ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Справа№ 910/7388/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойков О.С. довіреність № б/н від 12.07.18

від відповідача: Гаркавенко С.В. довіреність № 18011803 від 18.01.18

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року (повний текст складено 18.10.2018 р.)

у справі № 910/7388/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 233 263,04 грн., -

в с т а н о в и в :

Житлово -будівельний кооператив "Локомотив-6" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 233 263,04 грн. (а.с. 6-10).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ЖБК "Локомотив - 6" суму надмірно сплачених коштів в розмірі 65 142,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 977,14 грн. В інший частині позову відмовлено (а.с.169-179).

ПАТ "Київенерго" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 р. у справі №910/7388/18 та просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким повністю відмовити у позові.

ЖБК "Локомотив-6" звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 р. у справі №910/7388/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнути з ПАТ "Київенерго" суму надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 233 106,47 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2018 року, апеляційні скарги ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Локомотив-6" у справі № 910/7388/18 передані на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

19 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/7388/18, апеляційні скарги ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Локомотив-6" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 18 грудня 2018 року.

27 листопада від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

У судовому засіданні 18 грудня 2018 року представник ПАТ "Київенерго" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Проти задоволення апеляційної скарги ЖБК "Локомотив-6" заперечував.

Представник ЖБК "Локомотив-6" у судовому засіданні 18 грудня 2018 року надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Київенерго" суму надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 233 106,47 грн. Проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "Київенерго" - заперечував.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

01 липня 2000 року між АЕК "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") (далі - відповідач), як енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив - 6" (далі - позивач), як абонентом укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №820181 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (а.с. 16-17).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1 договору).

Відповідно до п.1 додатку №4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію", розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (а.с. 80).

Згідно з п.2 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №4 за адресою: прос.Перемоги, 9, розрахункова група, тел. 484-71-51 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п.3 додатку №4 до договору сплату за вказану в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.2 додатку №4 до договору абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових мереж енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

01 вересня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду до договору, якою, зокрема, внесено зміни до п.2.2.1 договору та викладено його в наступній редакції: "Постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору", а також викладено додатки №№1, 3, 8, 9 до договору в новій редакції (а.с. 29-31).

Пунктом 1 додатку №3 до договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядчим документом органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме: постановами від 03.03.2015 №613 та від 30.04.2015 №1410 затверджено тариф на теплову енергію Публічного акціонерного товариства "Київенерго" без урахування ПДВ: для опалення - 531,10 грн.

У період з квітня 2015 року по квітень 2016 року загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії склав 725,13 Гкал, з яких: 101,572 Гкал у квітні 2015 року, 2,01 Гкал у травні 2015 року, 21,116 Гкал у жовтні 2015 року, 92,134 Гкал у листопаді 2015 року, 96,572 Гкал у грудні 2015 року, 171,592 Гкал у січні 2016 року, 121,782 Гкал у лютому 2016 року, 82,586 Гкал у березні 2016 року та 35,766 Гкал у квітні 2016 року, що підтверджується Обліковими картками за договором №820181 (а.с. 32-40).

З наявної у матеріалах справи довідки СВП "КЕК "ПАТ" Київенерго" про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6" та платіжних доручень останнього за період з травня 2015 року по липень 2016 року вбачається, що у спірний період позивачем сплачено вартість отриманої теплової енергії, виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015 на загальну суму 321986,41 грн. (а.с. 49-51). Сплата позивачем 321986,41 грн. також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, датованими у період з 06.05.2015 р. по 28.07.2016 р. (а.с. 58-72).

Крім цього, за спірний період, в рахунок оплати спожитої теплової енергії надійшли кошти від Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на загальну суму 144070,91 грн., а саме: пільги постраждалим від аварії на ЧАЕС, пільги ветеранів ВВВ, пільги ветеранів ВС МВС та субсидії, що підтверджується Довідками про відшкодування коштів по пільгах, наданих на гаряче водопостачання та опалення по ЖБК "Локомотив-6" за період з 01.11.2014 по 31.12.2017, за якою за весь вказаний період Управлінням праці та соціального захисту населення відшкодовано 114363,65 грн., а з квітня 2015 року по липень 2016 - 36596,34 грн. (а.с. 74-75), Відповідно до довідки, відшкодування субсидій за період з квітня 2015 року по липень 2016 становить 81915,61 грн. (а.с. 76)

06 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/15733/15 задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу "Річковик - 2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення (а.с. 41-45).

Позивач стверджує, що 16.12.2017 звернувся до відповідача із претензією про повернення надмірно сплачених коштів, яка була отримана відповідачем 18.12.2018, на підтвердження чого надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0314604277480 від 16.12.2017, поштовий чек та опис вкладення у цінний лист (а.с. 78).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року проводив нарахування за спожиту позивачем теплову енергію, застосовуючи тариф встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була визнана нечинною з моменту її прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 в справі №826/15733/15, внаслідок чого, за твердженням позивача, ним за період з квітня 2015 по липень 2016 року надмірно сплачено грошові кошти на суму 233263,04 грн.

У апеляційній скарзі позивач, не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності підстав для повернення коштів у розмірі 144070,91 грн. та зазначає, що з огляду на неврегульованість питання про повернення частини чи в повному обсязі субвенцій сплачених на користь монополіста за тарифом, який визнаний судом не чинним з моменту його прийняття, сплачені у спірному періоді пільги та субсидії повинні бути враховані як оплата позивача за спірний період, а сплачені ним власні кошти повернуті, як надмірно сплачені. Також позивач вказав на помилки у наданому відповідачем розрахунку переплати.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що: строк повернення грошових коштів не настав внаслідок того, що позивач не звертався до ПАТ "Київенерго" з відповідною вимогою; позовна заява не містить норм матеріального права, які порушені відповідачем і як наслідок підстав для захисту інтересів позивача. Відповідач зазначає, що позивач визначив період, за який він хоче стягнути з Відповідача надлишково сплачені кошти, однак до позовної заяви долучені платіжні доручення, враховані судом при прийнятті рішення, які не стосуються спірного періоду, а також зазначає про те, що позивачем за позовний період сплачено 236 986,41 грн., а не 321 986,41 грн., як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідач вважає, що суд без достатніх правових підстав, при визначенні переплати позивача за спірний період взяв до уваги кошти, сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 25.04.2016 № 130, від 22.05.2016 № 144, від 06.06.2016 та від 28.07,2016, адже ці платіжні доручення не містять періоду, за який сплачуються перераховані за ними кошти. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що за спірний період вартість спожитої позивачем теплової енергії становить 256 843,95 гри., а сплачено ним за цей період 236 986,41 гри., відповідач зазначає, що за спірний період у позивача відсутня переплата, а наявна заборгованість у розмірі 19 857,54 гри.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача позивач у відзиві на неї зазначає про те, що відповідач не обґрунтував того, що замість направленої позивачем претензії отримав щось інше. За доводами позивача, відповідачем порушено умови договору, якими визначено необхідність керуватись тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку. Також позивач зазначає, що доводи відповідача спростовуються його власними обліковими даними. З посиланням на графу 11 облікової довідки відповідача (додаток №7 до позовної заяви) в період з травня по липень 2016 року сальдо на кінець періоду (борг позовного періоду за даними відповідача) зменшувалося з кожною новою сплатою і саме на суму, що надходила в таких періодах. Наведене є доказом того, що при відсутності поточних нарахувань в період з травня по липень 2016 року, відповідач зараховував такі сплати саме в позовний період та зменшував попередню заборгованість.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать наледить в т.ч. встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Постановою від 03 березня 2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:" 1. Установити ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні: тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ); 2. Установити ПАТ "Київенерго" структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4. 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

06 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, який діяв станом на дату прийняття зазначеної постанови Київського апеляційного адміністративного суду, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вказані обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, в силу положень ч. 4 ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

З наявних у матеріалах справи облікових карток за квітень 2015 року - квітень 2016 року вбачається, що нарахування вартості теплової енергії здійснено відповідачем за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал (637,32 грн з ПДВ).

Однак, зважаючи на те, що вказана постанова НКРЕ визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за спірний період з урахуванням тарифу 531,10 грн/Гкал (637,32 грн з ПДВ).

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін у справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі №910/7749/17.

При цьому, 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ "Київенерго" на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн/Гкал (354,20 грн з ПДВ); постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 №465, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність здійснення нарахування позивачу плати за теплову енергію, спожиту протягом з квітня 2015 року по квітень 2016 року за тарифами, визначеними у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 № 465.

Отже з огляду на зазначені у облікових картках обсяги спожитої теплової енергії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вартість спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року складає 256843,95 грн., а саме: у квітні 2015 року в розмірі 101,572 Гкал становить 35977,21 грн., у травні 2015 року в розмірі 2,01 Гкал становить 711,95 грн., у жовтні 2015 року в розмірі 21,116 Гкал становить 7479,37 грн., у листопаді 2015 року в розмірі 92,134 Гкал становить 32634,23 грн., у грудні 2015 року в розмірі 96,572 Гкал становить 34206,19 грн., у січні 2016 року в розмірі 171,592 Гкал становить 60778,57 грн., у лютому 2016 року в розмірі 121,782 Гкал становить 43135,67 грн., у березні 2016 року в розмірі 82,586 Гкал становить 29252,29 грн., у квітні 2016 року в розмірі 35,766 Гкал становить 12668,46 грн., а всього на загальну суму 256843,95 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

З наявної у матеріалах справи довідки відповідача про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6" та платіжних доручень останнього за період з травня 2015 року по липень 2016 року вбачається, що у спірний період позивачем сплачено вартість отриманої теплової енергії, виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015 на загальну суму 321986,41 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір переплати позивача за спірний період складає 65142,46 грн. (321986,41 грн., які сплачені позивачем у спірний період - 256843,95 грн. нарахувань за спожиту теплову енергію).

Щодо доводів позивача про необхідність при визначенні суми переплати позивача враховувати кошти, перераховані відповідачу Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в рахунок оплати спожитої теплової енергії слід зазначити наступне.

Так, за спірний період, в рахунок оплати спожитої теплової енергії надійшли кошти від Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на загальну суму 144070,91 грн., а саме: пільги постраждалим від аварії на ЧАЕС, пільги ветеранів ВВВ, пільги ветеранів ВС МВС та субсидії.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, сума переплати визначена позивачем з урахуванням його платежів за спірний період та не включає в себе платежі, які надійшли в рахунок оплати спожитої теплової енергії від Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

У ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Визначення термінів і понять), зокрема визначено, що ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Так, згідно п. 23.1 вказаного Закону, платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Отже правом повернення відповідно платежу наділений саме ініціатором переказу.

Разом з тим, як видно з наявної у матеріалах справи довідки СВП "КЕК "ПАТ" Київенерго" про стан розрахунків за спожиту теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-6", позивач не був ні ініціатором переказу, ні платником грошових коштів у загальному розмірі 144070,91 грн. (субсидії, пільги), а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення вказаних грошових коштів чи їх частини на користь позивача (у випадку переплати, надмірної сплати), а також зміни черговості зарахування сплачених у відповідний період в рахунок виконання позивачем зобов'язань коштів.

При цьому, доводи відповідача про передчасність позовних вимог з посиланням на не звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою спростовуються викладеними у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 висновками, відповідно до яких: "обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист".

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 задоволенню не підлягають.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі №910/7388/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, покласти на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Житлово-будівельний кооператив "Локомотив-6" відповідно до сплачених сум.

4. Справу №910/7388/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 21.12.2018 р.