ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/5114/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 (повний текст складено 02.08.2018)

у справі №910/5114/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави

до Київської міської ради (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (відповідач-2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права

В судовому засіданні 17.12.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 керівник Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва", визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032).

Позов обґрунтований тим, що спірне рішення є незаконним, прийняте з грубим порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки земельна ділянка передана КМР відповідачу-2 з порушенням вимог чинного законодавства, площа земельної ділянки значно перевищує площу нерухомого майна; нерухоме майно узаконене відповідачем-2 як самовільно збудоване за рішенням суду, тому прокурор зазначає, що частина земельної ділянки мала передаватися у користування виключно на конкурентних засадах. Передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста Києва максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, а також у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Заперечуючи проти позову, відповідач - 1 зазначає, що спірним рішенням передано відповідачу-2 земельну ділянку, площею 0,5027 га строком на 5 років для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва; нежитлова будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці знаходиться на праві власності у відповідача-2 на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011, прокурором не доведено порушення спірним рішення інтересів держави, невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, що його видав, що було б підставою для визнання спірного рішення недійсним в розумінні ст. 21 ЦК України. Зазначає, що в даному випадку проведення обов'язкових земельних торгів в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не вимагається, жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться, тому вимоги прокурора є безпідставними.

У відповіді на відзив прокурор зауважує, що рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №440/1444 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, отже, на час прийняття спірного рішення Київської міської ради у ТОВ "Дніпро" не могло виникнути переходу права користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки право користування земельною ділянкою площею 0,5027 га за будь-якими фізичними чи юридичними особами в установленому законом порядку зареєстровано не було, тому право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5027 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, у ТОВ Торговий дім "Дніпро". Стверджує, що набуття відповідачем-2 права власності на нерухоме майно на підставі рішень суду підтверджує, що нерухоме майно "збудовано без відповідного дозволу на будівництво, при відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку і подальших узгоджень з державними органами", не змінює правової природи самочинного будівництва об'єкту та не усуває порушень земельного та містобудівного законодавства, допущених при його будівництві.

Відповідач-1 у відзиві на позов стверджує, що прокурор фактично доводить незаконність набуття права власності відповідачем-1 на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, яке узаконене рішеннями іншого суду, що є недопустимим. Пояснює, що право на земельну ділянку перейшло до ТОВ "ТД "Дніпро" від власника - КМР в тих же розмірах, за одним кадастровим номером. Згідно довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА від 02.04.2008, функціональне призначення спірної земельної ділянки, яка знаходиться під червоними лініями: землі комерційного використання та землі оптової торгівлі та складського господарства, при цьому ТОВ "ТД "Дніпро" використовується саме для обслуговування торгівельного майданчика та нерухомого майна, що використовується для торгівлі, тому позовні вимоги прокурора є необґрунтованими.

Третьою особою надано пояснення щодо позову, відповідно до змісту остання зазначає, що Проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки на бульв. Кольцова, 12 погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (позитивний висновок від 15.04.2011 № 4139/0/18/09-11) та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (позитивний висновок від 19.02.2013 № 245), що долучені до позовної заяви; Київською міською радою прийнято рішення від 15.11.2016 № 440/1444, яким затверджено відповідний проект землеустрою та надано в оренду відповідачу-2 вказану земельну ділянку зважаючи на відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульв. Кольцова, 12 в розумінні ст. 123 ЗК України. Вказує, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачу-2 було передано земельну ділянку із урахуванням того, що вона межує із земельними ділянками: кадастровий номер 8000000000:75:221:0023, право власності за якою у ТОВ "ТД "Дніпро" підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, реєстровий номер № 05-8-00109 від 23.09.2011, та кадастровий номер 8000000000:75:221:0030, орендарем якої є ТОВ "ТД "Дніпро" на підставі договору оренди, зареєстрованим ГУЗР КМДА № 75-6-00043 від 25.02.2003, тобто відповідачем-1 максимально враховано інтереси територіальної громади та забезпечено раціональну організацію території та надходження орендної плати до місцевого бюджету, зважаючи на її місце розташування та містобудівну ситуацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/5114/18 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 377 ЦК України, ст.ст. 120, 124, 134 ЗК України).

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі:

- в порушення вимог ст. 86 ГПК України судом залишено поза увагою, що в матеріалах кадастрової справи відсутні відомості щодо належності ТОВ "ТД "Дніпро" на праві власності будь - якого торгівельного майданчика за адресою земельної ділянки, яка відведена вказаному товариству;

- суд неправильно застосувавши до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 124, 134 ЗК України, дійшов помилкового висновку про відповідність оспорюваного рішення Київської міської ради вимогам земельного законодавства, оскільки у зв'язку з набуттям ТОВ "ТД "Дніпро" права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, товариство може набути не на конкурентних засадах лише право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться таке нерухоме майно (загальною площею 175,3 кв.м.);

- питання щодо визначення площі земельної ділянки, право оренди якої може бути надано не на конкурентних засадах, у разі розміщення на ній об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб врегульовано на законодавчому рівні, а висновки суду щодо відсутності такого врегулювання є помилковими;

- висновок суду про додержання Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення вимог земельного та містобудівного законодавства є помилковим та необґрунтованим;

- суд безпідставно взяв до уваги, що крім майна (175,3 кв.м), яке належить ТОВ Торговий дім «Дніпро» на праві власності, на спірній земельній ділянці розташовані металеві навіси (412,5 кв.м) та металеві павільйони (305,0 кв.м), які знаходяться на балансі товариства;

- судом не враховано, що спірне рішення Київської міської ради прийнято на підставі ст. 120 ЗК України, тобто у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно;

- судом не надано оцінки посиланням прокурора на порушення при відведенні спірної земельної ділянки, зокрема, що земельна ділянка площею 0,5027 га не могла бути відведена товариству з урахуванням положень ст. 120 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач - 2 спростовує доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/5114/18, призначено справу до розгляду на 18.10.2018, встановлено строк Київській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро", Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали, встановлено строк Заступнику прокурора міста Києва для надання відзивів/заперечень на відзиви/заперечення на апеляційну скаргу, інших клопотань, заяв протягом 10 днів з моменту отримання відзив/заперечення на апеляційну скаргу, але не пізніше 18.10.2018.

12.09.2018 від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/5114/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №910/5114/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі №910/5114/18 відкладено розгляд справи на 17.12.2018, приймаючи до уваги неявку повноважного представника відповідача - 2, а також необхідність надання часу для оформлення належних повноважень зазначеного представника.

Прокурор в судовому засідання апеляційної інстанції 17.12.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача - 1 в судовому засідання апеляційної інстанції 17.12.2018 заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засідання апеляційної інстанції 17.12.2018 заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача - 2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача - 2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, враховуючи відсутність заперечень присутніх в судовому засіданні представників учасників апеляційного провадження, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2016 рішенням Київської міської ради №440/1444 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015), передано Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

Крім того до матеріалів справи, долучено лист № 05707-8019 від 12.04.2018 Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) на запит прокурора, яким повідомлено про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки, який 01.03.2017 за актом приймання-передачі, разом із необхідними документами, видано представнику товариства для забезпечення його нотаріального посвідчення.

Спір у справі виник, оскільки, на думку прокурора, вказане рішення КМР прийняте з грубим порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки земельна ділянка передана КМР відповідачу-2 з порушенням вимог чинного законодавства, площа земельної ділянки значно перевищує площу нерухомого майна; нерухоме майно узаконене відповідачем-2 як самовільно збудоване за рішенням суду, тому прокурор вважає, що частина земельної ділянки мала передаватися у користування виключно на конкурентних засадах.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень чинного законодавства Київською міською радою під час прийняття 15.11.2016 рішення №440/1444 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва та передачу земельної ділянки ТОВ ТД «Дніпро» в оренду на 5 років.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

При цьому, згідно з приписами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦК України).

Так, відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізує це право відповідно до статті 80 ЗК України через органи місцевого самоврядування - Київську міську раду.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Так, судом першої інстанції встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 земельної ділянки на бульв. Кольцова, 12 погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (позитивний висновок від 15.04.2011 № 4139/0/18/09-11) та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (позитивний висновок від 19.02.2013 № 245), що долучені до позовної заяви.

Таким чином, Київською міською радою прийнято рішення від 15.11.2016 № 440/1444, яким затверджено відповідний проект землеустрою та надано в оренду відповідачу-2 вказану земельну ділянку зважаючи на відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульв. Кольцова, 12.

Прокурором як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтувань недійсності п. 1 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №440/1444 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як зазначено вище, рішенням Київської міської ради №440/1444 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015), передано Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

Відповідно до пояснювальної записки (до кадастрової справи №Д-4377) до проекту рішення Київської міської ради № 440/1444 земельна ділянка забудована нежилою будівлею (літ.Д), загальною площею 142,50 кв.м. та нежитловими приміщеннями (літ.Е), загальною площею 32,80 кв.м. (право власності зареєстровано на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011). На земельній ділянці розташовані металеві навіси для торгівлі с/г продукцією, площею 412,5 кв.м. та металеві павільйони, загальною площею 305,0 кв.м., які знаходяться на балансі товариства. Земельна ділянка відноситься до земель, не наданих у власність чи користування (КО "Центр містобудування та архітектури" від 12.04.2007 № 03-1298). Земельна ділянка розташована в межах червоних ліній. Орієнтовна площа забудови - 50%.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032, що на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 вирішено надати в оренду відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва, межує із земельними ділянками, які використовуються відповідачем-2.

Стаття 182 Земельного кодексу України визначає, що мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Законом України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно - виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що надаючи вказану земельну ділянку у платне користування відповідачу-2 Київська міська рада максимально врахувала інтереси територіальної громади та забезпечила раціональну організацію території та надходження орендної плати до місцевого бюджету, зважаючи на її місце розташування та містобудівну ситуацію.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфїцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, власником яких є відповідач-2 (право власності набуте за рішеннями суду), передана у користування відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування будівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на час прийняття Київською міською радою рішення №440/1444 від 15.11.2016 право користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва за будь-якими фізичними чи юридичними особами в установленому законом порядку зареєстровано не було.

Судом правомірно зазначено про відсутність підстав для застосування приписів ст.120 Земельного кодексу України, оскільки в ній йдеться про перехід права користування земельною ділянкою по факту набуття права власності на нерухоме майно, що на ній знаходиться, від попереднього землекористувача на умовах і у обсязі, які були у останнього, тоді як судом встановлено факт ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про відведення (передачу в оренду) відповідачу 2 спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, погодженого у встановленому законом порядку з відповідними органами, а також судом встановлено, що земельна ділянка комунальної власності, якою розпорядився орган місцевого самоврядування спірним рішенням, на дату відведення (передачі в оренду) не перебувала у користуванні будь-яких юридичних або фізичних осіб.

Твердження прокурора про те, що оскільки спірний об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто є самочинним, в силу ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у товариство на об'єкт не виникло, а визнання рішеннями судів права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкту та не усуває порушень земельного та містобудівного законодавства, допущених при його будівництві, - не заслуговують на увагу суду, оскільки ґрунтуються на переоцінці рішень Святошинського районного суду міста Києва, якими визнано право власності відповідача-2 на об'єкти нерухомості, і які є чинними на даний час. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом також зазначено, що наразі жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відхилено твердження прокурора про необхідність надання права користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні на праві власності ТОВ "ТД "Дніпро" об'єкти нерухомості, на конкурентних засадах, оскільки за адресою бульвар Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва не існувало та не існує будь - якого іншого користувача (орендаря) цієї земельної ділянки, власником нежитлових будівель, розташованих на ній є лише відповідач-2.

Місцевим господарським судом вірно зазначено про помилковість посилань прокурора на можливість переходу до відповідача 2 права користування земельною ділянкою тільки в межах, де розташоване нерухоме майно, що належить ТОВ "ТД "Дніпро" на праві власності, оскільки чинне законодавство не визначає площу земельної ділянки, яка надається в оренду для обслуговування нерухомого майна, а також не визначає пропорційність співвідношення площі об'єктів нерухомості та площі земельної ділянки, яка відводиться (передається в оренду).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прокурором всупереч ст.ст. 73, 74 ГПК України не доведено порушення відповідним рішенням вимог земельного та містобудівного законодавства, інтересів держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста Києва максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, а також інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що заявляючи вимоги про визнання недійсним в цілому рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №440/1444, прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено неправомірність прийняття Київською міською радою в оскаржуваному рішенні п.п. 3, 4, 5, щодо зобов'язання відповідача - 2виконувати обов'язки землекористувача, попередження щодо наслідків використання землі не за цільовим призначенням, та покладення контролю за використанням розпорядження на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Щодо вимог прокурора про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032), судом правомірно зазначено, що оскільки позивачем не доведено підстав визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", на підставі якого відповідачу-2 передано у користування строк на 5 років земельну ділянку, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032), вимоги прокурора про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі є тотожними доводам, які містяться в позові та яким судом першої інстанції було надано змістовну оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що прокурором зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів прокурора суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/5114/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/5114/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/5114/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5114/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.12.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко