open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6430/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України про стягнення середньої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (надалі альтернативно - відповідач, МФУ, МФ України), в якому просила стягнути з відповідача середню заробітну плату за період затримки виконання рішення суду в частині негайного виконання за період з 14.12.2016 по 21.04.2017 у розмірі 58 651,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства фінансів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код - 00013480) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) середню заробітну плату за період затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16 в частині негайного виконання за період з 14.12.2016 по 21.04.2017 у розмірі 41 239,93 грн. (сорок одна тисяча двісті тридцять дев'ять гривень) 93 копійки.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2016 № 143-о; поновлення на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України та внесення відповідних змін до трудової книжки; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення щорічної матеріальної допомоги державним службовцям у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати 9 267,5 грн.; стягнення витрат на оплату правової допомоги в сумі 4 409,6 грн., позовні вимоги задоволено частково.

Позивачка вказує, що відповідач не тільки проігнорував її звернення щодо поновлення на роботі, але й не виконав постанову державного виконавця про примусове виконання рішення суду від 21.11.2016 в частині негайного поновлення позивачки на посаді. Тому, за переконанням позивачки, розмір позовних вимог в частині стягнення з МФУ суми середнього заробітку за час вимушеної затримки виконання рішення суду від 21.11.2016 в частині негайного поновлення на посаді визначаються починаючи із дня, наступного за днем отримання відповідачем відповідного листа про добровільне негайне поновлення позивачки на посаді із доданою копією рішення суду (14.12.2016) по день видання МФ України наказу про поновлення на посаді від 21.04.2017 - шляхом множення середньоденної зарплати 659,00 грн. на фактичну кількість прогулу - 89 днів (по дату видання відповідного наказу) і складає 58 651,00 грн.

Натомість, відповідачем вказано, що МФУ подало апеляційну скаргу на постанову суду від 21.11.2016, а тому у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Також відповідач звернув увагу, що відповідно до Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» приведено у відповідність штатний розпис Міністерства фінансів України, який затверджено 23.05.2016, а відтак назви посад державних службовців змінено. У зв'язку з цим, поновити позивача на посаду, яку зазначено в постанові суду було неможливо, оскільки посада головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України в штатному розписі відсутня. Крім цього, відповідач звертає увагу на його звернення до суду із заявою про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16, що не свідчить про затримку виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (абзац 1 статті 1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткових дій, у тому числі не пред'явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Разом з тим, відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 14 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 255 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постановах від 09.02.2018 у справі № П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі № 807/2713/13-а.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд України у справі №21-63-15 в ухвалі від 23 червня 2015 року під час розгляду справи у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки «постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана ДМСУ шляхом прийняття наказу лише від 02 жовтня 2012 року №1967-к «По особовому складу митних органів», позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення».

Вищезазначене рішення Верховний Суд України прийняв не дивлячись на те, що позивач не вчинив необхідних дій, спрямованих на примусове виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 та постановою Верховного Суду від 14.03.2018, у справі № 826/5133/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2016 № 143-о, поновлення на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України та внесення відповідних змін до трудової книжки; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення щорічної матеріальної допомоги державним службовцям у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати 9 267,5 грн., стягнення витрат на оплату правової допомоги в сумі 4 409,6 грн. - позов задоволено частково. Судом вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 03.03.2016 №143-о в частині звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України; стягнуто з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74 602,37 грн.; звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України, стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 9 267,5 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2 067 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України.

Зі змісту вказаної постанови суду першої інстанції, серед іншого, вбачається, що протиправність наказу від 03.03.2016 № 143-о прямо вказує на обґрунтованість позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України. Відповідно до довідки від 24.05.2016 № 16030/156, середньомісячна заробітна плата позивача становить 9 267,5 грн., середньоденна заробітна плата становить 463,37 грн.

Отже, встановленими, згідно вказаної постанови, є обставини, зокрема, протиправності наказу від 03.03.2016 № 143-о та розміру середньоденної заробітної плати.

Крім цього, вивченням матеріалів справи колегією суддів також встановлено, що 09.12.2016 позивачка направила на адресу відповідача звернення, в якому просила поновити її на посаді та виплатити заробітну плату за один місяць. До звернення долучено копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16. Вказане звернення отримано МФУ 12.12.2016, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправляння за реєстр. № 0420522258546.

26.01.2017 ОСОБА_2 повторно надіслала на адресу МФ України звернення, в якому вдруге вимагала поновити її на посаді та виплатити заробітну плату за один місяць. Відповідне звернення отримано відповідачем 30.01.2017, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправляння за реєстр. № 0420522258250.

Однак, станом на момент отримання відповідачем звернень позивачки, МФУ не виконано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України, стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 9 267,5 грн.

Незважаючи на вчинення позивачкою дій, що свідчать про її волевиявлення реалізувати своє право поновитися на роботі згідно судового рішення, зокрема, надіслання відповідачу постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16, лише 21.04.2017 МФ України видано наказ № 143-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_2.».

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, ним скасовано наказ Міністерства фінансів України від 03 березня 2016 року № 143-о «Про звільнення ОСОБА_2.» у частині звільнення ОСОБА_2; поновити з 04 березня 2016 року ОСОБА_2 - державного службовця 9 рангу, на попередній роботі на посаді головного економіста-фінансиста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки; Департаменту з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності (ОСОБА_3.) забезпечити ОСОБА_2 виплату надбавки за ранг державного службовця, а також посадового окладу у розмірі, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2015 року № 526-о «Про встановлення посадових окладів», з дня фактичного виходу на роботу.

Таким чином, фактичне виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного фінансиста-економіста відділу фінансів правоохоронних органів та цивільного захисту Департаменту фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України відбулося 21.04.2017.

Доводи та посилання апелянта на обставини неможливості виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16, у зв'язку з поданням МФУ апеляційної скарги на постанову та звернення до суду з заявою про роз'яснення постанови, відсутність у переліку посад державної служби посади головного фінансиста-економіста та введення посади головного спеціаліста, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, з наведених вище норм законодавства випливає про імперативність порядку в частині негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, по-друге, подання апеляційної скарги на судове рішення та звернення із заявою про його роз'яснення є правом, а не обов'язком сторони, а відтак, наведені МФ України причини щодо невиконання постанови суду негайно не є такими, що унеможливлювали її виконання.

Крім цього, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2018 у справі № 826/5133/16 (про відмову в задоволенні заяви представника Міністерства фінансів України про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16) судом зазначено, що: «Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто, працівник поновлюється на тій же посаді, з якої відбувалось таке звільнення, а не на іншій роботі. Тобто, суд не може поновити позивача на посаді, на якій він не працював і з якої не звільнявся. Відтак, враховуючи вимоги частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, суд повинен зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді, яку він займав до звільнення, а після поновлення відповідач зобов'язаний вжити заходів для призначення (переведення) позивача на відповідну посаду».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 14.12.2016 (відповідно до заявлених позовних вимог) по 21.04.2017 (день прийняття наказу відповідачем про поновлення позивача на посаді).

При цьому, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі також - Порядок).

Згідно з п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Таким чином, виходячи з наведених нормативних положень, з урахуванням того, що середньоденна заробітна плата становить 463,37 грн., обставини чого вбачаються з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 826/5133/16, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивачки на посаді складає 41 239,93 грн. (463,37 грн. х 89 час вимушеного прогулу), а відтак, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу положень частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою позивачкою надано копію договору про надання правової допомоги від 03.04.2018, укладеного між нею як клієнтом, з Адвокатським бюро «Дядюк і Партнери».

Згідно з п. 1.1., 1.2. вказаного договору, клієнт доручає, а бюро зобов'язується здійснювати від імені Клієнта наступні дії: представництво/захист інтересів і надання правничої (правової допомоги) з усіх адміністративних справ, де останній виступає як заявник, позивач, стягувач, боржник, третя або заінтересована особа, завами, свідок з усіма правами, наданими ст.ст. 47, 59 КАС України, крім передання справи до третейського суду, повну або часткову відмову від позовних вимог, на погодження з позовом (у разі подання позову до клієнта), укладення мирової угоди, передання повноважень іншій особі (передоручення), на одержання присудженого майна або грошей, та інших прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо клієнтом і не може бути доручена бюро - зокрема, в адміністративній справі про стягнення середнього заробітку за період ухилення від виконання рішення суду у справі 826/5133/16 в частині його негайного виконання (поновлення на посаді). Бажаний результат виконання цього Договору полягає: у наданні консультацій і роз'яснень з питань публічної служби і адміністративного процесу; надання правової допомоги клієнту у судових засіданнях під час судового розгляду за участю клієнта та проведення з його участю усіх процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України; підготовці і складанні документів правового/процесуального характеру з питань звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва, включаючи надсилання адвокатських запитів в інтересах клієнта тощо; процесуальному представництві прав і законних інтересів клієнта в адміністративному судочинстві; інші види правничої (правової) допомоги.

Крім цього, позивачем надано розрахунок від 03.04.2018 до договору, укладений між сторонами, відповідно до умов якого визначено вартість правової допомоги за договором у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до змісту розрахунку, сума гонорару становить 5 000,00 грн., що складається з: усної консультації - 1 000,00 грн.; складанні необхідних документів для подачі позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва - 2 000,00 грн.; безпосереднього представництва прав і законних інтересів клієнта у судових засіданнях - 2 000,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в рамках даної адміністративної справи в призначені судом першої інстанції судові засідання на 10.07.2018 та 26.09.2018 представник позивачки не з'явився.

Водночас, згідно з п. 1.2. договору від 03.04.2018, результат виконання вказаного правочину пов'язаний з наданням правової допомоги клієнту у судових засіданнях під час судового розгляду за участю клієнта.

За п. 3.2. договору, остаточний розрахунок між сторонами проводиться після виконання доручення залежно від об'єму і строків виконуваних доручень.

Сума гонорару бюро визначається на основі фактично витраченого часу (п. 1 розрахунку до договору від 03.04.2018).

Приймаючи до уваги викладені в розрахунку обставини, сторонами договору визначено можливий характер правової допомоги та їх вартість.

Зі змісту положень ст.ст. 134, 139 КАС України вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак, матеріали справи не містять належних доказів саме виконання робіт щодо проведеної консультації, а також з підготовки і складання документів правового/процесуального характеру з питань звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва, зокрема позовної заяви б/н від 20.04.2018; не надано доказів складеного між сторонами акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), необхідність складання якого в підтвердження виконаних робіт кореспондує до викладених в договорі та додатку положень про об'єм виконуваних доручень та фактично витрачений час на такі доручення.

Таким чином, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з урахуванням того, що в судові засідання 10.07.2018 та 26.09.2018 представник позивачки не прибув, враховуючи, що суду не надано складеного між сторонами акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), тобто не надано належних доказів виконання робіт щодо проведеної консультації, а також з підготовки і складання документів правового/процесуального характеру з питань звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва, зокрема позовної заяви б/н від 20.04.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими частково та такими, що не підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 34, 243, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Джерело: ЄДРСР 79088532
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку