Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа№200/11225/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особи-підприємець ОСОБА_3 (84122, АДРЕСА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 03.10.2018 року № НОМЕР_1 за формою “С” про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у вигляді нарахування пені в загальній сумі 51662,01 грн. за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що положення ч. 1 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є нормами прямої дії, які не потребують додаткового підтвердження і передбачають для суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на період проведення антитерористичної операції, а саме з 14 квітня 2014 року. А також вважає, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин за випадками, по яким чітко визначено критерії та встановлено звільнення від відповідальності за ч. 1 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки зареєстрований та здійснює діяльність на території проведення АТО.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.10.2018 року № НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у вигляді нарахування пені в загальній сумі 51662,01 грн. за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності правомірним. Також вважає, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, визначених в Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Зазначає, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивач не надав відповідний сертифікат. Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

20.11.2018 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні.

11.12.2018 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.01.2019 року представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзива, суд з’ясував наступні обставини справи.

Позивач – фізична особи-підприємець ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 84122, АДРЕСА_1), з 21.08.2015 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку в Слов’янської ОСОБА_4 у Донецькій області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 8-9).

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

14.09.2018 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 21.08.2015 року по 30.06.2018 року, за наслідками якої складений акт від 14.09.2018 року № 1014/05-99-13-02-17/НОМЕР_2 (далі – акт перевірки № 1014) (том 1 а.с. 10-37).

За висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема, ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, Постанови НБУ № 863 від 04.12.2015 року, Постанови НБУ № 41 від 25.05.2017 року в частині несвоєчасного отримання валютної виручки за відвантажений експортний товар по наступним зовнішньоекономічними експортними контрактами:

- № 6 від 07.09.2015 року, укладеному з нерезидентом ООО "КЕРАМЬІЧ", Россия, г. Бєлгород: у січні 2016 року у сумі 800000,00 рос. рублів, у лютому 2016 року у сумі 2072781,00 рос. рублів;

- № КС - 303 від 02.11.2015 року та додатковій угоді № 1 від 02.11.2015 року, укладеному з нерезидентом ООО "Стройлесснаб", Республика Беларусь, Могилевская область, Бобруский р-н, Вишневский с/с, ОСОБА_5: у сумі 77,73 дол. США;

- № КС - 303 від 01.12.2015 року та додатковій угоді № 1 від 21.04.2016 року, укладеному з нерезидентом ООО "ЛисСтар", Республика Беларусь, м. Гомель: у сумі 1000,00 дол. США.

За результатами перевірки відповідачем та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно зі ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.10.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу нарахована сума грошового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 51662,01 грн. (том 1 а.с. 43).

З позовної заяви позивача, акту перевірки відповідача судом встановлено, що між сторонами не є спірними обставини прострочення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню в порядку ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Спірним між сторонами є застосування ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” з урахуванням змін, внесених Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

За змістом ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас цією нормою передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, Правлінням Національного банку України прийнято постанови від 03.09.2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», від 03.03.2016 № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», пунктом 1 яких, з урахуванням постанови від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.

Абзацом 2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року, Кабінет Міністрів України затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Слов’янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінет Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” м. Слов’янськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи період проведення АТО триває.

Частинами 1, 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року на виконання Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, не скасований. Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Слов’янськ, де зареєстрований фізична особа-підприємець ОСОБА_3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” м. Слов’янськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” з урахуванням змін, внесених Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до ч. 3 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, крім як до ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Законом № 1669-VII доповнено Закон України “Про торгово-промислові палати в Україні” ст. 14-1 наступним змістом, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.

Суд не приймає посилання відповідачів на необхідність обов’язкової наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначалось вище, положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, додаткових умов вказана стаття не містить.

Також суд зазначає, що Торгово-Промисловій палаті України Законом № 1669 надане право лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікат про наявність таких обставин у суб’єкта господарювання.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі “Сєрков проти України” (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, положеннями пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

02.10.2018 року в постанові Верховного Суду справі № 805/2130/17-а (касаційне провадження №К/9901/4715/17) зроблений висновок про те, що необхідність подання підприємством сертифіката Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин за кожним окремим контрактом відсутня, оскільки ч. 1 ст 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» єдину умову для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами визначено здійснення таким суб'єктом діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 03.10.2018 року № НОМЕР_1 за формою “С” про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у вигляді нарахування пені в загальній сумі 51662,01 грн. за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 704,80 грн., здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст. 19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 03.10.2018 року №0013431302.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, 84122, АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 15.01.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 16.01.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.