Справа № 693/420/16-к

Провадження № 1-о/698/1/18

УХВАЛА

03 січня 2019 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 1995 року ОСОБА_3 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами,-

сторони: прокурор ОСОБА_4 , засуджений ОСОБА_3 інші учасники: потерпілі- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та зазначена заявником як заінтересована особа - ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В:

до Катеринопільського районного суду Черкаської області ухвалою апеляційного суду Черкаської області направлена для розгляду по суті заява засудженого ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами кримінального провадження, засудженого вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 15.06.1995 року за ч.2 ст.143 КК України (1960 р.) на два роки виправних робіт з відрахуванням із його заробітку в доход держави 20%, з позбавленням на підставі ст.31 КК України на 1 рік права займатися адвокатською діяльністю та виправдано за ст. 19, ч.2 ст.170 КК України (1960 р.).

В своїй заяві, про перегляд вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 15.06.1995 року за нововиявленими обставинами (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України), ОСОБА_3 просить його скасувати у зв`язку з його невідповідністю основоположним вимогам Конституції України від 1978 р. та Конституції України 1996 р., а також покладеними в його основу сфальсифікованими обставинами, закривши провадження по даній справі.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_3 вказує, що його засудження є наслідком помсти йому за те, що він встановив зв`язок працівників прокуратури м. Умані з організованою злочинністю на що вказує те що в період 1990-1999 р. в м. Умані діяли декілька організованих злочинних угруповань, до складу кожного із яких входив старший слідчий прокуратури м. Умані, а в подальшому помічник прокурора м. Умані ОСОБА_10 , які сфабрикували проти нього дану кримінальну справу.

2

ОСОБА_3 у своїй заяві стверджує, що під час судового розгляду, за результатами якого постановлений оскаржуваний вирок суду та іншим учасникам судового процесу не були відомі обставин, які спростовують доводи сторони обвинувачення і мають істотне значення, а саме те, що на даний час йому стало відомо про те, що в жовтні 1994 року працівник прокуратури м. Умані ОСОБА_10 поспорив на 100 доларів США на те, що він ув`язнить його ОСОБА_3 на 5 років. Спір відбувся в приміщенні Уманського МВ УМВС. Іншою стороною в спорі були працівники УБОЗу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Спір про його ув`язнення був оформлений документально шляхом складання письмової розписки з проставленими підписами сторін в спорі, в якій зазначений термін такого ув`язнення, а також грошова сума в розмірі 100 доларів США, яку повинна отримати та сторона в спорі, яка виграє даний спір.

В підтвердження зазначених обставин ОСОБА_3 посилається на додані ним ксерокопії розписки, якою оформлений вищезазначений спір, роздруківка аудіозапису судового засідання з поясненням свідка ОСОБА_12 відображеного на (а. с. 7-9) вказаного процесуального документу. Із яких витікає, що 27 жовтня 1996 року в службове приміщення, в якому знаходився ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зайшов помічник прокурора м. Умані ОСОБА_10 , який заявив, що він докладе всіх зусиль, щоб притягнути його ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. Він написав розписку, в якій зазначив, що він спорить на 100 доларів США на ув`язнення ОСОБА_3 терміном на 5 років, після чого розписався. Він настояв на тому, щоб з другої сторони розписалися інші учасники спору, розписка залишилася на зберіганні у сейфі ОСОБА_13 . Через певний час ОСОБА_3 був затриманий. Крім зазначеного, факт спору на 100 доларів США підтверджується особисто виконаним поясненням бувшого підполковника УБОЗу ОСОБА_12 , ксерокопія якого додана до даної заяви.

ОСОБА_3 зазначає, що сам факт спору на 100 доларів США про ув`язнення людини, який підтверджено документально, є сам по собі безпрецедентним і підтверджує ту обставину, що кримінальне провадження по справі здійснене з повним ігноруванням основоположних вимог ст. ст. З, 8, 19, 55, 59, 60, 62 Конституції України.

Передумовою вищевикладеного були слідуючі події. Так в ніч з 24 на 25 жовтня 1994 року в м. Умані в приміщенні, в якому проживав ОСОБА_8 АДРЕСА_1 відбулося зґвалтування громадянки ОСОБА_9 . В зґвалтуванні жінки приймало участь п`ятеро осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згвалтована звернуласядо УманськогоМВ УМВСз заявоюпро їїзґвалтування.Слідчим прокуратурим.Умані ОСОБА_15 ОСОБА_9 була направленана проведенняекспертизи.28жовтня 1994року особи,які вчинилизґвалтування гр. ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,звернулись донього ОСОБА_3 , як до адвоката, з проханням про надання їм юридичної допомоги.

І вінвже виконуючивзяті насебе зобов`язанняадвоката,в цейже деньзвернувся дослідчого Уманськоїміської прокуратури ОСОБА_15 із заявоюпро те,що буденадавати правовудопомогу вищезазначенимособам ів подальшомунадасть доматеріалів кримінальногопровадження ордерна веденнякримінальної справи.Нащо слідчийУманської міськоїпрокуратури ОСОБА_15 надав йомуяк захиснику,матеріали кримінальноїсправи,в якихзнаходилися процесуальнідокументи:заява напорушення кримінальноїсправи,направлення слідчого ОСОБА_15 на медичнийвисновок доУманського відділенняСМЕ,а такожінші документи.При цьомув подальшомущодо ньогосамого булопорушено кримінальнусправу,а саме провівши спір на 100 доларів США про його ув`язнення, як адвоката, посадові особи

3

прокуратури м. Умані ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 повністю проігнорували вимоги Конституції України, що потягнуло за собою вчинення ними кримінального правопорушення, яке кваліфікується за ст. 165 КК України, оскільки щодо нього була незаконно порушена кримінальна справа за обвинуваченням за ч.2 ст.143 КК України (1960 р.) та за ст. 19, ч.2 ст.170 КК України (1960 р.), що нібито він шляхом обману 28 і 29 жовтня 1994 року у м. Умані Черкаської області заволодів індивідуальним майном ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Розслідування даної справи, на переконання заявника, відбулося з порушеннями норм законодавства на що вказує слідуюче.

Так будь-яка кримінальна справа, по якій необхідно провести досудове розслідування розпочинається з винесення постанови про порушення кримінальної справи. Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що всі без виключення слідчі дії були проведені в межах постанови про порушення кримінальної справи за № 13220, яка порушена слідчим Уманської міської прокуратури ОСОБА_16 04 листопада 1994 р. В цей же день по кримінальній справі № 13220 були проведені слідуючі слідчі дії: затримання його ОСОБА_3 , обшук, визнання підозрюваним у кримінальній справі, допит в якості підозрюваного.

05 листопада 1994 р. слідчим Уманської міської прокуратури ОСОБА_16 у кримінальній справі № 13220 була винесена постанова про вибрання міри запобіжного заходу - арешт, яка санкціонована прокурором м. Умані ОСОБА_17 , що підтверджується документально, а 09 листопада 1994 р. вона була оскаржена ним ОСОБА_3 , в судовому порядку. Скарга була зареєстрована в канцелярії Уманського міського суду з зазначенням на ній реєстраційного № 11-15-94 і в основу скарги було покладено:

1) незаконне порушення кримінальної справи Уманською міською прокуратурою за № 13220;

2) ігнорування посадовими особами прокуратури м. Умані основоположних вимог ст. 10 Закону «Про прокуратуру» України, яка відносить адвоката до спеціального суб`єкту, що забороняє місцевим прокурорам порушувати кримінальні справи щодо адвоката;

3) незаконне затримання;

4) незаконний арешт;

5) незаконне утримання під вартою;

6) незаконне прослуховування з метою провокацій і хабара

За результатами розгляду якої постановою Христинівського районного суду від грудня 1994 р. його затримання визнано незаконним і було звільнено з під варти.

11листопада 1994р.в рамкахкримінальної справи№ 13220йому ОСОБА_3 роз`ясняють процесуальне становище як обвинуваченого. В цей же день, 11 листопада 1994 р. слідчий ОСОБА_16 роз`ясняє йому, в рамках кримінальної справи № 13220, право на захист. 11 листопада 1994 р. в присутності адвоката ОСОБА_18 і за його безпосередньої участі слідчий ОСОБА_16 , у кримінальній справі № 13220, оголошує йому постанову про пред`явлення обвинувачення.

За вказаних обставин ОСОБА_3 вважає, що має місце незаконне пред`явлення йому обвинувачення, незаконний допит в якості обвинуваченого, за відсутності події злочину і за відсутності постанови про порушення кримінальної справи № 13220, яку працівники прокуратури м. Умані та Черкаської області викрали, сфальсифікувавши при цьому іншу постанову за № 13705, з метою надання легітимності злочинам, вчиненим посадовими особами прокуратури м. Умані та Черкаської області.

Факт вчинення кримінальних злочинів під час фальсифікації справи відносно нього підтверджується, крім винесення антиконституційної та сфальсифікованої постанови «Про оперативне прослуховування», внесенням до тексту постанови дані якої не відповідають дійсності. Зокрема, неіснуючого диктофона «Перлкордер», що підтверджується довідкою

Уманського МВ УМВС, яка долучена до матеріалів заяви. Внесенням до тексту постанови прізвищ вигаданих понятих, таких як ОСОБА_19 ,

4

мешканця м.Гайсин, Вінницької області, який за твердженням слідчого ОСОБА_16 проживав в будинку, який розташований АДРЕСА_2 , однак такої адреси в м. Гайсин не існує.

Крім незаконно винесеної постанови про оперативне прослуховування у кримінальній справі № 13220, внесення в її зміст неіснуючого аудіозаписуючого пристрою «Перлкордер» та вигаданого прізвища понятого ОСОБА_19 , слідчий Уманської міської прокуратури ОСОБА_16 , за попередньою змовою зі слідчим ОСОБА_15 помічником прокурора м. Умані ОСОБА_10 , прокурором м. Умані ОСОБА_20 підробили підпис понятого ОСОБА_19 , а зазначені обставини підтверджуються доказами, доданими до заяви, яка є предметом судового розгляду.

Разом з тим, фальсифікації по справі не закінчились, а посадові особи Уманської міської прокуратури всупереч вимогам Конституції України внесли до процесуального документу-постанови про оперативне прослуховування прізвище понятого ОСОБА_5 , який був організатором зграї гвалтівників і найбільше жорстоким гвалтівником, який під час зґвалтування жорстоко бив потерпілу в ніч з 24 на 25 жовтня в помешканні, в якому мешкав учасник злочинної групи ОСОБА_8 .

Включення ґвалтівника в якості понятого у сфальсифіковану постанову про оперативне прослуховування грубо суперечить ст. ст. З, 8, 19, 21, 63, 62, 63, 64, 68, 131, 132 Конституції України 1978 року, та Конституції України 1996 року. В подальшому антиконституційна постанова про оперативне прослуховування за неіснуючої постанови про порушення кримінальної справи № 13220 винесена посадовими особами Уманської міської прокуратури в порушення вимог Конституції України виключила дотримання вимог презумпції невинуватості при проведенні слідства.

Всі сфальсифіковані докази лягли в основу обвинувального висновку та неправосудного вироку у кримінальній справі № 13705, що суперечить вимогам ст. ст. 52, 56, 158 Конституції України від 20 квітня 1978 року.

При цьому, аби надати процесуальному документу статус легітимності в протокол про передачу магнітофона для оперативних цілей від 4 листопада 1994 р. у кримінальній справі № 13220 незаконно послались на ст. ст. 85, 85і КПК України (в редакції 1962 р.), яка забороняє слідчому прокуратури вчиняти оперативно-розшукові дії, що засвідчує той факт, що слідчі прокуратури м. Умані ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , прокурор прокуратури м. Умані ОСОБА_17 , слідчий ОСОБА_10 діяли с прямим умислом при вчиненні злочину, який кваліфікується за ст. 172 КК України (в редакції 1961 р.), а також вчинення злочину, який кваліфікується за ст. 365 КК України (в редакції 1961 р.), які відносяться до категорії тяжких.

Намагаючись довести свій злочинний умисел до стадії незаконного засудження людинини слідчий ОСОБА_10 , скориставшись незаконними доказами, сфальсифікував диктофонний запис якого не існувало в природі, який поклали в основу обвинувального вироку, постановленого 15 червня 1995 р. у кримінальній справі № 1-107-95 Xристинівського районного суду Черкаської області.

Факт фальсифікації аудіозапису підтверджується довідкою Уманського МВ УМВС від 6 жовтня 1999 р. за вих. Д-79, зміст якої підтверджує відсутність магнітофона "Перлкордер» на балансі Уманського міського відділу міліції в період жовтня-листопада 1994 р.

При цьому, під час судового засідання Жашківського районного суду в грудні 2014р. за розпорядженням головуючого по справі технічними працівниками Жашківського районного суду була здійснена роздруківка аудіозапису, наданого в розпорядження суду Уманською міською прокуратурою спільно з Христинівською справою № 13220 - 13705, яка знаходилась в розпорядженні Монастирищенського районного суду. Текст відтворення який додається до матеріалів заяви про скасування вироку за нововиявленими обставинами.

Підпис на протоколі передачі магнітофона для оперативних цілей здійснена нібито від імені понятого ОСОБА_19 , який не міг приймати участі у складанні вказаного

5

процесуального документу, зовсім не випадкова. ОСОБА_19 є односельцем одного із членів об`єднаного злочинного угруповання прокурорів ОСОБА_15 , який з метою фальсифікації кримінальної справи проти нього ОСОБА_3 під № 13220, діючи навмисно та упереджено, приховав особливо тяжкий злочин - зґвалтування групою осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 .

Факт фальсифікації постанови про передачу магнітофона для оперативних цілей підтверджується двома особистими поясненнями ОСОБА_19 .

Одним із найбільш вагомих фактів, які підтверджують системну фальсифікацію, заявник зазначає що таким є ігнорування основних засад Конституції України, ст. ст.З, 8, 19, 21, 22, 55, 62, 68 Закону «Про Адвокатуру» в редакції 19 грудня 1992 р., Закону «Про прокуратуру України» в редакції від 5 листопада 1991 р., Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в редакції 1991 р.

Так, ст. 10 Закону України «Про Адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. забороняє прокурору району, міста порушувати кримінальну справу проти адвоката. Зазначені норми містять в собі ст. 10 Закону «Про Адвокатуру».

Закони «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р., ст. 5, забороняють посадовим особам органів прокуратури здійснювати оперативно-розшукову діяльність, в тому числі і оперативне прослуховування. Зазначені обставини засвідчують незаконність порушення кримінальної справи, незаконність проведення досудового слідства, незаконне засудження з застосуванням доказів, здобутих в межах кримінальної справи №13220.

Явним доказом фальсифікації кримінальної справи № 13220 відносно адвоката є фальсифікації двох постанов, датованих одним і тим же числом, місяцем і роком - 4 листопада 1994 р., в основу яких покладені різні об`єктивні сторони складу злочину, незважаючи на те, що вказані постанови про порушення кримінальної справи винесеної в межах кримінальної справи № 13705 за умови, що до січня 1995 р. по даній кримінальній справі не було проведено жодної слідчої дії.

З особливою силою розкривається цинізм в діях посадових осіб прокуратури Черкаської області, прокуратури м. Умані: ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , які сфальсифікували кримінальну справу № 13705, по якій, поклавши в основу надумані обставини, достовірно знаючи про відсутність події злочину за ст. 170 ч. 2 КК України, діючи умисно та упереджено за попередньою змовою групою осіб, пред`явили йому ОСОБА_3 обвинувачення про дачу хабара меблевого гарнітуру одному із суддів обласного суду Черкаської області.

В подальшому, коли це обвинувачення провалилось, після того, як було встановлено те, що меблевий гарнітур був придбаний ним ОСОБА_3 в період 1983 р., коли він працював вчителем і він був виправданим по даному епізоду в повному обсязі.

Разом з тим ОСОБА_3 , вважає, що в діях вище зазначених осіб прокуратури, міститься склад кримінальних злочинів:

1) провокація хабара - ст. 171 КК України в редакції 1960 р.;

2) посадовий підлог, ст. 172 КК України;

3) завідомо незаконний арешт, ст. 173 КК України в редакції 1960 р.;

4) притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, ст. 174 КК України в редакції' 1960 р.;

5) ст. 1764 - невиконання судового рішення;

6) ст. 177 - завідомо неправдивий донос;

7) ст. 178 ч.2 - завідомо неправдиве показання та штучне створення доказів;

8) ст. 186 - приховування злочинів, які в своїй масі - це сукупність злочинів, які підлягають розслідуванню на даний час і Конституція України зобов`язує забезпечити кожній людині право на захист. Кожному учаснику процесу, хто взяв на себе обов`язки щодо його захисту погрожували переслідуванням, примушуючи їх весь час простоювати за дверима приміщень, де проводились слідчі дії.

6

Відповідно, на протязі всього періоду досудового слідства, діючи навмисно та упереджено з метою фальсифікації справи аби засудити його ОСОБА_3 , як невинну особу, були грубо порушені основоположні вимоги Конституції України - право на захист та принцип презумпції невинуватості, закріплені в Конституції України 1978 р. та ст. ст. З, 8, 19, 55, 59, 62 Конституції України 1996 р..

В основу оскаржуваного вироку у справі № 13220 - 1-107-95 Христинівського районного суду Черкаської області покладені, слідуючі обставини:

1. Протоколи явок з повинного, зміст і факти яких змінювались посадовими особами, що вели досудове слідство на протязі 1994-1995 р.р., підганяючи їх під обставини, що змінювались в ході фальсифікації справи, і були спростовані поясненнями самих ґвалтівників та ОСОБА_9 під час судового засідання.

2. Особи, які написати явку з повинного, звинувачувались потерпілою ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжкого злочину - зґвалтування, вчиненого групою осіб ст. 117 ч. З КК України, суд не дав оцінку вказаній обставині.

Суд ухилився від оцінки показів, даних ґвалтівниками в ході судового засідання: «Працівники прокуратури м. Умані запропонувати нам угоду, відповідно до якої нас звільняють від кримінальної відповідальності за зґвалтування за умови, якщо ми запропонуємо адвокату ОСОБА_3 дачу хабара. Процес дачі хабара повинен бути зафіксований за допомогою магнітофона, який нам передали в прокуратурі м. Умані».

Із пояснення, наданого в судовому засіданні Христінівського районного суду ґвалтівником ОСОБА_5 : «28 жовтня 1994 р. я, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 звернулись до адвоката ОСОБА_3 за допомогою. На нас поступила заява від ОСОБА_9 про її зґвалтування. Адвокат погодився, він сказав, що необхідно заключити договір і внести в касу 10 000 000 млн. купонів. Зустрілись в 6 год. вечора в гаражі. Адвокат нас накормив тушеним м`ясом, ковбасою і дав нам 4 пляшки горілки. В гаражі ми сказали, що домовленої суми по 10 000 000 купонів у нас немає, але є долари по курсу - 400 доларів. Адвокат сказав, що внесе в касову книжку запис, що кожен з нас вніс по 10 000 000 купонів. Ми пообіцяли йому харчі повернути. Так як у нас купонів не було, ми йому заплатили доларами» при цьому залишається незрозумілим, чому суд не прийняв до уваги дані пояснення ґвалтівника, які повністю виключають подію злочину за ст. 143 ч. 2 КК України.

Станом на момент виготовлення вказаної заяви стало відомо, що ОСОБА_5 28 жовтня 1994 р. взагалі був відсутній в м. Умані, що підтверджує його попередню домовленість з посадовими особами Уманської міської прокуратури щодо провокації хабара підробки документів, дачу завідомо неправдивих пояснень.

При провокації хабара прокуратурою м. Умані ґвалтівникам був наданий магнітофон.

Ґвалтівники ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 пояснили, що заплатили гроші за роботу адвокату, який вніс зазначену суму в касову книгу.

На момент закінчення строку для подання касаційної скарги протокол досудового засідання виготовлений не був.

В основу вироку суд поклав ту обставину, що він ОСОБА_3 визнав свою вину повністю і навмисно ввів ґвалтівників в оману: що не відповідає дійсності виходячи з того, що він своєї вини не визнав, що підтверджується поясненнями, які містяться в протоколі судового засідання і факт невизнання своєї вини у вчиненні злочину підтверджується його позицією, яку він висловив в останньому слові, а саме, що: «Справа проти мене сфальсифікована прокуратурою м. Умані, додані до справи документи не відповідають дійсності. Скоювати злочин я не мав ніякого наміру. Прокуратура сховала справу про зґвалтування. Це помста мені за те, що я встановив зв`язок працівників прокуратури м. Умані з організованою злочинністю. Відповідно, визнання вини не було. І це ніщо інше, як надумана обставина судом, аби надати вироку вигляд легітпмності».

В судовому засіданні Гайсинського райсуду була допитана ОСОБА_9 , яка вказала на те, що так звані потерпілі: ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 жорстоко

7

побили її, а в подальшому зґвалтували. Аналогічні пояснення в письмовому вигляді дала ОСОБА_9 до апеляційного суду Черкаської області у кримінальному провадженні №21501/15 11кп/793/976/15, виконане на ім`я головуючого у справі судді ОСОБА_27 18.10.2915 р., що на думку ОСОБА_3 , відносить зазначений доказ до нововиявлених обставин, а сама автор, як заінтересована особа підлягає допиту в Катеринопільському суді за його заявою.

Крім цього ОСОБА_3 вважає, що до нововиявлених обставин відносяться:

Постанова Гайсинського районного суду, якою зобов`язано внести до ЄРДР дані щодо зґвалтування гр. ОСОБА_9 громадянами - ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 з 24 на 25 жовтня 1994 р.

Витяг з ЄРДР щодо згвалтування ОСОБА_9 у кримінальному провадженні.

Постанова про визнання ОСОБА_9 потерпілою у кримінальному провадженні.

Постанова про визнання ОСОБА_9 цивільним позивачем у кримінальному провадженні.

Постанова про внесення до ЄРДР даних щодо вчинення відносно ОСОБА_3 кримінальних правопорушень посадовими особами прокуратури м. Умані у кримінальному провадженні.

Витяг з ЄРДР щодо фаньсифікації відносно ОСОБА_3 матеріалів кримінальної справи посадовими особами прокуратури м. Умані.

Постанова про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 120140201200000284 від 05.03.2015 р.

Постанова про визнання ОСОБА_3 цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 192/2429/14-к № 1кс/129/283/2014.

Протокол роз`яснення прав потерпілому ОСОБА_3 .

Протокол роз`яснення прав цивільному позивачу ОСОБА_3 .

Всі без виключення надані ним документи ОСОБА_3 , вважає такими, що відносяться до категорії нововиявлених обставин, тому долучив їх до матеріалів заяви та посилаючись на них та вищевикладе зазначає, що

1) в жовтні 1994 р. і по даний час створена і діє організована злочинна група із посадових осіб прокуратури м. Умані: ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та прокуратури Черкаської області.

2) посадовими особами прокуратури м. Умані проведений спір на 100 доларів США про його ув`язнення, спір оформлений документально, шляхом складання розписки, копія якої додана до матеріалів заяви.

3) намагаючись реалізувати взяті на себе обов`язки, що витікали зі спору про його ув`язнення прокурор м. Умані ОСОБА_28 , слідчі прокуратури м. Умані ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , діючи умисно та упереджено, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог Закону «Про Адвокатуру» України, ст. 10, незаконно порушили кримінальну справу проти нього як адвоката за № 13220.

4) по даній незаконно порушеній кримінальній справі № 13220, організована злочинна група працівників прокуратури м. Умані, прокуратури Черкаської області, сфальсифікували докази щодо його вини у вчиненні злочинів, дача хабара через посередництво ст. 17, 169.

5) а зрозумівши, що факт фальсифікації кримінальної справи № 13220 розкритий, посадові особи прокуратури м. Умані викрали сфальсифіковану постанову про порушення кримінальної справи № 13220. Зазначену постанову винесли по іншій справі, незважаючи на те, що всі процесуальні дії фальсифікувались відносно нього ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи № 13220.

6) аби уникнути кримінальної відповідальності за фальсифікацію кримінальної справи № 13220, яка віднесена до прокуратури м. Умані, посадові особи прокуратури Черкаської області за попередньою змовою з посадовими особами прокуратури м. Умані

8

сфальсифікували постанову про порушення кримінальної справи № 13705, провівши по ній подальші фальсифікації.

7) по даній кримінальній справі № 13705 сфальсифікували дачу судді касаційного суду хабара, здійснюючи погрозу свідкам, які спростовували подію вказаного злочину.

ОСОБА_3 вважає, що зазначені ним нововиявлені обставини засвідчують системне та масове порушення органами прокуратури прав та основоположних свобод людини, створення та функціонування організованого злочинного угруповання ґвалтівників та прокурорів з метою приховування особливо тяжкого злочину зґвалтування групою осіб та притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної людини, а дії органів прокуратури м. Умані Черкаської області, носять антиконституційний характер, спрямований проти судоустрою, конституційного ладу та підриву засад держави Україна.

В дане судове засідання ОСОБА_3 не прибув, попередньо подавши до суду письмову заяву, в якій зазначив, що він просить провести подальший розгляд справи без його участі направивши на його адресу рішення по справі і дана заява не відкликалася ним на даний час та не зазначалось останнім про зміну своєї позиції, щодо участі у розгляді справи, а відтак виходячи з даних обставин та враховуючи вимоги ч.2 ст. 466 КПК України суд вважає за можливим розглянути заяву ОСОБА_3 у його відсутності.

В судове засідання потерпілі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та зазначена заявником як заінтересована особа - ОСОБА_9 , будучи неодноразово належним чином повідомлені про час і місце судове засідання, до суду не з`явилися, будь-яких клопотань чи заяв не подавали. Суд не вбачає перешкод для проведення судового засідання у відсутність вказаних осіб..

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення даної заяви, вважає, що немає жодних правових підстав для перегляду вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 1995 року за нововиявленими обставинами. А саме у заяві відсутні докази існування нововиявлених обставин, а ті на які посилається заявник не є ново виявленими. Крім того прокурор посилається на вимоги ч.1 ст. 459 КПК України, яка вказує, що саме судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами при цьому ОСОБА_3 не надано доказів того що вирок який він просить переглянути за нововиявленими обставинами набрав законної сили і відсутність таких даних виключає можливість такого перегляду. При цьому ним як прокурором було вжито всіх заходів для отримання даних щодо результатів перегляду даного вироку Верховним Судом України разом з тим у зв`язку з відсутністю самої справи у архіві Христинівського районного суду Черкаської області це стало неможливим, а наглядове провадження по даній справі, з урахуванням часу для його зберігання, на даний час знищено.

Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали що додані до заяви вважає, що дана заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, вичерпний перелік яких наведений у даній статті КПК України.

Разом з тим будь-яких доказів того, що вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 1995 року, щодо засудження заявника ОСОБА_3 , набрав законної сили суду заявником не надано. При цьому приєднані до заяви копії такого вироку без зазначення того, що він набрав законної сили та належного його оформлення не приймаються судом, як доказ набрання такого вироку законної сили. Крім того в

9

(т. 5 а.с.20-22) є наявним, незавірене належним чином, подання у спільне засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження у кримінальній справі стосовно ОСОБА_3 , зі змісту якого вбачається, що суддями Верховного Суду України при внесені даного клопотання ставилося прохання клопотання ОСОБА_3 задовольнити, а вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 1995 року, ухвалу судової колегії в кримінальних справах Черкаського обласного суду від 01 серпня 1995 року та постанову президії цього суду від 28 грудня 1995 року щодо ОСОБА_3 в частині, що стосується засудження його за ч.2 ст. 143 КК України, скасувати, а справу в цій частині на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутності в діях складу злочину закрити. Разом з тим заявником суду не надано ні вищезгаданих рішень апеляційної інстанції так і не надано рішення прийнятого у спільному засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.

При цьому ч.2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Так, вимоги до змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, чітко визначені та регламентуються ст. 462 КПК України.

В той же час, як видно із змісту заяви ОСОБА_3 ,взагалі не знайшли свого відображення обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Також відсутнє будь-яке обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, перелік яких міститься в ст. 459 КПК України.

Відповідно до вимог закону, існування нововиявленої обставини, повинно бути доведено належними та допустимим доказами, зокрема вказані обставини повинні бути встановлені вироком суду, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування. Таким чином, поновленню справи за такими нововиявленими обставинами обов`язково повинно передувати притягнення до кримінальної відповідальності свідків або потерпілих за дачу свідомо неправдивих показань або засудження інших осіб винних у штучному створенню або підробленню доказів по справі чи будь-яких інших зловживань під час кримінального провадження.

Як зазначено у ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому цим Кодексом порядку. При цьому, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

10

Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_3 фактично висловлює свою позицію щодо незгоди з прийнятим по справі рішенням, зокрема на неповноту та необ`єктивність досліджених судом доказів, а фактично зміст заяви зводиться до констатації певних фактів, зокрема щодо: фальсифікації щодо нього кримінальної справи, незаконного її порушення, винесення вироку, приховування правоохоронцями кримінальної справи про зґвалтування ОСОБА_9 , а не обґрунтування нововиявлених обставин.

Таким чином вбачається, що заявник покладається на суттєві порушення норм закону, а не на нововиявлені обставини. У вказаній заяві ОСОБА_3 зазначено його власна оцінка фактичним обставинам справи і зібраним доказам і відсутні посилання на нововиявлені обставини в розумінні кримінально процесуального законодавства та обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. В заяві ОСОБА_3 зазначив свою власну оцінку фактичним обставинам кримінальної справи і зібраним доказам, вказуючи на незаконний вирок, хоча вказаний вирок, був предметом розгляду касаційної інстанції в Верховному Суді України у спільному засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження - рішення якого заявник ОСОБА_3 до заяви не надав взагалі.

Крім того, заявник ставить вимогу скасувати вирок у зв`язку з його невідповідністю основоположним вимогам Конституції України від 1978 р. та Конституції України 1996 р., а також покладеними в його основу сфальсифікованими обставинами, закривши провадження по даній справі, однак, згідно ст. 467 КПК України, суд при розгляді таких заяв має лише право скасувати вирок і ухвалити новий або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, без задоволення. Тобто, зміст вимог заявника до суду, не ґрунтується на нормах процесуального законодавства.

Таким чином, заявник не надав доказів того, що вирок, який він просить переглянути за ново виявленими обставинами набрав законної сили, а зазначені у його заяві обставини не можна вважати нововиявленими, які доводять штучного створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві покази свідка, на яких ґрунтується вирок; самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що переглядається, тому суд відмовляє в задоволенні його заяви за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 459-467 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 15 червня 1995 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.143 КК України (1960 р.) за ст. 19, ч.2 ст.170 КК України (1960 р.) - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1