РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2018 року м. Рівне №1740/1823/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат ОСОБА_1,

відповідача: представник Швая О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доЗарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулась до адміністративного суду з позовом до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач, Зарічненська РДА) та просила суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської РДА "Про звільнення ОСОБА_3" від 15.06.2018 №58-к;

поновити позивача на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області з 16.06.2018;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 16.06.2018 по дату прийняття судом рішення у справі, в розмірі 70840,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розпорядженням голови Зарічненської РДА "Про звільнення ОСОБА_3" від 15.06.2018 №58-к її звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області за систематичні прогули без поважних причин, у період з 28.02.2018 по 30.05.2018.

Позивач вказала, що вона дійсно не перебувала на роботі в цей період, однак із поважних (незалежних від неї) причин, без її вини. Зазначила, що неправомірна поведінка відповідача зумовила її невихід на роботу, оскільки унеможливлювала проходження позивачем державної служби після поновлення її на посаді на підставі судового рішення, та через ненадання їй штатної посади, яка фактично збереглася після її незаконного звільнення. Зауважила, що відповідач протиправно не нараховував і не виплачував їй заробітну плату, внаслідок чого позбавив можливості заробляти на життя працею, не оплачував періоди тимчасової непрацездатності, не надавав щорічну відпустку, не забезпечив робоче місце та не створив жодних умов для виконання посадових обов'язків, як і не встановив реальних обов'язків, котрі можливо було виконувати, та усіляко грубо і тривало порушував права позивача, дискримінував її.

Також ОСОБА_3 зазначила, що про обставини та діяння, які унеможливлюють прибуття на службу та проходження служби, на адресу відповідача нею були надіслані повідомлення від 11.12.2017, від 16.01.2018, та повідомлення, одержане Зарічненською РДА 19.01.2018.

Також вказала, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 19.02.2018 № 19-к позивача було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності державних службовців районної державної адміністрації, а наступне розпорядження голови Зарічненської РДА від 27.02.2018 № 21-к, яким було визнано таким, що втратило чинність як нереалізоване розпорядження голови Зарічненської РДА від 19.02.2018 № 19-к, вона отримала поштою лише 07.03.2018, а тому підстав для виходу на роботу 21, 22, 23, 26 лютого 2018 року, тобто до моменту ознайомлення із розпорядженням голови Зарічненської РДА від 27.02.2018 № 21-к, у неї не було.

Крім того стверджувала, що, поновивши її на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА поза штатом, відповідач фактично нівелював право позивача на працю, позбавивши передбачених законодавством соціальних гарантій та встановлених прав та обов'язків, обумовлених трудовими відносинами. Стверджувала, що поновлення її на службі поза штатом унеможливило виконання позивачем посадових обов'язків відповідно до затвердженої до її незаконного звільнення посадової інструкції, а тому переконана, що за таких умов невихід її на роботу не може вважатися прогулом у розумінні Закону України "Про державну службу".

Позивач також вказала, що отримавши відповідь відповідача - лист від 19.03.2018, та враховуючи обставини, за змістом яких відповідач не мав наміру виплачувати ОСОБА_3 заробітну плату і надати їй штатну посаду, визначити обов'язки, які можливо виконувати, забезпечити її робоче місце необхідним, вона подала відповідну заяву про перебування у вимушеному прогулі та здійснення самозахисту права на працю, на оплату праці до припинення Зарічненською РДА порушення цих прав та до усунення прямої дискримінації від 26.03.2018, що підтверджується заявою та описом вкладення і фіскальним чеком про її надіслання відповідачу.

Зазначила, що її невихід на роботу у зазначені в оскарженому розпорядженні дні за змістом керівних роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 не може вважатися прогулом без поважних причин.

Відтак вважає, що за відсутністю факту прогулу без поважних причин, а також зважаючи на численні порушення відповідачем вимог Закону України "Про державну службу", спірне розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 01.08.2018.

17.07.2018 позивач подала заяву про зміну підстави позову (доповнення позовної заяви додатковими фактичними обставинами, якими також обґрунтовуються заявлені у позовній заяві позовні вимоги) (а.с.82 т.1), в якій вказала, що згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим законом. А відповідно до ч. 1 ст. 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Прогул як підстава звільнення передбачена п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а отже охоплюється вимогами ч. 1 ст. 43 Кодексу законів про працю України щодо необхідності одержання згоди виборного профспілкового органу на звільнення з цієї фактичної підстави.

Позивач повідомила, що вона з 2007 року є членом профспілкової організації (професійної спілки) - Зарічненської районної профспілкової організації працівників державних установ, що підтверджується квитком члена профспілки. Отже, у спірних правовідносинах була необхідність отримання згоди на звільнення ОСОБА_3 від виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є, однак всупереч Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" її звільнено без отримання на це такої попередньої згоди профспілкового органу.

Також позивач зазначила, що згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Вважає, що відповідачем не враховано обставини невиходу ОСОБА_3 на роботу не з її вини, внаслідок протиправних діянь Зарічненської РДА, що виключало можливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак не було враховано відповідачем при прийнятті спірного розпорядження про звільнення.

Відповідач позов не визнав, подавши відзив на адміністративний позов (а.с.85-88 т.1), в якому зазначив, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі №817/81/17 розпорядженням голови Зарічненської РДА від 04.07.2017 №141-к "Про поновлення ОСОБА_3" позивача поновлено на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області. Після отримання 14.07.2017 засобами поштового зв'язку вищезазначеного розпорядження позивач вийшла на роботу. 19.01.2018 ОСОБА_3 подала до Зарічненської РДА лист-повідомлення про обставини, які унеможливлюють прибуття на службу та проходження служби. 23.01.2018 Зарічненська РДА у відповідь на лист щодо обставин, які унеможливлюють прибуття на службу та проходження служби, на адресу позивача направила лист та запросила прибути на службу для вирішення питань, висвітлених у повідомленнях. У зв'язку з відсутністю позивача на службі з 22.01.2018 по 05.02.2018 з невідомих причин 05.02.2018 Зарічненська РДА повідомила про відмову в наданні позивачу відпустки та просила ОСОБА_3 надати письмове пояснення про докази поважності причин відсутності на службі, однак відповіді на такі листи позивач не надала, на службу не вийшла.

Вказав, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 19.02.2018 №19-к "Про звільнення ОСОБА_3" позивача звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області з 19.02.2018 у зв'язку зі скороченням чисельності державних службовців районної державної адміністрації. У зв'язку із відсутністю ОСОБА_3 на службі з невідомих причин у період з 22 січня по 20 лютого 2018 року в пункті 2 розпорядження було зазначено вважати днем звільнення перший день її виходу на службу. Після одержання 26.02.2018 вказаного розпорядження ОСОБА_3 27.02.2018 з'явилась на роботу, надавши підтверджуючі документи (листки тимчасової непрацездатності) щодо поважності відсутності на службі у період з 22.01.2018 по 20.02.2018, заяву про вихід на службу, видачу трудової книжки та повного розрахунку у зв'язку із звільненням. Однак за період з 21.02.2018 по 26.02.2018 документи та письмові пояснення про причини відсутності на роботі позивач надати відмовилась, про що було складено відповідні акти.

В порушення пункту 1 розділу ІV Правил внутрішнього трудового розпорядку Зарічненської РДА ОСОБА_3 покинула своє робоче місце та вийшла за межі райдержадміністрації і того ж дня 27.02.2018 в 14:39 год. звернулась на Урядову гарячу лінію під час робочого часу її останнього робочого дня з приводу порушених її прав. При цьому, до закінчення робочого дня відповідальним особам Урядової гарячої лінії по даному зверненню Зарічненської РДА була надана обґрунтована відповідь. Відтак, ОСОБА_3 27.02.2018 у період з 14-30 год. по 18-15 год. була відсутня на робочому місці, про що складено відповідний акт.

Враховуючи відсутність на роботі ОСОБА_3 в період з 21.02.2018 по 27.02.2018, відмову надати підтверджуючі документи та письмові пояснення про причини відсутності на службі та з врахуванням обставин 27.02.2018 розпорядженням голови Зарічненської РДА від 27.02.2018 №27-к визнано такими, що втратили чинність розпорядження голови РДА від 19.07.2017 №154-к "Про попередження ОСОБА_3" та від 19.02.2018 №19-к "Про звільнення ОСОБА_3". Розпорядження голови Зарічненської РДА від 27.02.2018 №27-к було отримано ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку 07.03.2018.

Разом з тим, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 на службі без поважних причин 21, 22, 23, 26 лютого 2018 року розпорядженням Голови Зарічненської РДА від 27.03.2018 №35-к начальнику відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА оголошено догану.

Також відповідач повідомив, що у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 на службі 27.02.2018 без поважних причин розпорядженням голови Зарічненської РДА від 10.05.2018 №44-к начальнику відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА оголошено догану. Відповідач ствердив, що на адресу ОСОБА_3 неодноразово направлялись листи-запити з проханням надати письмові пояснення з одночасним долученням документів (за наявності), які підтверджували поважність причин відсутності на службі. Станом на 03.05.2018 відповіді на направлені листи від позивача Зарічненської РДА не надходило, у зв'язку з чим 03.05.2018 розпорядженням голови Зарічненської РДА №42-к було відкрито дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_3 та 11.05.2018 за №01/28-1370 внесене відповідне подання до Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА про вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_3 дисциплінарного проступку через відсутність її на службі з 28.02.2018 по 03.05.2018.

За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ 01.06.2018 визнано наявність підстав вважати дисциплінарним проступком у вигляді прогулу відсутність ОСОБА_3 на службі без поважних причин у період з 27.02.2018 по 03.05.2018, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" із застосуванням до начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Відповідач вказав, що за результатами внесення 06.06.2018 Дисциплінарною комісією на ім'я голови Зарічненської РДА подання, яким рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення, передбачене п.1 ч. 4 ст. 66 Закону України "Про державну службу" - звільнення з посади державної служби, головою Зарічненської РДА видано розпорядження "Про звільнення ОСОБА_3" від 15.05.2018 №44-к, яким начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 за систематичні прогули без поважних причин з 28.03.2018 по 03.05.2018 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

При цьому відповідач зазначив, що доводи позивача про те, що її фактичного допуску до роботи не відбулось у зв'язку із поновленням на службі поза штатом, незабезпеченням робочим місцем є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що внутрішній службовий розпорядок Зарічненської РДА передбачає умови перебування в органі державної влади та забезпечення раціонального використання його робочого часу, в той час як чинне законодавство не ставить в залежність виконання повноважень та службових обов'язків з перебуванням на певному робочому місці.

Разом з тим зазначив, що в структурі та штатному розписі Зарічненської РДА відсутня така первинна структурна одиниця як відділ у справах сім'ї та молоді, а також посада начальника такого відділу.

З наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.08.2018 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті.

06.08.2018 відповідач подав відзив на доповнення до позовної заяви, в якому вказав, що Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" повинен застосовуватися з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" до правововідносин, пов'язаних із реалізацією положень цього Закону лише в частині, що не суперечить спеціальному законодавству. Крім того вважає, що згідно зі ст. 43-1 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у деяких випадках.

Також повідомив, що згідно з інформацією Первинної профспілкової організації Зарічненської РДА ОСОБА_3 не є її членом, про що листом повідомлено позивача.

Відтак, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначивши, що позивач не заперечує факт своєї відсутності на службі у Зарічненській РДА у спірний період, проте не погоджується із висновками дисциплінарного провадження з підстав, викладених у позовній заяві, тому просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на доповнення до позовної заяви, просив суд відмовити у задоволенні позову.

З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_3 з 05.05.2009 по 18.02.2013 працювала на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Розпорядженням голови Зарічненської РДА від 18.02.2013 № 27-к ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 18.02.2013у зв'язку з переведенням до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської РДА "Про звільнення ОСОБА_3" від 18.02.2013 № 27-к. Поновлено позивача на посаді начальника відділу справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 19.02.2013. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 залишено без зміни (а.с.16-18 т.1).

Окрім цього, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 у справі № 817/892/16 за позовом ОСОБА_3 до Зарічненської РДА про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині встановлено, що 19.05.2016 головою Зарічненської РДА прийнято розпорядження № 95-к "Про ОСОБА_3". Пунктами 1 і 2 даного розпорядження поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 19.02.2013. Зазначено про те, що вважати її поновленою на посаді поза штатом та такою, що приступила до роботи 19.05.2016 (а.с.19-22 т.1). Вказане судове рішення набрало законної сили 27.09.2016 (а.с.23 т.1).

Разом з тим, 20.10.2016 головою Зарічненської РДА на підставі рішення Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА від 17-19.10.2016 № 2дп-16 прийняті розпорядження № 213-к, № 214-к "Про оголошення догани ОСОБА_3" та № 215-к, яким ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА за прогул без поважних причин з 27.09.2016.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 817/1833/16 визнано протиправними та скасовано розпорядження голови Зарічненської РДА від 20.10.2016 № 213-к "Про оголошення догани ОСОБА_3", від 20.10.2016 № 214-к "Про оголошення догани ОСОБА_3", від 20.10.2016 № 215-к "Про звільнення ОСОБА_3". Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 21.10.2016. Стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді звернуто до негайного виконання (а.с.75-76 т.1). Вказане судове рішення набрало законної сили 04.02.2017 (а.с.77 т.1).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі №817/81/17, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017, за участю тих самих сторін, встановлено, що 13.01.2017 розпорядженням голови Зарічненської РДА № 6-к ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 21.10.2016.

При цьому, того ж дня, 13.01.2017, головою Зарічненської РДА, на підставі рішення Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА від 13.01.2017 № 4/дп-17 прийняті розпорядження "Про оголошення догани ОСОБА_3" за № 7-к, № 8-к, № 9-к, № 10-к, № 11-к, № 12-к, № 13-к, № 14-к, № 15-к, № 16-к.

Крім того, цього ж дня, 13.01.2017, ОСОБА_3 розпорядженням голови Зарічненської РДА № 17-к, на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА, оформленого рішенням від 13.01.2017 № 4/дп-17, та розпоряджень від 13.01.2017 за № 7-к - № 16-к, звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі №817/81/17 визнано протиправними та скасовано розпорядження голови Зарічненської РАД "Про оголошення догани ОСОБА_3" від 13.01.2017 за № 7-к, № 8-к, № 9-к, № 10-к, №11-к, № 12-к, № 13-к, № 14-к, № 15-к, № 16-к та № 17-к. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 14.01.2017. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постанову суду в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання (а.с.73-78 т.2).

Суд встановив, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 04.07.2017 № 141-к на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі №817/81/17 ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області з 14.01.2017.

Відповідно до пункту другого даного розпорядження вважати ОСОБА_3 поновленою на посаді начальника у справах сім'ї та молоді райдержадміністрації (поза штатом) з 14.01.2017 та такою, що приступила до роботи з дня, наступного за днем ознайомлення її з цим розпорядженням.

Пунктом третім цього ж розпорядження зобов'язано Службу управління персоналом райдержадміністрації: 1) забезпечити ознайомлення ОСОБА_3 з даним розпорядженням; 2) ознайомити ОСОБА_3 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором; 3) визначити ОСОБА_3 робоче місце - кабінет №12 в приміщенні Зарічненської РДА; 4) проінструктувати ОСОБА_3 з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; 5) внести запис про поновлення ОСОБА_3 на роботі до її трудової книжки; 6) забезпечити ведення обліку робочого часу ОСОБА_3

Відповідно до пункту четвертого цього ж розпорядження зобов'язано Відділ фінансово-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації проводити оплату праці ОСОБА_3 відповідно до законодавства (а.с.24 т. 1).

17.07.2017 ОСОБА_3 службовою запискою поінформувала голову Зарічненської РДА, що 17.07.2017 вона прибула на службу у Зарічненську РДА, проте структурний підрозділ, керівником якого вона являлась раніше, і на посаду якого її поновлено з огляду на здійснене раніше незаконне звільнення, припинений із правонаступництвом, уся документація відділу у встановленому порядку перед його припиненням у 2013 році передана у відповідні установи, печатки, штампи, будь-яке майно, кошти, ресурси, техніка у відділі у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА та у неї як службовця, яка приступила до служби 17.07.2017, відсутні. Кошторис відділу не затверджений, коштів на виконання будь-яких завдань відділу немає, оргтехніки, канцелярських засобів тощо, у неї як державного службовця також немає. Відтак, виконувати жоден із раніше наявних у неї посадових обов'язків позивач об'єктивно не може з огляду на вищезазначені обставини, загалом її державна служба за змістом розпорядження "Про поновлення ОСОБА_3" від 04.07.2017 №141-к зводиться до її самого по собі фізичного розташування у приміщенні Зарічненської РДА (а.с.25 т.1).

Суд встановив, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 19.07.2017 №154-к "Про попередження ОСОБА_3 про наступне вивільнення" попереджено ОСОБА_3, начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області, як таку, що обліковується поза штатом, про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку зі скороченням чисельності державних службовців (а.с.26 т.1).

Розпорядженням голови Зарічненської РДА від 19.02.2018 № 19-к звільнено ОСОБА_3, начальника відділу справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА 19.02.2018 у зв'язку зі скороченням чисельності державних службовців районної державної адміністрації. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 на службі вважати днем звільнення перший день її виходу на службу (а.с.59 т.1).

Розпорядженням голови Зарічненської РДА від 27.02.2018 № 21-к визнано такими, що втратили чинність як нереалізовані:

розпорядження голови районної державної адміністрації від 19.07.2017 № 154-к "Про попередження ОСОБА_3 про наступне вивільнення";

розпорядження голови районної державної адміністрації від 19.02.2018 № 19-к "Про звільнення ОСОБА_3" (а.с.97 т.1).

Окрім цього, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі № 817/1053/18 за участю тих самих сторін, яке набрало законної сили 06.10.2018, встановлено, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 27.03.2018 № 35-к ОСОБА_3, начальнику відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА, оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, прогулу без поважних причин, який полягає у відсутності на службі без поважних причин 21, 22, 23, 26 лютого 2018 року.

Вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської РДА від 27.03.2018 № 35-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 (а.с.42-47 т.2).

Також, розпорядженням голови Зарічненської РДА від 10.05.2018 № 44-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3" оголошено догану ОСОБА_3, начальнику відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА, за вчинення дисциплінарного проступку, прогулу без поважних причин, який полягає у відсутності на службі без поважних причин 27.02.2018 (а.с.149 т.1).

Означене розпорядження було оскаржене ОСОБА_3 до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 817/1478/18, яке набрало законної сили 04.12.2018, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Зарічненської РДА про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовлено повністю (а.с.35-41 т.2).

Суд встановив, що розпорядженням голови Зарічненської РДА від 15.06.2018 №58-к "Про звільнення ОСОБА_3" відповідно до пункту 12 частини другої статті 65, частини 5 статті 66, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", керуючись статями 6, 39, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації": звільнено ОСОБА_3, начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА Рівненської області за систематичні прогули без поважних причин 28 лютого 2018 року, 01 березня 2018 року, 02 березня 2018 року, 03 березня 2018 року, 05 березня 2018 року, 06 березня 2018 року, 07 березня 2018 року, 12 березня 2018 року, 13 березня 2018 року, 14 березня 2018 року, 15 березня 2018 року, 16 березня 2018 року, 19 березня 2018 року, 20 березня 2018 року, 21 березня 2018 року, 22 березня 2018 року, 23 березня 2018 року, 26 березня 2018 року, 27 березня 2018 року, 28 березня 2018 року, 29 березня 2018 року, 30 березня 2018 року, 02 квітня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 04 квітня 2018 року, 05 квітня 2018 року, 06 квітня 2018 року, 10 квітня 2018 року, 11 квітня 2018 року, 12 квітня 2018 року, 13 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 17 квітня 2018 року, 18 квітня 2018 року, 19 квітня 2018 року, 20 квітня 2018 року, 23 квітня 2018 року, 24 квітня 2018 року, 25 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року, 27 квітня 2018 року, 02 травня 2018 року, 03 травня 2018 року.

Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА від 06.06.2018, акти про відсутність на службі ОСОБА_3 за 28 лютого 2018 року, за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2018 року, з 12 березня 2018 року по 16 березня 2018 року, з 19 березня 2018 року по 23 березня 2018 року, з 26 березня 2018 року по 30 березня 2018 року, з 02 квітня 2018 року по 06 квітня 2018 року, з 10 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року, з 16 квітня 2018 року по 20 квітня 2018 року; з 23 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року, за 02 травня 2018 року та 03 травня 2018 року, акт про ненадання ОСОБА_3 пояснення про відсутність на службі від 03 травня 2018 року, акт про ненадання пояснення про відсутність на службі від 29 травня 2018 року, розпорядження голови Зарічненської РДА від 27 березня 2018 року №35-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3", розпорядження голови Зарічненської РДА від 10.05.2018 №44-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3".

З цим розпорядженням ОСОБА_3 ознайомилась під підпис 27.06.2018 (а.с.154-155 т.1).

Вважаючи розпорядження голови Зарічненської РДА від 15.06.2018 № 58-к "Про звільнення ОСОБА_3" протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з такого.

Принципи, правові та організаційні засади державної служби визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №889-VIII).

За змістом частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

За визначенням, наведеним в п.4) ч.2 ст.2 Закону №889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

А згідно з п.10) цієї статті Закону службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема, як:

верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків...

Згідно з ч.1 ст.7 Закону №889-VIII державний службовець має право, зокрема, на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; чітке визначення посадових обов'язків; належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Відповідно до статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Згідно з п.4 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців урегульовано статтею 64 Закону №889-VIII, відповідно до якої за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком, серед іншого, є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина перша статті 66 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 66 Закону №889-VIII, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно з частиною 5 статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Частиною шостою статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до статті 68 Закону №889-VIII, дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку (частина дев'ята статті 69 Закону №889-VIII).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина десята статті 69 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII, суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно з частиною першою статті 73 Закону №889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Факт відсутності на службі ОСОБА_3 в період, зазначений в спірному розпорядженні, тобто з 28.02.2018 по 03.05.2018, підтверджується складеними відповідачем актами про відсутність на службі (а.с.102-144 т.1) та не заперечується позивачем.

Суд встановив, що розпорядженням голови Зарічненської РДА №42-к від 03.05.2018 "Про дисциплінарне провадження" відповідно до пункту 1 статті 68 Закону України "Про державну службу" та враховуючи відсутність ОСОБА_3 на робочому місці з 28 лютого 2018 року по 03 травня 2018 року вирішено розпочати дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_3, начальника відділу у справах сім'ї та молоді районної державної адміністрації (а.с.148 т.1).

Листом Зарічненської РДА від 10.05.2018 №01/28-1365 запропоновано ОСОБА_3 надати до районної державної адміністрації письмове пояснення, з одночасним долученням документів (у разі наявності) на основі обставин, які б підтверджували поважність причин відсутності на службі у період з 28 лютого 2018 року по 10 травня 2018 (а.с.172 т.1).

11.05.2018 за №01/28-1370 голова Зарічненської РДА звернувся до Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА про вирішення питання щодо наявності у діях начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 дисциплінарних проступків, до якого долучив акт про ненадання ОСОБА_3 пояснення про відсутність на службі від 03 травня 2018 року та акти про відсутність на службі (а.с.150 т.1).

На виконання ухвали суду Зарічненська РДА надала суду матеріали дисциплінарної справи щодо ОСОБА_3 від 11.05.2018 (а.с.185-197 т.1), серед яких наявна заява ОСОБА_3 на ім'я голови Зарічненської РДА, Національного агентства України з питань державної служби, Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування від 26.03.2018 про перебування у вимушеному прогулі та здійснення самозахисту права на працю, на оплату праці до припинення Зарічненською РДА порушення цих прав та до усунення прямої дискримінації (а.с.190-191 т.1). В зазначеному листі позивач повідомила, що її вимушений невихід на службу зумовлений протиправною поведінкою щодо неї відповідача, оскільки: відповідач після незаконного звільнення поновив її поза штатом; вона погоджувалась на запропоновані їй посади, однак її жодного разу не працевлаштували; в подальшому не пропонували жодної рівнозначної посади (лише одну тимчасову); відповідач після поновлення систематично не виплачує їй заробітну плату, чим позбавив можливості заробляти на життя своєю працею.

Згідно з висновком (без дати) про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, підписаного головою Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА, у діях державного службовця, начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 наявний дисциплінарний проступок - прогул без поважних причин 28 лютого 2018 року, 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 березня 2018 року, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 16, 17 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 квітня 2018 року, 2, 3 травня 2018 року. Підстави для притягнення державного службовця ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності наявні (а.с.189 т.1).

Як слідує з протоколу №4 засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА від 01.06.2018 (а.с.185 т.2) було розглянуто звернення голови Зарічненської РДА від 11.05.2018 № 01/28-1370 та за результатами засідання члени комісії одноголосно голосували за визнання наявності підстав для притягнення державного службовця ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та внесення подання голові Зарічненської РДА про притягнення начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин 28 лютого 2018 року, 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 березня 2018 року, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 16, 17 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 квітня 2018 року, 2, 3 травня 2018 року та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та рекомендацію голові Зарічненської РДА притягти начальника відділу у справах сім'ї та молоді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинення систематично прогулу без поважних причин (а.с.185 т.2).

Рішенням дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Зарічненської РДА від 01.06.2018 №3/дп-18 "Про внесення подання голові районної державної адміністрації про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності" вирішено:

1. Визнати наявність підстав для притягнення державного службовця ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та внесення подання голові Зарічненської РДА про притягнення начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин 28 лютого 2018 року, 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 березня 2018 року, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 16, 17 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 квітня 2018 року, 2, 3 травня 2018 року та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення:

- за прогул без поважних причин на підставі пункту 12 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" 28 лютого 2018 року, 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 березня 2018 року, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 16, 17 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 квітня 2018 року, 2, 3 травня 2018 року застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

2. Рекомендувати голові Зарічненської РДА Рівненської області притягнути начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності:

- за прогул без поважних причин 28 лютого 2018 року, 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 березня 2018 року, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 16, 17 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27 квітня 2018 року, 2, 3 травня 2018 року на підставі частини 5 статті 65 Закону України "Про державну службу" застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з (займаної) посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.151-153 т.1).

При цьому суд зауважує, що жоден з аргументів, наведених ОСОБА_3 в заяві від 26.03.2018, щодо причин її невиходу на роботу, не був проаналізований дисциплінарною комісією та їм не надано жодної оцінки. Наведене вказує на однобічний та упереджений підхід членів дисциплінарної комісії відповідача при вирішенні питання щодо притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, суд враховує, що розпорядження голови Зарічненської РДА від 19.02.2018 №19-к "Про звільнення ОСОБА_3" направлене на адресу позивача листом Зарічненської РДА від 19.02.2018 №01/28-635 та отримане адресатом 26.02.2018 (а.с.92 т.1).

Матеріалами справи стверджено і сторони не заперечують, що 27.02.2018 ОСОБА_3 прибула в Зарічненську РДА, подала відповідачу заяву про вихід на службу після закінчення тимчасової непрацездатності та інших поважних причин, про які вона раніше неодноразово повідомляла письмово (а.с.94 т.1).

Також 27.02.2018 ОСОБА_3 звернулась до голови Зарічненської РДА із повідомленням, в якому вказала, що 27.02.2018 вона вийшла на службу у Зарічненську РДА та виявила, що робоче місце як таке відсутнє (не створене), будь-яке матеріально-технічне забезпечення відсутнє (а.с.99 т.1).

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, 27.02.2018 трудову книжку позивачу вручено не було, розрахунок у зв'язку зі звільненням проведено не було, оскільки з позивачем виник конфлікт, після чого остання залишила приміщення Зарічненської РДА. Така поведінка позивача зумовила видачу 27.02.2018 розпорядження в.о. голови Зарічненської РДА №21-к, яким, зокрема, визнано таким, що втратило чинність, як нереалізоване, розпорядження голови районної державної адміністрації від 19.02.2018 № 19-к "Про звільнення ОСОБА_3" (а.с.97 т.1).

Розпорядження №21-к від 27.02.2018 позивач отримала 07.03.2018, про що повідомила відповідача листом від 09.03.2018 (а.с.60-61 т.1), що відповідач не заперечує.

Таким чином, до 07.03.2018 ОСОБА_3 не була обізнана з наявністю розпорядження №21-к від 27.02.2018 та про продовження трудових відносин з відповідачем після 27.02.2018, оскільки була ознайомлена з розпорядженням від 19.02.2018 № 19-к про її звільнення.

За таких обставин, висновок відповідача про відсутність ОСОБА_3 на службі без поважних причин в період з 28.02.2018 по 07.03.2018 не може бути визнано об'єктивним.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що вимушений невихід на роботу державного службовця є самозахистом його права на працю, порушеного відповідачем. Суд вважає неправомірним скеровування державним службовцем письмових заяв до керівника районної державної адміністрації з категоричним твердженням про те, що прибуде на службу в разі виконання його вимог, навіть якщо такі вимоги є законними. Суд зазначає, що державні службовці, маючи частку державного суверенітету, наділені не лише правами, а й обов'язками, які, по відношенню до іншої категорії працівників є значно підвищеними в силу виконуваних ними публічно-владних управлінських функцій. Отже і вимоги до державних службовців щодо дотримання ними вимог закону є суворішими, особливо до осіб, які обіймають керівні посади.

Суд підкреслює, що відповідно до статті 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Суд вважає, що невихід позивача на службу не може бути способом захисту права на працю, оскільки не відповідає змісту порушеного права та засадам державної служби.

Однак, встановлені судом фактичні обставини свідчать, що позивач використовувала інші законні способи захисту своїх трудових прав.

Так, відповідно до ст.11 Закону N 889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

Керівник державної служби зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).

У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

За результатами розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, надає державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення прав державного службовця направляє відповідному державному органу обов'язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.

Якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню.

Судом встановлено, що відповідач на жодне зі звернень позивача не надав об'єктивної відповіді, що зумовило звернення ОСОБА_3 до уповноважених державних органів зі скаргами щодо порушених трудових прав.

Так, з листа Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань Державної служби у Волинській та Рівненській областях від 15.01.2018 №Н-52/01-29 на ім'я ОСОБА_3 встановлено, що Міжрегіональним управлінням з 30 листопада по 29 грудня 2017 року проведена позапланова виїзна перевірка Зарічненської РДА щодо перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_3 на предмет дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби. За результатами перевірки встановлено:

1. Факти, викладені у скарзі щодо поновлення ОСОБА_3 на посаду начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА за постановами Рівненського окружного адміністративного суду підтвердилися;

2. Факти, викладені у скарзі щодо порушення прав на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу підтвердилися.

Під час проведення перевірки робочого групою Міжрегіонального управління встановлено факти, які не викладені у скарзі, однак призвели до наслідків, які перешкоджають перебуванню ОСОБА_3 на посаді державної служби, зокрема:

1. Зарічненською РДА поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА поза штатом;

2. Відділ у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА, яку очолює ОСОБА_3, в структурі Зарічненської РДА не передбачений;

3. Робоче місце ОСОБА_3 не забезпечене належним матеріально-технічним обладнанням для виконання посадових обов'язків, а тому як наслідок є порушенням прав на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічного забезпечення (а.с.37-38 т.1).

Згідно з довідкою за результатами позапланової виїзної перевірки Зарічненської РДА на предмет дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та прав державних службовців, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_3 від 05.01.2018 Міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань Державної служби у Волинській та Рівненській областях запропоновано Голові Зарічненської РДА взяти до уваги викладену у довідці інформацію та вжити заходів для усунення недоліків, зокрема:

1. Неухильно дотримуватися вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби;

2. Відповідно до статті 41 Закону України "Про державну службу" перевести за згодою ОСОБА_3 з посади начальника відділу у справах та молоді Зарічненської РДА на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду державної служби, яка передбачена в структурі Зарічненської РДА, ураховуючи ОСОБА_3 професійну підготовку та професійну компетентність;

3. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну службу", забезпечити ОСОБА_3 належними для роботи умовами служби та їх матеріально-технічним забезпеченням;

4. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну службу", забезпечити ОСОБА_3 оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Про вжиті заходи щодо усунення недоліків та порушень, зазначених у довідці, у місячний термін письмово повідомити Міжрегіональне управління НАДС у Волинській та Рівненській областях (а.с.209-216 т.1).

За результатами виїзної позапланової перевірки дотримання законодавства про державну службу Зарічненської РДА Рівненської області з метою перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_3, Міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань Державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях складено довідку №3/103пов/АМ/18 від 22.02.2018, якою встановлено, що з 04.07.2017 до моменту проведення перевірки ОСОБА_3 займає посаду начальника відділу у справах сім'ї та молоді, не передбачену структурою та штатним розписом Зарічненської РДА, що є недотриманням підпункту 4 пункту 1 статті 2 Закону. Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3 від 19.07.2017 здійснено без врахувань норм Закону України "Про державну службу", що є недотриманням частини другої статі 5 Закону. Запропоновано Зарічненській РДА: забезпечити виконання статті 19 Конституції України; привести трудові відносини між ОСОБА_3 та Зарічненською РДА у відповідність до норм Закону України "Про державну службу" та чинного законодавства про працю; проводити ОСОБА_3 оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7, статей 50-52 Закону України "Про державну службу"; керівнику державної служби Зарічненської РДА забезпечити належний контроль за об'єктивністю розгляду дисциплінарних справ та правомірністю прийнятих рішень дисциплінарною комісією (а.с.200-207 т.1).

Також, листом управління Держпраці у Рівненській області від 27.04.2018 №18-04/2542 "Про розгляд звернення" повідомлено Державну службу України з питань праці та ОСОБА_3, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №297 від 23.04.2018 та направлення Управління на проведення інспекційного відвідування №237-Н/09-27 від 23.04.2018 проведено інспекційне відвідування додержання законодавства про працю у Зарічненській РДА, за результатами якого встановлено, що судовими рішеннями ОСОБА_3 було поновлено на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА, проте, станом на 2017-2018 роки в штатному розписі Зарічненської РДА посада начальника відділу у справах сім'ї та молоді райдержадміністрації - відсутня. Згідно з наданими табелями обліку робочого часу з липня 2017 року по грудень 2017 року та з січня по березень 2018 року обліковувався час роботи ОСОБА_3

З огляду на те, що штатним розписом Зарічненської РДА не передбачена посада начальника відділу у справах сім'ї та молоді райдержадміністрації та не проводилась нарахування заробітної плати з липня 2017 року по даний час згідно з табелем обліку робочого часу за липень-грудень 2017 року та січень-березень 2018 року, що є порушенням вимог статті 94 КЗпП України. Виплата заробітної плати, в тому числі за час вимушеного прогулу здійснюється за виконавчими листами на підставі рішень суду шляхом безспірного списання коштів з рахунків Зарічненської РДА. За результатами перевірки складений акт та внесено голові Зарічненській РДА припис на усунення виявлених порушень (а.с.63-64 т.2).

Жодних об'єктивних та достовірних доказів, які вказували б на вчинення Зарічненською РДА дій задля усунення порушень трудових прав позивача в ході судового розгляду справи встановлено не було, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що відсутність в штатному розписі Зарічненської РДА посади, на яку поновлено ОСОБА_3, унеможливлює здійснення державним службовцем встановлених для цієї посади повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій державного органу, що суперечить приписам ст.1 Закону №889-VIII.

Відповідно до ст.50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Стаття 55 Закону №889-VIII передбачає, що керівник державної служби повинен створювати здорові та безпечні умови, необхідні для належного виконання державними службовцями своїх обов'язків.

Керівник державної служби вживає заходів для:

1) надання державним службовцям необхідної для виконання посадових обов'язків інформації;

2) облаштування приміщення, пристосованого для виконання посадових обов'язків;

3) належного облаштування робочих місць;

4) забезпечення державних службовців необхідним обладнанням.

Таким чином, обов'язку працівника належно виконувати посадові обов'язки та дотримуватись службової дисципліни, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, кореспондує у повній мірі обов'язок роботодавця забезпечити працівникові гідні та належні умови праці з визначеним колом посадових обов'язків, своєчасною та повною виплатою заробітної плати. При цьому, як встановлено за обставинами справи та визнається сторонами, заробітна плата позивачу не виплачувалась, а стягувалась примусово на виконання судових рішень. Отже, поновивши позивача поза штатом, що позбавляє встановлених гарантій та наданих законом прав у сфері трудових відносин, відповідач фактично нівелює право позивача на працю.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що спірні взаємовідносини є наслідком неправомірної поведінки обох сторін: державного службовця внаслідок невиходу на службу з мотивів, не передбачених законом, та районної державної адміністрації внаслідок грубого порушення трудових прав державного службовця. Однак, суд зауважує, що порушення позивачем вимог Закону України "Про державну службу" фактично зумовлене порушенням зі сторони відповідача гарантованого права на працю та оплату праці. Особливо суд підкреслює тривалість порушення прав позивача, який з 2013 року в численних судових провадженнях та в поза судовому порядку відстоює своє право на державну службу та оплату праці.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою цієї статті Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституція України в статті 3 проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 32 Конституції України гарантує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997, не гарантує права на працю, однак в статті 8 закріплює право на повагу до приватного і сімейного життя. Частиною другою цієї статті Конвенції встановлено, що органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших людей.

За практикою Європейського Суду з прав людини право на повагу до приватного життя включає й професійну діяльність. Так, в рішенні у справі "Бігаєва проти Греції" (скарга 26713/05, рішення 28.05.2009) Європейський Суд підтвердив, що немає ніяких принципових підстав вважати, що "приватне життя" виключає професійну діяльність. На обмеження, що накладаються на професійну діяльність, може поширювати свою дію стаття 8 Конвенції, якщо вони впливають на те, яким чином індивід формує свою соціальну ідентичність, розвиваючи стосунки з іншими людьми. У зв'язку з цим достатньо вказати, що саме в рамках своєї роботи більшість людей мають можливість зміцнити більшість... своїх зв'язків з навколишнім світом. Крім того, професійне життя дуже часто переплетене з приватним життям... професійне життя, будучи частиною зони взаємодії одних індивідів з іншими, навіть в публічному контексті може підпадати під поняття "приватне життя".

З урахуванням наведеного та встановлених обставин справи, суд вважає, що при прийнятті оскарженого розпорядження про звільнення, відповідач на підставі Закону України "Про державну службу" допустив втручання в приватне життя ОСОБА_3, однак таке втручання не було необхідним в демократичному суспільстві, позаяк саме відповідач не виконав встановленого законом обов'язку держави забезпечити державному службовцю належні умови роботи та оплату праці за посадою, передбаченою штатним розписом. Таким чином, поведінка відповідача як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідає приписам частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржене розпорядження суд вважає необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, упередженим, недобросовісним та нерозсудливим, прийнятим з порушенням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це розпорядження.

Інші доводи та аргументи сторін суд вважає такими, що не впливають на характер спірних правовідносин та не мають істотного значення для вирішення судового спору, а відтак судом не оцінюються.

Наведене вище дає суду підстави для визнання спірного розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності протиправним, а порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень та поновлення ОСОБА_3 на посаді, яку вона обіймала до звільнення зі служби у Зарічненській РДА.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №817/1137/18 за позовом ОСОБА_3 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення матеріального забезпечення та визнання бездіяльності протиправною, встановлено, що середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_3 у січні 2018 року з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році" мав становити 10120,00 грн. (6500,00 грн. посадовий оклад + 3120,00 грн. надбавка за вислугу років + 500,00 грн. надбавка за ранг) - сума без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати заробітної плати працівнику (а.с.244-246 т.1).

Зазначене судове рішення набрало законної сили 28.08.2018, встановлені ним фактичні обставини, в тому числі й щодо середньомісячного розміру заробітної плати ОСОБА_3, сторонами не заперечуються та не підлягають доказуванню за приписами ч.4 ст.78 КАС України.

Розмір заробітної плати за період вимушеного прогулу з 16.06.2018 по 21.12.2018 становить:

за червень 2018 року 4554,00 грн. (10120,00 грн./20 робочих днів*9 днів вимушеного прогулу);

за період з липня по листопад 2018 року 50600,00 грн. (10120,00 грн. * 5 місяців вимушеного прогулу);

за грудень 2018 року 7590,00 грн. (10120,00 грн./20 робочих днів*15 днів вимушеного прогулу).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 62744,00 грн. (сума вказана без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають утриманню під час їх виплати).

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і поновлення позивача на попередній посаді та, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд вважає частково необґрунтованим та непідтвердженим розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 на суму 8096,00 грн., яка не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пунктів 2,3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 10120,00 грн. слід звернути до негайного виконання.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Центральна,11, смт. Зарічне, Рівненська область, 34000, ЄДРПОУ 04057824) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_3" від 15.06.2018 №58-к.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 16.06.2018.

Стягнути з Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Центральна,11, смт. Зарічне, Рівненська область, 34000, ЄДРПОУ 04057824) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2018 по 21.12.2018 в сумі 62744,00 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот сорок чотири гривні 00 коп.) (сума вказана без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають утриманню під час їх виплати).

В задоволенні позову в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 8096,00 грн. відмовити.

Рішення суду про поновлення на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 10120,00 грн. (сума вказана без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають утриманню під час їх виплати) звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 січня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.