Справа № 420/5938/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчук О.В.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ковальова К М.

представника відповідача Дубенко О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №316 о/с від 29.10.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення її з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 з 31.10.2018 року та про відрядження її до Національної поліції України з 01.11.2018 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №372 від 06.09.2018 року «Про проведення службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1»;

поновити на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 Одеського державного університету внутрішніх справ;

стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571570) на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.11.2018 року;

стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571570) на користь позивача грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

По-перше: пункт 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» не може бути застосовано як правова підстава для звільнення позивача з посади.

Позивач вважає, що вона не відноситься до категорії поліцейських, що були за їхньою згодою відряджені до органів державної влади, установ та організацій в порядку ст. 71 Закону.

Своєї згоди на таке відрядження позивач ніколи не надавала. Керівником поліції рішення про це ніколи не приймалося (п. 3 ст. 71). Документи, передбачені п. 4 названої статті, також ніколи не складалися, що може бути підтверджено послужним списком, який зберігається в особовій справі.

Вважаю, що доповідна записка уповноваженого з антикорупційної діяльності відділу організаційно-аналітичної роботи та контролю ОДУВС Фортуни Є.О. від 26.10.2018 року, так само як і висновок службового розслідування від 02.10.2018 року, не можуть бути покладені в основу наказу про звільнення.

Дані документи не містять відомостей про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Водночас, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року підтверджує відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

До того ж, зі змісту витягу з наказу №316 о/с від 29.10.2018 року не вбачається, що мене звільнено в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

По-друге: призначення службового розслідування є неправомірним. Станом на 06.09.2018 року не існувало жодного факту притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю. Не підтвердилися такі факти і в подальшому.

Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не є за законом тим органом, який уповноважений складати протоколи у сфері порушення вимог фінансового контролю.

Позивач вважає, що до категорії декларантів за Законом України «Про боротьбу з корупцією» вона не відноситься.

Своєї згоди на передання відповідачем персональних даних Департаменту внутрішньої безпеки чи Національному агентству з питань запобігання корупції позивач не надавала.

Отже, позивач вважає, що наказ №372 від 06.09.2018 року «Про проведення службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковник поліції ОСОБА_1» є протиправним і має бути скасований у судовому порядку.

По-третє: позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У шлюбі не перебуває. Доглядає рідну бабусю 89-річного віку, інваліда II групи.

Звільнення відбулося в період до досягнення дитиною трирічного віку, що є грубим порушенням вимог ст. 184 КЗпП України.

Окремо позивач просить звернути увагу на наступне.

Позивач є науково-педагогічним працівником, має стаж роботи з 2010 року.

Є носієм прав та обов'язків учасника освітнього процесу відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту». На неї розповсюджуються відповідні гарантії.

До своєї науково-викладацької діяльності позивач займалась практичною роботою в органах внутрішніх справ на різних посадах, зокрема, в апараті МВС України. Загалом понад 20 років працювала в системі МВС України, має почесні грамоти Одеської обласної державної адміністрації, неодноразово заохочувалась відомчими нагородами, проходила закордонне стажування, курси підвищення кваліфікації, є автором понад 60 фахових публікації, в тому числі закордонних, має науковий ступінь кандидата юридичних наук, вчене звання доцента, спеціальне звання підполковника поліції, є сертифікованим тренером та найбільш досвідченим науково-педагогічним працівником університету, з 2015 року працює над дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук, брала участь у програмі підготовки поліцейських протягом 2015-2016 років, активно працюю з аспірантами, магістрами, студентами та курсантами, старанно та наполегливо виконує свої професійні обов'язки, дисциплінарних та адміністративних стягнень не має.

Наказ ОДУВС №316 о/с від 29.10.2018 р. позбавив позивача права проводити заняття із курсантами. Крім того, позивачем готувалися наукові тези для конференцій з курсантами, і цю роботу тепер, на думку відповідача, позивач має раптово залишити. Це завдає позивачу, як науковому керівнику, морального болю, оскільки вона повинна пояснювати курсантам, що вже не працює в університеті та не обіймає посади професора кафедри.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 15.11.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі на 06.12.2018 року.

Вказана ухвала отримана відповідачем по справі 30.11.2018р. (а/с. 39).

На виконання вимог ухвали та ст. 162 КАС України, 17.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вхід. № ЕП/7403/18.

19.12.2018 року через канцелярію суду від позивача за вхід. № 39736/18 надійшла відповідь на відзив.

27.12.2018 року через канцелярію суду від представника відповідача за вхід. №40504/18 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

28.12.2018 року через канцелярію суду від позивача за вхід. № 40825/18 надійшла відповідь на заперечення.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду відзив, який обґрунтований наступним.

На виконання абзацу 3 пункту 3 розділу II Закону України від 23.12.2015 №900-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого: «працівники міліції, які станом на 6 листопада 2015 року працювали у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, і виявили бажання проходити службу в Національній поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими у таких навчальних закладах, можуть бути прийняті на службу до Національної поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію», шляхом видання керівниками цих навчальних закладів наказів про призначення на відповідні посади, що заміщуються поліцейськими; зазначені особи набувають статусу поліцейських, відряджених до таких навчальних закладів із залишенням на службі в Національній поліції, і проходять службу в Національній поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», а також, пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», заяви ОСОБА_1 від 29.12.2015р., згідно з Указом Президента України від 09.12.2015 № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях», рішень комісії з визначення відповідності професійних, особистих, морально-ділових якостей працівників Одеського державного університету внутрішніх справ вимогам, що висуваються до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію» від 20.01.2016 (протокол №1) та від 21.01.2016 (протокол №2), наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 22.01.2016 № 7 о/с, ОСОБА_1 (М-121256), прийнято на службу до Національної поліції, призначено на посаду, яка може заміщуватись поліцейським та присвоєно первинне спеціальне звання «підполковник поліції» в порядку переатестування. Про зазначене свідчать відомості, викладені в атестаційному листі ОСОБА_1 на період роботи з листопада 2013 р. до грудня 2015 р.

29.01.2016 позивачем у справі прийнято присягу працівника поліції, отримано службове посвідчення та спеціальний жетон поліцейського (0154769), про що йде мова у доповідній записці начальника відділу кадрового забезпечення університету, копія якої додається.

В провадженні Приморського районного суду. м. Одеси перебувала справа №522/13324/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, розпочате на підставі протоколу №42/2018, складеного 25.07.2018 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП України.

Одночасно з цим, відповідно до положень наказу МВС України від 12.03.2013 №230, яким затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, на підставі факту вчинення адміністративного правопорушення, що виразилося у несвоєчасному наданні інформації про зміну в майновому стані (п. 2.2.4, 2.2.5 Інструкції), який чинний на момент складання адміністративного протоколу на ОСОБА_1, призначено проведення службового розслідування за фактом притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

За результатами проведеного службового розслідування, комісія дійшла висновку, що, враховуючи, що Приморським районним судом м. Одеси на час закінчення службового розслідування, здійснювався розгляд справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2 розглянути після завершення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 в адміністративній справі №522/13324/18 ОСОБА_1 визнано невинною в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що остання, перебуваючи на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 ОДУВС, не відноситься до суб'єкта відповідальності, указаного в п.п. «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки, як вона пояснила, Присягу поліцейського вона не приймала та службу на відповідних посадах Національної поліції України не проходила.

Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_1, Присяга працівника поліції була складена ОСОБА_1 29.01.2016 р.

Доповідною запискою від 26.10.2018 ректора університету повідомлено про факт не притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

Одночасно з цим, за фактом порушення положень законодавства ОСОБА_1 із особовим складом університету проведено роз'яснювальну роботу щодо своєчасного подання інформації у разі суттєвих змін у майновому стані особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та попереджено про відповідальність у разі порушення законодавства у сфері запобігання та протидії корупції.

Повідомлення про ознайомлення з вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, містяться в матеріалах особової справи.

Слід звернути увагу суду, що ні Законом України «Про Національну поліцію», ні Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ні Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не надають повноважень ректорам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання позбавляти поліцейського, відрядженого до установи, статусу поліцейського, понижувати або позбавляти спеціального звання поліції, притягувати таких осіб до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На засіданні ректорату, що відбулося 24.10.2018, на засіданні заслухана інформація щодо рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 в адміністративній справі №522/13324/18, а також доведено до особового складу випадки порушення розпорядку дня з боку особового складу університету та Правил носіння однострою поліцейського (зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2, під час робочого часу та виконання своїх службових обов'язків перебувала в цивільному одязі).

Заслухавши інформацію, враховуючи факти неналежного дотримання вимог законодавства в сфері антикорупційного законодавства та законодавства в сфері організації служби, ректором університету ухвалено опрацювати питання щодо доцільності перебування на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу підполковника поліції ОСОБА_1 в рамках повноважень, наданих останньому ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію».

Одночасно зроблено висновок про доцільність виведення посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 із переліку посад, що можуть заміщуватися поліцейськими, з одночасним введенням посади професора кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету №1 за рахунок коштів спеціального фонду утримувати за рахунок коштів бюджету та заміщувати її поліцейським.

Тому, приймаючи до уваги вищевикладене, та керуючись частиною 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції, за минуванням подальшої потреби у відрядженні до ОДУВС підполковника поліції ОСОБА_1 наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 29.10.2018 №316о/с відповідно до вимог пункту 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (0154769), професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2, з 01 листопада 2018 року відряджено у розпорядження Національної поліції України.

Разом з цим, відповідно до положень ч. 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію», звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.

Так, резюмуючи вищевикладене разом із положеннями законодавства, можна дійти висновку, що законодавець визначив декілька підстав для звільнення з посади відрядженого поліцейського.

По-перше, поліцейський, якого звільняють повинен бути відрядженим до відповідного державного органу, установи, організації.

По-друге, рішення про його звільнення приймає безпосередньо керівник державного органу, установи, організації.

По-третє, особа, яку звільняють з посади, направляється у розпорядження поліції.

Також, законодавцем не визначено переліку обставин або підстав, за настанням яких керівник державного органу, установи, організації, звільняє з посад відряджених поліцейських, натомість, останньому надано виключні повноваження, що, в свою чергу, кореспондується з положеннями п. 11 ст. 22 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до витягу №1002184996, сформованого 15.02.2017, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Одеський державний університет внутрішніх справ має організаційно-правову форму - державна організація (установа, заклад), керівником значиться ОСОБА_7.

Таким чином, враховуючи викладені відомості, ректор Одеського державного університету внутрішніх справ, в розумінні ч. 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію», відноситься до посадових осіб, які мають право приймати рішення про звільнення осіб з посад відряджених поліцейських.

Крім того, якщо проаналізувати оспорюваний наказ університету від 29.10.2018 №316о/с, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 з 31.10.2018 відповідно п. 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади професора кафедри адміністративного права та процесу факультету № 2 і відряджено до Національної поліції з 01.11.2018. зі служби в Національній поліції України ОСОБА_1 вказаним наказом не звільнено, тобто, службові відносини з останньою не припинено, та позивач продовжила проходити службу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, після відрядження ОСОБА_1 до Національної поліції, виявився ще один факт порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правил етичної поведінки поліцейських.

Згідно відомостей, що відображені, зокрема, у висновку службового розслідування від 03.12.2018, з червня 2018 р. до листопада 2018 р. курсантом університету використовувалася перепустка на ім'я позивача у справі - ОСОБА_1, яку остання, нібито, випадково залишила у свого учня, що свідчить про непоодинокі випадки порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Правил пропускного режиму до Одеського державного університету внутрішніх справ.

Окремо варто зазначити, що посилання ОСОБА_1 на незаконність виданого наказу від 29.10.2018 №316о/с про відрядження останньої до Національної поліції України, не є правомірними з огляду на те, що ОСОБА_1 намагалася ввести суд в оману під час розгляду справи про. притягнення останньої до адміністративної відповідальності в Приморському районному суді м. Одеси, вказуючи, що вона не є поліцейським та на неї розповсюджуються норми Кодексу законів України про працю.

Згідно положень законодавства, на співробітників органів внутрішніх справ (органів Національної поліції), розповсюджуються норми спеціального законодавства - Закону України «Про Національну поліцію», ці норми не передбачають можливості застосування норм КЗпП, оскільки з атестованими працівниками ОВС та Національної поліції трудові договори не укладаються та норми КЗпП не розповсюджуються на дану категорію осіб.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На виконання абзацу 3 пункту 3 розділу II Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого: «працівники міліції, які станом на 6 листопада 2015 року працювали у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, і виявили бажання проходити службу в Національній поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими у таких навчальних закладах, можуть бути прийняті на службу до Національної поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію», шляхом видання керівниками цих навчальних закладів наказів про призначення на відповідні посади, що заміщуються поліцейськими; зазначені особи набувають статусу поліцейських, відряджених до таких навчальних закладів із залишенням на службі в Національній поліції, і проходять службу в Національній поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», - а також, пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», заяви ОСОБА_1 від 29.12.2015, згідно з Указом Президента України від 09.12.2015 № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях», рішень комісії з визначення відповідності професійних, особистих, морально-ділових якостей працівників Одеського державного університету внутрішніх справ вимогам, що висуваються до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію» від 20.01.2016 (протокол № 1) та від 21.01.2016 (протокол №2), наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 22.01.2016 № 7 о/с, ОСОБА_1 (М-121256), прийнято на службу до Національної поліції, призначено на посаду, яка може заміщуватись поліцейським та присвоєно первинне спеціальне звання «підполковник поліції» в порядку переатестування.

06.11.2015 р. ОСОБА_1 поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). (а/с. 151).

12.11.2015 р. ОСОБА_1 поданий рапорт у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» про прийняття з 07.11.2015 року та призначення на посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу (за контрактом) (а/с. 152).

12.11.2015 р. ОСОБА_1 подана заява про прийняття по переведенню до Одеського державного університету внутрішніх справ з 07.11.2015 року (а/с. 153)

20.01.2016 р. затверджений висновок Атестаційної комісії, згідно якого прийнято рішення прийняти до Національної поліції та призначити на посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2, присвоївши первинне спеціальне звання «підполковник поліції» (а/с. 154-158)

ОСОБА_1 підписано зобов'язання щодо ознайомлення із вимогами ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» (а/с. 159).

29.01.2016 ОСОБА_1 прийнято присягу працівника поліції, отримано службове посвідчення та спеціальний жетон поліцейського (0154769) (а/с. 160, 164).

20.01.2017 ОСОБА_1 підписано зобов'язання про дотримання Правил етичної поведінки поліцейських (а/с. 162-163)

17.02.2017 року ОСОБА_1 підписано повідомлення про ознайомлення із вимогами ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (а/с. 161).

Доповідною запискою уповноваженого з антикорупційної діяльності відділу організаційно-аналітичної роботи та контролю ОДУВС Фортуни Є.О. від 15.06.2018 року про виявлення факту неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані ОСОБА_1

02.10.2018 року був затверджений висновок про результати службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1, професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2.

Згідно висновку з посиланням на ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, комісія прийняла рішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 розглянути після завершення Приморським районним судом м. Одеси провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року по справі № 522/13324/18 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, розпочате на підставі протоколу 42/2018, складеного 25.07.2018 року, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

26.10.2018 р. Фортуна Є.О. Доповідною запискою повідомив ректора університету про факт непритягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (а/с. 165-168).

Наказом ОДУВС № 316 о/с від 29.10.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2 з 31.10.2018 року та відряджено до Національної поліції України з 01.11.2018 року відповідно до п. 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою наказу вказано доповідну записку від 26.10.2018 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Частина 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»:

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пункт 1 частини 1статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»:

поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Європейський суд з прав людини у рішення від 12 січня 2012 року (остаточне 12 квітня 2012 року) у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив: уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (див рішення від 17.06.2008 у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини» (Abdullah Yilmaz v. Turkey), заява № 21899/02, пункти 56-57).

Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»:

особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут):

службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту:

службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п. 38).

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Пункт 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179 (далі Правила етичної поведінки поліцейських):

під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 52 цього Закону:

у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Пунктом 6 розділу 2 «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 р. за № 959/29089 передбачено, що суб'єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч. 2 статті 52 Закону, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми, яке затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 р. № 3.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, службове розслідування проводиться обов'язково.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №230, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку, а пункт 2.6 Інструкції передбачає, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції №230 передбачено. що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону №580-VIII, на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції».

Згідно абз.5 ч.1 ст.1 цього Закону № 1700-VII, корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частиною 3 ст. 52 Закону № 1700-VII, встановлено, що порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством.

Відповідно до ст.48 Закону №1770-VII, контроль та перевірка декларацій покладені на національне агентство з запобігання корупції. Згідно даної статті НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно ч. 7 ст. 53 Закону № 1700-VII, визначено, що посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Як свідчать матеріали справи, юридичний спір між ОСОБА_1 та Одеським державним університетом внутрішніх справ виник з приводу прийняття наказу №372 від 06.09.2018 року «Про проведення службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1» та наказу №316 о/с від 29.10.2018 року.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Одеського державного університету внутрішніх справ №372 від 06.09.2018 року «Про проведення службового розслідування за фактом притягнення до адміністративної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1».

Як встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування слугував лист Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.09.2018 року №1166/42-15/01-18, яким повідомлено відповідача про призначення розгляду справи стосовно ОСОБА_1 (як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності) на 07.09.2018 року.

Із тексту наказу №372 вбачається, що службове розслідування розпочато на підставі п.2.1, пп.2.2.5 Інструкції №230.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (п.2.1 Інструкції №230).

Вказаний пункт визначає як підставу для проведення службового розслідування - порушення службової дисципліни. При цьому, після слів службової дисципліни вжито сполучник - у тому числі, який є похідним сполучником і вживається для виокремлення когось або чогось із сукупності.

Разом з цим, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст.1 Дисциплінарного Статуту).

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють (Стаття 7 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин (п.1.2 Дисциплінарного Статуту).

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято наказ №372 від 06.09.2018 року та призначено службове розслідування, оскільки інформація про неповідомлення ОСОБА_1 про суттєві зміни у майновому стані могла б свідчити про порушення службової дисципліни. Саме з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи і проводиться комплекс заходів в межах службового розслідування.

Разом з цим, судом також встановлено, що 02.10.2018 року затверджено Висновок про результати службового розслідування, яким службове розслідування закінчено і вирішено розглянути питання стосовно ОСОБА_1 після завершення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як з'ясовано в судовому засіданні жодних рішень за наслідками службового розслідування щодо ОСОБА_1 відповідачем не приймалось. А відтак, твердження позивача щодо порушення її прав наказом №372 від 06.09.2018 року не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Одеського державного університету внутрішніх справ №316 о/с від 29.10.2018 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 з 31.10.2018 року та про відрядження її до Національної поліції України з 01.11.2018 року.

Судом встановлені наступні обставини:

06.11.2015 р. ОСОБА_1 поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). (а/с. 151).

12.11.2015 р. ОСОБА_1 поданий рапорт у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» про прийняття з 07.11.2015 року та призначення на посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу (за контрактом) (а/с. 152).

12.11.2015 р. ОСОБА_1 подана заява про прийняття по переведенню до Одеського державного університету внутрішніх справ з 07.11.2015 року (а/с. 153)

20.01.2016 р. затверджений висновок Атестаційної комісії, згідно якого прийнято рішення прийняти до Національної поліції та призначити на посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету № 2, присвоївши первинне спеціальне звання «підполковник поліції» (а/с. 154-158)

ОСОБА_1 підписано зобов'язання щодо ознайомлення із вимогами ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» (а/с. 159).

29.01.2016 ОСОБА_1 прийнято присягу працівника поліції, отримано службове посвідчення та спеціальний жетон поліцейського (0154769) (а/с. 160, 164).

20.01.2017 ОСОБА_1 підписано зобов'язання про дотримання Правил етичної поведінки поліцейських (а/с. 162-163)

17.02.2017 року ОСОБА_1 підписано повідомлення про ознайомлення із вимогами ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (а/с. 161).

Встановлене судом цілком спростовує твердження позивача про те, що вона не відноситься до поліцейських, яких відрядили до навчального закладу із специфічними умовами навчання із залишенням на службі в Національній поліції і не проходить службу в Національній поліції України.

Крім цього, досліджена в судовому засіданні копія Присяги поліцейського повністю спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що вона не приймала Присяги поліцейського, як і твердження, що вона не є суб'єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Також, суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах діючого національного законодавства твердження позивача про неможливість застосування щодо неї ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію».

Ні Законом України «Про Національну поліцію», ні Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ні Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не надано повноважень ректорам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання позбавляти поліцейського, відрядженого до установи, статусу поліцейського, понижувати або позбавляти спеціального звання поліції, притягувати таких осіб до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На засіданні ректорату, що відбулося 24.10.2018, на засіданні заслухана інформація щодо рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 в адміністративній справі №522/13324/18, а також доведено до особового складу випадки порушення розпорядку дня з боку особового складу університету та Правил носіння однострою поліцейського (зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2, під час робочого часу та виконання своїх службових обов'язків перебувала в цивільному одязі).

Заслухавши інформацію, враховуючи факти неналежного дотримання вимог законодавства в сфері антикорупційного законодавства та законодавства в сфері організації служби, ректором університету ухвалено опрацювати питання щодо доцільності перебування на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу підполковника поліції ОСОБА_1 в рамках повноважень, наданих останньому ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію».

Одночасно зроблено висновок про доцільність виведення посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 із переліку посад, що можуть заміщуватися поліцейськими, з одночасним введенням посади професора кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету №1 за рахунок коштів спеціального фонду утримувати за рахунок коштів бюджету та заміщувати її поліцейським.

Отже, керуючись частиною 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції, за минуванням подальшої потреби у відрядженні до ОДУВС підполковника поліції ОСОБА_1 наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 29.10.2018 №316о/с відповідно до вимог пункту 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (0154769), професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2, з 01 листопада 2018 року відряджено у розпорядження Національної поліції України.

Разом з цим, відповідно до положень ч. 6 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію», звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах дискреційних повноважень, визначених законом, а тому підстав для визнання протиправним наказу №319 о/с від 29.10.2018 року судом не встановлено.

Крім означеного, суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на ст. 184 КЗпП України, оскільки вона регламентує звільнення особи з роботи. Позивач же не звільнена з Національної поліції України, а звільнена з посади, на яку була відряджена і направлена у розпорядження НПУ.

Пунктом 23 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовні вимоги про:

поновлення на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 Одеського державного університету внутрішніх справ;

стягнення з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.11.2018 року;

стягнення з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь позивача грошових коштів в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними вимогами, задоволення яких можливе у разі задоволення основних позовних вимог.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон: НОМЕР_2, електронна пошта:ІНФОРМАЦІЯ_3

Одеський державний університет внутрішніх справ - адреса: 65009, м. Одеса, вул. Успенська, 1, код 08571570, телефон: (048) 738-54-26

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.