ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2019 року

Київ

справа №855/3/19

адміністративне провадження №А/9901/1/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представників Краснощок А.І., Яросюк Т.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І. (головуючий), Лічевецького І.О., Файдюка В.В. від 06.01.2019 у справі №855/3/19 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною постанови

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії (надалі - Відповідач) про визнання протиправною та нечинною постанови Центральної виборчої комісії "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року №67" від 31.12.2018 №274.

2.На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскарженою постановою ліквідовано та змінено межі закордонних виборчих дільниць на постійній основі, які знаходились на території Російської Федерації. Позивач вважає, що дана постанова суперечить конституційному принципу вільного волевиявлення та порушує вимоги законодавства про вибори, а її застосування матиме своїм наслідком обмеження виборчих прав громадян України, які проживають чи будуть знаходитись у день проведення виборів Президента України 31.03.2019 на території Російської Федерації.

3.Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4.Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанцій виходив з того, що за змістом норм частини 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), виборець, як суб`єкт виборчого процесу, наділений правом оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій виключно за умови безпосереднього порушення останніми його виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі. Суд першої інстанції, на основі досліджених доказів, встановив, що позивач не належить до громадян України, які зареєстровані на території Російської Федерації, Грузії, Фінляндської Республіки та Республіки Казахстан в Єдиному державному реєстрі виборців станом на 31.12.2018. Також, відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів із заявою про тимчасову зміну ним місця голосування на закордонних виборчих дільницях, які знаходились на території Російської Федерації до 31.12.2018 чи прийняття наказу за наслідками розгляду заяви та отримання відповідного посвідчення про тимчасову зміну місця голосування. Решта посилань і тверджень сторін судом першої інстанції не приймались до уваги через відсутність у позивача порушених прав та інтересів у виборчому процесі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи:

5.Позивач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6.Доводи позивача зводяться до того, що оскаржуване судове рішення суперечить законодавству та прийняте судом першої інстанції без належного з`ясування обставин справи, а також оцінки доказів. Наголошує, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення положень законодавства про вибори та порушив норми матеріального і процесуального права. Зокрема позивач вказує, що 31.12.2018, з початком виборчого процесу чергових виборів Президента України, він набув статусу суб`єкта виборчого процесу як виборець. Вважає, що оскаржена постанова безпосередньо порушує його права та інтереси щодо участі у виборчому процесі, адже відповідачем не дотримані передбачені законодавством принципи і засади виборчого процесу і реалізації виборчих прав громадян України. Позивач посилається на передбачену законодавством заборону ліквідації виборчих дільниць після початку виборчого процесу і на підписання подання Міністерства закордонних справ України неуповноваженою особою. Окрім того вважає, що оскарженою постановою порушено норми міжнародного права стосовно заборони дискримінації виборців за ознакою місця проживання.

7.Відповідач - Центральна виборча комісія, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019 - без змін.

8.Викладені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи відповідача полягають у тому, що суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, дотримався норм матеріального права і не порушив норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення. Наголошує, що чинним законодавством про вибори передбачено наявність у Центральної виборчої комісії повноважень щодо ліквідації закордонних виборчих дільниць за обґрунтованим поданням Міністерства закордонних справ України, що мало місце у спірних правовідносинах. Відповідач наголошує, що подання від імені Міністерства закордонних справ України було підписане виконуючим обов`язки Міністра, на підтвердження чого надані докази. Також посилається на наявність у Міністерства закордонних справ України повноважень щодо забезпечення реалізації виборчих прав громадянами України, які перебувають за її межами, та сприяння у проведенні виборів Президента України. Вважає, що позивач неправильно тлумачить норми законодавства щодо заборони зміни меж виборчих округів, які не поширюються на закордонні виборчі округи.

9.У судовому засіданні під час розгляду справи позивач та відповідач підтримали свої доводи та заперечення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції:

10.Постановою Центральної виборчої комісії "Про початок виборчого процесу чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року" від 27.12.2018 №253 було оголошено з 31.12.2018 початок виборчого процесу чергових виборів Президента України 31.03.2019 (а.с. 23).

11.Постановою Центральної виборчої комісії "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року №67" від 31.12.2018 №274 були внесені зміни до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі постановою Центральної виборчої комісії від 12.04.2012 №67 "Про утворення закордонних виборчих дільниць на постійній основі" (зі змінами), згідно з додатком (а.с. 91-93).

12.Даною постановою внесено зміни до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі, зокрема, ліквідовано виборчі дільниці №900075, №900077, №900078, №900117, №900118 (Російська Федерація), а також змінено межі виборчих дільниць №900018 (Грузія), №900035 (Республіка Казахстан) та №900101 (Фінляндська Республіка). При цьому, до меж виборчої дільниці №900018 (Грузія) віднесено межі ліквідованої виборчої дільниці №900077 при Генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону, до меж виборчої дільниці №900035 (Республіка Казахстан) - межі ліквідованих виборчих дільниць №900117 при Консульстві України в Єкатеринбурзі та №900118 при Консульстві України в Новосибірську, а до меж виборчої дільниці №900101 (Фінляндська Республіка) - межі ліквідованих виборчих дільниць №900075 при Посольстві України в Російській Федерації та №900078 при Генеральному Консульстві України в Санкт-Петербурзі.

13.В оскарженій постанові вказано, що її прийнято за наслідками розгляду подання

Міністерства закордонних справ України щодо внесення змін до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі від 19.12.2018.

14.Дане подання надійшло до Центральної виборчої комісії в якості додатка до листа Міністерства закордонних справ України від 19.12.2018 №71/ВДР/17-505/3-547 та підписане т.в.о. Міністра закордонних справ України В.М. Бондарем, на підтвердження повноважень якого надано довідку від 19.12.2018 №767 (а.с. 94-109).

15.Згідно з поданням Міністерства закордонних справ України від 19.12.2018, чисельна кількість виборців на закордонних виборчих дільницях №900018 (Грузія), №900035 (Республіка Казахстан) та №900101 (Фінляндська Республіка), до меж яких віднесено виборців з ліквідованих виборчих дільниць №900075, №900077, №900078, №900117 та №900118 на території Російської Федерації - складає 8430 громадян, 4489 громадян та 21282 громадянина відповідно, усього 34201 український виборець, які станом на 31.12.2018 мали право голосувати на території Російської Федерації, Грузії, Фінляндської Республіки та Республіки Казахстан.

16. ОСОБА_1 визнає ту обставину, що його виборча адреса співпадає з місцем реєстрації у м. Києві, але водночас вказує про можливість реалізації ним права голосу на виборах Президента України 31.03.2019 на території Російської Федерації.

Висновки за результати розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

17.Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує особі право на справедливий судовий розгляд, який забезпечується, у тому числі, шляхом з`ясування судами усіх обставин справи та обґрунтованості судових рішень.

18.Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що "<...> згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. <...> Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (пункт 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010).

19.Також, в силу приписів частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

20.За змістом частини 4 статті 246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначається, в тому числі, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову (пункт 3).

21.Проте, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить висновків за наслідками оцінки аргументів позивача стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті відповідачем оскарженої постанови і скаржник в апеляційній скарзі, серед іншого, посилається на необхідність скасування судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, внаслідок неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

22.Як передбачено частиною 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

23.З огляду на це, існує необхідність надати оцінку наведеним аргументам позивача в межах апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

24.Відповідно до частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів (пункт 20).

25.Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України "Про вибори Президента України" від 05.03.1999 №474-XIV (надалі - Закон №474-XIV) реалізація права голосу на виборах Президента України громадянами України, які проживають або перебувають у період підготовки і проведення виборів за межами України, забезпечується шляхом їх включення до списку виборців на відповідній закордонній виборчій дільниці, утвореній згідно з цим Законом.

26.Частинами 1, 5 статті 19 Закону №474-XIV передбачено, що вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ (далі - закордонний округ). Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі дільниці, що утворені відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" і діють на постійній основі.

27.Частиною 1 статті 20 Закону №474-XIV визначено, що для підготовки, організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців використовуються звичайні, спеціальні та закордонні виборчі дільниці, утворені на постійній основі відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України", а також спеціальні дільниці, що утворюються на тимчасовій основі відповідно до цього Закону (далі - виборчі дільниці).

28.У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 №4061-VI (надалі - Закон №4061-VI) вибори депутатів проводяться у загальнодержавному окрузі, який включає в себе всю територію України і закордонний виборчий округ, та у 225 одномандатних округах, що утворюються Центральною виборчою комісією та існують на постійній основі. Закордонний виборчий округ (далі - закордонний округ) включає в себе всі закордонні виборчі дільниці, утворені відповідно до статті 22 цього Закону.

29.Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №4061-VI у разі необхідності утворення нових (ліквідації) постійних виборчих дільниць або зміни меж існуючих виборчих дільниць в межах одномандатного округу Центральна виборча комісія приймає відповідне рішення про зміну меж суміжних одномандатних округів та їх центрів. Зміна меж та центрів одномандатних округів протягом виборчого процесу не допускається.

30.Отже, з метою реалізації права голосу на виборах Президента України громадянами України, які проживають або перебувають за її межами, діє закордонний виборчий округ, який складають усі закордонні виборчі дільниці. Водночас, одномандатні виборчі округи утворюються лише для проведення виборів народних депутатів і зміну саме їх меж заборонено нормами частини 3 статті 18 Закону №4061-VI. У той же час відсутня законодавча заборона ліквідації закордонних виборчих дільниць на виборах Президента України.

31.Статтею 22 Закону №4061-VI встановлено, що закордонна виборча дільниця призначена для організації та проведення голосування виборців, які проживають або на день проведення голосування на виборах депутатів перебувають на відповідній території іноземної держави. Закордонні виборчі дільниці утворюються Центральною виборчою комісією при закордонних дипломатичних установах України, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України. Закордонна виборча дільниця, яка має приміщення для голосування у приміщенні закордонної дипломатичної установи України, у місці дислокації військової частини (формування) за межами України, є постійною виборчою дільницею. Закордонна виборча дільниця має порядковий номер, адресу приміщення для голосування та адресу приміщення дільничної виборчої комісії закордонної виборчої дільниці.

32.Процедуру утворення звичайних, закордонних, а також спеціальних виборчих дільниць на постійній основі, що передбачає їх первинне утворення, утворення нових, зміну їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасове закриття (для спеціальних виборчих дільниць) та ліквідацію визначено Порядком утворення звичайних, закордонних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі, що затверджений Постановою Центральної виборчої комісії від 24.01.2012 №11 (надалі - Порядок).

33.Відповідно до пункту 1.4 Порядку рішення щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації приймається Центральною виборчою комісією за поданнями відповідно районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та Міністерства закордонних справ України.

34.Згідно з пунктом 8.1 Порядку виборча дільниця, яка існує на постійній основі, ліквідується у зв`язку із:

недоцільністю існування виборчої дільниці (зменшенням чисельності виборців на виборчій дільниці та (або) можливістю віднесення виборців до суміжних виборчих дільниць тощо);

ліквідацією (закриттям) закладу, установи чи полярної станції України, де утворена спеціальна виборча дільниця на постійній основі;

закриттям закордонної дипломатичної установи України, передислокацією військової частини (формування), дислокованої за межами України, або в інших випадках за поданням Міністерства закордонних справ України.

35.Пунктом 8.2 Порядку передбачено, що подання щодо ліквідації виборчої дільниці, яка існує на постійній основі, повинно містити:

номер виборчої дільниці;

обґрунтування необхідності ліквідації виборчої дільниці з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

36.Пунктом 9.1 Порядку визначено, що Центральна виборча комісія приймає рішення щодо утворення виборчих дільниць на постійній основі, зміни їх меж, адреси приміщення для голосування, місцезнаходження (адреси приміщення) дільничних виборчих комісій, інших відомостей щодо таких дільниць, їх тимчасового закриття (для спеціальної виборчої дільниці) та ліквідації за результатами розгляду відповідних подань.

37.Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що повноваження щодо ліквідації виборчих дільниць, у тому числі закордонних, надані виключно Центральній виборчій комісії і реалізуються у визначених законодавством випадках та на підставі обґрунтованого подання відповідного органу.

38.Зокрема, з урахуванням норми, закріпленої у пункті 8.1 Порядку, ліквідація виборчої дільниці може мати місце у випадку недоцільності її існування з причин, вичерпний перелік яких не встановлений (абзац 2) та/або в інших випадках, обумовлених у поданні Міністерства закордонних справ України (абзац 4).

39.Тому слід сприймати критично доводи позивача стосовно неможливості ліквідації закордонних виборчих дільниць за відсутності припинення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією, оскільки подання Міністерства закордонних справ України може слугувати самостійною підставою для ліквідації таких дільниць, незалежно від факту закриття дипломатичних установ України на території іноземної держави.

40.Відповідно до частини 3 статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

41.Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство закордонних справ України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 №381/2011 (надалі - Положення) дане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України.

42.Пунктом 4 Положення передбачено, що Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує реалізацію конституційних прав громадян України, які перебувають за її межами, брати участь у всеукраїнському референдумі, виборах Президента України і народних депутатів України (пункт 72); сприяє проведенню за кордоном всеукраїнського референдуму, виборів Президента України і народних депутатів України відповідно до законодавства України та держав перебування (пункт 73).

43.Отже, Міністерство закордонних справ України, в межах наданих повноважень, може вживати заходів з метою забезпечення виборчих прав громадян України, які проживають чи тимчасово перебувають закордоном, у тому числі, шляхом внесення до Центральної виборчої комісії подання про утворення (зміну меж, ліквідацію тощо) закордонних виборчих дільниць.

44.У зв`язку з цим, доводи позивача щодо самоусунення дипломатичних установ, які діють у Російській Федерації, в особі Міністерства закордонних справ України, як ініціатора прийняття оскарженої постанови, від покладених на них обов`язків та порушення при прийнятті оскаржуваної постанови вимог статей 5-6 Закону України "Про дипломатичну службу" від 07.06.2018 №2449-VIII, що визначають систему органів дипломатичної служби та їх основні завдання, є безпідставними.

45.Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання позивача на статтю 10 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997, ратифікованого Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР, якою передбачено, що кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам іншої Сторони права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, що й своїм власним громадянам, крім випадків, встановлених національним законодавством Сторін або їхніми міжнародними договорами. Норми цього Договору не поширюються на питання з приводу забезпечення Україною можливості реалізації її громадянами, які перебувають на території Російської Федерації, своїх виборчих прав, що належать до сфери внутрішньодержавних відносин.

46.Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що оспорювана постанова Центральної виборчої комісії "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року №67" від 31.12.2018 №274 прийнята на підставі подання Міністерства закордонних справ України від 19.12.2018 щодо внесення змін до переліку закордонних виборчих дільниць, утворених на постійній основі, яке містило обґрунтування необхідності ліквідації закордонних виборчих дільниць, розташованих у Російській Федерації, існуванням ризиків і загроз проведенню виборів на цих дільницях та пропозицію щодо віднесення меж ліквідованих закордонних виборчих дільниць до дільниць на території інших держав.

47.Вказане подання за своєю формою та змістом відповідало вимогам Порядку, підписане уповноваженою особою, що вбачається з дослідженої судом довідки Міністерства закордонних справ України від 19.12.2018 №767.

48.Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржену постанову за результатами розгляду подання Міністерства закордонних справ України, діяв на підставі і в межах наданих йому повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

49.Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

50.Згідно зі статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується поважати і забезпечувати всім перебуваючим у межах її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.

51.Статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість:

а)брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;

b)голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;

с)допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби.

52.Частиною 4 статті 2 Закону №474-XIV встановлено, що будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим Законом.

53.Колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду справи дійшла висновку, що оскаржена постанова за формою та змістом не суперечить вимогам Конституції, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також Закону №474-XIV.

54.Стосовно аргументів позивача щодо притаманних оскарженій постанові ознак дискримінації громадян України, які проживають чи тимчасово перебувають на території Російської Федерації, внаслідок фактичного зобов`язання цих громадян для реалізації свого права голосу перетинати кордони інших держав та нести витрати, то колегія суддів не може з ними погодитись і вважає за необхідне застосувати для вирішення даного питання практику Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права.

55.Так, Європейський Суд з прав людини дотримується тієї точки зору, що функції Голови Держави як такі не можуть розглядатися як функції "законодавчого органу" в розумінні статті 3 Протоколу 1. Проте, це не виключає можливості застосування статті З Протоколу 1 до президентських виборів. Якщо буде встановлено, що посада голови відповідної держави передбачає повноваження ініціювати, ухвалювати закони або ж передбачає широкі повноваження контролю в процесі ухвалення законів чи повноваження контролювати основні законотворчі органи, в такому випадку її небезпідставно можна розглядати як "законодавчий орган" у розумінні статті З Протоколу 1 (Бошкоскі проти Колишньої Югославської Республіки Македонія (Boљkoski v. "the former Yugoslav Republic of Macedonia"), заява №11676/04).

56.За змістом статті 3 Протоколу 1 до Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов`язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

57.При розгляді питання щодо дотримання Сторонами статті 3 Протоколу 1 Європейський Суд з прав людини звертає увагу, головним чином, на два критерії: чи мало місце свавілля або відсутність пропорційності, і чи вплинуло обмеження на вільне вираження думки народу.

58.Як зазначив Європейський Суд з прав людини, стаття 3 Протоколу 1 не зобов`язує держави впроваджувати систему, яка забезпечила б реалізацію права голосу громадянами-нерезидентами. У справі Сітаропулус та Зякумопулос проти Греції (Sitaropoulos and Giakoumopoulos v. Greece) заявники скаржилися на те, що за відсутності відповідного законодавчого акту вони не могли реалізувати своє право голосу в країні, де вони проживали як експатріанти (Франція), хоча Конституцією їхньої країни громадянства (Греція) передбачалася така можливість. Суд вказав про відсутність порушення статті 3 Протоколу 1, оскільки порушення фінансового, родинного та професійного життя заявників, яке могло б мати місце, якби заявники змушені були поїхати до Греції, щоб проголосувати, не було б настільки непропорційним, щоб звести нанівець саму суть їхніх виборчих прав.

59.Аналогічно й у випадку спірних правовідносин, доводи позивача про те, що внаслідок прийняття оскарженої постанови громадянам України, які проживають чи тимчасово перебувають на території Російської Федерації, необхідно буде вчинити додаткові дії з метою реалізації права голосу, не дозволяють стверджувати про позбавлення їх права на участь у виборах Президента України чи створення їм умов, за яких реалізація цього права буде ускладнена настільки, що не забезпечить вільне волевиявлення під час виборів.

60.З цих підстав, аргументи позивача стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті відповідачем оскарженої постанови відхиляються судом.

61.Відповідно до частин 1-2 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

62.Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що право на захист (гарантоване нормою частини 2 статті 55 Конституції України) надається тій особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

63.Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

64.Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

65.Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

66.Висновки аналогічного змісту наведені у постанові Верховного Суду України від 07.02.2017 по справі №21-3072а16 і суд не вбачає підстав відступати від них.

67.Згідно з частиною 1 статті 99 Закону №474-XIV, рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, кандидатів на пост Президента України, їхніх довірених осіб, партій - суб`єктів виборчого процесу, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному КАС України.

68.У свою чергу, частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

69.Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист <…>.

70.При цьому, особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначені статтею 273 КАС України.

71.Відповідно до частини 1 статті 273 КАС України, право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.

72.Згідно з частиною 2 статті 273 КАС України, виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

73.Тобто, наведена норма передбачає спеціальну умову, за якої можлива реалізація виборцем, як суб`єктом виборчого процесу, наданого йому права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, а саме - безпосереднє порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю його виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі, процесі референдуму.

74.Колегія суддів приходить до висновку, що у розумінні наведеної норми безпосереднім порушенням виборчих прав і інтересів може вважатися те порушення, яке фактично існує станом на час прийняття оскарженого рішення та впливає на участь позивача у виборчому процесі, процесі референдуму.

75.Частинами 1, 3 статті 2 Закону №474-XIV визначено, що право голосу на виборах Президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів Президента України та інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.

76.Отже, громадянам України, які мають право голосу та є виборцями, відповідно, надається право голосу на виборах Президента України, а також право на участь у виборчому процесі у інший спосіб.

77.Разом з тим, позивач ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не надав жодних доказів на користь тієї обставини, що мало місце реальне порушення будь-якого з гарантованих йому Конституцією та законами України прав або інтересів на участь у виборчому процесі внаслідок прийняття оскарженої постанови Центральної виборчої комісії.

78.Як вірно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належить до громадян України, які зареєстровані на території Російської Федерації, Грузії, Фінляндської Республіки та Республіки Казахстан в Єдиному державному реєстрі виборців станом на 31.12.2018 та/або має дійсні наміри перебувати на території цих держав на дату проведення виборів Президента України з метою реалізації права голосу чи участі у виборчому процесі в інший спосіб.

79.Що стосується аргументів позивача в тій частині, що оскарженою постановою порушено його інтереси як виборця, оскільки він може у майбутньому вирішити реалізувати своє право голосу на виборах Президента України 31.03.2019 на території Російської Федерації, а також відстоює права та інтереси громадян України, які на день виборів Президента України проживають або тимчасового перебувають на території Російської Федерації, то колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача як у виборця інтересу щодо участі у виборчому процесі на певній виборчій дільниці не свідчить про його обмеження шляхом прийняття оскарженої постанови. Позивачу забезпечено можливість реалізації інтересу на участь у виборчому процесі, про який він вказує, проте, у інший спосіб, а саме, на інших виборчих дільницях. Інтереси виборця у розумінні, наведеному в частині 2 статті 273 КАС України, повинні, в першу чергу, переслідувати мету щодо участі останнього у виборчому процесі. Тому, необхідність вчинення виборцем додаткових дій для реалізації цих інтересів, у разі забезпечення йому необхідних умов для їх реалізації, не може вважатись безпосереднім порушенням таких інтересів.

80.Ліквідація і зміна меж закордонних виборчих дільниць оскарженою постановою є способом здійснення виборчого права громадян України, які перебувають на території Російської Федерації. Тому такі ліквідація і зміна меж закордонних виборчих дільниць не можуть вважатися позбавленням виборчих прав, порушенням інтересів виборців. Ці права та інтереси збережені прийняттям оскарженої постанови відповідачем.

81.Таким чином, з досліджених під час судового розгляду справи доказів убачається, що безпосереднє порушення прав або інтересів позивача щодо участі у виборчому процесі внаслідок прийняття відповідачем оскарженої постанови не знаходить свого підтвердження, а тому в цій частині суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

82.Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

83.Згідно з частиною 4 даної статті, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

84.Колегія суддів апеляційної суду приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і не допустив порушень процесуального права, які б слугували обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та дійшов обґрунтованих висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

85.Разом з тим, суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав оцінки аргументам позивача в частині стверджуваних ним порушень вимог законодавства при прийнятті відповідачем оскарженої постанови.

86.З огляду на наведене, мають місце підстави для зміни рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019 шляхом доповнення його мотивувальної частини та часткового задоволення апеляційної скарги позивача.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

87.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

88.Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019 у справі №855/3/19 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною постанови Центральної виборчої комісії "Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 квітня 2012 року №67" від 31.12.2018 №274 змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини. В решті оскаржуване судове рішення залишити без змін.

89.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич