№ провадження 2/208/2098/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Тур І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних, індексу інфляції, –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних, індексу інфляції.

У своєму позові позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 44122,44 грн., з яких 31752 грн. – сума основного боргу, 2257 грн. 43 коп. – 3% річних, 10113 грн. 01 коп. – індекс інфляції, та судові витрати.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 23 лютого 2015 року між ним та відповідачем укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого він дав відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 31752 грн., що є еквівалентом 1120 доларів США. Відповідач зобов’язався повернути борг до 10.02.2016 році, проте на момент звернення із вказаним позовом до суду такий борг не повернуто.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, від його представника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини не явки до суду не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду 03.09.2018 року провадження по справі відкрито.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого він дав відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 31752 грн., що є еквівалентом 1120 доларів США (а. с .7).

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ст.ст.1-3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР) передбачено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Так, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У правовому висновку про застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, який міститься в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, вказано, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Втрати від інфляції розраховується за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Втрати від інфляції] = [Сума боргу] * [Індекс інфляції] /100% - [Сума боргу]

Для розрахунку взятий сукупний індекс інфляції за лютий 2016 року – квітень 2018 року у розмірі 131,85 %: 31752 грн. * 131,85 % /100 % - 31752 грн. = 10113,01 грн.

Отже, втрати від інфляції, за період з 01.05.2015 року по 01.06.2015 року, становлять 2450 грн.

3% річних відповідно до ст. 625 ЦКУ. Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]

31752 грн. * 3 % /100 % / 365 * 365 = 2257 грн.

Отже, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, станом на 25.06.2018 року, становлять 2257 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути борг у розмірі 44122,44 грн., де 31752 грн. - сума заборгованості за договором позики, 2257 грн. 43 коп. – 3% річних, 10113 грн. 01 коп. – індекс інфляції.

У зв’язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. з відповідача, що документально підтверджено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 175, 268, 272, 273, 274, 280, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних, індексу інфляції, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- 31752 (тридцять одна тисяча сімсот п’ятдесят дві) грн. - суму заборгованості за договором позики від 23 лютого 2015 року;

- 2257 грн. (дві тисячі двісті п’ятдесят сім) 43 коп. – 3% річних;

- 10113 грн. (десять тисяч сто тринадцять) 01 коп. – індекс інфляції;

- 704,80 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. - суму судового збору.

Усього: 44827 (сорок чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін

позивач ОСОБА_1, адреса: м. Дніпро, вул. Промислова, буд. № 44, ідентифікаційний код НОМЕР_1;

відповідач ОСОБА_2, адреса: Дніпропетровська область м. Кам?янське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Суддя Похваліта С. М.