Провадження №2/443/377/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 грудня 2018 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Коліщук З.М., з участю секретаря Шальвіри І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

встановив :

Позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері- ОСОБА_8, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок по АДРЕСА_2, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_7 (голова двору), ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_4 (онука) та ОСОБА_5 (онук), що підтверджується записами в погосподарських книгах. ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер його батько ОСОБА_7. На випадок своєї смерті померлий заповіту не склав. Відтак, його мати-ОСОБА_8. (дружина померлого) успадкувала належну ОСОБА_7 частку спірного майна, оскільки фактично вступила в управління та володінням спадковим майном, незважаючи, що у встановленому законом порядку та строк, своїх прав не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_10 року померла ОСОБА_8 (його мати). На випадок своєї смерті останній заповіту не склав, а тому він, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, який проживав із матір'ю на момент відкриття спадщини є таким, що спадщину прийняв. Відтак, він звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, проте отримав відмову у видачі такого, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно, яке має намір успадкувати. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с.Нове Село, Жидачівського району, Львівської області №349 від 08 червня 2017 р., що станом на 30 червня 1990 року по АДРЕСА_1 рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_7 (голова двору), ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_4 (онука) та ОСОБА_5 (онук) (арк. справи 26).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок на вулиці АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_7 (голова двору), ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_4.(онук), ОСОБА_4 (онука) та ОСОБА_5 (онук). Частка кожного члена двору становила 1/8.

Судом встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер ОСОБА_7-голова вищевказаного двору. Спадщина (на належну померлому частку спірного житлового будинку) відкрилася в цей же день, відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин). Дослідженими в судовому засіданні обставинами встановлено, що заповіту спадкодавець ОСОБА_7 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав. За вищевказаних обставинах, відповідно до норм статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла ОСОБА_8 (дружина померлого), оскільки як спадкоємець першої черги фактично вступила в управління та володінням спадковим майном, незважаючи, що у встановленому законом порядку та строк, своїх прав не оформила (арк. справи 28).

Також з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року померла ОСОБА_8.( арк. справи 24).

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, складається із частки житлового будинку з надвірними спорудами, що на АДРЕСА_1 (1/8-як члена колишнього колгоспного двору та 1/8- успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_4.).

Заповіту спадкодавець ОСОБА_8 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою, виданою Облазницькою сільською радою Жидачівського району Львівської області за №688 від 02 листопада 2017 року (арк. справи 29).

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця. Відтак, ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування. Інших спадкоємців вказаної черги судом не встановлено (арк. справи 22).

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно із листа приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Гивель Г.М. №61/01-14 від 23 листопада 2017 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно, яке має намір успадкувати (арк. справи19).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право власності на спадкове майно(житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_8, котра помера ІНФОРМАЦІЯ_10 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району Львівської області, паспорт серія НОМЕР_4. Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія НОМЕР_5.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія НОМЕР_6.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія НОМЕР_7.

Відповідач: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія НОМЕР_8.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, місце проживання: с. Нове Село, Жидачівського району, Львівської області, паспорт серія НОМЕР_9.

Суддя З.М.Коліщук