Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 610/3116/17 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/30/18 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне вбивство
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїї в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора укримінальному провадженнінавирок Балаклійськогорайонного судуХарківської областівід 27лютого 2018року відносно ОСОБА_8 ,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балаклія Харківської області, громадянин України, українець, розлучений, не працює, із середньою освітою, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 27.02.2012 р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2ст. 307 КК Українидо 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова 28.07.2014на підставіст.2ЗУ «Проамністію» ,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.2ст.125 КК України, та йому призначено покарання у виді арешту строком на 05 місяців 01 день.
Скасовано запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, звільнено його з під варти в залі суду.
На підставі ч.5ст.72 КК Українизараховано у строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 26.09.2017 року до 27.02.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також згідно з ч.2ст.72 КК Україниіз розрахунку один день позбавлення волі за один день арешту.
Визнано ОСОБА_8 таким, що відбув призначене судом покарання повністю.
Стягнено з ОСОБА_8 на користь Фінансового управління Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області 1339,32 грн., а також на користь Департаменту бюджету та фінансів Харківської обласної державної адміністрації9 466,34 грн.
Згідно вироку, 26.09.2017 о 15:00 годині ОСОБА_8 , перебуваючи у кухні домоволодіння за місцем мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин та в ході сварки з ОСОБА_9 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень.
Після чого, діючи умисно та протиправно ОСОБА_8 взяв у праву руку револьвер під патрон «Флобера» СОУ 78-19-033:20110, та стоячи напроти потерпілої вистрелив з нього, внаслідок чого останній були спричинене непроникаюче поранення голови у вигляді рани в лобовій області ліворуч з наявністю в м`яких покровах чужорідного тіла (кулі до 1 см в діаметрі). Вищевказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв?язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує на те, що судом при вирішенні питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 хибно зроблено висновок щодо відсутності в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, посилаючись лише на покази обвинуваченого, який визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Крім того, суд, під час судового розгляду за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України в порушення ч.1 ст. 2, п. 1 ч.1 ст. 410 КПК України залишив недослідженими обставини, з?ясування яких має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а саме: відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про повторний привід свідків, про проведення комісійної судово-медичної експертизи.
Тому просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України у виді дев?яти років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим апеляційна скарга прокурора не містить вимог щодо повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні, з метою наданням ним іншої оцінки ніж це зробив суд першої інстанції.
Крім того, вважаючи висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.2 ст. 125 КК України правильною, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У ст.91 ч. 1 КПК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Суд першої інстанції зазначених вимог дотримався.
Згідно до роз"яснень, що містяться в п.22 вищевказаноїпостанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров"я особи» питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передували події, їх стосунки.
З пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 , наданих ним під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанціїй випливає, що між ним та ОСОБА_9 , яка є тещею, виникла сварка на побутовому ґрунті.
Він із пістолета «Флобер» зробив постріл і куля влучила в область лоба потерпілої. Вона свідомість не втрачала, від госпіталізації відмовилась. Наміру вбивати потерпілу у нього не було.
В процесі сварки він погроз відносно потерпілої про намір її вбити не виказував.
В подальшому ніяких дій з метою спричинення смерті потерпілій не здійснював. Якщо він мав намір здійснити вбивство потерпілої, в будинку знаходилась мисливська зброя з бойовими набоями, однак він нею не скористався.
З досліджених у вироку суду показів потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що вона підтвердила вищевказані обставини про те, що ОСОБА_8 погроз відносно неї про вбивство не виказував. Крім пострілу із револьвера, інших дій не скоював.
З висунутого ОСОБА_8 обвинувачення вбачається, що він, використовуючи револьвер під патрон ОСОБА_10 та здійснивши з нього постріл в потерпілу не довів свій умисел на вбивство потерпілої до кінця, оскільки потерпіла зачинила міжкімнатні двері перед ним, що унеможливлювало здійснення ОСОБА_8 подальших цілеспрямованих пострілів.
Отже за версією обвинувачення спричинення смерті потерпілій згідно умислу ОСОБА_8 мало б здійснюватись за допомогою цього ж револьверу під патрон ОСОБА_10 з якого було зроблено перший постріл.
Під час апеляційного розгляду досліджено сертифікат відповідності на пістолет під патрон Флобера СОУ 78-19-003:2010, з якого відповідно до обвинувального акту та вироку суду ОСОБА_8 зробив постріл у потерпілу.
Згідно даного сертифікату названий вище пістолет має калібр 4 мм.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу змісту Постанови №576 від 12.10.1992 року Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему випливає, що Закон не вимагає спеціального дозволу придбання, носіння зберігання пістолетів (револьверів), зокрема і під патрон Флобера,які мають калібр менш ніж 4,5 мм та швидкість польоту кулі більш ніж 100 м/с.
Також, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що після придбання зазначеного пістолету (револьверу), він здійснював з нього постріли по паперовим мішеням з незначної відстані, оскільки знав, що патрони Флобера мають незначну силу.
Матеріали провадження не містять даних (висновків експертів, тощо), що даний пістолет (револьвер) калібру 4 мм (Флобер) призначений для ураження людини, а вистріляні нього кулі мають достатньо питомої кінетичної енергії для спричинення смерті або тяжких тілесних ушкоджень.
Відповідно данихіз висновків судово-медичних експертиз встановлено, що у ОСОБА_9 мало місце непроникаюче поранення голови у вигляді рани в лобовій області ліворуч з наявністю в м`яких покровах чужерідного тіла (кулі до 1см. в діаметрі), котрамогла бути випущена при пострілі з пневматичної зброї, за степенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.4постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров"я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідолюває суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх настання), а відтак, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна настати лише за наслідками, які фактично настали.
Сукупність зазначених даних свідчить про те, що ОСОБА_8 не діяв з прямим умислом на вбивство потерпілої, оскільки усвідомлював, що пістолет під патрон Флобера, з якого він вчинив постріл в потерпілу не здатен її вбити.
На це ж вказує та обставина, що у домоволодінні в якому сталось дане кримінальне правопорушення зберігалась мисливська рушниця з набоями, що підтверджується протоколом огляду місця події від 26.09.2017р., згідно якого місцем скоєння злочину знайдено та вилучено мисливську рушницю 16-го калібру, з набоями. (а.с.83-84).
Посилання в ж апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції показів потерпілої стосовно того, що ОСОБА_8 погрожував їй рушницею за деякий час до вчинення в неї пострілу з пістолета та висловлював погрози її вбити після пострілу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.4 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст. 125 КК України та призначив йому покарання у межах санкції цієї статті із застосуванням положень ч.ч.2,5 ст. 72 КК України, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Також, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально процесуального закону, або ж інших підстав для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанціїї.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий-
Судді-
