ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року справа №0540/7216/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Блохіна А.А., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (повне судове рішення складено 24 жовтня 2018 року у м. Слов'янську) у справі № 0540/7216/18-а (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 3» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» (далі - КМУ «Міська лікарня № 3») про зобов'язання вчинити дії щодо надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ).

В обґрунтування позову зазначено, що листом КМУ «Міська лікарня № 3» № 01-11/677 від 19.07.2018 позивачу було відмовлено в наданні інформації і повідомлено, що надання запитуваної інформації потребує виконання спеціальних дій, спрямованих на створення інформації шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних, що не підпадає під визначення публічної інформації за ст. 1 Закону № 2939-VІ. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними, отже просив суд:

- визнати протиправними дії КМУ «Міська лікарня № 3», що виявились у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію в порядку, передбаченому Законом № 2939-VІ, а саме: повний перелік співробітників КМУ «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 3», які мають наукові ступені та вчені звання. По кожному з них повідомити: ПІБ; місце роботи; тему наукової роботи; дату присвоєння наукового ступеню чи вченого звання;

- зобов'язати КМУ «Міська лікарня № 3», надати ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду відкриту публічну інформацію, а саме: повний перелік співробітників КМУ «Міська лікарня № 3», які мають наукові ступені та вчені звання. По кожному з них повідомити: ПІБ; місце роботи; тему наукової роботи; дату присвоєння наукового ступеню чи вченого звання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначені доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, зокрема, апелянт наголошує, що дії відповідача суперечать положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому грубо порушують його права.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник відповідач до апеляційного суду не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 12 липня 2018 року надіслав на електронну адресу Краматорської міської ради запит на інформацію № 050-2018р. В запиті позивач просив надати йому наступну публічну і відкриту за режимом доступу інформацію, а саме: повний перелік співробітників медичних установ Краматорської міської ради, які мають наукові ступені та вчені звання. По кожному просив повідомити: ПІБ; місце роботи; тему наукової роботи; дату присвоєння наукового ступеню чи вченого звання.

Зазначений запит було переадресовано до відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради, який в свою чергу переслало його на відповідні медичні установи для надання запитуваної інформації, про що позивача було повідомлено листом від 12.07.2018 № 12-25/357.

У відповіді КМУ «Дитяче територіальне медичне об'єднання» від 19.07.2017 № 01-07/920 позивачу було повідомлено, що на день відповіді у КМУ «Дитяче територіальне медичне об'єднання» немає працівників, які мають наукову ступень.

У відповіді КМУ «Стоматологічна поліклініка № 2» від 19.07.2018 № 01-02/254, позивачу було повідомлено, що співробітників медичної установи, які мають наукові ступені та вчені звання, в штаті не має.

У відповіді КМУ «Міська лікарня № 3» від 19.07.2018 № 01-11/677, позивачу було повідомлено, що КМУ «Міська лікарня № 3» не володіє запитуваною позивачем інформацією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що відповідач надав відповідь на запит позивача у строк, який визначений законодавством, запитувана інформація щодо кількості співробітників відповідача, які мають наукові та вчені звання, ніяк не впливає на інтереси або права значного кола осіб, отже не має суспільного інтересу, відтак, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог та не спростовано доводів відповідача.

З такими висновками колегія суддів не погоджується та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, регулює Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII).

Згідно ст. 1 Закону № 2657-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 цього Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 цього Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

При цьому, за приписами частини першої статті 13 зазначеного закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ч.2 цієї статті вказаного закону, до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч.3 цієї статті).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ст. 13 Закону).

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав відповідь на запит позивача саме у строк, який визначений вищезазначеної норми.

Однак, листом від 19.07.2018 № 01-11/677 відповідач відмовив у наданні інформації, зазначивши про те, що надання запитуваної інформації потребує спеціальних дій, спрямованих на створення інформації шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних, що не підпадає під визначення публічної інформації відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI (а.с.13).

Колегія суддів вважає таку відповідь протиправною, а доводи апелянта обґрунтованими, виходячи з такого.

Аналізуючи норми Закону № 2939-VI, колегія дійшла висновку, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.

Відповідно до п. 12 підрозділу 2 розділу IV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181) в особових справах, що формуються впродовж усього часу роботи працівника в установі, документи групуються в хронологічному порядку в міру їх надходження (поповнення) (заява про прийняття на роботу, письмовий трудовий договір (контракт), копії або витяги з розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) про прийняття на роботу, особовий листок з обліку кадрів, доповнення до особового листка з обліку кадрів, автобіографія, копія паспорта, копія облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), копія військового квитка (у разі наявності), копії документів, про освіту, науковий ступінь, вчене звання, заяви про переведення на іншу роботу (посаду), сумісництво, зміну біографічних даних, копії або витяги з розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) про переведення на іншу роботу (посаду), сумісництво, копії документів, що є підставами для надання пільг (за наявності), копії документів про внесення змін до облікових документів у зв'язку зі зміною біографічних даних (прізвища, імені, по батькові), характеристики, копії документів про підвищення кваліфікації, стажування, заохочення (нагородження, преміювання), документи з атестації, заява про звільнення з роботи, копії або витяги з розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) про звільнення з роботи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем запитувалась інформація стосовно переліку співробітників медичної установи, які мають наукові ступені та вчені звання із зазначенням таких відомостей, як ПІБ, місце роботи, тему наукової роботи та дату присвоєння наукового ступеню чи вченого звання. Тобто, інформація, яка була предметом запиту не потребувала створення нової інформації у вигляді здійснення аналізу чи моніторингу даних наказів за вказані періоди, що підтверджує ознаки віднесення її до категорії «публічної» та надання відповіді у відповідності до приписів Закону № 2939-VI.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року № 820/4263/17 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 75645063).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, що виявилось у відмові надання відкритої публічної інформації (лист КМУ «Міська лікарня № 3» від 19.07.2018 № 01-11/677).

Разом з тим, за вивченням матеріалів справи встановлено, що листом від 05.09.2018 № 01-11/824 КМУ «Міська лікарня № 3» надано інформацію по співробітникам, які мають наукові ступені та вчені звання, зокрема стосовно співробітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.33).

У відзиві на адміністративний позов відповідач наголошує на тому, що до початку розгляду справи по суті та до вирішення судом спору, порушене право позивача відсутнє та його позовні вимоги вже фактично задоволені, з огляду на виконання запиту про надання публічної інформації (а.с.31-32).

Статтею 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Така правова норма спрямована на ефективне забезпечення відновлення порушеного права, оскільки суд не може обмежитись лише констатацією факту такого порушення, що само по собі не матиме суттєвого впливу на право особи, за захистом якого вона звернулася до суду.

В даному випадку можна констатувати, що суб'єкт владних повноважень вже надав запитувану інформацію позивачем, що змінює зміст відповіді, яка викладена у листі КМУ «Міська лікарня № 3» від 19.07.2018, отже поновлення порушеного права вже відбулось, що має місце в цій справі. В суді апеляційної інстанції позивачем не заперечувалось отримання ним цієї відповіді відповідача та фактичне надання останнім ОСОБА_1 запитуваної інформації.

Сама лише констатація факту бездіяльності відповідача не відновлює будь-які права, свободи чи інтереси позивача. Крім того, позивач і не вимагає відновлення своїх прав, свобод чи інтересів, порушених протиправною бездіяльністю відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року № 826/26283/15 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76941020).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення в частині, яка оскаржена в апеляційному порядку.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 139, 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 0540/7216/18-а - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення - залишити без змін.

Повне судове рішення - 16 січня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.А. Блохін

О.О. Шишов