УХВАЛА

21 січня 2019 року

Київ

справа № 812/692/18

провадження № К/9901/1885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

в с т а н о в и в :

З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позивач, звернувшись до суду з позовом, просив: визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн у розрахунку на місяць, за період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року на суму 16731,36 гривня; стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року на суму 16 731,36 гривня.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 01 вересня 1993 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року проходив службу в Головному Управлінні національної поліції в Луганській області.

Згідно довідки від 12 лютого 2018 року № А-11762 позивач в період з 01 вересня 2014 року по 07 листопада 2015року, з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Відповідно до витягу з наказу від 28 листопада 2017 року № 835 о/с, виданого Головним Управлінням національної поліції в Луганській області, відповідно до Закону України «Про національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області, звільнено зі служби в поліції з 30 листопада 2017 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років, 00 місяців 21 день, у пільговому обчисленні: 32 роки 06 місяців 17 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 10 років 10 місяців 19 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 26 діб.

Згідно довідок від 13 лютого 2018 року № 232/111/22-2018 та № 233/111/22-2018 позивачу не здійснено відповідних нарахувань та виплат винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07 листопада 2015 по 21 січня 2016 року.

Відповідно до довідок від 14 лютого 2018 року № 79/111/48-2018 та № 12/111/48-2018 позивач в період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року не перебував на лікарняних та у відпустках.

Позивач вважає, що дії та бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року суперечать положенням Закону, тому порушують його права.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, позовні вимоги задоволені частково.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу.

14 січня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби, у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 812/692/18за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич