ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 11-1010сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

представника скаржниці - ОСОБА_3,

представника Вищої ради правосуддя - РусаковоїІ.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_5 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 02 серпня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року відкрила провадження у цій справі.

Свою скаргу ОСОБА_5 мотивує тим, що оскаржуване рішення ВРП від 02 серпня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а саме: не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. На думку ОСОБА_5, ВРП неправильно оцінила докази при розгляді її дисциплінарної справи; розгляд її скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року був поверхневим і не відповідав принципам рівності сторін, безсторонності та неупередженості; ВРП помилково та вибірково застосувала приписи Кодексу суддівської етики (далі - Кодекс), затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 рокуяк самостійну підставу для притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності.

ВРП у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_5 у задоволенні скарги, оскільки рішення від 02 серпня 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримав усі вимоги законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначив ОСОБА_5 на посаду судді Октябрського районного суду м. Полтави строком на 5 років, а Указом від 19 грудня 2018 року № 429/2018 призначив її на посаду судді цього ж суду безстроково.

23 травня 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення № 1467/3дп/15-18, яким притягнула, зокрема, суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Підставою притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП факти допущення нею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII)), та грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (п. 3 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI)).

Як порушення правил суддівської етики суддею ОСОБА_5 ВРП розцінено розміщення нею на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та перешкоджання проведення зборів суддів 28 вересня 2016 року.

При цьому, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що між суддями Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_7. (голова суду) та ОСОБА_5 існує тривалий конфлікт, у вирішенні якого задіяні не лише ці особи, але й Рада суддів України, ВРП та інші державні органи (НАЗК, НАБУ). Надання оцінки зазначеному конфлікту виходить за межі предмета розгляду у цьому дисциплінарному провадженні.

ВРП та її дисциплінарним органом установлено, що суддя ОСОБА_5 розмістила на своїй сторінці в соціальній мережі Facebookпублікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2». У повідомленні, до якої додано фото з отарою овець, йдеться про чергові збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави. Згідно з позицією ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати надання суддею ОСОБА_5 зневажливої оцінки своїм колегам-суддям (усьому колективу суддів Октябрського районного суду м. Полтави), а саме порівняння їх з вівцями, що в українському суспільстві традиційно сприймається як образа, вийшло за межі допустимого здійснення свободи слова і становить порушення норм суддівської етики. Такі дії, на думку ВРП, були шкідливими для авторитету правосуддя, особливо з огляду на те, що зазначене зневажливе порівняння було поширене в соціальних мережах. Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що суддя ОСОБА_5 перешкоджала проведенню зборів суддів 28 вересня 2016 року.

02 серпня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_5 і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Не погоджуючись із таким рішенням ВРП, ОСОБА_5 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, що є предметом цього судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скаржниці й надані на противагу їм аргументи ВРП, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Для забезпечення незалежності судової системи рішення про звільнення суддів мають ухвалюватись з дотриманням справедливих процедур, які забезпечують об'єктивність і неупередженість та встановлені у національному законодавстві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/405/17).

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону

№ 1798-VIII, відповідно до ч. 1 якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п. 2-5 ч. 10 ст. 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (п. 77 (v) Висновку № 3 КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 123 рішення у справі «Олександр Волков проти України» зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що ухвалює рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори як предмет оскарженого рішення, спосіб, в який було ухвалене рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.

Можливість оскаржити рішення по суті є гарантією суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому.

Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції, переглядаючи ухвалене в спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII, рішення ВРП від 02 серпня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності», та є визначеним у ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема, на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав доступ до суду (п. 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

За змістом ст. 6 Конвенції вимога справедливості судового рішення передбачає, що це рішення має достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та повинні оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Оцінюючи аргументи та докази, суди мають обґрунтувати їхні висновки шляхом наведення відповідних підстав.

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії»).

З огляду на вказане та враховуючи, що ОСОБА_5 не оскаржує рішення ВРП з підстав, передбачених п. 1-3 ст. 52 Закону № 1798-VIII, ВеликаПалата Верховного Суду, вважає за необхідне розглянути її скаргу, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті оскарженого рішення п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та належність у світлі ст. 6 Конвенції мотивування ВРП оскарженого рішення.

ВеликаПалата Верховного Суду також звертає увагу, що п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIIIне можна тлумачити лише формально, тобто як такий, що унеможливлює оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, лише тому, що таке рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, безвідносно до того, які з цих підстав могли бути застосовані для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також безвідносно до того, який зміст мотивів, наведених у відповідному рішенні ВРП.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 800/571/17.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення ВРП та застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності стала наявність на її сторінці в соціальній мережі Facebook публікації з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», до якої додано фото зі стадом овець, де йдеться про чергові збори суддів Октябрського районного суду міста Полтави (28 вересня 2016 року), а також перешкоджання нею проведенню цих зборів.

З цієї статті вбачається, що суддя надала таку оцінку цим зборам: «Бездумно голосуючи на догоду ОСОБА_7, «колеги» засвідчили неготовність взяти на себе відповідальність і розрубати «Гордіїв вузол». У такій ситуації ніяке спільне фотографування, ні чаювання не зарадять. Ви згодні зі мною, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_21» (ІНФОРМАЦІЯ_1).

У своїй скарзі суддя ОСОБА_5 не спростовує факт розміщення на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook зазначеного допису. Однак, за її позицією, ВРП надала неправильну інтерпретацію висвітленій інформації, оскільки стаття була спрямована до суддів робочої групи Ради суддів України, які намагалися владнати конфлікт, що виник між нею та ОСОБА_7, і суддів Октябрського районного суду м. Полтави з проханням проявити більш активну участь у вирішенні конфлікту між нею та головою суду ОСОБА_7 При цьому, даний допис не був офіційною заявою ОСОБА_5, а мав неформальний характер.

ВеликаПалата Верховного Суду приймає такі доводи скаржниці та вважає за доцільне зазначити таке.

У державі, що керується верховенством права, громадськість має право очікувати прийняття загальних принципів, які сумісні з поняттям справедливого суду та гарантують основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, були визначені з метою гарантування їхньої безсторонності та ефективності їхніх дій (п. 9 Висновку № 3 КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Третя Дисциплінарна палата, з якою погодилася ВРП, вказали на порушення скаржницею правил суддівською етики, що підриває авторитет правосуддя, та керувалися п. 3. ч. 1 ст. 106 № 1402-VIII і п. 3 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI.

Вказане спростовує доводи скаржниці, що ВРП застосувала лише норми Кодексу як самостійну підставу для притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів (четвертий показник Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).

Згідно зі ст. 1 Кодексу суддя повинен бути, зокрема, прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян.

Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (ст. 3 Кодексу).

Статтею 4 Кодексу передбачено, що порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.

У кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій (п. 60-61 Висновку № 3 КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

У § 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється про необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарні проступки.

Тобто, встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Необхідною умовою є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу у такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1).

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що, як за приписами Закону № 2453-VI, так і Закону № 1402-VIII, обов'язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Відповідно до ст. 10 Кодексу суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів під час здійснення правосуддя.

Отже, міжнародні та національні документи визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки, виконувати покладені на нього обов'язки щодо здійснення правосуддя та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (п. 1 ст. 10 Конвенції). Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб і для підтримання авторитету та безсторонності суду (п. 2 ст. 10 Конвенції).

У рішенні від 26 лютого 2009 року у справі «Кудєшкіна проти Росії» ЄСПЛ вказав, що питання, які стосуються функціонування системи правосуддя, є питаннями, що викликають інтерес громадськості, обговорення яких вимагає захисту з боку ст. 10 Конвенції. Однак ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу роль судової системи в суспільстві, яка, будучи гарантом справедливості і основоположною цінністю в державі, керованому законом, повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх функцій (п. 86).

ЄСПЛ вважає обов'язковим для службовців, які працюють в судовій сфері, щоб вони демонстрували стриманість при здійсненні своєї свободи вираження думки в усіх випадках, де авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів (рішення у справі «Вілле проти Ліхтенштейну» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28396/95, п. 64).

Судді, як і будь-якому громадянину гарантується право вільного вираження думок, однак у процесі реалізації цього права суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів (п. 4.6 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та СоціальноїРади ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).

Питання функціонування системи правосуддя є питаннями, які викликають інтерес громадськості. Тому особи, які працюють в судовій сфері, передусім судді, з належною обачністю та стриманістю повинні реалізовувати їхнє право на свободу вираження поглядів у всіх випадках, в яких авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів. Неприйнятними та такими, що підривають авторитет правосуддя, є лайливі або образливі висловлювання суддів у соціальних мережах або на офіційних заходах (конференціях, круглих столах, заходах для преси тощо) стосовно їх колег чи системи правосуддя як такої.

ВРП в оскаржуваному рішенні зазначає, що порівняння колективу з покірними вівцями та вживання у публікаціях образливих і зневажливих висловлювань становлять порушення норм суддівської етики та є шкідливим для авторитету правосуддя, особливо зважаючи на те, що така оцінка колег-суддів була поширена ОСОБА_5 у соціальних мережах.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах, застосування суддею інших форм спілкування в мережі інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (ст. 20 Кодексу).

Встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддю через публікації в соціальних мережах чи з використанням інших засобів спілкування в мережі інтернет, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з доводами ВРП, що порівняння колективу суддів з покірними вівцями в сукупності із висловлюваннями «бездумно голосуючи» та вжитим у лапках словом «колеги» мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики.

ОднакВелика Палата Верховного Суду вважає невмотивованим висновок ВРП, що допущення суддею ОСОБА_5 неетичної поведінки у цій ситуації мало наслідком підрив авторитету правосуддя через те, що оцінка

колег-суддів була надана ОСОБА_5 у соціальних мережах.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що скарга на дії судді ОСОБА_5 до ВРП надійшла лише від голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_7, з яким у неї тривалий особистий конфлікт, а не від інших членів трудового колективу, яких, зокрема, стосувався поширений ОСОБА_5 допис. Ніхто із колег-суддів позивачці претензій щодо змісту розміщеної статті не висував, до ВРП зі скаргою на її дії ніхто із них не звертався.

Суд оцінює конкретний контекст ситуації, що склалася в Октябрському районному суді м. Полтави, й об'єктивну емоційну напругу, в якій перебувала ОСОБА_5, і при яких умовах вона реалізовувала право на свободу вираження поглядів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 визнав той факт, що суддя повинна була вести себе стриманіше, проте зауважив, що такий захід дисциплінарної відповідальності як догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця не є пропорційним вчиненому порушенню.

Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що суддя ОСОБА_5 порушила правила суддівської етики, що правомірно встановила ВРП, однак це порушення не є таким, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність, у зв'язку з чим відсутній склад дисциплінарного проступку.

ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також вважали, що суперечить правилам суддівської етики й поведінка судді ОСОБА_5 28 вересня 2016 рокупід час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, яка виразилась у запрошенні на збори суддів сторонніх осіб без згоди самих учасників зборів, наданні оцінки поведінці голови суду ОСОБА_7 у минулому, перешкоджанні йому вийти із зали, демонструванні компрометуючих відеоматеріалів щодо останнього та вимагання від нього прокоментувати ці матеріали, оскільки такі дії судді були спрямовані на перешкоджання діяльності зборів суддів як органу суддівського самоврядування та призвели до їх зриву.

ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як встановив суд, суддя ОСОБА_5 особисто не запрошувала мешканців Полтави (активістів, журналістів) на збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28 вересня 2016 року, а лише повідомила про їх проведення у соціальній мережі.

Крім того, суддя ОСОБА_5 не мала над цими особами ніякого контролю і впливу, а тому об'єктивно не мала змоги вказувати їм, що необхідно робити з суддями та/або як їм необхідно себе поводити зі ОСОБА_7 При цьому, ВРП визнала той факт, що ОСОБА_5 просила присутнього на зборах її чоловіка не перешкоджати суддям під час зборів.

В судовому засіданні представник ВРП визнала, що особисто ОСОБА_5 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на зрив зборів суддів, а такі дії вчиняли інші особи.

Твердження ВРП, що протиправна поведінка судді полягала в її пасивності, оскільки остання не втрутилася у ситуацію і не стала на захист голови суду, коли його почали критикувати особи, які знаходилися у приміщенні, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими, адже суддя ОСОБА_5 не могла на майбутнє усвідомлювати, яка саме її поведінка (бездіяльність) може бути в подальшому розцінена ВРП як протиправна чи неприйнятна для судді.

Що стосується посилання судді ОСОБА_5 на ті обставини, що ВРП не в повному обсязі розглянула її скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року в частині, яка стосувалась притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_7., то ВеликаПалата Верховного Суду не приймає такі доводи скаржниці з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

Ураховуючи те, що Третя Дисциплінарна палата ВРП не надавала судді ОСОБА_5 дозвіл на оскарження рішення від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_7., член ВРП ОСОБА_13 ухвалою від 12 липня 2018 року № 6879/0/18-18правомірно залишив без розгляду скаргу в зазначеній частині.

За таких обставин, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що оспорюване рішення не містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, а тому наявні правові підстави для задоволення скарги.

Відповідно до ч. 8 ст. 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська