ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року справа №266/5353/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сіваченка І.В.

Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області (суддя - Д'яченко Д.О.) від 12 листопада 2018 року (повний текст рішення складений 12 листопада 2018 року) у справі №266/5353/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №098545 від 26.08.2018 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2018 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовільнити позовні вимоги та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №098545 від 26.08.2018 року, як не законну, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що жодним відео записом не доведено що саме він знаходився за кермом, також з матеріалів справи не можливо ідентифікувати транспортний засіб. Позивач зазначив, що в супереч вимогам ст.258 КУпАП ним оспорювалося правопорушення відносно нього, але працівниками поліції протокол складено не було. Позивач також зазначив, що оскаржувана постанова складена працівниками поліції в порушення вимог п.2 розділу ІІІ Інструкції №1395, оскільки оспорювана постанова складена 26.08.2018 року у м.Маріуполь, Лівобережний район, вул. Пашковського,51, що не є місцем скоєння правопорушення за порушення правил ПДР зафіксованих 25 серпня 2018 року, що є неприпустимим з огляду на вищевказані норми права.

Позивачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву про розгляд адміністративної справи за відсутності позивача.

Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою серії серія ВР №098545 від 26.08.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 2.1 б та п.2.1 ґ ПДР України, а саме: під час несення служби 25.08.2018 року у екіпажі «Чайка-102» у Донецькій області, м.Маріуполі, Приморському районі по вул.Гагаріна біля будинку1, близько 21:30 год було помічено транспортний засіб BMW, номерний знак НОМЕР_1, згідно ст.. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпеченням державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» було подано сигнал зупинитись, згідно п.п. 8.8; 8.9 ПДР України. Водій транспортного засобу не відреагував та продовжив рух, чим змусив поліцію до переслідування. Автомобіль позивача, було помічено по вул. Радужній біля будинку 3. З автомобіля вибіг чоловік, якій побіг до гаражу, де і був зупинений поліцейськими. Під час перевірки документів позивач, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 б ПДР України та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1. ґ ПДР України.

Згідно п. 2.1. (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі - реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Відповідно до п.2.1. (ґ) Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до вимог статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказані правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а тому підстав для задоволення позову та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також закриття провадження по праві не має.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було спростовано факт скоєння адміністративного правопорушення, суперечать нормам діючого процесуального законодавства.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого 1 статті 126 КпАП України, відповідачем надано відеозапис з бодікамери поліцейського .

Апеляційним судом був оглянутий наведений відеозапис. Однак, відеозапис не дозволяє встановити факт того, що позивач був за кермом автомобілю BMW, номерний знак НОМЕР_2.

Посилання на файл відеозапису «23350023» на якому відображено переслідування поліцейськими автомобілю позивача о 23 год 38 хв. 05 сек, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки на вказаному відеозапису взагалі не має ніякого транспортного засобу. На відео запису взагалі не видно, як позивач виходив з начебто керованого автомобілю та біг до гаражу.

Сам же позивач заперечував перед поліцейськими факт вчинення ним вказаних порушень ПДР, пояснював, що він не керував транспортним засобом, що знаходився біля свого будинку за адресою вул.Радужна, буд.3, займався власними справами в гаражі, його машина знаходилась напроти будинку на протилежній стороні дороги та в нього не було визначених документів, оскільки вони знаходились вдома.

Беручи до уваги те, що відповідачем на огляд суду не було надано доказів, які прямо вказують на вчинення позивачем адміністративних правопорушень, факт порушення позивачем не встановлений беззаперечними доказами, тому відсутні підстави стверджувати про вчинення позивачем правопорушення поза обґрунтованими сумнівами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не навів жодного доказу правомірності прийнятої ним постанови, тому позов підлягає задоволенню, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - скасуванню, а провадження в справі - закриттю.

За приписами п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2018 року у справі №266/5353/18 - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2018 року у справі №266/5353/18 - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №098545 від 26.08.2018 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов