П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 686/23317/13-а
Провадження № 11-1193апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Смілянця Е. С., суддів Залімського І. Г., Сушка О. О.) від 15 жовтня 2015 року та Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» на постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (у складі головуючого судді Продана Б. Г.) від 08 квітня 2014 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Смілянця Е. С., суддів Залімського І. Г., Сушка О. О.) від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ШепеляСергія Вікторовича, Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича (далі - Голова Таїровської селищної ради) і Таїровської селищної ради, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Голову Таїровської селищної ради надати запитувану інформацію з відповідними додатками на його адвокатські запити від 10 квітня 2013 року та від 25 червня 2013 року; визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Голову Таїровської селищної ради внести в порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку; визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку; визнати протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року № 499-VІ «Про розгляд протесту, внесеного прокурором Овідіопольського району Одеської області на рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в АДРЕСА_2»; зобов'язати Таїровську селищну раду у двохмісячний строк подати звіт про виконання судового рішення.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 08 квітня 2014 року вказаний позов задовольнив:
- визнав протиправною бездіяльність Голови Таїровської селищної ради, яка виразилась у ненаданні відповіді на адвокатські запити ОСОБА_3 від 10 квітня 2013 року № 1004/13-1 та від 25 червня 2013 року № 2506/13-1;
- зобов'язав Голову Таїровської селищної ради протягом п'яти днів після вступу в законну силу рішення суду надати запитувану інформацію з відповідними додатками на адвокатські запити ОСОБА_3 від 10 квітня 2013 року № 1004/13-1 та від 25 червня 2013 року № 2506/13-1;
- визнав протиправною бездіяльність Голови Таїровської селищної ради стосовно невнесення в порядок денний чергової сесії питання про прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої Приватним підприємством «Обрій» (далі - ПП «Обрій») без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки;
- зобов'язав Голову Таїровської селищної ради внести в порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку;
- визнав протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради щодо неприйняття рішення про вилучення з постійного користування Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» (далі - ОК «ДК»Румб») земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га та її передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої ПП «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки;
- зобов'язав Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку;
- визнав протиправним та скасував рішення Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року № 499-VІ «Про розгляд протесту, внесеного прокурором Овідіопольського району Одеської області на рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в АДРЕСА_2».
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2015 року скасував Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року в частині щодо:
- зобов'язання Голови Таїровської селищної ради внести в порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої ПП «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки;
- зобов'язання Таїровської селищної ради на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої ПП «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки, і прийняв у цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні даних позовних вимог. У решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року залишив без змін.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що голова Таїровської селищної ради був зобов'язаний прореагувати на адвокатські запити позивача та надати відповідь у встановленому законодавством порядку, а тому бездіяльність відповідача стосовно ігнорування вказаних адвокатських запитів є протиправною. Також апеляційний суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту в межах виконавчого провадження як звернення до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду, а тому відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання Таїровської селищної ради та її голови внести в порядок денний та прийняти рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку.
При цьому суди першої та апеляційної інстанції розглядали справу в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції та залишити без змін постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року.
На обґрунтування своєї касаційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення його позовних вимог про зобов'язання Таїровської селищної ради та її голови внести в порядок денний чергової сесії та прийняти рішення про передачу йому земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку в порядку безоплатної приватизації, порушив норми матеріального права і дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні таких вимог.
Також, не погодившись із постановами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, у грудні 2015 року ОК «ДК» Румб» подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції та направлення цієї справи до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
Крім того, за позицією ОК «ДК» Румб», спірні правовідносини, які виникли між учасниками цієї справи, стосуються спору про право (спрямовані на реалізацію сторонами свого права на користування і розпорядження землею), а тому протиправно розглянуті судами першої та апеляційної інстанції в порядку адміністративного судочинства. На думку скаржника, цей спір повинен розглядатись за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 16 березня 2016 року відкрив провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04 жовтня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАСУкраїни (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 06 березня 2008 року та додатковим рішенням від 24 квітня 2008 року у цивільній справі № 2-802 визнав за ОСОБА_3 право на отримання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га для обслуговування дачного будинку, яка розміщена в ОК «ДК» Румб» на території Таїровської селищної ради, згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої ПП «Обрій», та зобов'язав Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про вилучення з постійного користування ОК «ДК» Румб» зазначеної земельної ділянки та її передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_5 у приватну власність для обслуговування дачного будинку.
14 лютого 2011 року позивач подав до Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області заяву про примусове виконання вищевказаних судових рішень.
09 квітня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області
(далі - ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області) із адвокатським запитом щодо надання інформації про результати виконання рішення від 06 березня 2008 року та додаткового рішення від 24 квітня 2008 року Овідіопольського районного суду Одеської Області у справі № 2-802.
Цього ж дня, 09 квітня 2013 року у відповідь на вищевказаний адвокатський запит ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області повідомив позивача, що в ході примусового виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткового рішення від 24 квітня 2008 року, Таїровською селищною радою (боржником) не виконані, а тому на підставі Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»
(далі - Закон № 606-XIV) до боржника були застосовані штрафні санкції та винесено подання до прокуратури про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу України, після чого виконавче провадження закінчене згідно з п. 11 ст. 49 Закону № 606-XIV.
10 квітня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Голови Таїровської селищної ради з адвокатським запитом про надання письмової інформації щодо стану виконання Таїровською селищною радою рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткового рішення від 24 квітня 2008 року у справі № 2-802 про передачу йому в приватну власність відповідних земельних ділянок (Таїровська селищна рада отримала запит 16 квітня 2013 року). Однак, відповіді на поданий адвокатський запит ОСОБА_5 не отримав.
25 червня 2013 року позивач направив до Голови Таїровської селищної ради повторний адвокатський запит з аналогічною попередній вимогою та проханням надіслати відповідь у встановленому законодавством порядку. Даний адвокатський запит отримано Таїровською селищною радою 02 липня 2013 року, однак відповіді на нього відповідач також не надав.
Вважаючи протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради та її Голови стосовно ненадання відповідей на адвокатські запити, а також безпідставне невиконання відповідачами рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткового рішення від 24 квітня 2008 року, а саме щодо неприйняття Радою рішення про передачу йому у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га для обслуговування дачного будинку, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, у цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати Таїровську селищну раду та її Голову виконати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 квітня 2008 року у цивільній справі № 2-802, відповідно до яких за позивачем було визнано право на отримання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0311 га для обслуговування дачного будинку та зобов'язано Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення про вилучення з постійного користування ОК «ДК» Румб» зазначеної земельної ділянки та її передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_5 у приватну власність для обслуговування дачного будинку.
Тобто, предметом спору в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів; зобов'язання голови Таїровської селищної ради внести в порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку; зобов'язання Таїровської селищної ради прийняти рішення про передачу зазначеної земельної ділянки, - є невиконання органом місцевого самоврядування судових рішень у цивільній справі № 2-802, і намагання позивача в такий спосіб примусити Таїровську селищну раду виконати ці судові рішення.
З цього приводу ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом
№ 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18).
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду встановила, що не являється публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів спір в частині вимог про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів; зобов'язання голови Таїровської селищної ради внести в порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування дачного будинку; зобов'язання Таїровської селищної ради прийняти рішення про передачу зазначеної земельної ділянки, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та додаткового рішення цього ж суду від 24 квітня 2008 року у цивільній справі № 2-802, а тому оскаржуване судове рішення у цій частині підлягає скасуванню, а провадження - закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо вирішення у порядку адміністративного судочинства позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року № 499-VІ «Про розгляд протесту, внесеного прокурором Овідіопольського району Одеської області на рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт Таїрове, ОК «ДК»Румб», діл. № НОМЕР_1, із земель, наданих у постійне користування Дачному кооперативу «Румб» для дачного будівництва», виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що Таїровська селищна рада рішенням від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт. Таїрове, діл. № НОМЕР_1 із земель, наданих у постійне користування ОК «ДК» Румб» для дачного будівництва», вилучила вказану земельну ділянку у ОК «ДК» Румб» та передала її позивачу у довгострокову оренду строком на 49 років без зміни цільового призначення для дачного будівництва шляхом укладення з ним договору оренди цієї земельної ділянки.
На підставі зазначеного рішення 21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
У подальшому рішенням Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року
№ 499-VІ задоволено протест прокурора Овідіопольського району Одеської області та скасовано рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V, як таке, що суперечить закону.
За позицією судів першої та апеляційної інстанції питання щодо законності та обґрунтованості рішення Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року
№ 499-VІ належить до компетенції адміністративних судів, а тому вимоги позивача про визнання такого рішення протиправним і його скасування були розглянуті судами в порядку, визначеному КАС України.
Велика Палата Верховного Суду такі висновки судів попередніх інстанцій розцінює як помилкові з огляду на наступні обставини.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт. Таїрове, діл. № НОМЕР_1 із земель, наданих у постійне користування ОК «ДК» Румб» для дачного будівництва», є актом індивідуальної дії одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання (укладення договору оренди земельної ділянки).
Однак, вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування було скасовано рішенням Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року № 499-VІ «Про розгляд протесту, внесеного прокурором Овідіопольського району Одеської області», і це рішення позивач оспорює як незаконне й таке, що порушує його права.
При цьому, ці позовні вимоги стосуються намагання позивача відновити своє право користування (оренди) земельною ділянкою, тобто спір стосується захисту цивільного права, а тому правовідносини в цій частині повинні регулюватися нормами ЦПК України.
Подібна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року № 826/631/15.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення Таїровської селищної ради від 13 липня 2012 року № 499-VІ «Про розгляд протесту, внесеного прокурором Овідіопольського району Одеської області на рішення Таїровської селищної ради від 23 січня 2009 року № 1398-V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт Таїрове, ОК «ДК»Румб», діл. № НОМЕР_1, із земель, наданих у постійне користування Дачному кооперативу «Румб» для дачного будівництва», стосується його втраченого права користування (оренди) земельною ділянкою, що потребує встановлення судом обставин правомірності її набуття, а тому не може бути віднесена до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Стосовно позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності Голови Таїровської селищної ради, яка виразилась у ненаданні ОСОБА_3 відповідей на його адвокатські запити від 10 квітня та 25 червня 2013 року, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР; у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною 1 ст. 12 Закон № 280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
За приписами ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР до повноважень селищного голови входить, зокрема: ведення особистого прийому громадян; забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видання розпоряджень у межах своїх повноважень тощо.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI ).
Таким чином, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
Проте, як убачається з матеріалів справи, позивач вважає протиправними дії Голови Таїровської селищної ради, які виявилися у ненаданні йому відповіді на адвокатські запити.
Зміст адвокатських запитів ОСОБА_3 в цій справі спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав відповіді щодо стану виконання судових рішень, якими позивачу передано у приватну власність земельну ділянку.
З цього приводу ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).
За приписами ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Головою Таїровської селищної ради щодо зобов'язання останнього надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити ОСОБА_3 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині також підлягають скасуванню, а провадження - закриттю.
З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду встановила помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону
№ 2147-VIII) ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю у зв'язку з неналежністю розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 354 - 357, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги ОСОБА_3 та Обслуговуючого кооперативу «Дачний кооператив «Румб» задовольнити частково.
Постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати.
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича, Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді: Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.Р.Кібенко В. С Князєв Л.М.Лобойко Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська
