ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа№ 910/15048/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Денисюк І.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача Ваховська І.Б.

від відповідача не зявилися

від третьої особи Рижкова Л.Є.

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін - 2013"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 (повний текст рішення складений 06.08.2018)

у справі №910/15048/17 (суддя І.В. Усатенко)

За позовом Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Печерськсервіс"

про розірвання договору від 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади м.Києва в оренду та виселення з орендованого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" про розірвання договору від 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду та виселення з орендованого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди від 20.10.2015 №2049, зокрема в частині сплати орендних платежів. За твердженнями позивача станом на 01.07.2017 у відповідача наявна заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою понад три місяці підряд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. у справі № 910/15048/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р., позов задоволено, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 від 20.10.2015р. розірвано та виселено ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 № 910/15048/17 касаційну скаргу ТОВ "Аладін-2013" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. у справі №910/15048/17 скасовано. Справу №910/15048/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. у справі №910/15048/17 та направляючи справу на новий розгляд Верховним судом було зазначено, що при вирішенні даного спору господарським судам слід було встановити, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/15048/17 позов задоволено повністю. Розірвано договір від 20.10.2015 №2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Печерськсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013". Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" з орендованого приміщення, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1245,40 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належним чином, а відповідачем в свою чергу не доведено, що він сплачував орендну плату у визначеному договором розмірі, порядку та строки. Також, судом першої інстанції виконано вказівки Верховного суду та встановлено протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін - 2013" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що наявність 3-х місячної заборгованості підряд перед орендодавцем у орендаря не убачається, оскільки останній періодично здійснював орендні платежі, однак не у повному обсязі. Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності підстав розірвання договору оренди, що в свою чергу призвело до порушення норм матеріального права та процесуального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 року у справі №910/15048/17 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року призначено на 16.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №910/15048/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Коротун О.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін - 2013" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено справу до розгляду на 06.12.2018р.

У зв'язку з тим, що суддя Коротун О.М. приймає участь у тренінгах в НШСУ, та відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2018 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін - 2013" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі № 910/15048/17 до свого провадження та призначено її розгляд на 24.01.2019 року.

В судовому засіданні 24.01.2019 року представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 20.10.2015 року між департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013», як орендарем та комунальним товариством «Печерськсервіс», як підприємством-балансоутримувачем було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 (надалі-договір: т. 1, а.с. 23-27).

Відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №756/756 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Військовий проїзд, буд. 1, літера "Ж", корпус 6, для розміщення складу.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що об'єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 1 245,40 кв.м., що складає невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 2.1.договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) або висновком про вартість майна станом на 31.08.2015 становить за 1 кв.м. 6 650 грн., всього 8 281 888 грн.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ 44,33 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 року 55 220,59 грн.; згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 27 606,29 грн. та нараховується починаючи з 20.10.2015 по 14.07.2016 (пункт 3.1. договору).

У п. 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.6. договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.7 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі ( п. 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору у разі закінчення/припинення дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 до 18.10.2018 (пункт 9.1 договору).

У п.п. 9.5.-9.6. договору сторони погодили, договір може бути розірвано за погодженням сторін; договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об'єкта за актом приймання-передачі. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

На виконання вказаного договору об'єкт оренди був переданий в користування ТОВ "Аладін-2013" (орендаря), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.10.2015.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати орендної плати за приміщення, передане йому в користування за договором, у зв'язку з цим у Товариства наявна заборгованість з орендної плати перед Підприємством у сумі 1 022 425,19 грн. за період з листопада 2015 року до червня 2017 року.

В свою чергу, доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не подано.

Листом від 16.03.2016 №062/07/15-2665 позивач вимагав сплатити наявну за Договором заборгованість.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надіслав, заборгованість не сплатив.

На виконання вказівок Верховного суду, місцевим господарським судом встановлено та досліджено, що до матеріалів справи долучено банківські виписки з рахунку балансоутримувача на підтвердження часткових оплат, проведених відповідачем за договором оренди № 2049 від 20.10.2015: 07.12.2015 на суму 12242,50 грн, 28.12.2015 на суму 5219,80 грн, 30.03.2016 на суму 47192,71 грн, 18.03.2016 на суму 45811,36 грн, 30.06.2016 на суму 500,00 грн, 08.07.2016 на суму 600,00 грн, 29.07.2016 на суму 140,00 грн, 21.07.2016 на суму 100,00 грн. Загальна сума, що сплачена відповідачем складає 111806,37 грн.

Також, місцевим господарським судом вірно встановлено, що частково сплачені відповідачем кошти були йому повернуті, що підтверджується поданими банківськими виписками: 05.07.2016 на суму 500,00 грн; 12.07.2016 на суму 400,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції встановив, що з урахуванням повернутих відповідачу сум за період з 07.12.2015 по 29.07.2016 ним було сплачено балансоутримувачу 110 906, 37 грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази та вірно встановлено судом першої інстанції, починаючи з серпня 2016 року відповідач взагалі не сплачує орендну плату, в зв'язку з чим наявне прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати більше 3 місяців підряд. Згідно довідки наданої позивачем відсутність будь-яких оплат мала місце з 15.08.2016 по 15.06.2017.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що наявність заборгованості у відповідача перед позивачем встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2016 № 910/9480/16, яким позовні вимоги КП «Печерськсервіс» задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Аладін-2013» заборгованості з орендної плати у сумі 300 грн. та компенсації витрат балансоутримувча за користування земельною ділянкою у сумі 40,00 грн.; стягнуто з ТОВ «Аладін-2013» на користь КП «Печерськсервіс» 169 647,80 грн. заборгованості з орендної плати; 68265,23 грн. заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; 17 895,79 грн. пені; 1 329,01 грн. 3% річних; 5 203,63 грн. 3% річних і 6 696,22 грн. судового збору; розірвано договір; зобов'язано ТОВ «Аладін-213» передати КП «Печерськсервіс» за актом приймання-передачі нежитлове приміщення площею 1 245,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "Ж", корпус 6.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 залишено без змін.

Отже, судом встановлено прострочення оплати відповідачем орендної плати більше трьох місяців підряд. За період з 15.08.2016 по 15.06.2017 (10 місяців) відповідачу було нараховано орендну плату на загальну суму 766063,47 грн, яка ним взагалі не сплачувалась, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

У подальшому, у зв'язку з невиконанням істотних умов договору оренди № 2049 від 20.10.2012 Департамент звернувся до ТОВ "Аладін-2013" з листами № 062/05/15-11424 від 11.11.2016, № 062/05/15-571 та №062/05/15-522 19.01.2017, у якому повідомив орендаря про відмову від вказаного договору та вимагав звільнити орендоване приміщення і підписати з КП «Печерськсервіс» акту приймання-передачі.

Направлення вказаних листів підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку, які наявні в матеріалах справи (14-16).

Проте, відповідач вказаної вимоги не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір, розірвання якого становить предмет розгляду у даній справі, за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі-ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ( ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі № 5023/4499/12.

З огляду на правову природу відносин оренди суд зазначає, що при укладанні договору оренди орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651 ЦК УКраїни, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як зазначалось вище, порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів за користування майном, доведено матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду приходить про те, що невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди № 2049 від 20.10.2015 свідчить про невиконання ТОВ "Аладін-2013" своїх договірних зобов'язань, істотне порушення товариством умов договору та позбавлення позивача, як орендодавця, того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.

Пунктом 6.7. договору сторони дійшли згоди, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак колегія суддів зазначає, що користуючись правом свободи договору, сторони повинні враховувати і принцип законності, що полягає у дотриманні сторонами вимог чинного законодавства при врегулюванні своїх прав та обов'язків.

Відтак, враховуючи наведені норми законодавства, а також положення п. п. 6.7, 9.4, 9.6 договору оренди, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що наявні підстав для розірвання договору оренди № 2049 від 20.10.2015, а відповідні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи наведені норми Закону, зважаючи на задоволення судом вимоги позивача про розірвання договору оренди № 2049 від 20.10.2015, а також приймаючи до уваги положення п. 7.5 вказаного договору, суд приходить до висновку, що вимога позивача про виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відтак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було виконано вказівки Верховного суду, встановлено, що починаючи з серпня 2016 року відповідач взагалі не сплачує орендну плату, в зв'язку з чим наявне прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати більше 3 місяців підряд. Згідно довідки наданої позивачем відсутність будь-яких оплат мала місце з 15.08.2016 по 15.06.2017, що спростовує доводи апелянта стосовно відсутності 3-х місячної заборгованості підряд, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений між департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальним підприємством «Печерськсервіс» і ТОВ «Аладін-2013» та виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1 245,40 кв.м. в нежитловому будинку № 1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін - 2013" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі №910/15048/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі № 910/15048/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15048/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.01.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз