Провадження № 33/4820/2/19

Справа № 686/8067/18 Головуючий в 1-й інстанції Антонюк А.В.

Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Федорова Н. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою

відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Хмельницького, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, працюючого різноробочим у ПП «Будальянс», неодруженого, на утриманні одна малолітня дитина, -

закрито адміністративне провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За постановою суду, 4 квітня 2018 року ст. ДОП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 351988 за ст. 173-2 КУпАП.

Згідно протоколу ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 22 березня 2018 року, близько 20 год. по вул. Прибузькій поблизу Палацу творчості м. Хмельницького, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 насильство в сім'ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: штовхав та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю останньої.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні достатні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій. При цьому, судом враховано пояснення правопорушника ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3, які пояснили, що розлучені і тривалий час, більше року, проживають окремо, тобто не є сім'єю.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

Вважає її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Судом було враховано пояснення ОСОБА_1, із яких вбачається, що вони розлучені і не проживають більше року. Однак, дані обставини не були досліджені судом, оскільки разом вони не проживають більше семи років.

Судом безпідставно відхилено клопотання про допит свідків, у зв'язку з чим суд відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_3 та її представника на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Проте, всупереч зазначених вимог закону, а також вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, судом при розгляді справи не вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів, з'ясування обставин, які мають суттєве значення для прийняття законного і справедливого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він вчинив насильство в сім'ї щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_3, а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали штовханні та ображанні нецензурною лайкою.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона цього правопорушення проявляється в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Зазначені вище діяння можуть проявлятися у наступних формах: насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, одежі, коштів, тощо.

Під психологічним насильством у сім'ї згідно із ст. 1 Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 року, який набрав чинності із 07.01.2018 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї. Домашнє ж насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що у вказаний в протоколі день та час знаходився за місцем свого проживання по АДРЕСА_1.

Незалежно від вказаного, апеляційний суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 22 березня 2018 року о 20 год. вона з донькою ОСОБА_3 знаходились біля Палацу творчості в м. Хмельницькому, де випадково зустріли ОСОБА_1 Останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав ображати її з донькою нецензурною лайкою, погрожувати розправою, штовхати, переслідувати та звинувачувати у зраді.

Даними об'єктивного доказу - протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 351980 від 04.04.2018 року підтверджуються такі пояснення потерпілої. Зокрема, з них вбачається, що 22.03.2018 року о 20 год. ОСОБА_1 по вул. Прибузькій, поблизу Палацу Творчості, що у м. Хмельницькому, вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 насильство у сім'ї, тобто умисні дії фізичного чи психологічного характеру, а саме: штовхав та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю ОСОБА_3 (а.с.1).

Такі ж обставини підтверджуються даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 26.03.2018 року, згідно якого потерпіла просила притягнути до відповідальності свого колишнього чоловіка ОСОБА_1, який 22.03.2018 року близько 20 год. ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою (а.с.2), а також її письмовими поясненнями від 26.03.2018 року, з яких вбачається, що протягом останніх 2-х років ОСОБА_1 телефонує до неї або до доньки та ображає нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою (а.с.3);

У судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_3 підтвердила вищевказане та пояснила, що 22 березня 2018 року, коли вони з матір'ю ОСОБА_3 повертались з концерту, який закінчився близько 19 год., неподалік Палацу творчості зустріли батька ОСОБА_1 Останній почав звинувачувати матір у подружній зраді, ображав її, погрожував фізичною розправою та почав їх переслідувати. В подальшому штовхнув матір, від чого та впала, а їй, у процесі шарпання, відірвав кишеню від куртки та скинув шапку, яку їй допомогла підняти незнайома жінка та, окрім того, зробила батьку зауваження щодо такої його поведінки.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що саме він, після звернення ОСОБА_3, складав протокол про адміністративне правопорушення. Остання повідомила йому вищевказані факти, після чого ним був викликаний ОСОБА_1 для дачі пояснень. Останній все заперечував та відмовився підписати зазначений документ. Ствердив, що під час допиту ОСОБА_3 остання повідомляла, що свідком всіх подій була жінка на ім'я «Інна», яка залишила свій номер мобільного телефону. Коли зателефонував до останньої, вона підтвердила вищевказані обставини, однак, пояснила, що з'явитись для безпосереднього допиту до ВП немає можливості через сімейні обставини.

Проаналізувавши всі дослідженні у судовому засіданні докази, апеляційний суд встановив, що 22 березня 2018 року, близько 20 год. по вул. Прибузькій поблизу Палацу творчості м. Хмельницького, ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 насильство в сім'ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: штовхав та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Посилання ж суду першої інстанції на те, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є колишнім подружжям, то це виключає відповідальність апелянта за ст. 173-2 КУпАП, є такими, що не ґрунтуються на нормах діючого станом на час скоєння правопорушення та складання протоколу законодавства, зокрема, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності 07.01.2018 року. Так, відповідно п.2 ч.2 ст.2 вказаного Закону сфера його дії розповсюджується незалежно від факту спільного проживання на колишнє подружжя.

Що стосується показань свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що того дня близько 20 год. ОСОБА_8 перебував у неї вдома, а отже не міг бути на місці вищевказаної події о цій же годині, апеляційний суд до уваги не бере. Так, як вбачається з показань потерпілої та інших свідків, допитаних апеляційних судом, така сталась близько 20 год. 22 березня 2018 року, а не хвилина у хвилину відповідно до вказаного часу, зокрема, після концерту, з якого поверталась ОСОБА_3 з донькою, який закінчився о 19 год. Тобто, вказана подія фактично сталась зазначеної дати у проміжку часу між 19 год. та 20 год., але ближче до 20 год.

Посилання сторони захисту на те, що, за умов доведеності винуватості ОСОБА_1 у вищевказаних діях, такі слід було б кваліфікувати за ст. 173 КУпАП як дрібне хуліганство є такими, що суперечать діючому законодавству та обставинам справи.

Так, об'єктом складу дрібного хуліганства є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку, об'єктивна сторона - нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіплянні до громадян, суб'єкт - загальний.