П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2019 р.
м.Одеса
Справа № 509/1350/17
Категорія: 6.2.1
Головуючий в 1 інстанції: Гандзій Д.М. Дата і місце ухвалення: 22.08.2018р., смт. Овідіополь
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук’янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради від 01.02.2017р. №360-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Овідіопольську селищну раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га згідно його клопотання від 19 січня 2017 року за № В-020-42.
Позов обґрунтовував тим, що при зверненні в січні 2017 року до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі ст.118 Земельного кодексу України щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, рішенням від 01.02.2017р. №360-VII Овідіопольська селищна рада відмовила у наданні відповідного дозволу з посиланням на ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення Овідіопольської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 17.10.1996р. №57 «Про затвердження генерального плану розміщення будівництва в смт. Овідіополь», рішення XXVI сесії V скликання Овідіопольської селищної Овідіопольського району Одеської області від 25.07.2008р. №968-V «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення котеджної забудови в смт. Овідіополь по вул. Суворова, житловий масив «Козацьке поле», рішення XXX сесії VI скликання Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 19.03.2013р. №801-VI «Про актуалізацію існуючої містобудівної документації» та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони навколишнього природного середовища. Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки вичерпний перелік підстав у наданні відповідного дозволу визначено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, однак відповідач на наявність жодної з вказаних підстав у рішенні від 01.02.2017р. №360-VII не посилається.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 01.02.2017р. №360-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га згідно його клопотання від 19.01.2017р. №В-020-42.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Овідіопольська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не повне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 22.08.2018р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що при зверненні ОСОБА_2 до селищної ради з клопотанням від 19.01.2017р. №В-020-42 не дотримано вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: не надано документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Також, апелянт посилається на те, що Овідіопольською селищною радою 20.09.2007р. було затверджено завдання на розробку містобудівного обґрунтування для розміщення котеджної забудови по вулиці Суворова в смт. Овідіополь, житловий масив «Козацьке поле», а рішенням від 25.07.2008р. затверджено містобудівне обґрунтування для розміщення вказаного масиву. Земельним кодексом України не передбачено можливості надання дозволу на розробку проектної документації на земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту, та на яку вже надано дозвіл на розробку документації та розпочаті відповідні роботи.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не правильно визначено підсудність справи, оскільки правовідносини, які виникли між Овідіопольською селищною радою та ОСОБА_2, носять приватноправовий характер, так як рішення селищної ради від 01.02.2017р. №360-VII є ненормативним актом та реалізує права і інтереси конкретно визначеної особи.
ОСОБА_2 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу Овідіопольської селищної ради, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.01.2017р. ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. До заяви позивачем додано: копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с.15)
Рішенням Овідіопольської селищної ради від 01.02.2017р. №360-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст.ст. 38, 118 Земельного кодексу України, ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення Овідіопольської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 17.10.1996р. №57 «Про затвердження генерального плану розміщення будівництва в смт. Овідіополь», рішення XXVI сесії V скликання Овідіопольської селищної Овідіопольського району Одеської області від 25.07.2008р. №968-У «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення котеджної забудови в смт. Овідіополь по вул. Суворова, житловий масив «Козацьке поле», рішення XXX сесії VI скликання Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 19.03.2013р. №801-VI «Про актуалізацію існуючої містобудівної документації» та рекомендацій постійної комісії з питань земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони навколишнього природного середовища. (а.с.18-19)
Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що так як в рішенні відповідача від 01.02.2017р. №360-VII відсутнє посилання на визначені частиною 7 статті 118 КАС України підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому вказане рішення не може бути визнано законним в судовому порядку. Чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання відповідача на положення ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та прийняті селищною радою рішення, якими підтверджується невідповідність розташування земельної ділянки Генеральному плану селища міського типу Овідіополь, а також відсутність затвердженого плану зонування смт. Овідіополь, зазначивши, що позивач просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою для земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, а не для містобудівних потреб. Обмеження щодо невідповідності об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації застосовується лише щодо вирішення питання про відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, гаражного будівництва, а також житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів та земель житлової та громадської забудови, тобто надання земельних ділянок для містобудівних потреб.
Також, суд першої інстанції не погодився з твердженнями відповідача стосовно того, що першочергове право учасників бойових дій на відведення земельної ділянки не поширюється на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. За висновками суду першої інстанції, учасники бойових дій мають право саме на першочергове відведення земельних ділянок не для всіх потреб, а щодо земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, однак з врахуванням положень п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 4 Розпорядження КМУ від 19 серпня 2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції земельними ділянками», органи місцевого самоврядування повинні розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення селищної ради від 01.02.2017р. №360-VII. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Учасниками справи не заперечується, що Овідіопольська селищна рада має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач в даному випадку звернувся до Овідіопольської селищної ради із клопотанням, в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Наслідком розгляду такого клопотання стало прийняття відповідачем рішення від 01.02.2017р. №360-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким, серед іншого, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Дослідивши зміст вказаного рішення колегія суддів встановила, що у ньому не зазначено жодної з підстав, що встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
В обґрунтування правомірності спірного рішення в апеляційній скарзі Овідіопольська селищна рада посилається лише на дві обставини, а саме:
- в порушення вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України позивачем до клопотання від 19.01.2017р. №В-020-42 не додано документів, що підтверджують досвід його роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі;
- Земельним кодексом України не передбачено можливості надання дозволу на розробку проектної документації на земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту та на яку вже надано дозвіл на розробку документації та розпочаті відповідні роботи.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними виходячи з наступного.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено перелік документів, які додаються заявником до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.
Зокрема, вказаною нормою передбачено, що до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
З вказаного слідує, що документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, подаються дише у випадку звернення щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Проте, клопотання позивача стосувалося надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, для якого чинним законодавством передбачено лише необхідність надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Також, необґрунтованими є посилання апелянта на надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної позивачем земельної ділянки, оскільки жодним з перелічених апелянтом актів (рішення від 25.07.2008р. №968-V, від 19.03.2013р. №801-VІ) не надано будь-якій юридичній чи фізичній особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, про яку йдеться в клопотанні ОСОБА_2 від 19.01.2017р. №В-020-42.
Більше того, Земельний кодекс України не передбачає підставою для відмови у наданні певній особі дозволу на розробку проекту землеустрою факт прийняття аналогічного рішення на користь іншої особи.
Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб є лише одним з етапів отримання безоплатно у власність земельних ділянок комунальної власності і не означає автоматичного позитивного рішення про надання її у користування. Земельний кодекс України не надає селищній раді права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Інших доводів в спростування висновків суду першої інстанції про незаконність рішення Овідіопольської селищної ради від 01.02.2017р. №360-VII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, апеляційна скарга не містить.
Задовольняючи вимогу позову щодо зобов'язання Овідіопольську селищну раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га згідно його клопотання від 19 січня 2017 року за № В-020-42, суд першої інстанції виходив з того, що отримання/надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише одним з обов'язкових та необхідних етапів процедури отримання у власність земельної ділянки державної чи комунальної власності. З посиланням на необхідність дотримання принципу верховенства права, а також практику Європейського Суду з прав людини, суд першої інстанції зазначив, що ефективним в даному конкретному випадку може бути лише такий спосіб захисту порушених прав та свобод позивача, як зобов'язання Овідіопольську селищну раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки саме такий спосіб захисту порушених інтересів, прав та свобод позивача забезпечить його повне поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення позивача до суду.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення вимоги позову про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою з огляду на наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Прийняття рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження органу державної влади. Фактично суд підміняє собою орган виконавчої влади, що суперечить конституційному принципу поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень відповідача.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, свідчить про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених права позивача є зобов'язання Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 19 січня 2017 року за № В-020-42 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із врахуванням положень ч.7 ст.118 ЗК України. У зв'язку з цим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог.
При цьому, колегія суддів зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у розгляді даної справи в порядку адміністративного судочинства, тоді як спірні правовідносини є приватноправовими, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Зі змісту ч.1 ст.122 ЗК України та п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що селищні ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Частиною 14 статті 123 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018р. по справі №758/1764/17 висловила правову позицію, згідно якої висновок у справі, що розглядається, предметом якої є рішення Міськради про відмову у надані дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки спірне рішення прийнято селищною радою шляхом виконання суб'єктом владних повноважень наданих йому Законом владних управлінських функцій, тому, на підставі п.1 ч.1 ст.19 КАС України, даний спір правомірно розглянуто судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак обрав помилковий спосіб захисту прав позивача при задоволенні його вимоги про зобов'язання Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим порушив норми матеріального права, а тому постановлене судове рішення в цій частині, на підставі п.2 ч.1 ст.315, ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року в частині задоволення вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання Овідіопольську селищну раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га згідно клопотання від 19 січня 2017 року за № В-020-42 - скасувати.
В цій частині прийняти по справі нову постанову, якою зобов'язати Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19 січня 2017 року за № В-020-42 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
В іншій частині рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 січня 2019 року.
Головуючий : І.Г. Ступакова
Судді : А.І. Бітов
О.В. Лук’янчук
