ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року справа №805/1310/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника позивача Рабко Т.О., представника відповідача Сазонової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/1310/18-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.), яке складене в повному обсязі 02 листопада 2018 року в м.Слов'янську, за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області про визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам та зобов'язання виплатити таку допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул.Т.Шевченко, буд. 18, код ЄДРПОУ: 21560766), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231), у якій, із урахуванням зміни предмету позову від 27 квітня 2018 року, просило суд:

-визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у сумі 533444,70 грн.;

-стягнути з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у сумі 533444,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності, направлялись заяви-розрахунки з комплектом необхідних документів. Відповідачем товариству у відповідь надані листи, у яких зазначено, що в умовах дії постанови КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 відсутні підстави для розгляду документів і проведення відшкодування витрат за допомогою по тимчасовій непрацездатності, пов'язаній з нещасними випадками на виробництві, тому що підприємство позивача не змінювало юридичну адресу і не пройшло перереєстрацію на території, яка знаходиться під контролем України. Зазначив, що п.2 вказаної постанови в судовому порядку визнаний нечинним. Отже, відділення з незаконних підстав не відшкодувало позивачу витрати по допомозі з тимчасової непрацездатності на суму 533444,70 грн.

Суд першої інстанції адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області від 15 січня 2018 року, щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у сумі 533 444,70 грн.

Стягнув з Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецької області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрателеком" (р/р НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН: 215607626656) матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у сумі 520 906, 44 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що п.2 ч.1 ст.16 зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Той факт що підприємство позивача не змінювало юридичну адресу і не пройшло перереєстрацію на території, яка знаходиться під контролем України не може бути підставою для виплати страхових виплат.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що повний текст рішення суду має безліч недопустимих помилок, які не відповідають матеріалам справи та полягають в наступному:

В абзаці п'ятому мотивувальної частини рішення йдеться про витрати по допомозі з тимчасової працездатності на суму 183 628,08 грн., однак вимоги в такому розмірі не заявлялися.

В абзаці сімнадцятому та п'ятдесят четвертому мотивувальної частини рішення містяться неправдиві відомості про те, що проведення розрахунків можливе лише за умови повернення території міста, у якому зареєстровано страховика, під контроль української влади чи після переміщення та перереєстрації страховика, під контроль української влади чи після переміщення та перереєстрації страхувальника, на контрольовану українською владою територію. Зазначають, що страховиком у розумінні ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - є сам Фонд. Жодних виплат по безробіттю управління не сплачує. Щодо обов'язку сплати єдиного внеску, управлінням було надано до суду звіти по сплаті ЄСВ, як доказ того, що особи зазначені в заявах- розрахунках вже не працюють у позивача та нема кому відшкодовувати витрати. Будь-яких питань про наявність чи відсутність заборгованості зі сплати внесків позивачем порушено не було.

Жодних посилань в рішенні суду на Постанову Правління Фонду № 8 від 24.01.2017 року (із змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб (далі Порядок), яким керувався представник управління не знайдено. Хоча застрахованій особі ОСОБА_3 саме за вищезазначеним Порядком було відшкодовано безпосередньо витрати по втраті працездатності.

Судом першої інстанції не враховано зміст ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку , встановленому Національним банком України. В резолютивній частини рішення, суд вирішуючи питання стягнення з управління сум на користь ПАТ «Укртелеком» не з'ясував чи є рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ» саме окремим рахунком передбаченим для зарахування сум по тимчасовій втраті працездатності. Це вбачається з того, що стягнення витрат по сплаті судового збору та матеріального забезпечення скеровано на один і той самий рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ» ( р\р НОМЕР_1).

Також судом першої інстанції не враховано, що положення ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розповсюджуються на застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах із страхувальником.

Крім наданих копій заяв-розрахунків будь-яких інших доказів, що всі працівники Донецької філії ПАТ «Укртелеком» перебувають у трудових відносинах позивачем не надано. Також, згідно даних з Реєстру страхувальників за грудень 2017 року ( останній звіт) кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати - 1 особа. Починаючи з грудня 2017 року звіти не надходили та починаючи з квітня 2017 року практично всі застраховані особи, які працювали безпосередньо у Донецькій філії звільнені та страхові внески за них не сплачуються.

Позивачем було надано акт звірки, в якому зазначені особи, які на теперішній час перебувають у трудових відносинах. Всього 55 осіб, усі інші вже звільнені і не перебувають в трудових відносинах зі страхувальником

У вимозі про сплату заборгованості у сумі 533444,70 грн. № 1177-вих-ОР- 126000-2017 від 20.12.2017 р. позивач наголошував на тому, що матеріальне забезпечення є зобов'язанням в рамках Господарського та Цивільного кодексу між учасниками господарських відносин, тому позивач вважає, що матеріальне забезпечення є заборгованістю, яка належить ПАТ «Укртелеком» і яку необхідно стягнути з управління. Хоча в судовому засіданні представник позивача неодноразово наголошував на тому, що будь-яких виплат застрахованим особам не здійснювалось, тому вважаємо матеріальне забезпечення не може бути заборгованістю позивача, і ніколи йому не належало.

Є безпідставним посилання позивача на Лист Державної податкової адміністрації України від 18.01.2011р. № 5453/6/17- 0715, у якому надані роз'яснення, що виплати пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу місячного оподаткованого доходу платника податку стосуються врегулювання інших питань, пов'язаних не з фондом оплати праці, а оподаткуванням доходу фізичних осіб.

Посилання Позивача на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013 в обґрунтування відсутності обмеження будь-яким строком звернення до суду з спірного питання не відповідають дійсності, бо вищезгадані рішення стосуються офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці'!

Для ПАТ «Укртелеком», як для юридичної особи, яка не є страхувальником - роботодавцем в даних правовідносинах відсутні наслідки, оскільки матеріальне забезпечення не було сплачено підприємством.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 532 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було прийнято постанову Правління Фонду № 8 від 24.01.2017 року ( із змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб (далі Порядок). Вказаним Порядком визначено механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю ( далі матеріальне забезпечення). Матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» особам, які перебували в трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями та переселилися з тимчасово окупованої території, або особам, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах де органи державної влади здійснюють свої повноваження із підприємствами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території.

Зазначає, що відновлення фінансування у населені пункти Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження можливе лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Вважають, що позивач безпідставно посилається на Постанову окружного Адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015р. по справі № 826/19498/14 про визнання протиправною та скасування Постанови № 595 від 07.11.2014р. та третьої особи Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного Фонду України Бєлкіна Л.М., а також на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/19498/14 від 12.03.2015р. як на підставу для задоволення позовних вимог.

Також судом першої інстанції не враховано зміст ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку , встановленому Національним банком України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якій зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року по справі № 805/1310/18-а є законним та обґрунтованим.

Рішенням комісії з реорганізації Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.06.2017 №7 кредиторські вимоги 11АТ «Укртелеком» були відхилені, про що було направлено супровідний лист від 26.06.2017. Відмова Відповідачем у задоволенні кредиторських вимог Позивача полягає у зв'язку з відсутністю державної реєстрації підприємства на території, на якій здійснюють повноваження органи державної влади України.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 11.10.2017 припинено, правонаступником є Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та вимога ПАТ «Укртелеком» по сплаті заборгованості можуть бути реалізовані до правонаступника через такий спосіб захисту свого майнового права, як стягнення боргу.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою. Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення до Єдиного державного реєстру 10741200000006797. Місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18.

Донецькою філією ПАТ «Укртелеком» за період з червня по листопад 2014 року, для здійснення фінансування, передано до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заяв-розрахунків на загальну' суму 650576,62грн., а саме:

•заява-розрахунок від 10.07.2014 на суму 161219,77грн.;

•заява-розрахунок від 24.07.2014 на суму 11316,06грн.;

•заява-розрахунок від 03.09.2014 на суму 105656,03грн.;

•заява-розрахунок віл 22.09.2014 на суму 151446,94грн.;

•заява-розрахунок віл 17.10.2014 на суму 137865,25грн.;

•заява-розрахунок віл 17.11.2014 на суму 83072,57грн.

Внаслідок відсутності фінансування з боку Донецького обласного відділення Фонду' соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Донецька філія ПАТ «Укртелеком» за зверненнями працівників протягом 2015 - 2016 років була вимушена повернути частину листків непрацездатності працівникам філії для отримання ними матеріальною забезпечення безпосередньо в Донецькому обласному відділенні Фонду' соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме: за 4 квартал 2015 року на суму 99269,38 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 8120,94 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 2042,28 гри., за 3 квартал 2016 року на суму 7699.32 грн. всього на суму 117131,92 грн. Відкоригований звіт Ф-4 за 9 місяців 2016 року Донецька філія направила на адресу ФСС лисієм від 13.10.2016 № 14Р300/6-1150.

Припинення трудових відносин з Позивачем не звільняє Відповідача від обов'язку провести фінансування заяв-розрахунків матеріального забезпечення застрахованих осіб та не позбавляє їх права отримати конституційно гарантовані виплати по лікарняним.

Відмовляючи у виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком» Відповідач керується п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №595, якою було затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей від 07.11.2014.

Зазначає, що тільки Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту.

ПАТ «Укртелеком» своєчасно надав належним чином оформлені заяви-розрахунки, які до теперішнього часу так і не було профінансовано.

Відмова Відповідачем у виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком», яка є предметом спору в даній справі, є порушенням прав на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом № 1, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на її виплату, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Вважали, що Донецьким окружним адміністративним судом було об'єктивно з'ясовано всі обставини справи, постановлено справедливе, обґрунтоване і законне судове рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" зареєстроване в якості юридичної особи за кодом в ЄДРПОУ 21560766, місцезнаходження: 01601. м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до п.2.1. розділу ІІ положення про Донецьку філію Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", філія є відокремленим підрозділом позивача, який не має статусу юридичної особи. Усі права та обов'язки, що виникають в наслідок діяльності Філії, отримує та несе Позивач. (т.1 а.с. 83).

Позивач звернувся до відповідача із заявами розрахунками на відшкодування витрат, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю за період з червня по листопад 2014 року, для здійснення фінансування, на загальну суму 650576,62грн., а саме: заява-розрахунок від 10 липня 2014 року на суму 161219,77грн.; заява-розрахунок від 24 липня 2014 року на суму 11316,06грн.; заява-розрахунок від 03 вересня 2014 року на суму 105656,03грн.; заява-розрахунок від 22 вересня 2014 року на суму 151446,94грн.; заява-розрахунок від 17 жовтня 2014 на суму 137865,25грн.; заява-розрахунок від 17 листопада 2014 року на суму 83072,57 грн. (т.1 а.с. 12-25).

У судовому засіданні позивач пояснив, що внаслідок відсутності фінансування з боку відповідача, за зверненнями працівників протягом 2015 - 2016 років було повернуто частину листків непрацездатності працівникам філії для отримання ними матеріального забезпечення безпосередньо в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме: за 4 квартал 2015 року на суму 99269,38 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 8120,94 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 2042,28 грн., за 3 квартал 2016 року на суму 7699,32 грн.. всього на суму 117131,92 грн. Відкоригований звіт Ф-4 за 9 місяців 2016 року позивачем було направлено відповідачу супровідним листом від 13 жовтня 2016 року № 14Р300/6-1150 на загальну суму 533 444,70 грн. (т. 1 а.с. 26)

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що згідно із наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 травня 2017 №243-ос прийнято рішення про припинення Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, шляхом приєднання, створення комісії з реорганізації Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та затвердження персонального складу цієї комісії. Згідно даного наказу правонаступником усіх прав та обов'язків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв'язку з чим до нього перешли зобов'язання по виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства "Укртелеком". З даної обставини спір відсутній.

20 грудня 2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості в сумі 533 444,70 грн. (т.1 а.с. 72).

Листом від 15 січня 2018 року № 01-07/16-62 Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було відмовлено у фінансуванні заяв-розрахунків через відсутність державної реєстрації підприємства на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі.(т.1 а.с.77 )

У судовому засіданні, відповідач зазначив, що в розрахунках зазначено працівника ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_3 за номером страхового свідоцтва №3181313564 яка свою заборгованість вже отримала, а тому не є можливим включити суму заборгованості 12538,26 грн. до суми позову. Даний факт було визнано позивачем.

Зазначені факти не є спірними по справі. Спірним по справі є питання можливості фінансуванні заяв-розрахунків через відсутність державної реєстрації підприємства на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, як зазначено у листі від 15 січня 2018 року № 01-07/16-62 Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Згідно з ч.1 ст.4 України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV серед основних завдань Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язаний: забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.34 цього ж Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 1.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 № 24 (далі - Порядок № 24), кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.

Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий - в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення.

Щодо оформлення заяв - розрахунків у відповідача зауваження відсутні. У відповіді позивачу відповідач визнав заборгованість за заявами - розрахунками, та зазначає що заборгованість виникла внаслідок відсутності фінансування заяв - розрахунків, прийнятих та зареєстрованих в 2014 року. /а.с.30/

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не вказано про наявність у зазначених заявках-розрахунках помилок.

Підставою для відмови позивачу у фінансуванні витрат на відшкодування по отриманим відділенням заявам-розрахункам на загальну суму 533444, 70 грн., стала відповідь з посиланням на Постанову КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 та Постанову від 07 листопада 2015 року № 1085-р, відповідно до яких видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення території Донецької та Луганської областей під контроль органів державної влади. Відповідач зазначав, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" зареєстрований на непідконтрольній українській владі території.

Щодо вказаної підстави відмови у фінансуванні витрат суд зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (далі - Розпорядження № 1085-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включений м. Донецьк Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 595).

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку (в редакції, чинній на момент затвердження Тимчасового порядку) передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595. Вказана постанова залишена без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 239 у Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей в абз. 1 п. 2 виключені слова "або здійснюють не в повному обсязі".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту (пункти 1, 6, ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Суд приймає до уваги зміст п. 3 рішення Конституційного Суду України (Справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року), згідно якого суд зазначив, що виходячи з Конституції України Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Суд зазначає, що до нормативно-правових актів, які регулюють фінансування страхувальників для здійснення останніми виплат матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам страхувальника), зокрема, до Закону № 1105-XIV, а також до Порядку № 24 (який є нормативно-правовим актом підзаконної дії, але при цьому є спеціальним у спірних правовідносинах) - не вносились зміни щодо особливостей здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, які розташовані у населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який не прийняв до уваги доводи відповідача що Порядок № 595 та Розпорядження № 1085-р є підставою для зупинення здійснення видатків з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на тимчасово неконтрольованій території.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем в ході розгляду справи пояснення щодо таких підстав у відмові фінансування витрат, як заборгованість позивача з єдиного соціального внеску, а також неналежність визначених п. 2.7 Порядку № 24 документів, необхідність подання яких до Фонду разом із заявами-розрахунками передбачена п. 1.2 Порядку № 24, оскільки підставою для відмови у виплаті матеріального забезпечення застрахованим особам була зазначена тільки відсутність державної реєстрації підприємства на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі.

Стосовно не включення заборгованості відповідача перед позивачем до передавального акту, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року по справі №905/1663/17, про зобов'язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту, провадження було припинено, оскільки припинено діяльність Відповідача по справі Донецького власного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При цьому, у зазначеній ухвалі по справі №905/1663/17 є інформація, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 11 жовтня 2017 року припинено, правонаступником є Управління Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, КОД ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5, та вимоги ПАТ "Укртелеком" по сплаті заборгованості до правонаступника можуть бути реалізовані позивачем через такий спосіб захисту свого майнового права, як стягнення боргу, а не через зобов'язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту.

Тому суд першої інстанції правильно не прийняв доводи відповідача щодо не включення позивача до передавального акту, оскільки позивач може реалізувати своє право у спосіб стягнення боргу, а не через зобов'язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту.

Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що листом від 16 січня 2018 року №01-14-016 було відмовлено позивачу у відшкодуванні заборгованості, оскільки відсутнє можливість проведення фінансування.

Після чого позивачем неодноразово у досудовому та судовому порядку було намагання вирішити питання щодо заборгованості, що є підставною для визнання поважними причини пропуску строку зі звернення до суду.

При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем у заявах-розрахунках від 10 липня 2014 року на суму 161219,77грн.; заява-розрахунок від 24 липня 2014 року на суму 11316,06грн.; заява-розрахунок від 03 вересня 2014 року на суму 105656,03грн.; заява-розрахунок від 22 вересня 2014 року на суму 151446,94грн.; заява-розрахунок від 17 жовтня 2014 року на суму 137865,25грн.; заява-розрахунок від 17 листопада 2014 року на суму 83072,57 грн. зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на виплату застрахованим особам виплат. До заяв додано усі необхідні документи.

Таким чином, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, с порушенням принципу рівності громадян перед законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції також вважає доводи апеляційної скарги щодо недоліків у термінології в абзаці 5, 17 та 54, мотивувальної частини рішення суду першої інстанції такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність його (рішення) обґрунтування.

Крім того є безпідставним посилання відповідача на Постанову Правління Фонду № 8 від 24.01.2017, оскільки спірним періодом зі сплати страхових виплат є 2014 рік. Тобто відповідач повинен був виплатити витрати по втраті працездатності до набуття чинності Постанови Правління Фонду № 8 від 24.01.2017.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що, відповідач не довів правомірності своїх дій при прийнятті рішення.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 17 січня 2019 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/1310/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/1310/18-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.А.Блохін