СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа №480/4226/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Веріч А.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача 1 - Дудченка В.В.,

представника відповідача 2 - Луніки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №480/4226/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Сумській області), і просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ №2093-о від 31.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції ДФС за пунктом 64 підпункту "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (через скорочення штатів) та поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції та в податковій міліції з часу звільнення;

- визнати незаконним та скасувати наказ №333-о від 08.10.2018 "По особовому складу", який виданий начальником ГУ ДФС у Сумській області Мазуренко О.В., яким оголошено наказ ДФС України від 31.10.2018 №2093-о "Про звільнення ОСОБА_1.";

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу по день винесення судом рішення;

- стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 5 000 грн.

На думку позивача, оскаржувані накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки скорочення штату ГУ ДФС у Сумській області фактично не відбулось, так як до введення в дію нового штатного розпису в лютому 2016 року, так і після, передбачалась наявність двох штатних одиниць за посадою перший заступник начальника, а у відповідача-2 взагалі відсутні повноваження змінювати накази ДФС України, приймати або звільняти заступників начальника. Посилається на те, що звільнення його з посади та податкової міліції через скорочення штатів є незаконним, оскільки, факт відсутності скорочення чисельності та штатів встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, та не підлягає доказуванню. За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач протиправно звільнив його з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпункту "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) (через скорочення штатів), чим порушив його охоронювані права та інтереси, за захистом яких позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 04.12.2018 судом було задоволено клопотання представника ДФС України про відкладення розгляду справи та встановлено нові строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

ГУ ДФС у Сумській області надало суду відзив на позовну заяву (а.с.56), у якому із позовом не погодилось, зазначивши, що наказом від 31.10.2018 №2093-о ОСОБА_1 було звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпункту "г" Положення. З урахуванням того, що на момент винесення вказаного наказу ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, то датою звільнення позивача є 08.11.2018 згідно наказу від 08.11.2018 №333-о, яким було оголошено наказ від 31.10.2018 №2093-о та встановлено дату звільнення ОСОБА_1 При цьому посилається на те, що оскільки пунктом 2.2 Інструкції про порядок призначення на посади та звільнення з посад осіб начальницького складу податкової міліції Державної фіскальної служби України передбачено введення в дію (оголошення) наказів ДФС України наказами відповідного ГУ ДФС, а також, беручи до уваги приписи ст. 40 Кодексу законів про працю України та перебування ОСОБА_1 на лікарняному, з метою недопущення порушень трудового законодавства, ГУ ДФС у Сумській області мала право 08.11.2018 прийняти наказ № 333-о та змінити дату звільнення позивача на 08.11.2018, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

10.12.2018 ДФС України подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на адресу Державної фіскальної служби України надійшов лист Головного управління ДФС у Сумській області від 29.10.2018 № 4939/8/18-28-04-36 за підписом начальника управління разом з пакетом документів щодо звільнення з посади та податкової міліції полковника податкової міліції першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції полковника податкової міліції ОСОБА_1, а саме: подання до звільнення з посади та податкової міліції, довідка за формою Ф-1 та копія попередження про наступне вивільнення. На підставі поданих документів в.о. голови ДФС України видано наказ №2093-о від 31.10.2018 про звільнення ОСОБА_1, відповідно до якого останнього звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" Положення (через скорочення штатів). Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ДФС України заробітної плати за час вимушеного прогулу, то ДФС України зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах із ГУ ДФС України у Сумській області, а тому вказана позовна вимога повинна бути адресована саме цьому відповідачу. У задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, ДФС України просить суд відмовити у їх задоволенні за необгрунтованістю.

У відповіді на відзив ГУ ДФС у Сумській області (а.с.78-79) представник позивача із викладеними обставинами у відзиві на позовну заяву не погодилася та зазначила, що оскаржуваний наказ від 08.11.2018 №333-о є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки зазначеним наказом фактично змінено дату звільнення ОСОБА_1, а начальник ГУ ДФС у Сумській області такими повноваженнями не наділений.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях по справі.

Представники ДФС України та ГУ ДФС у Сумській області проти задоволення позову у повному обсязі заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та додаткові пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 серпня 1999 року проходив службу в податкових органах, зокрема, у податковій міліції, на різних посадах, а з липня 2015 року - на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області (а.с. 13).

Під час проходження служби позивачем наказом ГУ ДФС у Сумській області № 69 від 05.02.2016 була введена в дію нова організаційна структура ГУ ДФС у Сумській області, а наказом № 73 від 09.02.2016 - введений в дію штатний розпис на 2016 рік, якими передбачена наявність двох посад першого заступника начальника.

16.01.2018 відповідачем-2 на адресу ДФС України були направлені подання про звільнення позивача з посади та податкової міліції, а також довідка за формою Ф-1, за результатами розгляду яких, 22.01.2018 відповідачем-1 прийнятий Наказ № 105-о (а.с. 13) про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).

Після лікарняного та виходу позивача на службу, 26.02.2018 відповідачем-2 прийнятий наказ № 51-о, яким оголошено згаданий наказ ДФС України про звільнення та визначено дату звільнення - 26.02.2018. У цей же день ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.

У подальшому, не погодившись із вище зазначеними наказами ДФС України та ГУ ДФС у Сумській області, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 (а.с.17-21) позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа ОСОБА_6, про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1." від 22.01.2018 № 105-о. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області "По особовому складу" від 26.02.2018 року № 51-о. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про призначення ОСОБА_6." від 27.09.2017 № 2278-о.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції та стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2018 по 26.04.2018 в сумі 19 001, 45 грн без урахування податків і зборів. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення звернуто до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 818/858/18 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 818/858/18 залишено без змін (а.с.24-27).

Судом також встановлено, що наказом ГУ ДФС у Сумській області від 29.08.2018 №196-о "Про оголошення наказу ДФС України від 29.08.2018 №1442-о" оголошено наказ ДФС України від 29.08.2018 №1442-о "Про виконання рішення та постанови судів", скасовано наказ ДФС України від 22.01.2018 №105-о "Про звільнення ОСОБА_1." і поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (А-094224) на службі та на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції (а.с.31).

Вказаний наказ оголошено позивачеві 30.08.2018 і цього ж дня йому оголошено "Попередження полковнику податкової міліції ОСОБА_1, першому заступнику начальника ГУ ДФС у Сумській області", яким останнього попереджено у відповідності із вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України про зміни, які відбулися у 2016 році в організаційній структурі, скорочення чисельності та штату працівників податкової міліції ГУ ДФС у Сумській області та наступне його вивільнення із посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області 30.10.2018 (по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження). Одночасно з попередження ОСОБА_1 були запропоновані наявні вакантні посади начальницького складу податкової міліції, призначення на які здійснюється начальником ГУ ДФС у Сумській області, станом на 30.08.2018 (а.с.32-33).

Під час судового розгляду справи встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області направило на адресу Державної фіскальної служби України лист від 29.10.2018 за №4939/8/18-28-04-36 за підписом начальника управління разом з пакетом документів щодо звільнення з посади та податкової міліції полковника податкової міліції першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції полковника податкової міліції ОСОБА_1, а саме: подання до звільнення з посади та податкової міліції, довідка за формою Ф-1 та копія попередження про наступне вивільнення (а.с.67-72).

На підставі поданих документів в.о. голови ДФС України видано наказ №2093-о від 31.10.2018 про звільнення ОСОБА_1, відповідно до якого звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" Положення (через скорочення штатів) полковника податкової міліції ОСОБА_1 першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції (а.с.66).

У подальшому, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 29.10.2018 по 07.11.2018 (а.с.16), Головним управлінням ДФС у Сумській області, було видано наказ від 08.11.2018 №333-о, яким оголошено наказ ДФС України від 31.10.2018 №2093-о, та у пункті 2 зазначено, що "у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 29.10.2018 по 07.11.2018 включно та виходом на роботу 08.11.2018, датою звільнення вважати 08 листопада 2018 року" (а.с.15). З наказами ДФС України від 31.10.2018 №2093-о та ГУ ДФС у Сумській області від №333-о ОСОБА_1 ознайомлено 08.11.2018 з врученням відповідних копій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не погоджується з доводами відповідачів щодо правомірності оскаржуваних наказів та наявності підстав для звільнення позивача з посади у зв'язку зі скороченням штату, з наступних підстав.

Відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 .

Підпунктом "г" пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, порядок звільнення осіб у зв'язку із скороченням штату, Положенням не визначений.

Суд зазначає, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Тобто, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За приписами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, під час розгляду адміністративної справи № 818/858/18 по суті, скасовуючи накази про звільнення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про те, що в структурі ГУ ДФС у Сумській області, як в 2015 році, так і після внесення змін у лютому 2016 року, була передбачена наявність двох штатних одиниць за посадою першого заступника начальника. За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактично скорочення штату за посадою першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області не відбулось, у зв'язку з чим правові підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату) відсутні.

Суд в даній адміністративній справі для з'ясування обставин чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, чи відбулось скорочення чисельності або штату працівників, встановив наступне.

У судовому засіданні представники відповідачів зазначали, що 30.08.2018 позивач був ознайомлений із попередженням від 29.08.2018, у якому зазначені ті ж самі підстави, які були визнані судом незаконними для звільнення позивача з посади наказом Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1." від 22.01.2018 № 105-о. При цьому представники зазначили, що посада, яку обіймав позивач до звільнення 08.11.2018 скорочена не була, а на цю посаду була призначена інша особа.

Крім того, позивачем були надані суду витяги із штатного розпису ГУ ДФС у Сумській області на 2018 рік (а.с.37, 38) та Перелік змін до штатного розпису ГУ ДФС у Сумській області, затверджений в.о. Голови ДФС України (а.с.149-152), з яких вбачається, що в структурі ГУ ДФС у Сумській області і після внесення змін у лютому 2016 року і на дату попередження та звільнення позивача з посади, була передбачена наявність двох штатних одиниць за посадою першого заступника начальника.

За наведених обставин, суд робить висновок, що фактично скорочення штату за посадою першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області не відбулось, у зв'язку з чим правові підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату) відсутні.

Слід зауважити, що навіть якщо б одна з посад першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області у лютому 2016 року чи у 2018 році дійсно була скорочена, відповідач-2 зобов'язаний був би попередити позивача про наступне звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, ГУ ДФС у Сумській області зобов'язано було запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.

Суд вказує на те, що відповідачами на даний час не надано доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови ОСОБА_1 від подальшого проходження служби, так і доказів щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі. Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем не було вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивача, оскільки деякі посади, які йому пропонувалися він міг обійняти лише за умови проходження відповідного конкурсу.

Суд також зазначає про те, що дотримання відповідачем процедури звільнення (попередження за 2 місяці, пропонування вакантних посад і т.д.) за умови того, що фактично скорочення штату працівників не відбувалося, не може свідчити про законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини даної справи та встановлення відсутності факту скорочення штату за посадою першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області рішенням суду, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази №2093-о від 31.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції та № 51-о від 08.11.2018 про оголошення наказу про звільнення та зміни дати звільнення, не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є необґрунтованими та прийнятими не на підставі Кодексу законів про працю України і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим, позовні вимоги про їх скасування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

ГУ ДФС у Сумській області на вимогу суду надано довідку про одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, згідно якої розрахунок одноденного грошового забезпечення проведено згідно Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 (діє з 04.09.2018).

Цей Порядок визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів.

Так, згідно п.2 Розділу 1 Порядку одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

У відповідності до положень п.4 Розділу ХІІ Порядку особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Згідно наданої суду довідки, із відповідними необхідними реквізитами та відбитком печатки ГУ ДФС у Сумській області, одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 521,03 грн (без утримання податків і зборів) (а.с.57). Суд зауважує, що у судовому засіданні із вказаним розміром позивач погодився і не заперечував.

З огляду на неправомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з публічної служби до стягнення, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, тобто з 08.11.2018, по день прийняття рішення суду у даній справі.

Відповідно до п.4 Розділу ХІІ Порядку, позивачу належить виплатити 35 951,07 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (521,03 грн х 69 календарних днів періоду вимушеного прогулу). При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ДФС України заробітної плати за час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах із ГУ ДФС України у Сумській області, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача-2, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу суд, з урахуванням зазначеного, відмовляє.

Відповідно до ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, належать витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, які були сплачені адвокату ОСОБА_2 згідно договору про надання правових послуг від 27.02.2018.

У відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, вартість послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 надав договір про надання правових послуг від 27.02.2018, укладений з адвокатом ОСОБА_2 (а.с.45), Розрахунок витрат на надання правничої допомоги в справі №480/4226/18 (а.с.73), акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.12.2018 (а.с.74), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.46), ордер серія КС № 420958 від 27.02.2018 (а.с.47), квитанцію № 543115 від 10.12.2018 .

Слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Стягнення витрат на правничу допомогу може стосуватись лише випадків надання такої допомоги позивачу саме адвокатом та не може стосуватись витрат на користь інших фахівців галузі. Відповідно, під час аналізу правомірності заявлення позивачами вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, слід перевіряти чи надані такі послуги саме адвокатом та чи є відповідні документи, які підтверджують цей факт.

Надані позивачем документи, зокрема, акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.12.2018, не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, враховуючи наступне.

Згідно даного акту, адвокат надав консультації правового характеру та надав допомогу у складанні документів, пов'язаних з поновленням на роботі згідно рішення суду в справі №818/858/18 протягом 4-х годин. Однак, предметом даного спору не є питання щодо виконання судового рішення по іншій справі, а предметом спору є зовсім інші обставини.

Також згідно акта від 10.12.2018 адвокатом було надано консультації під час складання рапортів від 30.08.2018, заперечень в попередженні від 29.08.2018 протягом 4х годин, складання позовної заяви та пакету документів, подання позову до Сумського окружного адміністративного суду протягом 48 годин, надано консультації правового характеру щодо виконання норм адміністративного права в адміністративному процесі в даній справі протягом 8 годин. Також адвокатом було зазначено про прийняття участі в судових засіданнях, складання процесуальних документів під час розгляду справи в суді, складання в разі необхідності апеляційної та касаційної скарги, прийняття участі в розгляді справи судами апеляційної та касаційної інстанції, надання правової допомоги під час виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

При цьому, слід зазначити, що даний акт не містить розрахунку вартості наданих послуг, а зазначено лише загальний час їх надання, в матеріалах справи відсутні документи, які визначають вартість години послуги адвоката. Така інформація відсутня і в договорі про надання правових послуг адвоката. Крім того, деякі послуги взагалі не містять ні вартості, ні часу їх надання.

Позивачем не надано суду детального розрахунку (калькуляції) вартості правових послуг, обумовлених договором, документів, які б підтверджували надання консультацій правового характеру, не зазначено, які саме документи готувались адвокатом протягом строку, зазначеного в акті від 10.12.2018.

Слуд також зауважує, що деякі послуги взагалі не стосуються предмету спору, зокрема, пов'язані із поновленням позивача на посаді по справі №818/858/18. Позивачем не надано документів того, що рапорти були складені адвокатом, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що такі рапорти та заперечення в попередженні від 29.08.2018 були складені та підписані ОСОБА_1, і не стосуються суті спору по даній справі. Також суд зазначає, що деякі послуги взагалі заявлені на майбутнє, зокрема, складання апеляційних чи касаційних карг, надання правової допомоги під час виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8 , м. Київ 53, МСП 04655, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 31.10.2018 №2093-о про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпункту "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (через скорочення штатів).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 08.11.2018 №333-о "По особовому складу".

Поновити ОСОБА_1 АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції та в податковій міліції ДФС України.

Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2018 по 15.01.2019 в сумі 35 951,07 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 07 коп. без урахування податків і зборів.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 16.01.2019.

Суддя Н.В. Савицька