ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №816/1481/17

адміністративне провадження №К/9901/57179/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Сич С.С. від 22 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Любчич Л.В., Калитки О.М., Спаскіна О.А. від 20 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра України, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагробуд» (далі - ТОВ «Райагробуд», відповідач), у якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, виданого ТОВ «Райагробуд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками проведеної перевірки складено акт № 06-03/15/2016-59/п (209) від 05 жовтня 2016 року, яким встановлено порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на підставі якого 07 жовтня 2016 року складено припис № 1244-14/06. Вказує, що оскільки відповідач порушив законодавство у сфері надрокористування та не усунув порушення, наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615). Зазначає, що відповідач не надав згоду на припинення права користування надрами, відтак питання про анулювання спеціального дозволу підлягає вирішенню в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. На цій підставі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно не допущено Держгеонадра України до перевірки, відтак, відсутні підстави для анулювання дозволу на користування надрами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Держгеонадра України, не погоджуючись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 23 липня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 816/1481/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Райагробуд», ідентифікаційний код 32079071, зареєстроване як юридична особа 17 липня 2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державною службою геології та надр України видано ТОВ «Райагробуд» спеціальний дозвіл на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року на видобування суглинків, придатних для виготовлення цегли керамічної; відомості про ділянку надр, що надається у користування: Оболонське родовище Південно-Західна ділянка.

До спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування суглинків Оболонського родовища від 10 лютого 2010 року № 5147 між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ «Райагробуд» 10 лютого 2010 року укладено угоду про умови користування надрами, предметом якої є - просторово обмежена ділянка надр визначена кутовими точками із зазначеними у дозволі координатами та яка надається у користування з метою видобування суглинків Оболонського родовища.

Відповідно до пункту 1 статті 1 цієї угоди сторони визнають, що угода про умови користування надрами є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, який регулює і конкретизує передбаченні чинним законодавством України та дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування надрами.

Наказом Державної служби геології та надр України від 19 вересня 2016 року № 312 «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2016 року» затверджено план проведення перевірок надрокористувачів у IV квартал 2016 року.

21 вересня 2016 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ № 323 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2016 року», згідно підпункту 1.1 якого наказано провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у IV кварталі 2016 року згідно з предметом перевірки, визначеним пунктом 4 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294, у тому числі перевірку дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металеві руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) ТОВ «Райагробуд».

Позивачем на адресу відповідача ТОВ «Райагробуд» (Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд 4, офіс 2) надіслано повідомлення від 21 вересня 2016 року вих. № 17820/13/14-16 про проведення планової перевірки у строк з 03 по 21 жовтня 2016 року посадовими особами Державної служби геології та надр України, яке отримано відповідачем 28 вересня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

30 вересня 2016 року складено направлення на проведення перевірки вих. № 1199-14/06, видане ОСОБА_5 - начальнику Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України, ОСОБА_7 - головному спеціалісту Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України для проведення у строк з 03 по 07 жовтня 2016 року на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 21 вересня 2016 року № 323 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2016 року» планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ «Райагробуд», яке розташоване за адресою: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 4, оф.2, якому надано спеціальний дозвіл на користування надрами №5147 від 10 лютого 2010 року.

05 жовтня 2016 року посадовими особами Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено акт № 06-03/15/2016-59/п (209) про недопущення до перевірки, у якому зафіксовано порушення відповідачем статті 10, 11 Закону № 877, що полягає у недопущенні посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю), а також зафіксовано порушення статті 24 Кодексу України про надра та постанови Кабінету Міністрів України № 615, що полягає у не виконанні умов користування надрами, а саме не дотриманні вимог Угоди про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, у частині обов'язку надрокористувача допускати представників Держгеонадра для здійснення державного геологічного контролю.

07 жовтня 2016 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України ОСОБА_7 видано припис № 1244-14/06, у якому, зокрема, зазначено, що згідно з актом про недопущення до перевірки від 05 жовтня 2016 року № 06-03/15/2016-59/п (209) були виявлені такі порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:

- порушення статті 10, 11 Закону № 877, що полягає у недопущенні посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю);

- порушення статті 24 Кодексу України про надра та Порядку № 615, що полягає у не виконанні умов користування надрами, а саме не дотриманні вимог Угоди про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, у частині обов'язку надрокористувача допускати представників Держгеонадра для здійснення державного геологічного контролю.

Вказаним приписом № 1244-14/06 від 07 жовтня 2016 року відповідача зобов'язано у строк до 21 листопада 2016 року усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку № 1 до даного припису.

Даний припис надіслано відповідачу на адресу, зазначену у спеціальному дозволі на користування надрами № 5147, виданому від 10 лютого 2010 року (39600, АДРЕСА_1) та повернуто поштовою організацією відправнику з відміткою « 26 листопада 2016 року, закінчення строку зберігання», що підтверджується копією конверту.

Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено директору департаменту державного геологічного контролю ОСОБА_8 подання вих. № 1632-14/06 від 16 грудня 2016 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року.

13 березня 2017 року т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України ОСОБА_9 видано наказ № 124 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», яким зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

Згідно витягу з переліку спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена, який є додатком до наказу Держгеонадр від 13 березня 2017 року № 124, зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147, виданого 10 лютого 2010 року ТОВ «Райагробуд» у зв'язку з порушенням статті 24 Кодексу України про надра, статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 «Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», надрокористувачу надано 30 календарних днів для усунення порушень.

Листом Державної служби геології та надр України від 22 березня 2017 року вих. № 6518/13/14-17 відповідача повідомлено, що за результатами перевірки наказом Державної служби геології та надр України від 13 березня 2017 року № 124 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, наданого ТОВ «Райагробуд», та надано 30 календарних днів для усунення порушень, який отримано відповідачем 05 квітня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 03 квітня 2017 року № 242-14/06 директора Департаменту державного геологічного контролю ОСОБА_8 повідомлено, що станом на 03 квітня 2017 року до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю від ТОВ «Райагробуд» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень.

Державна служба геології та надр України надіслала відповідачу лист від 28 квітня 2017 року вих. № 9768/13/14-17 з проханням надати до Держгеонадра у 15 денний строк власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами з метою видобування суглинку Оболонського родовища, згідно з спеціальним дозволом на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, який отримано ТОВ «Райагробуд» 24 травня 2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 31 травня 2017 року вих. № 7, який отримано позивачем 06 червня 2017 року, ТОВ «Райагробуд» надало відповідь на лист позивача від 28 квітня 2017 року вих. № 9768/13/14-17, у якому викладено позицію ТОВ «Райагробуд». За змістом вказаного листа відповідачем не надано згоду на припинення права користування надрами з метою видобування суглинку Оболонського родовища.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідачем не усунуто порушення, зазначені у приписі, що є підставою для анулювання дозволу на користування надрами. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що надрокористувач наділений не правом, а обов'язком вчасно усунути виявлені порушення.

Від ТОВ «Райагробуд» надійшов відзив на касаційну скаргу Держгеонадра України, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року відповідають, а доводи касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Держгеонадра України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Кодексом України про надра, Порядком № 615.

Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у користувача надр виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком № 615.

Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з положеннями частини першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби у передбачених тим же пунктом випадках.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави діяти до висновку про те, що Держгеонадра України уповноважена здійснювати геологічний контроль суб'єктів господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. При цьому, Держгеонадра України може зупинити дію спеціального дозволу, у тому числі за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Верховним Судом України у постановах від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11, від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а та від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не погоджується з анулюванням спеціального дозволу, із чого вбачається наявність підстав для вирішення даного питання у судовому порядку.

Згідно частини четвертої статті 5 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, якщо суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадових осіб Держгеонадра України не було допущено до проведення перевірки ТОВ «Райагробуд», про що було складено акт про недопущення до перевірки від 05 жовтня 2016 року № 06-03/15/2016-59/п (209).

Визначаючи правомірність недопуску посадових осіб Держгеонадра України до перевірки, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повідомлення про проведення з 03 по 21 жовтня 2016 року планової перевірки позивача від 21 вересня 2016 року вих. № 17820/13/14-16 (відправлене на адресу ТОВ «Райагробуд»: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд 4, офіс 2) останнім отримано 28 вересня 2016 року, тобто пізніше строку, визначеного (менше 10 днів до дати проведення перевірки).

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем встановленої законом процедури при проведенні планового заходу та, відповідно, правомірності не допуску ТОВ «Райагробуд» посадових осіб Держгеонадра України до перевірки (несвоєчасне отримання повідомлення про проведення перевірки).

Статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено розпорядчі документи, які може приймати орган державного нагляду (контролю). Зокрема, частиною шостою статті 7 цього Закону передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Крім того, частиною восьмою цієї ж статті до розпорядчих документів контролюючого органу також віднесено припис, який визначається, як обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Держгеонадра України під час здійснення перевірки та за її наслідками уповноважений складати акт та припис. При цьому, припис містить вимоги щодо усунення виявленого порушення, є обов'язковим до виконання та не передбачає застосування санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Держгеонадра України винесено припис від 07 жовтня 2016 року № 1244-14/06, у якому вказано на неправомірність не допуску посадових осіб позивача до перевірки.

Разом з тим, вказаний припис та наказ Держгеонадр України від 13 лютого 2017 року № 124 про зупинення дії спеціального дозволу, ТОВ «Райагробуд» оскаржено у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі № 816/1600/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, визнано протиправним та скасовано припис Держгеонадр України від 07 жовтня 2016 року № 1244-14/06; визнано протиправним та скасовано наказ Держгеонадр України від 13 лютого 2017 року № 124 в частині пункту 2 Додатку до наказу, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем вимог законодавства, зафіксованих в акті перевірки підприємства позивача та у приписі № 1244-14/06 від 07 жовтня 2016 року, оскільки даний припис визнаний протиправним та скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що означені судові рішення фактично мають преюдиційний характер, а встановлені у них фактичні обставини справи не потребують повторного доведення. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першої статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що виявлення порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства можливе лише в ході здійснення заходу державного нагляду. При цьому, оскільки посадовими особами Держгеонадра України перевірка не проводилась у зв'язку з недопущенням суб'єктом господарювання до такої перевірки, позивач не може посилатися на порушення ТОВ «Райагробуд» законодавства про надрокористування.

У свою чергу, припис від 07 жовтня 2016 року № 1244-14/06 та наказ Держгеонадр України від 13 лютого 2017 року № 124, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10 лютого 2010 року, визнані протиправними та скасовані рішенням суду, яке набуло законної сили, відтак, посилання скаржника на зафіксовані у цих документах порушення (не допуск до перевірки) як на підставу для анулювання спеціального дозволу, колегія суддів відхиляє.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд повертає залишає рішення судів попередніх інстанцій без змін, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко