ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/334/19 Справа № 202/4243/14

Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке з 21 травня 2018 року змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з уточненим позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк» ), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 18 січня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №МІ-01-11, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 212.806 грн.07 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% з кінцевим терміном повернення 18 січня 2016 року.

Вказували, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 18 січня 2011 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договори поруки.

З тією ж метою 20 жовтня 2010 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки №67.

Зазначали, що умови договору виконали у повному обсязі, надавши обумовлені грошові кошти.

Посилаючись на те, що позивальник порушив вимоги кредитного договору та допустив заборгованість у загальному розмірі 66.968 грн.71 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 38.116 грн.44 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 16.771 грн.23 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 73.153 грн.02 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 3.141 грн.31 коп., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №МІ-01-11 у розмірі 56.968 грн.71 коп.; стягнути у солідарному порядку з відповідачів ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 10.000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованісті за кредитним договором від 18 січня 2011 року у розмірі 59.887 грн.67 коп., яка складається з: 38.116 грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом, 16.771 грн.23 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 5.000 грн - пені. Провадження у справі в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. У задоволенні решти позову відмовленою. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційні скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та постановити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що їх вимоги повністю уторговані та доведені, а заборгованість у відповідності до заявлених вимог повинна бути стягнута з усіх відповідачів.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" залишена без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду у частині, що переглядається, не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 18 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке з 21 травня 2018 року змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №МІ-01-11, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 212.806 грн.07 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 22,00% на рік, з кінцевим терміном повернення 18 січня 2016 року.

Вимоги до ОСОБА_2, що випливають із вказаного кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договорів поруки.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 26 вересня 2011 року у розмірі 197.473 грн.48 коп., яка складається з: 175.307 грн.71 коп. - заборгованості за кредитом, 11.370 грн.17 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 439 грн.72 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1.000 грн. - штрафу (фіксована частина), 9.355 грн.88 коп. - штрафу (процентна складова).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 07 серпня 2012 року був переданий банку автомобіль марки Renaylt Premium, який було продано банком за 157.747 грн.50 коп. та ці кошти були направлені на погашення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 13 січня 2015 року існує заборгованість у розмірі 66.968 грн.71 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 38.116 грн. 44 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16.771 грн.23 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 73.153 грн.02 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 3.141 грн.31 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку суд першої інстанції, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, вважав за необхідне зменшити суму заборгованості за пенею, відмовити у стягненні штрафів, закрити провадження в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції у частині позовним вимог саме до позичальника та поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.ст.610,612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.1054 ЦК України, обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (т.1 а.с.12-14,15-16), за яким утворилась заборгованість, яка, з врахуванням реалізації заставного майна, у відповідності до уточнених вимог банку, становить 66.968 грн.71 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 38.116 грн.44 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16.771 грн.23 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 73.153 грн.02 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3.141 грн.31 коп. (т.1 а.с.160).

Колегія суддів наголошує на тому, що у п.11 договорів поруки банк та поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 погодили строк дії поруки протягом п'яти років, а отже сума заборгованості, яка утворилась за кредитним договором №МІ-01-11 від 18 січня 2011 року, підлягає до стягнення з боржника та поручителів (т.1 а.с.17,18,19).

Кредитний договір та договори поруки підписані сторонами, які досягли домовленості з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Таким чином вимоги банку підлягають до задоволення частково та до стягнення підлягає сума заборгованість за тілом кредиту - 38.116 грн.44 коп., сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 16.771 грн.23 коп.

Позовні вимоги банку в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 73.153 грн.02 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 3.141 грн.31 коп. також підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З врахуванням конкретних обставин справи, зважаючи на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, врахувавши принципи справедливості, добросовісності і розумності, передбаченні статтею 3 ЦК України колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму заборгованості за пенею до 38.116 грн.44 коп.

Вимоги банку про стягнення штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3.141 грн.31 коп. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тоді як статтею 61 Конституції України встановлено заборону на притягнення особи до подвійної відповідальності за одне і те ж правопорушення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що умовами договору передбачено сплату штрафів, за інші правопорушення ніж порушення строків виконання грошових зобов'язань є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для стягнення суми заборгованості з ПАТ "Акцент-Банк" є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині позовних вимог банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд в порядку розподілу судових витрат між сторонами вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АТ КБ "Приватбанк" судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 795 грн.18 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №МІ-01-11 від 18 січня 2011 року станом на 13 січня 2015 року у загальному розмірі 93.004 грн. 11 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 38.116 грн.44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16.771 грн.23 коп. та заборгованості за пенею у розмірі 38.116 грн.44 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №МІ-01-11 від 18 січня 2011 року станом на 13 січня 2015 року у загальному розмірі 93.004 грн. 11 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 38.116 грн.44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16.771 грн.23 коп. та заборгованості за пенею у розмірі 38.116 грн.44 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №МІ-01-11 від 18 січня 2011 року станом на 13 січня 2015 року у загальному розмірі 93.004 грн. 11 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 38.116 грн.44 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16.771 грн.23 коп. та заборгованості за пенею у розмірі 38.116 грн.44 коп.

В іншій частині позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі по 795 грн.18 коп. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.