Справа № 442/638/17 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1025/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Нагірної О.Б. від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» від 29 грудня 2016 року №100-к "з особового складу" про звільнення з роботи ОСОБА_2, завідуючого господарством, з 29 грудня 2016 року за ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді завідуючого господарством ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» з 30 грудня 2016 року. Стягнуто з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» (адреса вул. Військових ветеранів, 10, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76019, код 32114084) на користь ОСОБА_2 (адреса:АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 24 180 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят) гривень 50 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням за період з 30 грудня 2016 року по 25 травня 2018 року без урахування податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Також, додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року стягнуто з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» (адреса вул. Військових ветеранів, 10, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76019, код 32114084) на користь ОСОБА_2 (адреса:АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 1600 гривень судового збору.

Крім цього, додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2018 року допущено до негайного виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідуючого господарством ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» з 30 грудня 2016 року та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Рішення від 25.05.2018 року оскаржили ОСОБА_2 та ТзОВ «ОПК Планета здоров'я».

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення в частині стягнення з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» на його користь 24180,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, додатково стягнути з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» на його користь 32155,74грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу), виходячи з мінімальної заробітної плати з 01.01.2017р. по 25.05.2018 р. плюс 54255,24 грн. (невиплачена заробітна плата за листопад, грудень 2016 року та невиплачені лікарняні, та середній заробіток за час затримки) згідно його розрахунків і згідно Постанови КМУ від 08.02.1995р. №100, 110651,40 грн. Змінити рішення в частині стягнення з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» на його користь моральної шкоди 5000грн. яким додатково стягнути з ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» 10000 грн. Зазначає, що не згідний з рішенням в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також середнього заробітку за час затримки виплат та подає власний розрахунок вказаних сум. Також, зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. є надто маленькою. Вказує, що внаслідок незаконного звільнення та невидачі йому трудової книжки, він змушений був принижуватись позичаючи кошти на прожиття, так як не мав змоги працевлаштуватися. Також, зазначає що не мав змоги платити аліменти через що страждала його дитина. Також, звертає увагу, що період незаконного звільнення припав на зимовий період і підвищення тарифів на всі послуги.

В своїй апеляційній скарзі ТзОВ «ОПК Планета здоров'я» просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважають рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильне їх дослідження та оцінка. Зазначають, що 7.11.2016 року позивачем здійснювались в грубій формі погрози в сторону менеджера СПА-центру ОСОБА_3 в присутності гостей закладу, та про даний факт свідчить доповідна записка ОСОБА_4 та акт про порушення дисципліни працівником на робочому місці, що є порушенням п.3.16, п.3.18, п.3.3, п.3.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТзОВ «ОПК Планета здоров'я». Зазначають, що за даним фактом було видано наказ №17-к від 08.11.2016 року «Про відібрання письмових пояснень у ОСОБА_2.» від ознайомлення з яким та від подання пояснень по інциденту допущеного ним порушення він відмовився, про що свідчить відповідний акт комісії і як наслідок було винесено наказ №18-к від 10.11.2016 року «Про оголошення догани ОСОБА_2.». Зазначають, 29.12.2016 року на неправомірні дії позивача поступила доповідна записка ОСОБА_5, з якої вбачається, що 29.12.2016 року в кабінеті №133 позивач розпочав сварку з касиром, в ході якої нецензурно виражався в її бік. В подальшому позивач спричинив бійку із співробітником служби безпеки котрий просив його покинути приміщення, а також продовжував нецензурно виражатися. Також, на ім'я керівника установи надійшла службова записка ОСОБА_6 від 29.12.2016 року, в якій зазначено, що він вимагає прийняти міри відносно ОСОБА_2 за фізичний напад на нього, а також за випади і нецензурну лайку в сторону бухгалтера ОСОБА_7 Вказують, що по даних фактах було зобов'язано ОСОБА_2 надати пояснення - наказ від 29.12.2016р. «Про відібрання письмових пояснень у ОСОБА_2.», від чого, останній в черговий раз відмовився. Цього ж дня було винесено наказ №100-к «З особового складу», яким ОСОБА_2 було звільнено з посади завідуючого господарством за порушення трудової дисципліни. Вказують на те, що відповідачем цілком правомірно та у відповідності із Положеннями Правил трудового розпорядку та ст. 147 КЗпП, яка передбачає за порушення трудової дисципліни такий захід стягнення як звільнення, застосування якого передбачено п.3 ст.40 КЗпП, - звільнений з роботи. Крім цього, зазначають, що своїми діями відповідач не міг заподіяти будь-якої моральної шкоди позивачу та заявлений позивачем розмір моральної шкоди перевищує заявлений позивачем до стягнення розмір середнього заробітку та недоотриманої заробітної плати більше ніж у два рази.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяв про збільшення позовних вимог, доповнень до позовної заяви, заяв про обчислення невиплачених та необхідних до виплати коштів позивача (середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку, затримки видачі трудової книжки), заперечення на позовну заяву, апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, - колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 13, 4, ч.2 ст. 12 ЦПК України, п. п. 18, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України в від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст. 139, 147, 147-1, 148, 149,40, 47, 116, 117, 237-1, ч.2 ст.235 КЗпП України та задовольняючи позов частково, - виходив з того, що відповідно до наказу № 17-к від 06.05.2016 ОСОБА_2 прийнятий на роботу завідуючим господарством з випробувальним терміном три місяці з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. Як вбачається з службової записки від 29.12.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про порушення правил дисципліни. Згідно копії наказу № 100 -к від 29.12.2016 вбачається, що ОСОБА_2 звільнено за порушення трудової дисципліни на підставі ст. 147 КЗпП України. Підставою є службова записка адміністратора систем відео нагляду ОСОБА_6 та керуючого готельним господарством ОСОБА_5 З висновку від 11.01.2017 вбачається що 30.12.2016 року в Трускавецький ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області звернувся ОСОБА_2 з приводу можливих неправомірних дій з боку адміністрації ТзОВ " ОПК Планета здоров"я". За результатом розгляду такої заяви матеріали перевірки направлено в державну інспекцію з питань праці у Львівській області. Як вбачається з запиту від 30.12.2016 ОСОБА_2 звернувся письмово до ТОВ "ОПК Планета здоров" в вимогою надати йому копію наказу про його звільнення. На що отримав від відповідача лист - повідомлення про необхідність з'явитися у відділ кадрів для вирішення організаційних питань. 07.11.2016 року складено акт про порушення дисципліни, яким зафіксовано факт того, що ОСОБА_2 здійснювались в грубій формі погрози в сторону менеджера СПА-центру, в присутності гостей закладу, складений на підставі доповідної записки ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що дійсно 7.11.2017 року у неї з позивачем на робочому місці виник конфлікт, ході якого останній вилаявся до неї нецензурно, про що вона написала доповідну записку. За даним фактом було видано наказ №17-к від 08.11.2016 року "Про відібрання письмових пояснень у ОСОБА_2." від ознайомлення з яким, та від надання пояснень по інциденту допущеного ним порушення, ОСОБА_2 відмовився, про що свідчить акт комісії від 09.11.2017року і, як наслідок, було винесено наказ №18-к від 10.11.2016 року "Про оголошення догани ОСОБА_2.". Від ознайомлення з останнім Позивач відмовився, що підтверджується належним актом комісії. 29.12.2016 року було складено ряд службових записок від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6, з яких вбачається, що 29.12.2016 року в кабінеті № 133 Позивач розпочав сварку в ході якої нецензурно лаявся в її бік. В подальшому Позивач спричинив бійку зі співробітником служби безпеки, котрий просив його покинути приміщення, та продовжував нецензурно лаятись. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 29.12.2016 року разом з ОСОБА_2 після закінчення робочого дня прийшли у касу за зарплатою, однак їм відмовили і просили вийти геть. Спричинилась сварка, згодом штовханина, під час якої їх обох вивели за межі готелю. В той день жодних актів не складали, а наступного дня позивача не допустили на робоче місце. Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що на підприємстві регулярно затримують виплату заробітної плати, з приводу чого постійно виникають конфлікти. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 прийшов у кабінет та вимагав виплати зарплати, на відмову спричинив сварку та штовханину, під час якої його довелось виводити з кабінету. Все це відбувалось в кінці робочого дня. Аналогічні пояснення в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_11, яка працює бухгалтером на підприємстві. Свідок ОСОБА_12, яка є начальником відділу кадрів на підприємстві, в судовому засіданні пояснила, що з позивачем виник конфлікт, внаслідок якого 29.12.2017року його звільнено з посади за порушення трудової дисципліни. Також пояснила, що дійсно на підприємстві заробітну плату виплачують невчасно. По даних фактах було зобов'язано ОСОБА_2 надати пояснення відповідно до наказу від 29.12.2016 року "Про відібрання письмових пояснень у ОСОБА_2", від чого, і в черговий раз відмовився. Цього ж дня було винесено наказ № 100-к "З особового складу", яким ОСОБА_2 було звільнено з посади завідуючого господарством за порушення трудової дисципліни. Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнено на підставі ст. 147 КЗпП Ураїни, якою встановлено такі види дисциплінарних стягнень: догана, звільнення, та не є підставою для звільнення працівника. Позивач звільнений саме за формулюванням "за порушення трудової дисципліни". 15 березня 2016 року директором ТОВ "ОПК Планета здоров'я" було затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку. Пунктом 1.2. Правил передбачено, що Правила є обов'язковими для виконання сторонами трудових відносин. Серед основних обов'язків працівників Правил визначено: дотримуватись дисципліни праці та виконувати Правила (п.3.3.), утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні посадові обов'язки (п.3.5), дотримуватись етики поведінки у колективі та у відносинах з особами, що мають ділові відносини з Підприємством (п.3.16), не ображати інших працівників, не застосовувати фізичного насильства по відношенню до інших працівників та третіх осіб (п.3.18) Пунктом 7.3 Правил передбачено, що навіть за одноразове грубе порушення трудової дисципліни працівника може бути звільнено з роботи. Пунктом 7.4 Привал чітко визначено, що визнається грубим порушенням трудової дисципліни. Крім того, однією з обов'язкових складових підстав для звільнення за п.3ст.40КЗпП є систематичне невиконання трудових обов'язків за умови притягнення раніше працівника до дисциплінарної відповідальності. Проступки повинні бути вчинені нові, після накладення стягнення у виді догани. Отже, судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивача не зазначено в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення, які саме трудові обов'язки, покладені на нього інструкцією та правила трудового розпорядку не виконав, які норми порушив, та що вчинений конфлікт з приводу невиплати заборгованості по зарплаті після робочого дня не на робочому місці з бухгалтером підприємства міг стати підставою для накладення дисциплінарного стягнення та розірвання трудового договору. Системний аналіз зазначених доказів дає підстави для висновків про те, що при звільненні з роботи ОСОБА_13 відповідачем було порушено вимоги КЗпП України, що дає підстави для скасування наказу ТзОВ "ОПК Планета здоров'я" від 29 грудня 2016 року №100-к "з особового складу" про звільнення з роботи ОСОБА_13, завідуючого господарством, з 29 грудня 2016 року за ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни підлягає до задоволення. Поряд з тим, вимога про поновлення на посаді також підлягає до задоволення. Фактично трудова книжка мала бути видана позивачу з моменту звільнення з займаної посади, тобто ще з 29.12.2016 року, оскільки наказом ТОВ "Планета здоров"я" від 29.12.2016 року він звільнений з займаної посади саме цією датою. Як встановлено в судовому засіданні, зі слів позивача, та не оспорювалось сторонами, заборгованість по заробітній платі позивачу виплачено на картку. Однак частину заробітної плати, як стверджує позивач йому виплачувалось "на руки", і ця частина виплачена йому не була. Тому просить стягнути таку примусово. Однак такі факти в суді не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати слід відмовити, як і в задоволенні вимог про виплату середнього заробітку за її затримку. Щодо видачі трудової книжки, то позивач в судовому засіданні ствердив, що після його звільнення на підприємство за видачею такої не звертався. Хоча в матеріалах справи наявні повідомлення про запрошення ОСОБА_2, яке як доказ подав сам позивач, де його запрошують з'явитись у відділ кадрів для вирішення організаційних питань. Так, в матеріалах справи є довідка про доходи ОСОБА_2 від 31.03.2017, з якої вбачається, що в жовтні, листопаді останнім отримано 2328 грн. заробітної плати, середня заробітна плата. Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 68,5грн. (2328грн./34(кількість відпрацьованих днів), середньомісячна - становить 68,5х21(середньомісячне число днів((20+22)/2=21)де6нь, що дорівнює 1438,50грн. Отже, враховуючи те, що середній заробіток слід стягнути за період з 30.12.2016 ро день винесення рішення, що становить 16 місяців та 17 робочих днів, то до стягнення на користь позивача підлягає сума 23016+1164,5=24180,50гривень. Тому суд частково задовольняє вимогу про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, то слід зазначити, що діями відповідача - ТОВ "ОПК Планета здоров'я" беззаперечно заподіяно моральну шкоду позивачеві. Відповідач, позбавивши роботи ОСОБА_2 опинився у скрутному матеріальному становищі, втрачена робота була єдиним джерелом засобів для існування , тому слід стягнути з відповідача - ТОВ "ОПК Планета здоров"я" на користь ОСОБА_2 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди. Вимоги позивача про стягнення на його користь 15 000 гривень моральної шкоди є дещо завищеними, належним чином не мотивовані, тому моральна шкода у такому розмірі не може бути стягнута.

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак у певній частині вимогам закону та обставинам справи не відповідають.

Позивач звернувся в суд з позовом до ТзОВ «ОПК Планета здоров'я», у якому просив:

-визнати незаконними дії відповідача щодо його безпідставного звільнення за ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни;

-поновити його на посаді завідуючого господарством в ТзОВ "ОПК Планета здоров'я";

-стягнути з відповідача на його користь не виплачену заробітну плату за листопад, грудень 2016 року (з врахуванням невиплачених лікарняних) в розмірі 3133,7 грн.;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2016 року до дня рішення суду;

-стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової книжки з 30 грудня 2016 року до дня рішення суду;

-стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за листопад та грудень 2016 року (з врахуванням лікарняних);

-стягнути 15000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що 06 травня 2016 року відповідно до наказу № 17-К був прийнятий на роботу в ТОВ "ОПК Планета здоров'я" (санаторій "Женева") на посаду завідуючого господарством, з випробувальним терміном три місяці, з посадовим окладом відповідно до штатного розпорядку. 30 грудня 2016 року зі слів охоронця йому стало відомо, що його звільнено та до робочого місця не допущено. Наказ про звільнення за місцем праці та трудову книжку не отримав, натомість 24.01.2017 ДОП СППП Трускавецьким ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області направлено йому висновок капітана поліції стосовно його звернення від 30.12.2016 про видачу копії наказу про звільнення, та низку документів серед яких був оспорюваний наказ. Такий наказ вважає винесеним з порушенням трудового законодавства, його звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки відсутні ті обставини, на які, як на підставу для звільнення, посилається відповідач. Крім цього, за таких обставин, перебував у вимушеному прогулі, мало місце затримка видачі трудової книжки, внаслідок порушення відповідачем його прав. Також, мала місце невиплата частини заробітної плати у листопаді та грудні 2016 року. Стверджує, що зазнав моральних страждань, а тому ставить вимогу про відшкодування моральної шкоди, та стягнення середнього заробітку за затримку трудової книжки та за вимушений прогул.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи учасників справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно незаконності звільнення позивача є підставними та судом обґрунтовано було задоволено вимоги позову в частині визнання незаконними дій відповідача щодо його звільнення, а саме скасовано наказ про звільнення з роботи позивача, а також поновлено позивача на роботі.

Так, позивача відповідачем звільнено: без конкретизації обставин, що послужили підставою звільнення; без зазначення конкретних порушень трудових обов'язків, що стали підставою для звільнення; без зазначення норм закону, як правової підстави для звільнення, тощо.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 цього ж Кодексу трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Крім цього, згідно змісту ст. 141 Кодексу сам власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. (ст. 142 КЗпП України).

Крім цього, відповідно до статті 147 Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством ст. 147-1 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 148 Кодексу).

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Також, згідно, ст. 152 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до змісту згаданих норм закону за конкретне порушення трудової дисципліни може наставати дисциплінарне стягнення, зокрема, і у вигляді звільнення та вказане притягнення до дисциплінарної відповідальності не є обов'язком роботодавця. Тобто, у випадку прийняття роботодавцем рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення працівника повинно бути зазначено: конкретний факт порушення трудової дисципліни; у чому таке проявилось; відповідна норма, стаття, пункт, тощо порушені працівником, за які на нього накладається стягнення, а також у випадку звільнення конкретна, передбачена законом підстава припинення, розірвання трудового договору (зокрема, ст.ст. 36-41 КЗпП України).

Наказ же про звільнення позивача винесений без дотримання вказаних норм закону, не містить необхідних відомостей, які повинен містити наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, натомість містить лише формулювання про звільнення позивача, завідуючого господарством з 29.12.2016 року за ст. 147 КзпП Украни за порушення трудової дисципліни.

Доводи відповідача про те, що при звільненні йшлося про факт порушення позивачем певних норм та правил, що мали місце 29.12.2016 року, про які вперше вказано у запереченні на позовну заяву, - можна вважати лише припущеннями, як і позицію відповідача про те, що позивача мали б звільнити за п.3 ст. 40 КЗпП України, що малося на увазі в наказі про звільнення з роботи позивача. Тлумачення ж на власний розсуд норм закону із зазначенням про те, що суд може змінити формулювання причин звільнення у даному спорі слід вважати помилковими.

Враховуючи вказане, рішення суду в частині задоволення цих вимог відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Крім цього, судом апеляційної інстанції не переглядається рішення суду в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки з 30 грудня 2016 року до дня рішення суду, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржувалось.

Тому в частині вирішення згаданих трьох позовних вимог рішення суду слід залишити без змін.

Також слід залишити без змін рішення суду і в частині задоволення частково вимоги про стягнення моральної шкоди.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Незаконне звільнення з роботи, позбавило позивача зайнятості, певної визначеності у його житті, можливості професійної реалізації, тобто призвело до втрати його життєвих зв'язків, а також і доходу (джерела існування), на який він обґрунтовано розраховував. Вказане об'єктивно свідчить про необхідність для нього докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, і за відсутності доходів, на які він обґрунтовано розраховував та відповідно про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також, на думку колегії суддів, така вимога правомірно задоволена частково з врахуванням принципів розумності та справедливості та буде достатньою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.

Однак, що стосується відмови та задоволення частково вимог про стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заробітної плати за листопад, грудень 2016 року (з врахуванням невиплачених лікарняних) в розмірі 3133,7 грн.; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2016 року до дня рішення суду та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за листопад та грудень 2016 року (з врахуванням лікарняних), то, колегія суддів вважає, що у цій частині вимог суд першої інстанції допустився помилки.

Так, відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Також, як вказував позивач, йому, у період листопад-грудень 2016 року, не було виплачено заробітної плати у розмірах 1504,71 грн. (листопад 2016 року), 1010,11 коп. (грудень 2016 року) та 618,88 грн. (невиплачених лікарняних за чотири дні грудня 2016 року). Відповідачем жодних доказів про те, що такі кошти були виплачені суду подано не було, як не було наведено і доводів про це.

Так, суду не було подано жодних первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про нарахування та виплату певних сум у вказаний період та, крім цього, не спростовано жодним чином доводів позивача, що підтверджувались показами допитаних судом першої інстанції свідків про проведення затримок з виплати заробітної плати у відповідача, а, також, виплати лише частини заробітної плати на картковий рахунок, частини ж «на руки».

Подання певних відомостей з розподілу певних виплат отриманих у ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачем (а.с. 124-126) із зазначенням певних виплат заробітної плати позивачу, що сформовані та роздруковані у грудні 2016 року, без зазначення будь-яких даних про те, що це за кошти, за що саме, та який період такі виплачені, - не слід вважати доказами, що спростовували б згадані доводи позивача про невиплату належних сум заробітної плати необхідної до виплати.

Відповідно, оскільки доведення факту виплати працівнику належної до виплати заробітної плати покладено на відповідача та такий обов'язок ним не виконано вказану вимогу слід вважати обґрунтованою та такою, що безпідставно не була задоволена судом.

Відповідно слід рішення суду в частині відмови в цій частині вимог скасувати з ухваленням нового про задоволення цієї вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача 3133,7 грн. невиплаченої заробітної плати.

Також, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Крім цього, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно, зважаючи на те, що вимога позивача про стягнення належної йому та не виплаченої заробітної плати при звільненні задоволена повністю, слід застосувати механізм передбачений ст.ст. 116 та 117 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з врахуванням вимог Постанови Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зокрема, і п.п. 2, 7, 8, 10) та того факту, що позивачу на підприємстві нараховувалась мінімальна заробітна плата, яка у 2017 та 2018 роках зростала, а, також, того, що рішення суду в цій частині вимог постановлено 25.05.2018 року, з врахуванням такого розрахунку.

Мінімальна заробітна плата у 2017 році 3200*12 місяців = 38400грн.; мінімальна заробітна у 2018році у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні* 4місяці = 14892грн. + 17 робочих днів у травні 2018 року (до 25.05.2018 року) = 3164,55грн. Всього - 56456,55 грн.

Також, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або членом його сім'ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вказаної норми закону позивачу слід також виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням аналогічного до вище вказаного розрахунку за період з 1.01.2017 року по 25.05.2018 року: мінімальна заробітна плата у 2017 році 3200*12 місяців = 38400грн.; мінімальна заробітна у 2018році у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні* 4місяці = 14892грн. + 17 робочих днів у травні 2018 року = 3164,55грн. Всього - 56456,55 грн., а також 68,47 грн. за один робочий день у грудні 2016 року (30.12.2016 року) з розрахунку даних про відпрацьовані дні позивачем у листопаді та грудні 2016 року та нараховану йому у ці місяці заробітну плату 873 грн. + 1455 грн. / 34 робочі дні = 68,47 грн. - середньоденний заробіток. Тобто всього - 56525,02 грн.

Враховуючи вказане рішення суду в частині вирішення цієї частини вимог слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково та стягнення: 3133,7 грн. невиплаченого заробітку при звільненні; 56456,55 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку та 56525,02 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позову слід відмовити.

Вказаним апеляційні скарги слід задовольнити частково, визнавши доводи скарги позивача частково обґрунтованими, скасувавши рішення суду першої інстанції в згаданій частині вимог з ухваленням нового.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" на користь ОСОБА_2 - 3133,7 грн. невиплаченої заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" на користь ОСОБА_2 - 56456,55 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров'я" на користь ОСОБА_2 - 56525,02 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позову в цій частині вимог - відмовити.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 січня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра