Номер справи місцевого суду: 520/8330/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Маслову Р.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_2,

від відповідача прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіної Ю.Ю. - не з'явились,

від відповідача слідчого слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Луканюк І.Б. - не з'явились,

від відповідача Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в особі слідчого судді Хоростіль Р.В. - не з'явились,

від відповідача Державної казначейської служби України - не з'явились,

переглянувши цивільну справу №520/8330/17 за позовом ОСОБА_2 до прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіної Ю.Ю., слідчого слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Луканюк І.Б., Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в особі слідчого судді Хоростіль Р.В., Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2017 року у складі судді Куриленко О.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 18 липня 2017 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В. від 2 серпня 2016 року у справі №344/9635/16-к клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12015090150000043 від 17 лютого 2015 року задоволено частково; застосовано до нього ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборони йому у період доби з 23.00 годин до 07.00 годин залишати житло за адресом: АДРЕСА_1, покладено на нього ОСОБА_2 певні обов'язки. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скасовано, постановлено нову ухвалу, якою обрано йому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, встановлених п.п.1,3,4 частини 5 статті 194 КПК України. Посилаючись на вчинення у відношенні нього процесуальних дій, що обмежують права громадянина, позивач ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просив відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 3200,00 грн. (а.с.1-4).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.19).

Відповідач прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіна Ю.Ю. позов не визнала (а.с.29-33).

Відповідач Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в особі голови позов не визнав (а.с.36-38).

Відповідачем слідчим слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Луканюк І.Б. пояснень, заперечень суду першої інстанції не надано.

Відповідачем Державною казначейською службою України пояснень, заперечень суду першої інстанції не надано.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.42-46).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає:

у передбаченні пунктом 3 частини 2 статті 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу влади в інших випадках, встановлених законом;

у бланкетному відсиланні статті 1167 ЦК України до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»;

у необхідності застосування у правовідношенні частин 2, 7 статті 1176 ЦК, яка також відсилає до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»;

у здійсненні щодо нього ОСОБА_2 процесуальних дій (не інших дій) слідчим за погодженням з прокурором на підставі яких прийнято незаконне процесуальне рішення (не інше рішення), яке в силу безпідставності та незаконності було скасовано в апеляційному порядку;

у відшкодуванні відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкоди, завданої громадянинові внаслідок інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, а згідно зі статтею 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в іншому рішенні суду факту інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян (п.1-1);

у неправильній оцінці поданих доказів, а саме процесуальної ухвали від 2 серпня 2016 року слідчого судді Хоростіль Р.В., яка містить опис процесуальних дій слідчого Луканюк І.Б. та прокурора Баландіної Ю.Ю., процесуальної ухвали від 12 серпня 2016 року апеляційного суду, якою скасована процесуальна ухвала від 2 серпня 2016 року слідчого судді Хоростіль Р.В., з чого й випливає, що процесуальні дії слідчого Луканюка І.Б. та прокурора Баландіної Ю.Ю. в частині вимагання для нього ОСОБА_2 реального арешту, процесуальне рішення на ці дії слідчого судді Хоростіль Р.В. в частині обрання йому ОСОБА_2 домашнього арешту, є незаконними в силу скасування 12 серпня 2016 року апеляційним судом ухвали слідчого судді як необґрунтованої і незаконної.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві (запереченні) на апеляційну скаргу прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіна Ю.Ю. заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує: не належністю ОСОБА_2 до суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»; не встановленням судом, іншим уповноваженим органом фактів незаконного засудження, проведення процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_2; не встановленням в ухвалі від 12 серпня 2017 року апеляційним судом протиправних дій органів досудового розслідування та суду; у не виконанні застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; у не доведенні завдання моральної шкоди; у не належності як відповідача прокурора відділу прокуратури, який погоджував та підтримав в суді клопотання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу, в силу того, що прокурор є працівником органу прокуратури (а.с.66-71).

У відзиві (запереченні) Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в особі голови заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує: не належністю ОСОБА_2 до суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»; не встановленням судом, іншим уповноваженим органом фактів незаконних процесуальних дій; у не виконанні застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (а.с.82-83).

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзивах на неї, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В. у справі №344/9635/16-к клопотання слідчого Луканюка І.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12015090150000043 від 17 лютого 2015 року у відношенні ОСОБА_2 задоволено частково; застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборони йому у період доби з 23:00 годин до 07:00 годин залишати житло за адресом: АДРЕСА_2; покладено на ОСОБА_2 обов'язки: 1)прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 3)утримуватись від спілкування з усіма свідками та підозрюваними в даному кримінальному провадженні; 4)здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; роз'яснено, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати; в решті клопотання відмовлено (а.с.9-12).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року апеляційну скаргу прокурора Баландіної Ю.Ю. залишено без задоволення, апеляційну скаргу адвоката Вань І.Р. захисника ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 серпня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК України скасовано; постановлено нову ухвалу про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, встановлених пунктами 1, 3, 4 частини 5 статті 194 КПК України, а саме: 1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом (а.с.5-8).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2018 року прийнято поданий ОСОБА_2 письмовий доказ: Повідомлення про підозру від 8 березня 2016 року прокурора Івано-Франківської області старшого радника юстиції Братюк В.П. у досудовому розслідуванні, внесеному 17 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201509015000043 у відношенні ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у сховище, вчиненому повторно, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого). Згідно вказаного повідомлення про підозру ОСОБА_2 повідомлено 10 березня 2016 року, ОСОБА_2 з підозрою не згоден (а.с.113-115, 177-179).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2018 року прийнято поданий ОСОБА_2 письмовий доказ: Реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №120160900000000152, що містить, зокрема, зазначення проведених в ході розслідування процесуальних дій; прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень; заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих в ході досудового розслідування (а.с.196-206, 214-215).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлено з підстав Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», посилань на інші норми матеріального права позовна заява не містить, відтак, з огляду на обставини (факти), що обґрунтовують позовні вимоги, спеціальні підстави відповідальності тощо слід виходити з того, що право на відшкодування заявленої шкоди ОСОБА_2 пов'язує саме з окремим (спеціальним) деліктом.

Так, положеннями статті 1176 ЦК України (спеціальний делікт) передбачено відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок: її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України).

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), статтею 1 якого визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1)незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2)незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3)незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами) визначено перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом; такими випадками є: 1)постановлення виправдувального вироку суду; 1-1)встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2)закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4)закриття справи про адміністративне правопорушення.

Кримінальне провадження №12015090150000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК України, у відношенні, зокрема, ОСОБА_2 не є завершеним постановленням виправдувального вироку суду чи встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) фактів, передбачених пунктом 1-1 статті 1 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, чи закриттям кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в діях складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати тощо.

Таким чином, на час звернення до суду з позовом, ухвалення рішення судом першої інстанції, рівно як і на час апеляційного перегляду справи у ОСОБА_2 не виникло право на відшкодування шкоди, передбаченої частиною 1 статті 1176 ЦК України, статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), так як передбачені частиною 2 статті 1176 ЦК України та статтею 2 вказаного Закону випадки, з якими пов'язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт), не настали.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та приймає викладені у відзивах на апеляційну скаргу доводи щодо виникнення права на відшкодування шкоди.

Відповідно, суд не приймає викладені в апеляційній скарзі доводи щодо наявності у ОСОБА_2 права на відшкодування шкоди, завданої йому як громадянинові внаслідок інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, з тих підстав, що має місце передбачений законом випадок, який надає скаржнику таке право, що такий випадок виник в результаті встановлення «в іншому рішенні суду» факту незаконності «інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян».

Так, згідно доводів апеляційної скарги незаконність оскаржуваного судового рішення полягає, зокрема, у неправильній оцінці поданих доказів, а саме процесуальної ухвали від 2 серпня 2016 року слідчого судді Хоростіль Р.В., яка містить опис процесуальних дій слідчого Луканюк І.Б. та прокурора Баландіної Ю.Ю., процесуальної ухвали від 12 серпня 2016 року апеляційного суду, якою скасована процесуальна ухвала від 2 серпня 2016 року слідчого судді Хоростіль Р.В., з чого й випливає, що процесуальні дії слідчого Луканюк І.Б. та прокурора Баландіної Ю.Ю. в частині вимагання для ОСОБА_2 реального арешту, процесуальне рішення на ці дії слідчого судді Хоростіль Р.В. в частині обрання ОСОБА_2 домашнього арешту, є незаконними в силу скасування 12 серпня 2016 року апеляційним судом ухвали слідчого судді як необґрунтованої та незаконної.

Апеляційний суд не приймає дані доводи, так як такі у розумінні положень частини 1 статті 1 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР не пов'язуються із шкодою, завданою громадянинові внаслідок «інших процесуальних дій, що обмежують права громадян», а у розумінні положень пункту 1-1 частини 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР не обумовлюють передбачений цим Законом випадок виникнення права на відшкодування шкоди з підстав встановлення в «іншому рішенні суду» факту незаконності «інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян».

Так, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).

Заходи кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК; клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа (ч.ч.1,2 ст.132 КПК України).

Тримання під вартою, домашній арешт, особисте зобов'язання тощо є запобіжними заходами (ч.1 ст.176 КПК України).

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором (ч.4 ст.176 КПК України).

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника (ч.1 ст.193 КПК України).

За результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя постановляє ухвалу (ст.196 КПК України).

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про, зокрема: 2)застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 4)застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ч.1 ст.309 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1)залишити ухвалу без змін; 2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч.3 ст.407 КПК України).

Таким чином, запобіжний захід є заходом кримінального провадження, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, з постановленням за результатами розгляду слідчим суддею ухвали, що підлягає оскарженню в апеляційному порядку та прийняттям за результатами розгляду скарги апеляційною інстанцією судового рішення, в межах визначених статтею 407 КПК України повноважень.

Заходи забезпечення кримінального провадження, судові рішення, постановлені за результатами розгляду клопотань слідчого, погодженими з прокурором, не є «процесуальними діями, що обмежують права громадян», незаконність яких надає право на відшкодування шкоди відповідно частини 1 статті 1 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), та, відповідно, не є «іншими рішеннями суду» по встановленню факту незаконності «інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян» у сенсі положень пункту 1-1 статті 2 Закону від 1 грудня 1954 року №266/94-ВР (із змінами).

Судова практика орієнтує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом, а саме статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №713/216/17, від 20 вересня 2018 року в справі 686/23731/15-ц, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі №638/11853/15-ц) (а.с.207-212).

Щодо ОСОБА_2, то передбачений статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року випадок не настав, відтак, правові підстави для задоволення заявлених ним вимог відсутні.

Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо, зокрема, застосування аналогії закону чи аналогії права (п.1 ч.1 ст.114 ЦПК України). Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду; суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (ст.115 ЦПК України).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2018 року прийнято поданий ОСОБА_2 висновок експерта у галузі права як то Висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення змісту деяких понять законодавства України, виконаної відповідно до звернення ОСОБА_2 на підставі законів України «Про наукову і науково-технічну експертизу та «Про звернення громадян», складений науково-правовим експертом, кандидатом юридичних наук, ОСОБА_9, затверджений 26 червня 2018 року заступником директора Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України з наукової роботи член-кореспондентом НАПрН України В.П.Нагребельним (а.с.163-174, 177-170).

Оскільки наданий суду апеляційної інстанції висновок експерта у галузі права містить висновки на питання набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного у кримінальному провадження, порушення права на захист при врученні підозри, допустимості доказів сторони обвинувачення тощо, то такі як джерело відомостей не приймаються, так як не стосуються предмета доказування у цивільній справі про відшкодування моральної шкоди з підстав, що заявлені ОСОБА_2 та вирішені судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновок суду по суті заявлених вимог.

Правові підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіної Ю.Ю., слідчого слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Луканюк І.Б., Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в особі слідчого судді Хоростіль Р.В., Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2018 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є .С.Сєвєрова