ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 398/2401/17

провадження № 22-ц/4809/346/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представники - адвокат ОСОБА_2, адвокат - ОСОБА_3, за довіреністю ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5, представник за довіреністю - ОСОБА_6

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Ремезок А. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Зазначала, що вона є депутатом від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» Олександрійської районної ради. У червні 2017 року їй стало відомо, що відповідач направив на ім?я голови «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7 лист, в якому зазначив, що вона займається рейдерством земель на території Олександрійського району, прикриваючись депутатським мандатом, захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення. Ця інформація є недостовірною та такою, що ганьбить її честь та ділову репутацію. Жодних рейдерських захоплень нею не проводилось, відносно неї відсутні обвинувальні вироки суду з цього приводу. Вона є порядною людиною, користується авторитетом та повагою серед мешканців міста Олександрія та Олександрійського району, є депутатом Олександрійської районної ради, керівником сільськогосподарського підприємства.

Поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація порушує її особисті немайнові права, зокрема ганьбить її честь, гідність, завдає шкоди її діловій репутації, ставить під сумніви її професійні, ділові та моральні якості, як директора підприємства, депутата. Інформація має характер наклепу, тому не є оціночним судженням і підлягає спростуванню.

Неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, оскільки вона була ображена та принижена перед головою політичної партії та іншими особами, які могли читати зміст листа. Інформація була розповсюджена з метою створити на неї тиск при вирішенні судових справ щодо земельних ділянок та створити негативний імідж в очах однопартійців, зганьбити її.

Просила визнати недостовірною інформацію відносно неї, що поширена відповідачем у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7, наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення», зобов?язати відповідача, не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати розповсюджену в листі від 01 червня 2017 року інформацію наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення», шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7 із зазначенням у ньому такого тексту: «Інформація, що була поширена мною у листі від 01 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… та прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується», стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., стягнути судові витрати.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію стосовно ОСОБА_1, що поширена ОСОБА_5 у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7, наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення». Зобов?язано ОСОБА_5 не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати розповсюджену у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7, інформацію наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району... прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення» шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7 наступного змісту: «Інформація, що була поширена мною у листі від 01 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району та, прикриваючись депутатським мандатом, рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення, є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог, ухвалене з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що зміст листа від 01 червня 2017 року не ставить під загрозу громадську довіру до позивача, оскільки його зміст не став відомим загалу, не брала участь преса, а також не було будь-якої іншої форми публічного розголосу. Лист не виходив за межі прийнятної критики, оскільки ці межі за певних обставин можуть бути ширшими стосовно публічних осіб, порівняно з приватними особами, що неодноразово зазначалось в рішеннях Європейського суду з прав людини. У зв?язку з цим вимогу доведення правдивості оціночного судження виконати неможливо, оскільки ця вимога порушує свободу вираження думки, а вона є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач не розповсюджував недостовірну інформацію щодо позивача, а лише скористався своїм правом та надіслав лист з критичними судженнями щодо позивача, як публічної особи з проханням розібратись в ситуації. В листі відповідач не вдавався до образливих, брутальних або нестриманих висловлювань, а лише у легкій формі висловив оціночні судження, щодо діяльності позивача. Зміст листа не порушує особисті немайнові права і не завдає шкоди особистим немайновим правам позивача та не перешкоджає їй повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. До того ж під час розгляду справи було надано достатньо доказів того, що ДП «Лікарівка-2», керівником та власником якого є позивач, користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Лікарівської сільської ради без правовстановлюючих документів, а тому вказану в листі від 01 червня 2017 року інформацію не можна оцінювати як неправдиву.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2018 року про повернення апеляційної скарги скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (т.1 а.с.235-238).

Апеляційне провадження відкрито 14 грудня 2018 року, зазначено, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи (т.1 а.с.241). Ухвалою суду від 28 грудня 2018 року призначено розгляд справи на 09 січня 2019 року (т.2 а.с.2).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 у листі від 01 червня 2017 року на ім'я голови політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_7 поширив недостовірну інформацію про депутата Олександрійської районної ради від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» ОСОБА_1, однак погодитися з таким висновком суду не можна оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 34 Конституції України передбачають, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, змістом чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Частиною 1 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим за змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до норм статей 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію», за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ЗАТ «Агроавтосервіс», а також директором ДП ДСП «Лікарівка-2», а також є депутатом Олександрійської районної ради від політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» (т.1 а.с.51, 52, 108-115,116-123).

10 грудня 1996 року акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» видано Державний акт на право постійного користування на території Костянтинівської сільської ради Олександрійського району земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 691,4 га (т.1 а.с.53-56), кадастровий номер земельної ділянки не зазначено.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в травні-грудні 2016 року передано у приватну власність земельні ділянки на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району із зазначенням кадастрових номерів учасникам АТО ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які уклали з відповідачем ОСОБА_5 договори оренди цих земельних ділянок, які зареєстровано в установленому законом порядку (т.1 а.с.10-29).

Позивач зазначає, що фізичним особам земельні ділянки виділено незаконно, оскільки вони перебувають в користуванні ЗАТ «Агроавтосервіс», яке є стороною у декількох справах, провадження в яких здійснюється як в порядку господарського, так і в порядку цивільного судочинства щодо права користування спірними земельними ділянками (т.1 а.с.39-45).

01 червня 2017 року ОСОБА_5 направив голові політичної партії «Всеукраїнське об?єднання» Батьківщина» народному депутату ОСОБА_7 листа, в якому посилаючись на те, що він будучи орендарем земельних ділянок на підставі укладених з учасниками бойових дій договорів оренди, не може їх використовувати, оскільки ці землі площею 12 га незаконно захвачено та засіяно «Лікарівка-2», з приводу чого порушено кримінальну справу. Автор листа такі дії депутата вважає рейдерським захопленням земель учасників АТО та просив розібратися в цій ситуації, надати оцінку діям депутата та надати йому відповідь (т.1 а.с.7).

Аналіз змісту оспорюваного листа свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження відповідача, його висновок щодо дій позивача з питань використання земельних ділянок, які передані в оренду відповідачу на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди з власниками цих земельних ділянок. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.

Доводи позивача, що автор листа звинуватив її в кримінальному злочині не підтверджуються самим змістом публікації і не є реченнями зі статті, а є трактуванням змісту статті з точки зору позивача.

Крім того, у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати

Даючи згоду на обрання чи призначення на публічну посаду, особа повинна усвідомлювати, що в силу необхідності дотримання принципів публічності, відкритості та підзвітності влади, що закріплені в статтях 3, 6, 19, 57 Конституції України, її посадова і професійна діяльність буде знаходитися під пильним наглядом суспільства. Межі оцінки і критики вчинків, висловлювань чи бездіяльності публічної особи є значно ширшими, ніж такі межі в оцінці звичайної людини.

Лист відповідача був направлений безпосередньо керівнику політичної сили, від якої позивач є депутатом, з проханням надати оцінку діям депутата.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, в межах вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову в позові про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішення суду щодо відмови в позові про відшкодування моральної шкоди не оскаржується.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року в частині задоволення позову.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 09 січня 2019 року.

Головуюча суддя Т. М. Авраменко

Судді : Л. В. Суровицька

В. В. Черненко