Справа № 170/464/18

Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С.П.

Провадження № 22-ц/802/81/19 Категорія: 47

Доповідач: Русинчук М. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Карпук А.К., Федонюк С.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання - Губарик К.А.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивачки на рішення Шацького районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» (далі - ПрАТ «Волиньобленерго») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що у 1992 році відповідач без згоди її баби ОСОБА_4, будь-якого погодження органу місцевого самоврядування, самочинно побудував на земельній ділянці, яка на даний час розташована за адресою: АДРЕСА_1, трасу повітряної лінії ПЛ 10 кВ Л 26-01, у складі трьох бетонних опор № 325-327 та улаштував комплексну трансформаторну підстанцію КТП-498. При проведенні вказаного будівництва, відповідач самовільно, без згоди виконкому Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області та адміністрації Шацького національного природного парку, видалив по трасі декілька дерев сосни віком більше 60 років.

Позивачка вказувала, що після смерті баби ОСОБА_4, яка померла 01 листопада 2003 року, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 03 грудня 2003 року за нею в порядку спадкування було визнано право власності на житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою, а також майновий та земельний сертифікати. 22 березня 2010 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, площею 0,16 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 09 серпня 2010 року - другий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, площею 0,3700 га, для ведення особистого селянського господарства. 12 липня 2012 року на її замовлення був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок, а 06 серпня 2012 року проведена державна реєстрація права власності на нього.

Позивачка зазначала, що зазначена траса повітряної лінії напругою 10 кВ була побудована без згоди землекористувача та унеможливлює повноцінне користування земельною ділянкою і є загрозою для людей, тому у серпні 2017 року вона звернулася до відповідача з проханням виносу лінії за межі її земельної ділянки. Однак отримала відповідь, що перенесення траси можливе тільки за її кошти. Вона також зверталася зі скаргою до Кабінету Міністрів України, але Міністерство енергетики та вугільної промисловості України рекомендувало вирішувати спір на договірних засадах з енергопостачальником або для вирішення спору звертатися до суду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відповідача ПрАТ «Волиньобленерго» винести за межі земельної ділянки трасу ПЛ 10 кВ Л 26-01 в складі електроопор 325-327, яка побудована на її земельній ділянці та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд не звернув уваги на те, що будівництво відповідачем у 1992 році повітряної лінії ПЛ 10 кВ Л 26-01 та КТП-498 було незаконним, здійснено самочинно та без дозвільних документів. Відповідач не надав жодних доказів про законність вказаної повітряної лінії на земельній ділянці, якою користувалася баба позивачки, а долучена ксерокопія паспорта не може бути проектом на будівництво лінії, а тому і належним доказом у справі, оскільки паспорт виготовляється на підставі проектної документації та акту здачі-прийняття виконаних робіт. Суд не надав оцінки наданого позивачкою висновку Міненергетики та вугільної промисловості України від 05 червня 2018 року та прийшов до помилкового висновку про те, що нею не надано доказів самочинного, незаконного будівництва повітряної лінії та КТП-498. Експлуатація цієї лінії є загрозою життю людей, оскільки вона побудована в порушення діючих норм, на відстані 5 метрів від стовбура столітнього дуба, крона якого зависає над проводами.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач вказував, що ухвалене місцевим судом рішення узгоджується з нормами матеріального права, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що лінія електропередач знаходиться в охоронній зоні електричних мереж, в якій діють обмеження, встановлені законодавством України щодо використання земель, є правильними, а тому підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з таких мотивів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в даній справі, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивачка набула право власності на земельні ділянки у березні та серпні 2010 року після побудови спірної повітряної електролінії та трансформаторної підстанції, а діючим законодавством передбачено, що уздовж електролінії діє охоронна зона, в межах якої власник зобов'язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими і такими, що узгоджуються з нормами матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шацького районного суду Волинської області від 03 грудня 2003 року за ОСОБА_5, прізвище якої згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Камінь-Каширського районного управління юстиції 19 грудня 2003 року, змінено на ОСОБА_2, було визнано право власності на жилий будинок і надвірні будівлі ОСОБА_4, які розташовані в с. Залісся Шацького району Волинської області, земельну ділянку в межах норм, передбачених статтею 121 ЗК України, згідно земельно-облікових документів, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, виданий Шацькою районною адміністрацією ОСОБА_4 реєстраційний номер 4894 (а.с.10-12).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого у березні 2010 року на підставі рішення Пульмівської сільської ради № 27/21 від 14 серпня 2009 року, позивачка є власником земельної ділянки площею 0,16 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого у серпні 2010 року на підставі рішення цього ж органу місцевого самоврядування № 34/9 від 20 травня 2010 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,3700 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-20).

З цих документів випливає, що право на вказані земельні ділянки позивачка набула не в порядку спадкування, а в порядку відведення на загальних підставах.

Судом також встановлено, що у 1992 році на земельній ділянці, яка на даний час належить позивачці, була побудована повітряна лінія ПЛ 10 кВ Л 26-01, і на час видачі позивачці державних актів на згадані земельні ділянки 19 березня 2010 року та 09 серпня 2010 року, а також технічного паспорта на житловий будинок, їй було відомо, що по її земельній ділянці проходить зазначена повітряна лінія.

Крім того, як встановлено судом, раніше у 2008 році начальником управління Держкомзему у Шацькому районі ОСОБА_6 та начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Шацького району ОСОБА_7 були погоджені висновки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ВАТ «Волиньобленерго» для розміщення та обслуговування ліній електропередач, зокрема, лінії ПЛ 10 кВ Л 26-01 (а.с.139-140).

У відповідності до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадку і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою цієї статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з статтею 112 ЗК України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об'єктів в охоронних зонах електричних і теплових мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

Правилами охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209, зокрема частиною другою пункту 4 визначено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Статтею 26 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» визначено, що система заходів щодо дотримання правового режиму земель енергетики та спеціальних зон об'єктів енергетики включає визначення та встановлення в натурі (на місцевості), у разі необхідності, спеціальних зон земель енергетичної системи; встановлення обмежень та обтяжень для власників і користувачів земельних ділянок у межах спеціальних зон земель енергетичної системи; державний контроль за дотриманням правового режиму використання земель спеціальних зон. Система заходів щодо дотримання правового режиму земель спеціальних зон об'єктів енергетики здійснюється відповідно до затверджених проектів будівництва та документації із землеустрою щодо організації і встановлення територій спеціальних зон з визначенням обмежень та обтяжень, сервітутів для власників і користувачів земельних ділянок і письмово укладеного договору земельного сервітуту.

Згідно з статтею 30 вказаного Закону власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень; на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики зобов'язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених ділянках з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 32 вказаного Закону передбачено, що в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється, зокрема, саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, яка належить позивачці та по якій проходить лінія електропередач, знаходиться в охоронній зоні електричних мереж, на неї поширюються обмеження, встановлені зазначеними приписами чинного законодавства, а тому використання нею земельної ділянки можливе з обмеженнями, встановленими законодавством України. Питання про реконструкцію та винесення електричних мереж за межі земельної ділянки можливе лише у спосіб, визначений частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електроенергетику», якою передбачено, що у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об'єктів архітектури роботи з перенесення повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об'єктів електроенергетики виконуються власником цих об'єктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об'єктів архітектури відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Суд першої інстанції у своїх висновках обґрунтовано виходив з того, що повітряна лінія ПЛ 10 кВ Л 26-01 була побудована на земельній ділянці задовго до набуття позивачкою права власності на неї. У 2008 році, як зазначалося, були погоджені висновки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ВАТ «Волиньобленерго» для розміщення та обслуговування ліній електропередач, зокрема, лінії ПЛ 10 кВ Л 26-01, тобто до набуття позивачкою права власності на земельні ділянки та видачі їй державних актів на них 19 березня 2010 року та 09 серпня 2010 року. У зазначених державних актах (зворот кожного них) зазначено місце розташування земель «Волиньобленерго», що свідчить про наявність обмежень у праві позивачки щодо користування належними їй земельними ділянками, як це визначено наведеними вище положеннями законодавства.

Позивачкою всупереч вимогам, які встановлені статтею 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що повітряна лінія ПЛ 10 кВ Л 26-01 побудована відповідачем самочинно та без погодження органу місцевого самоврядування. Навпаки, наявні у справі докази, а саме паспорт заземлюючого пристрою № 1 від 1992 року, поопорна схема (а.с.63-64), рішення Пульмівської сільської ради від 23 грудня 2008 року № 22/20, яким «Волиньобленерго» передано земельні ділянки в оренду для розміщення та обслуговування ліній електропередач, зокрема в с. Залісся для ПЛ 10 кВ Л 26-01, а також погоджені висновки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ВАТ «Волиньобленерго» для розміщення та обслуговування ліній електропередач, спростовують наведені покликання позивачки.

Крім того, з листа Департаменту електроенергетичного комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05 червня 2018 року вбачається, що зазначена ПЛ 10 кВ Л 26-01 та ТП № 498 побудовані на відведеній землі, що надавалась державою з запасу земель на потреби електроенергетичної галузі.

З огляду на те, що земельна ділянка на якій знаходиться повітряна лінія ПЛ 10 кВ Л 26-01 відноситься до охоронних зон електричних мереж, в межах якої власник зобов'язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для зобов'язання відповідача винести повітряну лінію ПЛ 10 кВ Л 26-01 за межі належної позивачці земельної ділянки відсутні.

В той же час, позивачка, як правильно суд зазначав у своїх висновках, не позбавлена права вирішити питання про реконструкцію та винесення електричних мереж за межі належної їй земельної ділянки у спосіб, визначений частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електроенергетику».

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Волинський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді