ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №814/483/16

адміністративне провадження №К/9901/13028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.) у справі № 814/483/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції в Миколаївській області про скасування наказу,

установив:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції в Миколаївській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним і скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року №2163/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 5 червня 2013 року №1074, видане ОСОБА_1; зобов'язати відповідачів внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року №2163/5.

Вважав, що оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на нього не накладалось, у Міністерства юстиції України не було підстав для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого позивачу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: Біоносенка В.В., Гордієнко Т.О., Марича Є.В.) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року № 2163/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 5 червня 2013 року №1074, видане ОСОБА_1; зобов'язано Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції у Миколаївській області внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року № 2163/5; зобов'язано Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції у Миколаївській області включити арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вважає помилковими висновки суду, з яких він виходив при вирішенні спору. Зазначає, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення - відмову від проведення перевірки його діяльності. Вважає, що у відповідача не було підстав для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оскільки до позивача не застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Крім того, стверджує, що апеляційним судом безпідставно прийнято апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Миколаївській області, яка подана з порушенням статті 187 КАС України без сплати судового збору, та підписана особою, уповноваженою представляти інтереси Мін'юсту в судах тільки у справах про банкрутство.

Головне управління юстиції в Миколаївській області у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити судове рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 5 червня 2013 року ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1074.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15 серпня 2014 року № 1360/5 арбітражного керуючого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного відповідальності та застосовано стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22 вересня 2014 року № 200/7 «Про затвердження Плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на IV квартал 2014 року», наказом начальника Головного управління юстиції у Миколаївській області від 10 жовтня 2014 року № 541/05 призначено комісію про проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1

23, 24, 27 та 28 жовтня 2014 року комісія виїжджала за адресою місцезнаходження офісу арбітражного керуючого: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 1-б, однак арбітражний керуючий не забезпечив умови для проведення перевірки: комісія не змогла потрапити до приміщення офісу, про що складено акт про відмову в проведені планової виїзної перевірки арбітражним керуючим ОСОБА_1

У зв'язку з цим 29 жовтня 2014 року Головним управлінням юстиції у Миколаївській області внесено подання до дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

4 грудня 2014 року відбулось засідання дисциплінарної комісії, на якому останньою внесено Міністерству юстиції України подання про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження (за відмову від проведення перевірки) та подання про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), враховуючи наявність двох дисциплінарних стягнень у вигляді попередження (Т. 1 а.с. 104-107).

Наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року № 278/7 на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (Т. 2 а.с. 35).

Іншим наказом від 24 грудня 2014 року № 2163/5 Міністерство юстиції України, керуючись пунктом 5 частини першої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та враховуючи наявність двох попереджень, застосувало до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та на підставі цього анулювало свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (Т. 2 а.с. 36-38).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що у Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для припинення діяльності арбітражного керуючого за пунктом 5 частини першої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки до позивача не застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Приймаючи протилежне рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1, прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи наявність у позивача двох попереджень.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Статтею 108 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Відповідно до статті 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.

Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду.

Згідно з пунктом 7.6.2. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі винесення дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 (далі - Положення № 81/5).

Пунктом 4 Положення № 81/5 визначено, що Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

За результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого (пункт 25 Положення № 81/5).

Відповідно до пункту 27 Положення № 81/5 у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

Пунктом 28 Положення № 81/5 визначено, що структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Судами встановлено, що арбітражного керуючого ОСОБА_1 двічі притягнутого до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, у зв'язку з чим дисциплінарна комісія на своєму засіданні вирішила застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та внесла Міністерству юстиції України відповідне подання.

На підставі вказаного подання дисциплінарної комісії Міністерство юстиції України наказом від 24 грудня 2014 року № 2163/5 (пункт 2) анулювало свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), видане ОСОБА_1

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що Міністерство юстиції України не мало правових підстав для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого позивачу, оскільки до нього не застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Однак такі доводи Суд вважає помилковими, оскільки винесення дисциплінарною комісією двох або більше попереджень арбітражному керуючому має наслідком застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення його права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та, як наслідок, анулювання його свідоцтва. При цьому повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих, за наявності на те підстав, належать дисциплінарній комісії, а реалізація рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом видання Міністерством юстиції України відповідного наказу про анулювання свідоцтва.

У зв'язку з цим, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство юстиції України у спірних правовідносинах діяло в межах повноважень та на підставі закону.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що у порушення статті 61 Конституції України його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, є безпідставними, оскільки, як вже зазначалося, винесення дисциплінарною комісією арбітражному керуючому двох попереджень тягне за собою позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Також не знайшли свого підтвердження посилання касаційної скарги на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Так, дійсно, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року відповідно до частини першої статті 88 КАС України апелянту відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, і вже 25 листопада 2016 року останнім надіслано до суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги (Т.2 а.с. 115).

Апеляційна скарга підписана заступником начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кремізіон Н.М., яка була уповноважена обома відповідачами представляти їх інтереси під час вирішення справи, у тому числі, в адміністративних справах, з наданням їй усіх необхідних прав.

Отже, судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець