативно-правових актів України, чим порушено права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено невідповідності нормам чинного законодавства України договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р. і не обґрунтовано порушення його права та законного інтересу укладеним відповідачами правочином.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Водночас, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже умови договору є обов'язковими лише для сторін цього договору.

Тому, особа, яка звертається із позовом про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами, має довести, що договір, який є предметом спору, зачіпає його права або охоронювані законом інтереси.

Як видно з матеріалів справи договір № 19-04/2017 від 19.04.2017 р. укладений між відповідачами, за своєю правовою природою договір є договором відступлення права вимоги (цесії).

Цесія є способом заміни кредитора у зобов'язанні, і правочин про таку заміну вважається вчиненим з моменту досягнення між первісним і новим кредитором згоди у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до вимог ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено ст. 516 Цивільного кодексу України, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отримання згоди боржника на заміну кредитора іншою особою умовами договору фінансового лізингу, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, не передбачалося, як і в договорі відступлення майнових прав № 01/ИП від 08.02.2013 р. Зобов'язання, які виникають з договору фінансового лізингу, не пов'язані з особою кредитора, а тому законних перешкод у їх переданні не має.

Слід також зазначити, що на момент укладення оспорюваного правочину зобов'язання лізингодавця (ТОВ «Газенерголізинг») в частині набуття права власності на предмет лізингу та передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування - виконанні, проте невиконанні зобов'язання лізингоодержувача (позивача) в частині заборгованості зі сплати лізингових платежів на користь лізингодавця, що встановлено судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 р. зі справи № 905/3772/14-908/5134/14 (а.с. 106-122 том 1), яким стягнуто на користь нового кредитора (ТОВ «Фінансова компанія Ваш партнер») з лізингоодержувача (позивача) 488 562 801,03 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу з урахуванням валютного корегування, 6 991 918,60 грн. пені, 31 858 346,86 грн. 3% річних.

Вказане судове рішення набрало законної сили та у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені обставини не підлягають доказуванню.

У цьому колегія суддів зазначає, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на обсяг прав і зобов'язань боржника, а тому для нього не має істотного значення особа, якій надається виконання.

Права боржника чітко окреслені нормами закону. Так, в силу частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України - має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Заміна кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору фінансового лізингу, передбачає одночасну передачу прав вимоги лізингових платежів і права власності на предмет лізингу, тож зміна власника предмету лізингу не зачіпає прав лізингоодержувача, у користуванні якого перебуває предмет лізингу, і не погіршує його стан, що спростовує твердження апелянта про неможливість передачі за договором відступлення № 19-04/2017 від 19.04.2017 р. новому лізингодавцю прав власності на предмет лізингу (обладнання).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач не навів доказів того, що укладенням оспорюваного договору цесії між відповідачами, порушено його права та охоронювані законом інтереси, відповідно до вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

При цьому, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що спірний правочин є недійсним, оскільки укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» за відсутності права надавати послуги з фінансового лізингу зважаючи на наступне.

Як унормовано пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг відноситься до фінансових послуг.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з пунктом 1.2 Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Державної комісії і регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 № 21 (надалі - Положення №21) передбачено, можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу.

Так, згідно з пунктом 2.1 Положення № 21 юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктом 3.5 Положення № 21 встановлена процедура взяття на облік юридичної особи та порядок внесення інформації про юридичну особу до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, порядок оформлення і видачі юридичній особі Довідки.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28.08.2003 р., у редакції, що діяла на дату укладення спірного правочину, фінансова установа - ліцензіат - це фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги.

Згідно з пунктом 6 Розділу І Положення № 41 юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до Реєстру.

У відповідності до пунктів 7, 8 Розділу І Положення № 41 документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджене матеріалами справи, 28.03.2017 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження № 745 про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ФК № 876 (а.с. 185 том 1).

Пунктом 3.2 статті 3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства протокол № 13/04 від 13.04.2017 р. (а.с. 197-207 том 1) визначено, що предметом діяльності товариства, зокрема, є факторинг, фінансовий лізинг.

В подальшому протоколом позачергових загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» № 23/08 від 23.08.2017 р., оформлено рішення про внесення змін до видів діяльності товариства та звернення до Нацкомфінпослуг із заявою про виключення інформації про фінансову установу із Державного реєстру фінансових установ (а.с. 186-189 том 1).

28.09.2017 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження № 3935 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с. 190-191 том 1).

06.03.2018 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» отримало довідку про взяття на облік товариства як такого, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, серія ФЛ № 622, та включено до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги (а.с. 194 том 1).

21.06.2018 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження № 1043 про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з фінансового лізингу (а.с. 195-196 том 1).

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» на час укладення спірного правочину мало статус фінансової установи відповідно до положення № 41, що підтверджується свідоцтвом фінансової установи та включенням товариства до Державного реєстру фінансових установ, а у предметі діяльності товариства визначено факторинг та фінансовий лізинг, тож усупереч тверджень апелянта, на час укладення оспорюваного договору відповідач-1 мав право надавати фінансові послуги та на час розгляду даної справи мав/має необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору відступлення.

Слід зазначити, що на час укладення спірного правочину товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (відповідач-2) також мало право надавати послуги з фінансового лізингу, що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік юридичної особи від 11.03.2014 р. (рішення про взяття на облік № 666 від 27.10.2011 р.) (а.с. 74 том 1).

Посилання апелянта на необхідність отримання ліцензії відповідачем-1 для здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу для укладення договору відступлення права вимоги, помилкові, адже у відповідності до абзацу 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» згідно якої ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою. Орган ліцензування приймає від зазначених суб'єктів господарювання документи, визначені абзацами третім - п'ятим пункту 18 та абзацом третім підпункту 6 пункту 19 Ліцензійних умов, та приймає рішення, передбачені статтями 12 і 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», з дня набрання чинності цією постановою.

При цьому, вищевказаною Постановою № 913 не визначено перехідного періоду для суб'єктів господарювання, які відповідно до вимог чинного законодавства внесені до Державного реєстру фінансових установ протягом шестимісячного «відстрочення» застосування дії Ліцензійних умов.

Оскільки на дату укладення спірного правочину товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ваш партнер» було включено до Державного реєстру фінансових установ, та з огляду на приписи аб. 2 п.2 вищевказаної постанови № 913, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині отримання ліцензії на здійснення послуг з фінансового лізингу набули для товариства, як фінансової установи, чинності 07.06.2017 р. після укладення спірного правочину.

Як вже зазначалось вище, відповідач ТОВ «ФК «Ваш партнер» на дату укладання спірного договору мало статус фінансової установи та лише 23.08.2017 року загальними зборами товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом № 23\08, про внесення змін до видів діяльності відповідача-1 та звернення до Нацкомісії із заявою про виключення інформації про фінансову установу із Державного реєстру фінансових установ. Тобто, підприємство відповідача-1 вирішило відмовитися від статусу фінансової установи, що надає фінансові послуги, серед іншого факторингу. 28 вересня 2017 року Нацфінполуг прийнято розпорядження № 3935 про виключення ТОВ «ФК «Ваш партнер» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрації фінансової установи. В подальшому 21 червня 2018 року Національна комісія , що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видала розпорядження № 1043 про видачу ТОВ «ФК «Ваш партнер» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Також, колегія суддів при вирішенні питання щодо недійсності оспорюваного договору враховує пункт 3.6 Пленуму Вищого господарського суду України № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. згідно якого правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Отже, на час укладання оспорюваного договору, позивач мав статус фінансової установи, а на час розгляду даної справи має право надавати послуги з фінансового лізингу, як особа, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, відповідно до ліцензії.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 19.04.2017 року № 19-04\2017, укладений між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ТОВ «Фінансова компанія «Ваш партнер», був укладений з дотриманням ст.ст.512-519, ст. 656 ЦК України , доводи позивача щодо порушення відповідачем норм діючого законодавства, а саме Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України « Про ліцензування видів господарської діяльності», Постанови КМУ від 07.12.2016 року № 913, положень ч.2 ст. 203 ЦК України є необґрунтованими.

З огляду на встановлене, обставини, на які посилається позивач, документального підтвердження не знайшли, а доводи про порушення його суб'єктивного права з боку відповідачів мають характер припущень, тож суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Посилання скаржника на необхідність витребування у відповідачів належним чином завірених копій банківських платіжних доручень, які підтверджують оплату відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 р., спростовуються матеріалами справи з наявними відповідними платіжними дорученнями (а.с. 163-165 том 1).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у справі № 910/10814/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у справі № 910/10814/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 р. у справі № 910/10814/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/10814/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.01.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко

Джерело: ЄДРСР 79489235
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку