open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
49 Справа № 761/13921/15-ц
Моніторити
Ухвала суду /20.02.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /27.12.2018/ Київський апеляційний суд Ухвала суду /23.11.2018/ Київський апеляційний суд Ухвала суду /14.11.2018/ Київський апеляційний суд Рішення /07.09.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Рішення /07.09.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /23.08.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /11.04.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /27.12.2017/ Шевченківський районний суд міста Києва Постанова /08.11.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /01.11.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /27.01.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /02.06.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /20.04.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /29.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /29.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /11.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Рішення /26.01.2016/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /09.11.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /16.10.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /29.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /14.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /14.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /07.07.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /21.05.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва
emblem
Справа № 761/13921/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /20.02.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /27.12.2018/ Київський апеляційний суд Ухвала суду /23.11.2018/ Київський апеляційний суд Ухвала суду /14.11.2018/ Київський апеляційний суд Рішення /07.09.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Рішення /07.09.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /23.08.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /11.04.2018/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /27.12.2017/ Шевченківський районний суд міста Києва Постанова /08.11.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /01.11.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /27.01.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /02.06.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /20.04.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /29.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /29.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /11.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Рішення /26.01.2016/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /09.11.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /16.10.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /29.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /14.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /14.09.2015/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /07.07.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва Ухвала суду /21.05.2015/ Шевченківський районний суд міста Києва

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4256/2018

справа №761/13921/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Головачова Я.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А. 07 вересня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

В травні 2015 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом, який неодноразово уточнювали та остаточно просили ухвалити рішення, яким:

- стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження №44354162 по примусовому стягненню боргу щодо виконання судових рішень Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року в сумі 158,83 доларів США в гривневому еквіваленті на день проведення розрахунку та моральну шкоду в сумі 32000 грн.;

- стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2. збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження №44354028 по примусовому стягненню боргу щодо виконання судових рішень Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року в сумі 168,49 доларів США в гривневому еквіваленті на день проведення розрахунку та моральну шкоду в сумі 12000 грн.

Вимоги обґрунтовують тим, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області рішенням від 11 квітня 2014 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, з ВАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1. стягнуто проценти за банківським вкладом 84,29 доларів США, 3% річних 74,54 долари США; на користь ОСОБА_2. проценти за банківським вкладом 92,19 долари США, 3% річних 79,02 доларів США.

18 липня 2014 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області на виконання вказаних рішень видано виконавчі листи та стягувачами 31 липня 2014 року їх пред"явлено (надіслано засобами поштового зв"язку) на виконання до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві, виконавчі листи отримано 04 серпня 2014 року, проте лише 13 серпня 2014 року старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві ОСОБА_3. винесла постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №44354162 та ВП №44354028, чим порушено ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому постанови про відкриття виконавчих проваджень були надіслані через 46 днів.

Окрім того, виконавче провадження не було здійснено у відведені для цього ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" строки.

Стягувачі неодноразово у різні способи звертались за отриманням інформації про хід виконавчого провадження, проте до позитивних результатів це не призвело.

12 лютого 2015 року звернулись із скаргою до начальника, на яку також відповідь не отримано, чим спричинено моральну шкоду, яку просить відшкодувати на підставі ст.25 Закону України "Про звернення громадян".

Окрім того, посилаються на ст.56 Конституції України та ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" як на правову підставу для відшкодування шкоди за невиконання рішення суду унаслідок бездіяльності органу виконавчої служби.

12 червня 2015 року старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві ОСОБА_3. винесла постанови про закінчення зазначених виконавчих проваджень.

Постанови були оскаржені та ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року суд визнав незаконними і скасував постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП №44354162 та ВП №44354028; визнав незаконною бездіяльність начальника ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві ОСОБА_4 щодо забезпечення виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, встановив порушення Закону України "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скаргу від 12 лютого 2015 року; визнав незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві ОСОБА_3. щодо забезпечення виконання зазначених виконавчих проваджень.

Окрім того, ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2015 року у зв"язку із невиконанням органом виконавчої служби вимог ст.389 ЦПК України щодо обов"язку повідомити суд і заявника у місячний строк про виконання ухвали від 07 серпня 2015 року суд ухвалив:

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Проте і надалі не вчинено жодних виконавчих дій, постанов про відновлення виконавчих проваджень не надходило.

20 лютого 2017 року ОСОБА_1. звернувся із скаргою до начальника, проте відповіді надано не було.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2017 року ухвалено:

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц., та порушення Закону України "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скаргу від 20 лютого 2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_1. відповідь на його скаргу від 20 лютого 2017 року.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Зобов'язати ОСОБА_3 забезпечити виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, відновивши виконавче провадження за зазначеним рішенням та надіслати копію постанови про відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1.

Проте ця ухвала не була виконана.

З приводу всіх цих обставин позивачі звертались до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, порушено кримінальне провадження.

Після цього на адресу позивачів надійшов лист начальника державної виконавчої служби від 16 жовтня 2017 року №ДВ/19, у якому зазначається: "... повторно направляємо на Вашу адресу відповідь на скаргу від 20.02.2017 року ...", проте позивачі стверджують, що будь-яких листів на цю скаргу вони раніше не отримували і в цьому листі не міститься посилання на вихідні дані першого листа. Посилаються на неправдивість відомостей, що вказані у цьому листі щодо відсутності у матеріалах виконавчого провадження ухвали від 07 серпня 2015 року.

З приводу цих обставин 08 листопада 2017 року знову звернулися із скаргою до начальника державної виконавчої служби, в подальшому, у зв"язку із відсутністю відповіді, до суду із скаргою.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2018 року ухвалено:

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 11 травня 2017 року у справі №589/1141/14-ц, ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2017 року, справа №589/1141/14-ц., ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц, порушення Закону України "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скарги ОСОБА_1 від 08 листопада 2017 року та 20 лютого 2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_1. надати відповідь на скарги від 08 листопада 2017 року та 20 лютого 2017 року.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо невиконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 11 травня 2017 року у справі №589/1141/14-ц, ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 7 серпня 2017 року, справа №589/1141/14-ц., ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ВП №44354162 та ВП №44354028 від 12 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2018 року ухвалено:

Зобов"язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 забезпечити контроль за правильним та повним виконанням рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №2/589/428/14); рішення Апеляційного суду Сумської області від 25.06.2014р. (справа №589/1141/14-ц, провадження №22-ц/788/1157/14); ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №4-с/589/13/18); ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2018 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №4-с/589/6/18) та повідомити про їх виконання суд та заявника.

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 відновити виконавчі провадження ВП №44354162, ВП №44354028.

У зв"язку із цим зазначають про нові та повторювані порушення, що були допущені при виконанні рішень, що призвело до перебування в постійному напруженому стані, необхідності докладати зусиль для захисту своїх прав, постійно контролювати виконання рішення, а ураховуючи вік та інвалідність ОСОБА_1., зазначені порушення мали особливий вплив.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2016 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2016 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. подано апеляційну скаргу, у якій просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі вказують на необґрунтованість зазначення судом про неможливість прийняття заяви про збільшення вимог від 15 лютого 2018 року; посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права; не розгляд заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; розгляд справу упродовж нерозумного строку; технічні недоліки під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції; несвоєчасне направлення рішення.

Вказують на безпідставність висновків суду про недоведеність причинно-наслідкового зв"язку між діями відповідачів та моральною шкодою.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві посилається на недоведеність позовних вимог та завищений розмір моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав із зазначених в ній підстав, просив скаргу задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з"явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, з ВАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1. стягнуто проценти за банківським вкладом 84,29 доларів США, 3% річних 74,54 долари США; на користь ОСОБА_2. проценти за банківським вкладом 92,19 долари США, 3% річних 79,02 доларів США.

18 липня 2014 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області видано два виконавчі листи, які 31 липня 2014 року надіслані позивачами до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції та цим органом їх отримано 04 серпня 2014 року.

13 серпня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

ОСОБА_1. неодноразово звертався до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області зі скаргою на рішення відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві, на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 та на незаконні дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3.

Ухвалою Шосткинського районного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року скаргу вирішено:

Визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44354162 від 12 червня 2015 року винесену відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві за виконавчим листом №589/1141/14-ц виданим 18 липня 2014 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 за користування коштами за період з 18 жовтня 2010 року по 17 травня 2011 року проценти по банківському вкладу в сумі 84,29 доларів США та три проценти річних в сумі 74,54 дол. США - незаконною та скасувати її.

Визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44354162 від 12 червня 2015 року винесену відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві за виконавчим листом №589/1141/14-ц виданим 18 липня 2014 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягнення боргу у сумі 89,47 доларів США та 79,02 доларів США на користь ОСОБА_2 - незаконною та скасувати її.

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 по забезпеченню виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц, та порушенню Закону України "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1., ОСОБА_2. від 12 лютого 2015 року.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 по забезпеченню виконання виконавчого провадження №44354162, №44354028 по забезпеченню виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Ухвалою Шосткинського районного суду Сумської області від 11 грудня 2015 року скаргу вирішено:

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Ухвалою Шосткинського районного суду Сумської області від 11 травня 2017 року вирішено:

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц, та порушення "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скаргу від 20 лютого 2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_1. відповіді на його скаргу від 20 лютого 2017 року.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Зобов'язати ОСОБА_3 забезпечити виконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц відновивши виконавче провадження за зазначеним рішенням та надіслати копію постанови про відновлення виконавчого провадження ОСОБА_1.

Копії цих ухвал були отримані представником Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві (т.2 а.с. 48, 52, 59).

Ухвалою Шосткинського районного суду Сумської області від 21 березня 2018 року Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_4 щодо контролю за своєчасним, правильним та повним виконанням ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 11 травня 2017 року у справі №589/1141/14-ц, ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2017 року, справа №589/1141/14-ц, ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц, порушення Закону України "Про звернення громадян" щодо ненадання відповіді на скарги ОСОБА_1 від 08 листопада 2017 року та 20 лютого 2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_1. надати відповідь на скарги від 08 листопада 2017 року та 20 лютого 2017 року.

Визнати незаконними дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо невиконання ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 11 травня 2017 року у справі №589/1141/14-ц, ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 7 серпня 2017 року, справа №589/1141/14-ц., ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області постановленої 07 серпня 2015 року у справі №589/1141/14-ц, рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2014 року та рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року, справа №589/1141/14-ц.

Визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві ВП № 44354162 та ВП № 44354028 від 12 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Шосткинського районного суду Сумської області від 06 липня 2018 року вирішено:

Зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 забезпечити контроль за правильним та повним виконанням рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2014 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №2/589/428/14); рішення Апеляційного суду Сумської області від 25.06.2014р. (справа №589/1141/14-ц, провадження №22-ц/788/1157/14); ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 серпня 2015 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №4-с/589/13/18); ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2018 року (справа №589/1141/14-ц, провадження №4-с/589/6/18) та повідомити про їх виконання суд та заявника.

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 відновити виконавчі провадження ВП №44354162, ВП №44354028.

Окрім того, ОСОБА_1. звертався до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ДВС Шевченківського РУЮ в місті Києві (постановою слідчого від 30 березня 2017 року кримінальне провадження закрито).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено причинно-наслідкового зв"язку між завданою шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Суд також вказав, що позивачами не надано доказів завдання їм моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд зазначив, що довідки з Комунального закладу "Шосткинська ЦРЛ" про звернення ОСОБА_1. за медичною допомогою, за наслідками якого було призначено відповідне лікування, не дають підстав уважати, що це сталося унаслідок дій відповідачів.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11 вересня 2013 року (справа №6-48цс13), при відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.11 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про звернення громадян" у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз"яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У рішенні від 03 жовтня 2001 №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суд дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

У пункті 10-1 постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз"яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Таким чином встановлено, що Конституція України та відповідні нормативно-правові акти гарантують, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Відповідно до чіткої та усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов"язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року (заява №18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

Ефективний доступ до правосуддя включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок ( див. рішення у справі "Immobiliare Saffi", заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-У).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п.27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

При цьому, беручи до уваги свою усталену практику (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України, заява №40450/04,п.п.56-58 та 66-70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв"язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мали місце також порушення ст.13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У той же час, Україну було зобов"язано вжити необхідних заходів для вирішення цієї проблеми, зокрема, запровадити ефективні засоби юридичного захисту або поєднання таких засобів, здатні забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів відповідно до принципів Конвенції, які закріплені в практиці Суду див. рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", згадане вище, п.94 та п.5 резолютивної частини).

У пункті 1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов"язковою і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Отже забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов"язком держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб таким засіб не вважався неефективним.

У справі "Скордіно проти Італії" (N1) ЄСПЛ визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень. Ці критерії, які також застосовні до справ про невиконання рішень (див. рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N2), N 21071/05, від 10 квітня 2008 року, пп 49 і 51), вимагають таке:

- позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного Строку (див. згадане вище рішення у справі Скордіно N 36813/97, п.195);

- призначене відшкодування має бути виплачено без зволікань і, як правило, не пізніше шести місяців від дати, на яку рішення про його призначення набирає законної сили (див. там само п.198);

- процесуальні норми стосовно позову про відшкодування мають відповідати принципові справедливості, гарантованому статтею 6 Конвенції (див. там само , п. 200);

- норми стосовно судових витрат не повинні покладати надмірний тягар на сторону, яка подає позов, якщо її позов обґрунтований (див. там само, п.201);

- розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодування, призначених Судом в аналогічних справах (див. там само, пп.202-206 і 213).

Стосовно останнього критерію ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначити наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обгрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди ( див. згадані вище рішення у справах Скордіно, пп. 203-204, та Вассермана, п.50).

Отже відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

Пред"являючи виконавчий документ до виконання, стягувач має законні та обґрунтовані очікування, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, буде виконано відповідно до вимог та в порядку, встановленому законом, у розумний строк, необхідний для вчинення таких дій, що також не потребуватиме від стягувача додаткових зусиль, яких можна було б уникнути у разі дотримання вимог Закону.

Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов"язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

У справі, яка переглядається, установлено, що рішення суду про стягнення на користь кожного з позивачів грошових коштів тривалий час, а саме з 25 червня 2014 року, залишається невиконаним.

За наслідками розгляду скарг ОСОБА_1. на бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні рішення суду постановлено п"ять ухвал Шосткинським міськрайонним судом Сумської області, які набрали законної сили і якими визнано незаконними бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4, а також бездіяльність та дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3. Висновки суду про протиправність дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні судового рішення мають преюдиційне значення при вирішенні спору у справі про відшкодування шкоди, завданої позивачам тривалим невиконанням рішення, винесеного на їх користь.

Тривале невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивачів, неминуче викликає у останніх почуття розпачу, призводить до моральних страждань, а в цьому випадку право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ презумується.

Відтак є помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності причинно-наслідкового зв"язку між негативними наслідками для стягувачів та протиправними діями і бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Доказів про те, що тривале невиконання судового рішення і, як наслідок, завдання позивачам моральної шкоди, відбулось не з вини державної виконавчої служби, матеріали справи не містять.

За цих обставин, оскільки неможливість для позивачів отримати виконання рішення, винесеного на їх користь , протягом тривалого строку становить втручання у їх права на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1, колегія суддів дійшла висновку про те, що через душевні страждання, які позивачі зазнали у зв"язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за які держава несе відповідальність, позивачі мають право на відшкодування їм за рахунок держави моральної шкоди, яку, з урахуванням характеру правовідносин, обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначає у розмірі по 3000 грн. кожному, оскільки визначений позивачами розмір є завищеним.

Зазначені кошти підлягають стягненню з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві.

Порушення норм процесуального права, на які посилаються скаржники в апеляційній скарзі, не є такими, з якими закон пов"язує наявність підстав для скасування рішення суду. Окрім того, позовні вимоги судом першої інстанції розглянуті з урахуванням заяви про їх збільшення та рішення суду не містить будь-яких висновків стосовно не прийняття цієї заяви, відтак посилання в апеляційній скарзі на такі обставини є помилковим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1. підлягає стягненню 243,60 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а також на користь Держави 730,80 грн., що підлягали сплаті за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381, 383, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 3000 (три тисячі) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 3000 (три тисячі) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 243,60 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь Держави (Отримувач коштів: УК у Солом'янському районі/Солом'ян. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 34311206080024; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 730,80 грн., що підлягали сплаті за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

Я .В. Головачов

Джерело: ЄДРСР 79082885
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку