Справа № 761/7369/18
Провадження № 2/761/4587/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю :
секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
представник позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів
Територіальної громади м. Києва в особі
Київської міської ради,
Департаменту комунальної власності м. Києва
виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації),
виконавчого органу Київської міської ради
(Київська міська державна адміністрація) - Костюк О.М.,
представника третьої особи - Танченка А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», державного реєстратора прав на нерухоме майно Кузори Анни Валеріївни Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування свідоцтва, наказу, рішень та запису, -
в с т а н о в и в :
У березні 2018 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2), виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач 3), Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач 4), державного реєстратора прав на нерухоме майно Кузори Анни Валеріївни Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 5) про визнання незаконним та скасування свідоцтва, наказу, рішень та запису.
Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 від 20 січня 2003 року. Зазначає, що належна позивачу квартира, як і решта квартир в будинку, була приватизована. Співвласниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 18 серпня 2000 року було створене Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія». 06 листопада 2017 року позивач дізнався про те, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про те, що: об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 37726476): нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №92) (в літ.А), загальною площею 103,30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 2285-ГІ в книзі: д.7п-98), зареєстрований 26 вересня 2012 року на підставі рішення від 26 вересня 2012 року за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_2, 09.08.2012, Головне управління комунальної власності м. Києва/наказ № 672-В від 09.08.2012; об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1337029680000): нежитлове приміщення №1 (група приміщень №111) в літ. "А", I- поверх; нежитлові приміщення з №1 по №2 (група приміщень №112) в літ. "А", I- поверх, загальною площею 48,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; номер запису про право власності: 22058979; дата, час державної реєстрації: 21.08.2017 15:23:17; державний реєстратор: Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ; підстава виникнення права власності: рішення «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», серія та номер: 284/5096, виданий 02.12.2010, видавник: Київська міська рада; лист, серія та номер: 30-08/7807, виданий 24.07.2017, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36800534 від 29.08.2017 10:20:01, Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ. Форма власності: комунальна; розмір частки: 1/1; власники: ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА КИЄВА В ОСОБІ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, код СДРПОУ: 22883141, країна реєстрації: Україна. На підтвердження чого надає копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № : 02781937 від 6 листопада 2017 року. Тобто право власності на Приміщення підвалу та Приміщення електрощитової було зареєстроване за територіальною громадою міста Києва. Позивач вважає, що рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 284/5096 від 2 грудня 2010 року в частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва Приміщення підвалу та Приміщення електрощитової, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 09.08.2012 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва на Приміщення підвалу, наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 672-В від 09.08.2012 року щодо оформлення права власності на Приміщення підвалу за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради; рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на Приміщення підвалу, прийняте Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36800534 від 29 серпня 2017 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою Анною Валеріївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію права власності на Приміщення електрощитової за територіальною громадою міста Києва та запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 22058979 21 серпня 2017 року о 13:17 про реєстрацію права власності на Приміщення електрощитової за територіальною громадою міста Києва є незаконними, порушують право власності позивача та підлягають скасуванню.
Тому, позивач просив суд визнати незаконним, та скасувати пункт 787 додатка № 10 «Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі» до рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 284/5096 від 2 грудня І 10 року в частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (в літ. А) загальною площею 103,30 кв.м.; приміщення № 1 (група приміщень № 111) з літ. "А", І-поверх, приміщення з № 1 по № 2 (група приміщень № 112) в літ. "А", I- поверх (приміщення ХLI, ХL, XXXIX першого поверху), загальною площею 48,3 л м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 09.08.2012 року на приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (в літ. А) загальна площа - 103,30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 37726476) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, оформлене Головним управлінням комунальної власності м. Києва; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста Києва № 672-В від 09.08.2012 року щодо оформлення права власності на приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (в літ. А) заг.пл. - 103,30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер майна: 37726476) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради; визнати незаконним та скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про державну реєстрацію права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2012 року на приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (в літ. А) заг.пл. - 103,30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 37726476) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36800534 від 29 серпня 2017 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою Анною Валеріївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); визнати незаконним та скасувати запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 22058979 21 серпня 2017 року о 15:23:17 про реєстрацію права власності, вчинений державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою Анною Валеріївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 02.03.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 21.08.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідачів Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради Київська міська державна адміністрація) позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, прав позивача не порушували.
У судове засідання представники третіх осіб Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», державного реєстратора прав на нерухоме майно Кузори Анни Валеріївни Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не з'явилася, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, заперечень на позовну заяву не надали.
Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1 від 20 січня 2003 року (а.с. 16-17).
18 серпня 2000 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 було створене Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія».
Об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 37726476): нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №92) (в літ.А), загальною площею 103,30 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 2285-ГІ в книзі: д.7п-98), зареєстрований 26 вересня 2012 року на підставі рішення від 26 вересня 2012 року за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_2, 09.08.2012, Головне управління комунальної власності м. Києва/наказ № 672-В від 09.08.2012; об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1337029680000): нежитлове приміщення №1 (група приміщень №111) в літ. "А", I- поверх; нежитлові приміщення з №1 по №2 (група приміщень №112) в літ. "А", I- поверх, загальною площею 48,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; номер запису про право власності: 22058979; дата, час державної реєстрації: 21.08.2017 15:23:17; державний реєстратор: Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ; підстава виникнення права власності: рішення «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», серія та номер: 284/5096, виданий 02.12.2010, видавник: Київська міська рада; лист, серія та номер: 30-08/7807, виданий 24.07.2017, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36800534 від 29.08.2017 10:20:01, Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ. Форма власності: комунальна; розмір частки: 1/1; власники: ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА КИЄВА В ОСОБІ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, код СДРПОУ: 22883141, країна реєстрації: Україна, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № : 02781937 від 6 листопада 2017 року (а.с. 18-23).
Тобто право власності на Приміщення підвалу та Приміщення електрощитової було зареєстроване за територіальною громадою міста Києва.
Належність спірних нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень № 92) загальною площею 103,30 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підтверджується рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» (додаток № 10, таблиця 6, позиція 787) (а.с. 24-26).
Шевченківська районна рада, як представник власника - територіальної громади Шевченківського району розпоряджалася вказаним майном, приймала рішення від 20.05.2010 № 851 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності та внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради», де в переліку об'єктів було спірне приміщення.
Головним управлінням відповідно до Положення був виданий наказ від 09.08.2012 № 672-В "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" та оформлене свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень № 92) загальною площею 103,30 кв.м. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).
29.08.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою Анною Валеріївною Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень № 92) загальною площею 103,30 кв.м. які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Позивач вважає, що рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 284/5096 від 2 грудня 2010 року в частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва Приміщення підвалу та Приміщення електрощитової, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 09.08.2012 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва на Приміщення підвалу, наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 672-В від 09.08.2012 року щодо оформлення права власності на Приміщення підвалу за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради; рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на Приміщення підвалу, прийняте Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36800534 від 29 серпня 2017 року прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою Анною Валеріївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію права власності на Приміщення електрощитової за територіальною громадою міста Києва та запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 22058979 21 серпня 2017 року о 13:17 про реєстрацію права власності на Приміщення електрощитової за територіальною громадою міста Києва є незаконними, порушують право власності позивача та підлягають скасуванню.
Відповідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №22/12-2017 від 29.01.2018 року приміщення XLI, XL, XXXIX, які розташовані на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, є нежитловими приміщеннями та технічно відносяться до допоміжних приміщень будинку, призначених для забезпечення належної експлуатації будинку, приміщення вхідної групи №92 (№92-1-91-10) розташовані в підвальному поверсі. Зазначені приміщення є нежитловими приміщеннями, відгороджені від інших приміщень конструктивними елементами - стінами, перекриттям, які входять до єдиної конструктивної схеми житлового будинку і є її невід'ємною частиною, що забезпечує належну експлуатацію будинку, забезпечують надійність та цілісність всього будинку в цілому (а.с. 31-46).
Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно абз. 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
Проте, суд не може взяти до уваги зазначений виснвок, оскільки в ньому не конкретизовано приміщення по найменуванню та не зазначено розмір спірних примущень, а отже даний висновок не є належним доказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язаннями зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно норм ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У відповідності до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.
Відповідно до ст.5, ст. 6 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Київська міська рада, яка діє на території міста Києва як суб'єкт права власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України місто Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
При цьому, в ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 11 Закону України "Про столицю України місто Київ" питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності відповідно до підпункту 28 пункту 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.03 №584/744 (із змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 29.04.2004 №204/1434, від 09.03.2006 №186/3277).
Порядок оформлення права власності та видачі правовстановлюючих документів (свідоцтв про право власності) на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб та розташовані на території м. Києва, визначався нормами Тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 02.10.96 №1563, та Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за № 62/364 на підставі передбачених Положенням документів, які були чинними на момент оформлення права власності.
Оформлення територіальній громаді Шевченківського району міста Києва права комунальної власності на нежилі приміщення було здійснено на підставі звернення Шевченківської районної у місті Києві ради в установленому порядку до Головного управління та надання документів, передбачених Положеннями.
Адже, вимоги п.7 статті 1 Закону України " Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежилим приміщенням - є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, саме на нежиле приміщення Головним управлінням і було видане оскаржуване свідоцтво.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Аналогічна правова дефініція міститься в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №927/11207 якими визначено, що допоміжні приміщення житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Статтею 4 ЖК України передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Відповідно до СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания" житловий будинок може мати: житлові приміщення, призначені для проживання мешканців, допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку; нежилі приміщення, які належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, що узгоджується зі статтею 1 вищевказаного ЗУ, якою визначено, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Допоміжні приміщення складаються із загального та неподільного майна і належать співвласникам приміщень нежитлового фонду на праві спільної власності (спільне майно). Неподільне майно (сходові клітини, коридори, підвали тощо) належать співвласникам на праві спільної сумісної власності та не підлягає відчуженню. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених межах розпоряджаються спільним майном відповідно до вимог цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1.1, 4.2 рішення Конституційного суду України № 4-рп/2004 від 02.03.04 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_9 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Разом із тим, відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 12.05.2004 № 46у/2004 у справі № 2-40/2004 наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень "(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін)" не є офіційним тлумаченням терміна "допоміжні приміщення".
При цьому, слід зазначити, що ніяких належних і допустимих доказів щодо належності спірних нежитлових приміщень до допоміжних, стороною позивача надано не було і ніяким чином вищевказані обставини не спростовані.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що позивач не довів порушення його законних прав як власника квартири в будинку, ним не надано жодного належного і допустимого доказу тому, що зазначені приміщення є допоміжними або були ними та мали призначення забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і власників квартир, або вказані приміщення були технічними.
Таким чином, судом встановлено, що спірні нежилі приміщення не відносяться до категорії допоміжних, вони не є об'єктом права спільної власності співвласників будинку, відтак на нього не розповсюджуються норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями і у відповідності до закону воно є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішень, при видачі свідоцтв про право комунальної власності та державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності, а отже, у задоволенні позовних вимог до вказаних відповідачів слід відмовити, оскільки вони діяли в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушували права та охоронювані законом інтереси позивача.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проте, не можуть бути задоволені вимоги позивача про визнання нотаріальної дії неправомірною та її скасування, без визначення конкретних дій, що порушують права позивача та обґрунтування їх належними та допустимими доказами, як спосіб захисту, у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки на час подання позовної заяви та розгляду справи, права позивача не порушені.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, суд не вбачає порушень чинного законодавства відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішень, при видачі свідоцтв про право комунальної власності та державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності, а отже, у задоволенні позовних вимог до вказаних відповідачів слід відмовити, оскільки вони діяли в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушували права та охоронювані законом інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 55, 127 Конституції України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 ЗУ "Про столицю України місто Київ", ст. 1 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" , ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 382, 393 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 353-354 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», державного реєстратора прав на нерухоме майно Кузори Анни Валеріївни Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування свідоцтва, наказу, рішень та запису - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 31.12.2018 року.
Суддя