ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1040/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання рішення недійсним.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання недійсним рішення XII сесії VII скликання Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №33-12/2017 від 31.05.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що рішення Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №33-12/2017 від 31.05.2017 р. є недійним, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на будь-яку із зазначених у ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.12.2017 р. відкрито провадження у даній справі (головуючий суддя Лелюк О.П.) за правилами загального позовного провадження.

Череська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області (далі - відповідач) подала до суду лист, в якому заперечувала проти позову посилаючись на те, що згідно картографічних матеріалів місце розташування бажаної земельної ділянки відмічено як під'їзна дорога до інших земельних ділянок. Крім того, дана земельна ділянка знаходиться в користуванні громадян села, які отримали землі до 1995 р.

Ухвалою суду від 16.05.2018 р. клопотання сторін про надання їм часу для примирення у справі за позовом ОСОБА_1 до Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання рішення недійсним задоволено. Зупинено провадження у даній адміністративній справі за №824/1040/17-а до 16.07.2018 р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Чернівецького окружного адміністративного суду №13-Р від 02.07.2018 р. та у зв'язку із закінченням повноважень судді Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюка О.П. проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду головуючому судді Левицькому В.К.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2018 р. прийнято до провадження адміністративну справу №824/1040/17-а та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. та 24.09.2018 р. з метою повного та всебічного вирішення справи витребувано з Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області додаткові докази.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.09.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження задоволено та продовжено підготовче провадження строком на 30 днів.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання заяву позивача про уточнення позовних вимог повернуто позивачу.

Під час судового розгляду справи судом неодноразово відкладався розгляд справи та оголошувалася по справі у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів, поданням учасниками справи клопотань про примирення та відкладенням розгляду справи.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018 р.

29.11.2018 р. позивачем подано до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи в порядку письмового провадження. Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання призначене на 29.11.2018 р. не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав. Водночас, подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

15.05.2017 р. позивач звернувся до Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області із заявою, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1 га та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території кут "Зруб-Мар'ян" Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

Крім того, в заяві позивач повідомив, що на території України земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства безоплатно із земель державної або комунальної власність у приватну власність не отримував.

До вказаної заяви позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане розташування земельної ділянки позначено цифрою 1 та копію паспорта громадянина України (а.с. 7).

Рішенням XII сесії VII скликання Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №33-12/2017 від 31.05.2017 р. "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1" позивачу відмовлено в наданні згоди на отримання земельної ділянки, яка зазначена на картографічному матеріалі за бажанням гр. ОСОБА_1, орієнтовною площею 1 га для ведення особистого селянського господарства на куті "Зруб-Мар'ян" села Череш за межами населеного пункту (а.с. 109).

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до с. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 р. №5245-VІ (далі - Закон №5245-VІ) передбачено, що з дня набрання чинності цим законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, і споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у п.п. "а" і "б" п. 4 цього розділу.

У державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками (п. 6 Закону №5245-VІ).

Згідно п. 7 Закону №5245-VІ з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пунктів "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (ч. 3 ст. 122 ЗКУкраїни).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення 315).

Відповідно до п. 1 Положення №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення №15).

Підпунктом 31, 50 п. 4 Положення №15 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №15).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 р. за №1391/29521 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення №333).

Відповідно до п. 1 Положення №333 Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 3 Положення №333).

Підпунктами 13, 19 п. 4 Положення №333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Отже, розпорядником земель у межах населених пунктів - сільські, селищні, міськими радами; за межами населених пунктів - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головне управління Держгеокадастру в області.

Частиною 2 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судом встановлено, що 15.05.2017 р. позивач звернувся до Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області із заявою, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1 га та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території кут "Зруб-Мар'ян" Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

Разом із цим, повідомив, що на території України земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства безоплатно із земель державної або комунальної власність у приватну власність не отримував (а.с. 7).

До заяви позивач додав: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки позначено цифрою 1; копію паспорта громадянина України.

Рішенням XII сесії VII скликання Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №33-12/2017 від 31.05.2017 р. "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1" позивачу відмовлено в наданні згоди на отримання земельної ділянки, яка зазначена на картографічному матеріалі за бажанням гр. ОСОБА_1, орієнтовною площею 1 га для ведення особистого селянського господарства на куті "Зруб-Мар'ян" села Череш за межами населеного пункту.

Як видно із вказаного рішення, позивачу відмовлено, у зв'язку із тим, що на вказане місце в карті населеного пункту дана земельна ділянка знаходиться в користуванні громадян села, які отримали землі до 2002 року, згідно рішень сесій сільської ради, крім цього через дану земельну ділянку проходить під'їзна дорога до лісового фонду, яка зазначена на карті населеного пункту села Череш (а.с. 109 - 117).

Листом №158 від 30.11.2017 р. Череська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області повідомила позивача, що площа земель "Зруб-Мар'ян" знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Череської сільської ради і сільська рада не є розпорядником вищевказаних земель, але погоджує відповідні документи громадянам.

Відповідач повідомив, що розподіл земель на площі "Зруб-Мар'ян" розпочався з 1994 року, частина площі належить до земель сільськогосподарського призначення пайового фонду, інша частина знаходиться у приватній власності громадян, які мають відповідні правові документи. Є також ряд громадян, що отримали земельні ділянки в 1994 -1995 роках в особисту власність, згідно діючого законодавства на той час, які були надані у власність громадянам села Череською сільською радою народних депутатів рішення, які залишились в силі згідно "Перехідних положень Земельного кодексу України".

Сільська рада зазначала, що схеми розподілу ділянок на відповідні рішення не знаходяться в сільській раді, а в розпорядниках земель та в архівах.

Громадянином ОСОБА_1 було вказане конкретне місце розташування земельної ділянки, але згідно картографічних матеріалів на вказаному місці проходять під'їзні дороги до земельних ділянок громадян, які розділяють вказану земельну ділянку на частини.

Крім того, в листі відповідач повідомив, що може запропонувати іншу земельну ділянку позивачу за його згодою (а.с. 8).

Дослідженням листа Череської сільської ради № 149 від 10.10.2018 р. та акту обстеження земельної ділянки на площі на куті "Зруб-Мар'ян" від 04.04.2018 р. судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Череш Сторожинецького району Чернівецької області (а.с. 128, 129).

Наведена обставина не заперечувалася позивачем, про що свідчить подана ним до суду заява (а.с. 167).

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Череш Сторожинецького району Чернівецької області, суд приходить до висновку, що розпорядником вказаної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв не на підставі та не у межах повноважень передбачених ЗК України. Відтак, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні та в запереченнях суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.916040866.1 від 15.12.2017 р. (а.с. 3)

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з відповідача на користь позивачки судові витрати (судовий збір) у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення XII сесії VII скликання Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №33-12/2017 від 31.05.2017 р.

3. Стягнути з Череської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (вулиця Центральна, 34, село Череш, Сторожинецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21439763) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) у сумі 640,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький