ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

Львів

№ 857/3166/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 0940/1426/18 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Довгопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

суддя в 1-й інстанції - Біньковська Н.В.,

час ухвалення рішення - 11.10.2018 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 11.10.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Довгопільська загальноосвітня школа I-III ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області, в якому просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель відповідача шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було зроблено помилковий висновок про те, що виявлені порушення не викликають необхідності застосування заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень). Вказує, що на те, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (як працівникам Довгопільської гімназії, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Апелянт вказує на те, що порушення правил пожежної безпеки, які становлять загрозу для життя і здоров'я людей та слугували підставою для звернення Управління до суду продовжують існувати, а факти усунення частини таких порушень належним чином не доведені, оскільки з наданих позивачем фотографій неможливо встановити факт наявності чи відсутності відповідних порушень на об'єкті перевірки та відповідність вжитих заходів вимогам законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки. Апелянт також вважає необґрунтованими покликання суду першої інстанції на порушення принципу пропорційності при застосуванні заходів реагування з виявленими порушеннями, оскільки можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров'я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов'язком держави. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що дирекція Довгопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів вживає заходи на мінімалізацію ризиків шкідливого впливу на безпеку дітей, які навчаються в школі та працівників школи, в тому числі і з пожежної безпеки. Крім того, виконано всі заходи на усунення недоліків, вказаних у акту перевірки Верховинським районним відділом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, на підтвердження чого надано відповідні фотознімки.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Довгопільська загальноосвітня школа I-III ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області у встановленому законом порядку зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою-комунальна організація, з присвоєнням їй ідентифікаційного коду 20558365, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 107 від 27 березня 2018 року, посвідчення на проведення перевірки № 3238 від 25 квітня 2018 року та згідно з планом заходів державного нагляду (контролю), провідний інспектор Верховинського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області провів позапланову перевірку додержання вимог законодавства з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки будівель та споруд Довгопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів, розташованої за адресою: село Довгополе, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зокрема, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року, а саме: дерев'яні конструкції горища будівель школи не піддані вогнезахисному оброблянню (п.2.5 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні); приміщення школи не доукомплектовано первинними засобами пожежогасіння, сертифікованими вогнегасниками, відповідно до норм належності (п.3.8 розділу V Правил); наявні вогнегасники (ВП-1 - 1 шт., ВП-2 - 1 шт., ВП-5 - 3 шт., ВВК-1,-1 шт.) не направлено на технічне обслуговування (п.3.17 розділ V Правил); шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (п.2.31 розділу III Правил); пожежний щит не укомплектовано необхідним протипожежним реманентом (п.3.11 розділу V Правил); двері на горище в другому поверсі не зачинені (п.2.12 розділу III Правил); горище школи захаращено сторонніми предметами (п.2.12 розділу II Правил); будівлі першого та другого корпусів не обладнано блискозахистом згідно з ДСТУ БВ2.5-38:2008 (п.1.21 розділу IV Правил); розподільча коробка в залі не закрита кришкою з негорючого або важкогорючого матеріалу (п.1.7 розділу IV Правил); електророзетка в коридорі на другому поверсі встановлена на горючу основу без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за її габарити не менше ніж на 0,01 м. (п.1.17 розділу IV Правил); у кабінеті української мови, кімнаті техперсоналу, кабінеті груп продовженого дня електророзетка експлуатується в пошкодженому стані (п.1.18 розділу IV Правил); у класі історії та кабінеті трудового навчання експлуатуються опалювальні печі з тріщинами (п.2.13 розділу IV Правил); у кабінеті математики, кабінеті світової літератури, приміщенні столової, коридорі першого поверху другого корпусу підлога під топковими дверцятами не захищена металевим листом розміром 0,7х0,5 м (п.2.6 розділу IV Правил); у приміщенні столової, коридорах першого та третього корпусу та на вході в перший корпус електромережа встановлена на горючу основу, без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за її габарити не менше ніж на 0,01 м. (п.1.12 розділу IV Правил); будівлі та приміщення школи не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 (п.8 розділу 2 Правил); не встановлений покажчик зі світловідбивним покриттям місця забору води пожежними автомобілями (пп.9 п. 2.1. розділу V Правил).

За результатами перевірки складено акт № 44 від 31 травня 2018 року.

Крім того, за результатами перевірки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 42 від 31 травня 2018 року, яким вимагалось вжити заходи щодо усунення виявлених порушень до 31 серпня 2018 року.

Наявність вказаних порушень зумовило звернення 03 серпня 2018 року позивача до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель відповідача, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито необхідні заходи, спрямовані на дотримання пожежної безпеки, частково усунено порушення, виявлені під час перевірки, а не усунуті порушення не надають суду підстав для застосування заходів державного нагляду (контролю) у спосіб, вибраний позивачем, а саме: зупинення та заборони експлуатації будівель відповідача шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 ст.4 цього Закону виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до ст. 64 Кодексу цивільного ахисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Ст.66 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.67 цього Кодексу до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:

- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

- складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;

- звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій є: реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Таким чином, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Ст.68 Кодексу цивільного захисту України визначено санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, зокрема, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підстави для зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів встановлені ст.70 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до цієї правової норми підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема,: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

Такі заходи реагування здійснюються виключно за рішенням адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Згідно з п.33 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

П. 43 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних обєктах, а також у субєктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п.26 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що настання реальної загрози життю та здоров'ю людей необхідно пов'язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

При цьому, орган державного нагляду, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки, тому необхідно з'ясувати чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров'ю людей, але їх настання є вірогідною подією.

Чинним законодавством з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки будівель та споруд встановлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Разом з тим, у спірних правовідносинах виявлені позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.

При цьому, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то позивач вправі на підставі положень ст.ст.68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень.

Таким чином, відповідачем не доведено, що виявлені порушення викликають необхідність застосування саме судом заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації певних будівель (споруд і приміщень) Довгопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково усунув раніше виявлені порушення, а саме: уклав з ПП «Івано-Франківськпожсервіс» договір №18/08/18-В про оброблення вогнетривким розчином дерев'яних конструкцій горищ школи, доукомплектовано приміщення шкоди первинними засобами пожежогасіння, відправлено на технічне обслуговування вогнегасників ( ВП-1 - 1 шт., ВП-2 -1шт., ВП-5 - 3 шт., ВВК-1,4 - 1 шт.), встановлено покажчики зі світловідбивним покриттям на евакуаційні виходи (спальних корпусів в школі немає), в школі укомплектовано 2 пожежні щити, встановлено замка та таблички місця зберігання ключів на дверях виходу на горище в другому корпусі, прибрано горище школи від сторонніх предметів, обладнано будівлі першого та другого корпусів блискавкозахистом, закрито кришкою з негорючого матеріалу розподільчу коробку в актовій залі, в коридорі на другому поверсі першого корпусу вимикач встановлено на негорючий матеріал, встановлено нові розетки в кабінеті української мови, кімнаті техперсоналу, кабінеті групи продовжено дня, в кабінеті історії влаштувано нову пічку, а також проведено ремонт пічки в майстерні трудового навчання, в кабінетах: математики, світової літератури, їдальні, коридорі першого поверху другого корпусу встановлено металеві листи під топковими дверцятами підлоги, в приміщенні їдальні, коридорах першого та третього корпусів та на вході в перший корпус вмонтовано електропроводку в металічну трубку, на приміщення водойми встановлено покажчик зі світловідбивним покриттям «ПВ».

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав про те, що договір на обробку дерев'яних конструкцій горищ укладено, але в зв'язку з відсутністю коштів угода не виконана, разом з тим, дерев'яні конструкції горищ оброблено вапняним розчином, який запобігає при виникненні пожежі швидкому розповсюдженню вогню; крім того, приміщення школи доукомплектовано 2 вогнегасниками ВП -5(3) та проведено технічне обслуговування наявних первинних засобів пожежогасіння ( вогнегасників ) ВП-1 - 1 шт., ВП-2 - 1 шт., ВП.-5 - 3 шт., ВВК-1,4 - 1.

Таким чином, відповідачем вчинено дії, спрямовані на усунення виявлених порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, і такі дії можливі без повного зупинення експлуатації (роботи) об'єкту.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Довгопільська загальноосвітня школа I-III ступенів є діючим закладом освіти, а тому повна заборона експлуатації навчального закладу обмежить право вихованців вказаної школи на освіту.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексом цивільного захисту України підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повної заборони експлуатації навчального закладу, оскільки відповідачем вжито необхідні заходи, спрямовані на дотримання пожежної безпеки, частково усунено порушення, виявлені під час перевірки, а не усунуті порушення не надають суду підстав для застосування заходів державного нагляду (контролю) у спосіб, вибраний позивачем.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що надані відповідачем фотографії не є доказами, які підтверджують усунення виявлених порушень, оскільки сторонами не заперечуються факти усунення цих порушень.

Також колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на порушення принципу пропорційності при застосуванні заходів реагування з виявленими порушеннями, оскільки відповідачем вжито заходи щодо запобігання виникнення загрози життю та здоров'ю людей, а тому застосування до останнього максимально передбаченого законодавством заходу реагування, на думку колегії суддів, є не пропорційним тим недолікам, які залишилось виправити відповідачу та щодо яких вживаються заходи щодо усунення.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 0940/1426/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.